3.2. Фонди страховика, їх види та порядок формування
Фонди страховика представляють собою певні виокремлені фінансові ресурси, що призначені для забезпечення безперервного відтворювального процесу та є однією з особливостей фінансово-господарської діяльності страховика. В сучасних умовах господарювання однією із умов діяльності страховика є:
- наявність сплаченого статутного фонду;
- створення резервного фонду (у відповідності до законодавчо встановлених норм);
- формування специфічних фондів та резервів.
Статутний фонд (статутний капітал – в обліку та звітності) формується у відповідності до чинного законодавства за рахунок внесків засновників та у розмірах, передбачених Законом про страхування (не менше, як 1 млн. ЄВРО для страховика, що здійснює ризикове страхування та 1,5 млн. ЄВРО при здійсненні страхування життя). Зазначений фонд складає основу власного капіталу страховика на початковому етапі функціонування страхової компанії. В подальшому, власний капітал страховика формується за рахунок поповнення із прибутку від страхової діяльності, доходів від інвестування коштів, додаткового капіталу.
Наступний елемент фондів страхової компанії – резервний фонд, який ще називають резервним капіталом, а у світовій практиці – „резерви капіталу”. Методика його формування не має галузевої специфіки та відповідає загальним принципам організації господарської діяльності будь-яких підприємств. Він створюється у відповідності до засновницьких документів та в рамках діючого законодавства. Джерелом цього резервного фонду є частина прибутку підприємства. Розмір відрахувань до нього, наприклад, для акціонерних товариств, повинен становити не менше 5 % від прибутку до досягнення ним розміру не менш як 25 % статутного капіталу. Резервний капітал за певних умов може бути використаний на покриття невиробничих втрат та збитків, а також для погашення облігацій товариства й викупу акцій у випадку відсутності інших коштів. Зазначений резерв використовується також у разі недостатності коштів відповідних фондів на внутрішньогосподарські розрахунки. Така ситуація може скластися в збиткові для страхової компанії роки.
Групу специфічних страхових фондів, призначених для здійснення страхових операцій, складають наступні фонди страховика:
- страховий фонд;
- запасний фонд;
- гарантійний фонд.
Зазначені фонди безпосередньо призначені для виконання страховиком своїх зобов’язань щодо укладених договорів.
Страховий фонд створюється за рахунок основної частини нетто-ставки та використовується для здійснення страхових виплат страхувальникам (страхового забезпечення – при особистому страхуванні, страхового відшкодування – при майновому страхуванні), тобто для виконання фінансових зобов’язань страховика за договорами страхування. Основою формування страхового фонду є ймовірність збитку, яка визначається на основі статистичних даних, теорії ймовірності, теорії великих чисел. А використання коштів із страхового фонду залежить від фактичних збитків, понесених страхувальниками за відповідний період.
Запасний фонд формується за рахунок ризикової надбавки (дельта-надбавки, гарантійної надбавки), яка є частиною нетто-ставки, і яка створюється для компенсації можливих відхилень у страховій діяльності від середнього розміру страхових платежів.
Страховий та запасний фонди формують страхові резерви страховика. Отже, джерелом створення страхового та запасного фондів є нетто-ставка, яка представляє собою основну частину страхової премії. Зазначені фонди не є власністю страховика, визначають зобов’язання страховика, забезпечують реалізацію основної функції страхування – здійснення страхового захисту. У відповідності до Закону про страхування до гарантійного фонду належить додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку (ст.30 Закону України „Про страхування” від 04.10.2001 р.). Джерелом створення зазначених складових гарантійного фонду є власний капітал страховика, який повинен забезпечити підвищення рівня його платоспроможності.
У підсумку можна зазначити, що страховик формує необхідні фонди, які мають своїм джерелом створення страхові премії та прибуток з метою забезпечення виконання страхових зобов’язань щодо організації страхового захисту та підвищення платоспроможності страховика.