2.1.2 Вплив на людину хімічного складу води

У природній воді є мінеральні солі. Вода вважається доброю, якщо мінералізація не перевищує 1000 мг/л. Води з великим вмістом солей належать до солоних і непридатні для пиття. Дуже мала мінералізація води погіршує її смак, а позбавлену солей (дистильовану) воду взагалі вважають шкідливою  вона порушує травлення і діяльність залоз внутрішньої секреції. Гранично допустимий вміст заліза у воді  до 0,3 мг/л, міді  1 мг/л, цинку  5 мг/л.

Іноді у питній воді зустрічається багато солей хлористоводневої та сірчаної кислот (хлориди і сульфати), які надають воді солоного та гірко-солоного смаку. Вживання такої води призводить до порушення діяльності травної системи. Воду, яка містить більше ніж 500 мг/л сульфатів і 350 мг/л хлоридів, вважають шкідливою для здоров’я [17].

Із вмістом у воді солей кальцію та магнію тісно пов’язана інша її властивість  жорсткість. Припустимий рівень загальної жорсткості дорівнює 7 мг. Екв – 1/л  1, при таких рівнях жорсткості вода не впливає на ліпідний обмін в умовах тривалого введення холестерину, і не може спричинювати розвиток атеросклеротичних змін артерій.

Зміни у концентрацій розчинених у воді солей призводять до виникнення багатьох ендемічних хвороб, наприклад, ендемічного зобу і флююрозу.

Флюороз  ендемічна хвороба людина, яка також пов’язана з геохімічними чинниками: вона викликає в разі тривалого надмірного надходження до організму фтору та його сполук [16].

2.2 Економія водних ресурсів

Раціональне водокористування і охорона водних ресурсів передбачають:

- оптимальний розподіл водних ресурсів як по території, так і між галузями народного господарства та максимальне забезпечення кожної з них водою; розробку та впровадження науково обгрунтованої системи управління водними ресурсами та водогосподарськими комплексами в басейнах великих і середніх рік, й особливо їх якістю, яка б врахувала глобальні і регіональні закономірності формування водних екосистем;

- упровадження науково обґрунтованої системи водокористування і водоспоживання, яка, з одного боку, максимально забезпечувала б усі галузі народного господарства водою, а з другого — не допускала таких змін у водних екосистемах, які б у майбутньому могли призвести до їх деградації і виснаження; розробку і впровадження методів регулювання стоку з поверхні водозабірних басейнів, штучного поповнення підземних вод і водного режиму грунтів;

- розробку і впровадження найдосконаліших методів захисту водних ресурсів країни від евтрофікації; створення водоохоронних комплексів у місцях надмірної концентрації забруднювачів водних об'єктів і впровадження автоматизованих систем управління водоохоронними комплексами; розробку і впровадження комплексних систем водопостачання і каналізації та водоохоронних заходів у масштабах промислових регіонів та цілих річкових басейнів; - розробку і впровадження безвідходних та безводних технологій, переведення промислових підприємств на оборотне водоспоживання, будівництво очисних споруд, застосування нових методів демінералізації шахтних вод;

- розробку і впровадження технічно досконалих меліоративних систем з дуже високим коефіцієнтом корисної дії, а також зрошувальних і поливних норм, які б забезпечували сільськогосподарські культури вологою і запобігали надмірній фільтрації води, заболоченню, підтопленню, затопленню, засоленню земель;

- розробку і впровадження еколого-економічної оцінки водних ресурсів, її використання при плануванні водоспоживання, водокористування та здійснення водоохоронних заходів;

- раціональне розміщення продуктивних сил з урахуванням водного фактора, науково обгрунтоване розміщення водомістких галузей народного господарства, уникнення надмірної концентрації промислових підприємств, що споживають велику кількість води, в маловодних і безводних районах.

Шляхи скорочення промислового водопостачання такі:

- застосування оборотної і повторної схем водопостачання, що сприяє не тільки зменшенню водозабору свіжої води з водних об'єктів, а й істотно зменшує або навіть зовсім унеможливлює скид у водні об'єкти забруднених стічних вод;

- впровадження у виробництво безводних технологій, які не потребують води або використовують її у значно менших кількостях. Наприклад, заміна водяного охолодження повітряним, або газовим, чи конденсованими парами натрію тощо;

- розробки нових технологій (або суміщення їх) чи виробництв, у яких в котромусь тепло виділяється, а в інших –поглинається (наприклад, під час хімічних реакцій);

- використання відпрацьованих вод виробництв після відповідної водопідготовки для технічного водопостачання окремих підприємств, що не потребують особливої якості води;

- розроблення науково обґрунтованих норм водоспоживання і водовідведення на одиницю продукції;

- впровадження контролю за дотриманням на підприємствах технологічної дисципліни, тобто недопущення невиробничих втрат води (пошкоджень трубопроводів, виходу із ладу запірної апаратури тощо);

- обліку водоспоживання на підприємстві, застосування штрафів за перевитрату води та налагодження системи плати за водоспоживання.

- використання додаткових водних джерел замість джерел питної води.

Одним із резервів зменшення витрат води на підприємствах є використання поверхневого стоку в технічному водопостачанні. Основним забрудником стоку є завислі речовини та органічні сполуки, в тому числі нафтопродукти.

Для очищення поверхневого стоку застосовують спосіб відстоювання. Ефективність очищення різних відстійників може досягати до 95 % за вмістом завислих речовин і до 90 % – за вмістом нафтопродуктів. Для доочищення цих стоків застосовують спосіб фільтрування на каркасно-засипних фільтрах.

Поверхневі стоки рекомендують відводити так, щоб зменшити вміст забруднень, особливо токсичних, зі специфічними властивостями. Особливостями використання води у промисловості є відносно невеликі безповоротні її втрати та значна кількість стічних забруднених вод, скидання яких забруднює ще більші об'єми води у річках і водоймах. Тому при створенні повністю поворотної системи водопостачання було б достатньо лише невеликого забору свіжої води для поповнення безповоротного водоспоживання.

Однак впровадження поворотних систем не вирішує проблему кардинально, оскільки забір свіжої води збільшуватиметься із ростом випуску продукції і може сягнути значних розмірів. Отже, необхідна розробка безвідходних і безводних технологій. Такі приклади є: зокрема,впровадження повітряного та випаровувального охолодження. У ряді випадків перехід із водяного до повітряного охолодження скорочує на 70-90 % споживання води підприємствами нафтохімічної, хімічної, газової, харчової, металургійної та інших галузей промисловості.

У хімічній промисловості істотне зменшення водоспоживання досягається за рахунок впровадження енерготехнологічних комплексів із використанням тепла реакцій та апаратів повітряного охолодження. Зменшення водоспоживання може бути досягнуте шляхом впровадження сухих методів очищення технологічних газів від пилу, оксидів сірки, азоту, застосування нових схем охолодження в металургійній промисловості.