Морфологічне дослідження крові

Приготування забарвленого мазка. Краєм ретельно вимитого наочного скла торкаються до краплі крові на місці вколу. Мазок роблять шліфованим склом,. поставивши його під кутом 45 градусів до наочного скла попереду краплі.

Після цього швидким і легким рухом просувають скло вперед, не відриваючи від наочного скла раніше, ніж вичерпається вся крапля. Приготований мазок висушують на повітрі, фіксують і фарбують за Романовським-Гимзою.

Морфологічне дослідження еритроцитів.

Розрізняють еритроцити по величині (нормоцити – звичайної величини; макро- і мікроцити - великі і малі.), за формою (правильні дискоцити, овалоцити, серпоподібні, грушоподібні і ін.) і за кольором (нормохромні, гіпохромні, гіперхромні, поліхроматофільні). Наявність у мазку еритроцитів різних розмірів називається анізоцитозом, а різних форм – пойкілоцитозом.

При морфологічному дослідженні еритроцитів звертають увагу на можливі патологічні включення (базофільна пунктація), тельця Жоллі і кільця Кебота (залишки ядер еритроцитів), а також на наявність незрілих форм (нормобласти, мегалобласти, еритробласти, ретикулоцити).

Збільшення ретикулоцитів в периферичній крові (> 2%) дозволяє запідозрити приховану кровотечу, яка спостерігається при гемолітичній анемії, малярії, поліцитемії; а пониження або відсутність – при арегенераторних апластичних анеміях.

Підрахунок лейкоцитарної формули.

Лейкоцити складаються з гранулоцитів (нейтрофіли, еозинофіли і базофіли) і агранулоцитів (лімфоцити, моноцити). У фарбованих мазках можна підрахувати їх відсоткові співвідношення і отримати так звану лейкоцитарну формулу.

Лейкоцити рахують під імерсіонною системою мікроскопа. Рахувати краще в тих областях мазка, які розташовані ближче до периферії. Підрахунок рекомендується проводити завжди по одній системі: половину клітин рахують у верхній, половину – в нижній частині мазка. Рахують не менш ніж 200 клітин, а потім визначають відсоткове співвідношення окремих видів лейкоцитів.

Клінічне значення. У фізіологічних умовах лейкоцитарна формула відрізняється відносною постійністю. Коливання відсоткових співвідношень і абсолютної кількості окремих форм лейкоцитів наступні:

	Базо- філи	Еозіно- філи	Нейтрофіли		Лімфоцити	Моноцити
			Палочко ядерні	Сегменто- ядерні
У абсол.. цифрах У відсот.	0-0,065 х109 0-1	0,02-0,3х109 1-5	0,04- 0,03х109 1-6	1-5,5-0,3х109 57-72	1,2-3,0х109 17-35	0,09-0,6х109 3-13

Аналіз лейкоцитарної формули (лейкограма) є цінним діагностичним методом. Для правильного читання лейкограми необхідно брати до уваги всі її компоненти і розглядати їх в динаміці.

Зміна лейкоцитарної формули в звичайних умовах може залежати від індивідуальних особливостей організму, їжи, часу доби і деяких інших чинників.

При різних патологічних станах нерідко виявляється збільшення або зменшення вмісту будь якого виду лейкоцитів. Збільшення позначають як нейтрофільоз, лімфоцитоз, еозинофілія, базофілія, моноцитоз, а зменшення як нейтропенія, еозинопенія, лімфопенія, моноцитопенія, агранулоцитоз. Підвищення відсотка незрілих нейтрофілів периферійної крові ( за рахунок появи мієлоцитів) і збільшення палочкоядерних форм прийнято позначати як зсув лейкоцитарної формули вліво.

Нейтрофільоз - збільшення кількості нейтрофілів – відбувається при інфекційно-запальних і гнійно-септичних захворюваннях. Незначний нейтрофільоз з невеликим зсувом вліво наголошується звичайно при легкій формі захворювання, а значний, з вираженим зсувом вліво – при важкій формі. Виражений нейтрофільоз з гіперлейкоцитозом свідчить про достатню відповідь організму на важкий септичний процес; а з невеликим лейкоцитозом частіше свідчить про ослаблення імунної опірності організму. Важкі інфекційно-септичні захворювання часто протікають із значним зсувом вліво і появою дегенеративних змін в ядрах і цитоплазмі лейкоцитів (токсична зернистість); ядерний зсув нейтрофілів вправо при цих захворюваннях звичайно вказує на благополучну течію захворювання.

Нейтропенія – зменшення кількості нейтрофілів - спостерігається при черевному тифі, лейшманіозі, при вживанні деяких лікарських препаратів (антибіотиків, цитостатиків, препаратів пірозолонового ряду).

Еозинофілія - зустрічається часто при різних алергічних захворюваннях – бронхіальній астмі, кропив'янці, сироватковій хворобі, сінній лихоманці. Значною еозинофілією супроводжуються глистні інвазії, деякі колагенози (вузликовий періартеріїт, склеродермія), неспецифічний виразковий коліт, хронічний мієлолейкоз; еозинофілія може також з'являтися при вживанні пеніциліну, стрептоміцину, препаратів, виготовлених з тканини печінки.

Еозинопенія – на фоні лейкоцитозу і ядерного зсуву вліво при інфекційних і запальних процесах свідчить про прогресування процесу. Зникнення еозинофілів спостерігається при черевному тифі, міліарному туберкульозі, в гострому періоді пневмонії, інфаркті міокарду. Поява еозинофілів при черевному тифі і інших інфекційних процесах вказує на початок одужання.

Відносний лімфоцитоз – з'являється при інфекціях, , що супроводжуються нейтропенією (черевний тиф, бруцельоз, грип). Як правило, абсолютне збільшення лімфоцитів спостерігається при туберкульозі, інфекційному мононуклеозі, хронічному лімфолейкозі,кори, краснусі, кашлюку, вітряній віспі.

Лімфоцитопенія – розвивається при лімфогрануломатозі, при променевій хворобі, важких формах туберкульозу.

Моноцитоз необхідно оцінювати в комплексі з іншими компонентами лейкоцитарної формули. Збільшення моноцитів в крові в більшості випадків свідчить про активацію імунних процесів. При запальних захворюваннях, що протікають з нейропенією і еозинопенією, моноцитоз є лише відносним. Абсолютний моноцитоз з'являється при інфекційному мононуклеозі, малярії, затяжному септичному ендокардиті.

Моноцитопенія вказує на пригноблення імунітету, при важких гіпертоксичних формах інфекційних захворювань.