Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Konspekt lek. MA-1

.pdf
Скачиваний:
13
Добавлен:
12.05.2015
Размер:
2.01 Mб
Скачать

Лекція 8. Похідні і диференціали вищих порядків

61

8.2. Диференціали вищих порядків

Розгляньмо диференційовну функцію f(x). Її диференціал (диферен-

ціал 1-го порядку)

df(x) f (x)dx

залежить від x та dx.

Диференціалом 2-го порядку (другим диференціалом) функції f (x)

називають диференціал від диференціала 1-го порядку і позначають

d2f d(df ).

Означення 8.2 (диференціала n -го порядку). Диференціалом n -

го порядку (n -м диференціалом) функції f (x) називають диференці-

ал від диференціала (n 1)-го порядку і позначають dn f d(dn 1f ),n ,

d0 f f .

Формули обчислення диференціалів вищих порядків

Нехай f (x) є функцією незалежної змінної x, що має диференціали

будь-якого порядку. Тоді

df(x) f (x)dx,

де dx x є сталим. За означенням

d2 f d(df ) d(f (x)dx) d(f (x))dx(f (x)dx)dx f (x)(dx)2.

Отже,

d2f f (x)(dx)2 f (x)dx2.

Так само

d3f d(d2f ) d(f (x)(dx)2 ) d(f (x))(dx)2(f (x)dx)(dx)2 f (x)(dx)3 f (x)dx3.

Методом математичної індукції можна довести, що dn f(x) f (n)(x)dxn,n .

Звідси, зокрема, випливає, що

f (n)(x) dn f . dxn

Виведімо тепер формули для обчислення диференціалів у разі, коли аргумент x є диференційовною функцією x (t) незалежної

62

Розділ 2. Диференціальне числення функцій однієї змінної

змінної t. Для одного й того самого t, але різних t (а, отже, й різних x) прирости x різні, тобто в цьому разі dx x не можна вважати незалежним від x, оскільки диференціал функції

dx d( (t)) (t)dt.

Тому

df ftdt f (t)dt fxdx.

Отже, перший диференціал функції f визначають однією і тією самою формулою незалежно від того, чи є її аргумент незалежною змінною, чи є функцією іншого аргументу.

Цю властивість диференціала називають інваріантністю форми першого диференціала.

Знайдімо диференціал 2-го порядку:

d2f(x) d(f (x)dx) d(f (x))dx f (x)d2x(f (x)dx)dx f (x)d2x f (x)dx2 f (x)d2x.

Отже, диференціали 2-го (і вище) порядку вже не мають властивості інваріантності.

8.2. Похідні вищих порядків від функцій, заданих параметрично

Розгляньмо функцію

Оскільки

то

x x(t), y :

y y(t)

y y(x) задану параметрично рівняннями

 

 

 

 

 

x(t),

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t T.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y(t),

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

(y

)

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

xx

 

 

 

 

x x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x(t),

 

 

 

 

 

 

 

 

x(t),

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

y :

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

:

 

 

(y

 

 

...

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

xx

 

 

 

)

 

 

 

y

 

 

t

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

x t

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

xt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

xx

 

xt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x(t),

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(n)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(n 1)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

(y

)t

 

 

 

 

 

 

 

 

x

n

:

(n)

 

 

 

 

n 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

x

n

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

xt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лекція 9. Основні теореми диференціального числення

63

ЛЕКЦІЯ 9. ОСНОВНІ ТЕОРЕМИ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОГО ЧИСЛЕННЯ

9.1. Теореми про середнє значення

Означення 9.1 (диференційовності функції в інтервалі). Функ-

цію f називають диференційовною в інтервалі (a;b), якщо вона ди-

ференційовна в кожній точці цього інтервалу.

Множину всіх диференційовних в інтервалі (a;b) функцій позначатимемо як D(a;b).

Диференційовним в інтервалі функціям притаманні спільні властивості — теореми про середнє значення.

Теорема 9.1 (Роля). Якщо функція f :

1)неперервна на відрізку [a;b];

2)диференційовна в інтервалі (a;b);

3)на кінцях відрізку [a;b] набуває рівних зна-

чень f (a) f (b),

то в інтервалі (a;b) існує принаймні одна точка, у якій похідна функції дорівнює нулеві, тобто f ( ) 0, (a;b).

y

O a

 

b x

y

 

 

O a

 

b x

Рис. 9.3. Теорема Роля

 

 

 

(Лаґранжа). Якщо функція f :

 

 

 

 

 

Теорема 9.2

y

C

B

 

 

 

 

1) неперервна на відрізку [a;b],

 

 

 

 

2) диференційовна в інтервалі (a;b),

 

A

 

 

 

 

 

 

то в інтервалі (a;b) існує принаймні одна точка

O a

b x

 

 

така, що

 

Рис. 9.4. Теорема

 

 

f(b) f(a) f ( )(b a),a b.

