- •1. Перші державні утворення на території України
- •2. Київська Русь та її місце в історії українського народу
- •1. Утворення і політичний розвиток давньоруської держави, її перші правителі
- •2. Розквіт Київської Русі
- •3. Київська Русь за часів роздробленості (кінець XI – середина XIII ст.). Причини роздробленості
- •4. Галицько-Волинська держава
- •3. Українські землі у складі Литви та Польщі. Виникнення козацтва
- •1. Литовсько-польська експансія на укр. Землі
- •3. Причини та умови виникнення укр. Козацтва
- •4. Запорізька Січ. Реєстрове козацтво
- •4. Національно-визвольна війна
- •1 Причини національно визвольної війни. Воєнні дії 1648-1649рр.
- •2. Зборівський договір 1649. Організація козацько-гетьманської держави
- •3. Воєнні дії 1651-1653рр
4. Національно-визвольна війна
1 Причини національно визвольної війни. Воєнні дії 1648-1649рр.
Причинами національно-визвольної війни 1648-1657 рр. були політичні, національні, релігійні:
-Козацтво зазнавало постійних утисків: магнати відбирали в них хутори, луки, ставки, млини, примушували платити десятину, за будь-яку непокору козаків кидали до в'язниць і мордували, багато козаків перетворили на кріпаків;
-Посилилося гноблення селянства. Панщина на Наддніпрянщині досягла 4 днів на тиждень, у західних районах - до 6 днів. Крім панщини, селяни змушені були виконувати і інші повинності ( працювати в маєтках, виконувати різноманітну роботу);
-У містах українці були усунені від участі в міському самоврядуванні, їхні місця посідали іноземці;
-Українцям чинили всякі перешкоди під час вступу до цеху, займатися ремеслом чи торгівлею;
-Посилилась політика насадження уніатства та католицизму, переслідувалося православ'я.
За своїм характером цей всенародний рух був національно-визвольним та антифеодальним. Керівна роль належала неколонізованій козацькій старшині. Спільною метою, яка їх всіх об'єднювала в боротьбі - ліквідація польсько-шляхетського панування та здобуття незалежності.
Початок війни 1648-1649рр
21 січня 1648 року Хмельницький на чолі невеликого загону реєстрових і запорізьких козаків, напав на польську залогу на острові Базавлук і знищив її. Це звільнило Запорізьку Січ від польського контролю, притягнуло запорожців на бік Хмельницького, обраного гетьманом. Наступні кілька місяців тривала підготовка ширшого повстання; розсилалися універсали, які заохочували козаків, селян і міщан стати проти шляхти. Дуже важливий був договір, який Хмельницький уклав з Туреччиною, а також з кримським ханомІслямом III Ґераєм, за яким Тугай-бей з 40-тисячним загоном кримців мав допомогти
козакам.
Щоб ліквідувати повстання, у квітні 1648 уряд Речі Посполитої вислав 30 000 війська проти Хмельницького. Не сподіваючись поважніших труднощів, польські полководці — Великий гетьман М. Потоцький і польський гетьман М.Калиновський— поділили свої сили. Це була велика тактична помилка. Близько 10 000 повстанців оточили польський 6 000 авангард на чолі з сином гетьмана Стефаном Потоцьким під Жовтими Водами і 16 травня 1648 знищили його, а 26 травня 1648 під Корсунем Xмельницький з кримцями розгромив головне польське військо, керівники якого потрапили в кримський полон.
Після тих перемог по всій Україні розгорілася війна між українськими козацько-селянськими і польськими шляхетськими загонами. Жорстокі бої відбулися на Правобережжі влітку 1648 між загонами полк. М.Кривоноса і шляхетськими частинами під проводом князя Я.Вишневецького.
Наприкінці літа уряд Речі Посполитої вислав ще одне, добре виряджене, 40-тисячне військо (32 000 поляків, 8 000 найманих німецьких жовнірів) проти Xмельницького. Але провід цього війська (О. Конецпольський, М. Остророг, князь Д. 3аславський) був слабий і недосвідчений. Вишневецький, що хотів стати головним полководцем польських сил, не мав належного контакту з наступаючим польським військом. Певні своєї перемоги, польські полководці дозволили Xмельницькому зайняти дуже вигідні позиції біля Пилявців. У бою, який відбувся 23 вересня 1648, повстанці вщент розгромили польське військо. Військо Xмельницького, перейшло на західноукраїнські землі й на початку листопада 1648 облягло Львів. Деякі козацькі відділи дійшли до етнічно польських і білоруських земель, де також вибухли антишляхетські й антипольські повстання. Ідучи назустріч проханням українських міщан, Xмельницький покинув облогу Львова і оточив Замостя, де були залишки військ Вишневецького. На той час Хмельницький мав з собою виснажене 30-тисячне військо, яке потерпало від епідемії чуми, не мало вдосталь провіанту, не мало змоги вести війну при зимових морозах. Також вагомою причиною відступу Хмельницького було те, що в разі взяття Замостя та подальшого просування війська територією Польщі, національно-визвольна війна мала вийти за етнічні кордони українців і перетворитись у загарбницьку. До того ж гетьман тверезо оцінив свої сили та міцність фортець, котрі йому необхідно було подолати по дорозі до столиці, тож він вирішив повернутись до Наддніпрянщини. 2 січня 1649 військо Богдана Хмельницького урочисто вступило до Києва.