 

Лаґранжа

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Формулу

 

 

 

 

 

 

 

f(b) f (a) f ( )(b a)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ще називають Лаґранжовою формулою.

 

 

 

 

 

Якщо в Лаґранжовій формулі покласти a x0, b x0 x, то во-

на набуде вигляду

 

 

 

 

 

f(x0 x) f(x0 ) f ( ) x, x0; x0 x .

 

64

Розділ 2. Диференціальне числення функцій однієї змінної

Оскільки формула дає точний зв’язок приросту функції і приросту аргументу, її ще називають формулою скінченних приростів (вказати точку часто не можливо).

Теорема 9.3 (Коші). Якщо функції f і g :

1)неперервні на відрізку [a;b],

2)диференційовні в інтервалі (a;b),

3)похідна g (x) 0 в інтервалі (a;b),

то в інтервалі (a;b) існує принаймні одна точка така, що

f(b) f(a)

 

 

 

 

 

f ( )

,

a b.

 

 

 

 

g(b) g(a)

 

 

g ( )

 

 

9.2. Правило Бернуллі — Лопіталя

Теорема 9.4 (про правило Бернуллі — Лопіталя). Якщо:

1)функції f та g означені, непрерервні і диференційовні у проколеному околі точки x0 ;

2)g (x) 0 у всіх точках цього околу;

3) lim f (x)

lim g(x) 0 або

lim f (x)

lim g(x) ;

x x0

x x0

x x0

x x0

4) існує

lim

f (x)

L,

 

 

g (x)

 

 

 

 

x x0

 

 

 

 

то існує

lim

 

f(x)

 

L.

 

 

 

g(x)

 

 

 

x x0

 

 

 

 

 

Правило Бернуллі — Лопіталя використовують, щоб розкривати

невизначенності

0

та

.

Решту невизначеностей зводять до них за

 

 

 

0

 

 

 

допомогою перетворень.

За правилом Бернуллі — Лопіталя можна довести, що:

lim

xn

0,n .

x ex

 

 

lim

ln x

 

0, 0.

 

 

x x

 

 

Тобто, степенева функція x , 0, зростає не порівняно швидше логарифмічної і не порівняно повільніше показникової функції.

ln x x ex , x 0.

разів диференційовна в околі

Лекція 10. Тейлорова формула

65

ЛЕКЦІЯ 10. ТЕЙЛОРОВА ФОРМУЛА

10.1. Многочлен і формула Тейлора

Найпростішими функціями в розумінні обчислень їхніх значень є многочлени. Виникає питання про можливість заміни функції f(x) в околі точки x0 многочленом деякого степеня.

Нехай функція f (x) принаймні n точки x0.

Означення 10.1 (многочлена Тейлора). Многочленом Тейлора n -го

порядку функції f (x) за степенями (x x0 ) називають многочлен

 

 

 

 

f (x

0 )

 

 

 

 

 

 

 

f (x0 )

 

 

2

 

 

 

f (n)(x0 )

 

n

 

Pn

(x) f(x0 )

 

 

 

 

(x x0 )

 

 

 

(x x0 )

...

 

 

 

 

 

(x x

0 )

 

1 !

 

 

 

2 !

 

n

!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

(k)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f

(x0 )

(x x0 )k, (f (0)

f ).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

k 0

k !

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Значення похідних функції і її многочлена Тейлора до n -го по-

рядку включно збігаються:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f (x

 

 

 

 

 

), f

(x

 

 

 

 

 

), ..., f

(n)

 

 

)

(n)

(x

 

).

 

 

 

0

) P (x

0

0

) P (x

0

(x

0

P

0

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

Означення 10.2 (формули Тейлора).

Формулою Тейлора n -го порядку функції f (x) в околі точки x0 називають формулу

f(x) Pn (x) Rn (x),

 

(x)

многочлен Тейлора,

де Pn

 

 

(x)

залишковий член

Rn (x) f (x) Pn

y

Rn(x)

f (x)

Pn(x)

O

x0 x

x

Рис. 10.1. Формула Тейлора

формули Тейлора.

Залишковий член формули Тейлора Rn (x) визначає похибку на-

ближення функції f (x) її многочленом Тейлора n

P (x).

Якщо f (x) Pn (x) є многочленом n -го порядку, то Rn(x) 0.

Формулу Тейлора в околі точки x0 0 називають формулою Тей-

лора — Маклорена.

66

Розділ 2. Диференціальне числення функцій однієї змінної

10.2. Різні форми Тейлорової формули

Тейлорова формула в диференціальній формі

Покладаючи x x0

x, x x0 x

у Тейлоровій формулі

 

 

 

 

 

 

 

f

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(x0 )

 

 

 

 

 

 

f (x0 )

 

 

 

 

 

f(x) f(x0 )

 

 

 

 

 

(x x0 )

 

 

(x x0 )

...

 

 

 

 

1 !

 

 

2 !

 

 

 

 

 

 

 

 

f

(n)(x0 )

(x x

n

R (x),

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

!

 

 

 

0

 

 

n

 

 

 

 

 

дістаньмо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f (x

0

x) f(x

0

)

f (x0 )

x

f (x0 )

x2 ...

f (n)(x0 )

xn R (x).

 

 

 

 

 

1!

 

 

 

 

 

 

2!

 

 

 

 

 

n

!

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Оскільки

f(x0 x) f(x0 ) f(x0 ), f (n)(x0 ) xn dn f(x0 ),

то Тейлорову формулу n -го порядку функції f можна записати в ди-

ференціальній формі

f(x0 ) df(x0 ) d2f(x0 ) d3f(x0 ) ... dn f(x0 ) Rn(x). 2! 3! n !

Тейлорова формула із залишковим членом у формі Пеано

Теорема 10.1 (Тейлора). Якщо функція y f (x) означена й n разів диференційовна в околі точки x0, то правдива формула Тейлора

n -го порядку функції f із залишковим членом у формі Пеано:

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

f(x) Pn(x) o((x x0 ) )

 

 

 

 

 

f (x

0 )

 

f (x

0 )

2

f (n)(x0 )

n

 

f(x0 )

 

 

 

(x x0 )

 

 

(x x0 ) ...

 

 

(x x0 )

 

1 !

 

 

2 !

 

n !

 

 

 

 

 

 

 

 

o((x x0 )n ), x x0.

Тейлорова формула із залишковим членом у формі Лаґранжа

Якщо вимагати від функції f (x) (n 1) разів диференційовності в око-

лі точки x0 , то можна записати формулу Тейлора із залишковим чле-

ном у формі Лаґранжа:

 

 

Лекція 10. Тейлорова формула

 

 

67

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f

(n 1)( )

 

 

 

 

n 1

 

 

 

 

f(x) Pn

(x)

 

 

 

(x

x

0 )

 

 

 

 

 

(n 1)!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0 )

 

 

 

 

 

f

(n)

(x0 )

 

 

 

 

 

 

f (x

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

f(x0 )

 

 

(x x0 ) ...

 

 

 

 

 

(x

x0 )

 

1!

 

 

n !

 

 

f (n 1)( )(x x0 )n 1, (x0 ;x). (n 1)!

10.3.Розвинення за формулою Тейлора — Маклорена елементарних функцій

1. Розвинення функції f(x) ex .

 

 

 

 

Функція f(x) ex

нескінченно диференційовна на . Знайдімо послі-

довні похідні від функції f (x) ex :

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f(x) e

 

 

,

 

 

 

 

 

1,

 

 

 

 

 

 

 

 

f(0)

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f

 

 

 

 

,

 

 

 

 

1,

 

 

(x) e

 

 

 

 

 

f

(0)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

................

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

................

 

 

 

(n)

 

 

 

 

 

x

 

 

 

(n)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f

 

(x) e ,

 

 

 

(0) 1

 

 

 

 

 

f

 

 

 

(n 1)

 

 

 

 

 

x

 

 

(n 1)

 

 

 

f

 

 

e

 

 

e

, (0; x).

 

(x)

 

 

,

f

 

( )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підставляючи

одержані

значення

f(0), f (0), ..., f (n)(0), f (n 1)( ) у

формулу Тейлора — Маклорена із залишковими членами у формі Пеано і Лаґранжа, дістаємо

 

 

ex 1

 

 

x

 

 

x2

 

...

xn

o(xn );

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1!

2!

n !

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

xn 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ex 1

 

x

 

x2

 

... xn

 

 

 

e ,

(0;x).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1!

 

2!

 

 

 

n !

 

(n 1)!

 

 

 

 

 

 

 

2. Розвинення f (x) sin x.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x3

 

 

x5

 

 

 

k 1

x2k 1

 

 

2k

 

 

 

 

sin x x

 

 

 

 

... ( 1)

 

 

o(x

 

 

);

 

3!

5!

(2k 1)!

 

 

 

 

x3

 

 

x5

 

 

 

 

 

k 1

x2k 1

 

 

 

k

 

 

x2k 1

 

sin x x 3!

5! ... ( 1)

 

( 1) cos

 

,

(2k 1)!

(2k 1)!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(0;x).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

68

Розділ 2. Диференціальне числення функцій однієї змінної

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y P1(x) x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x3

 

 

x5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y P5(x) x

3 !

 

5 !

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

O

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y sin x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y P3(x) x

3 !

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 10.2. Наближення функції f (x) sin x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тейлоровими многочленами

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Розвинення функції f (x) cos x.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

cosx 1

 

x2

 

x4

 

 

 

 

 

k x2k

o(x

2k 1

);

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2!

 

4!

... ( 1)

(2k)!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x2

 

x4

 

 

 

 

 

 

 

k x2k

 

 

k 1

 

 

 

 

 

x2k 2

 

 

 

 

cos x 1 2!

4 ! ...

( 1) (2k)! ( 1)

 

 

cos

(2k 2)!,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(0;x).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Розвинення функції f (x) ln(1 x).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ln(1 x) x

x2

 

 

x

3

...

 

n 1 xn

o(x

n

);

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

3

( 1)

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n 1 xn

( 1)n

 

 

 

xn 1

 

 

 

 

 

 

 

x2

x3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ln(1 x) x

2

3 ... ( 1)

 

n (1 )n 1

n 1,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(0;x).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Розвинення функції f(x) (1 x) .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 x

( 1)

x

2

 

 

...

( 1)...( n 1)

x

n

o(x

n

);

(1 x)

 

 

 

2!

 

 

 

 

 

 

n !

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 x

( 1)

x

2

...

( 1)...( n 1)

x

n

 

 

 

(1 x)

 

2!

 

 

 

 

 

 

 

 

n !

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

( 1)...( n)(1 ) n 1xn 1,

(0;x).

 

 

 

 

 

 

 

 

(n 1)!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо m , то всі члени формули Тейлора — Маклорена, починаючи з (m 1) -го зникають, і формула Тейлора — Маклорена перетворюється на відому формулу Ньютонового бінома

 

Лекція 10. Тейлорова формула

 

69

m

 

m

 

m(m 1)

 

2

 

m

x .

(1 x)

1

 

 

 

 

 

 

x

 

... x

 

1!

2 !

 

 

 

10.3. Застосування Тейлорової формули

1. Формули Тейлора — Маклорена із залишковим членом у формі Пеано є джерелом асимптотичних формул.

Приміром, для функції f(x) ex маємо:

ex 1 x o(x),

 

 

ex 1

 

x

 

 

x2

o(x2 ),

1!

2 !

 

 

 

 

 

ex 1

 

x

 

 

x2

 

x3

o(x3 ).

1!

2 !

3 !

 

 

 

 

Використаємо ці формули до обчислення границі:

lim

ex 1 x

 

0

 

lim

 

 

 

 

 

x 0

x

2

 

0

 

x 0

 

 

 

 

 

 

x2

o(x2 )

 

 

lim

2

 

 

x2

x 0

 

 

 

 

x

2

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 x

 

 

 

o(x

 

1

x

 

 

 

)

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

lim

o(x2 )

 

1

.

 

 

2

 

 

x2

 

2

 

 

 

x 0

 

 

 

 

 

 

2.Формулу Тейлора за степенями (x x0 ) із залишковим членом

уформі Лаґранжа застосовують для обчислення наближених значень функції в околі U (x0 ).

Значення f (x) в околі U(x0 ) обчислюють за формулою

 

f (x

0 )

 

f (n)(x0)

n

f (x) f(x0)

 

 

 

(x x0 ) ...

 

 

(x x0) ,

1!

 

 

n !

 

 

 

 

 

похибка наближення не перевищує

R (x)

 

 

 

f (n 1)( )

(x x

)n 1

,

(x

; x).

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

(n 1)!

0

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

70

Розділ 2. Диференціальне числення функцій однієї змінної

ЛЕКЦІЯ 11. ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІЙ

11.1. Дослідження функцій за допомогою першої похідної

Монотонність функцій

 

 

Теорема 11.1

 

 

(достатні умови строгої монотонності). Якщо фу-

 

 

нкція f диференційовна в

інтервалі (a;b) та f (x) 0

(f (x) 0)

 

скрізь, крім, можливо, скінченної кількості точок, у яких f (x) 0 в

 

 

(a;b), то функція f

зростає (спадає) в інтервалі (a;b).

 

 

 

 

 

 

Якщо функція f

зростає (спадає) в (a;b), то це

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ще не означає, що f (x) 0 (f (x) 0) в усіх точках

 

 

 

 

проміжку.

 

 

 

 

 

x

 

 

O

 

 

Приміром, функція y x3

зростає в ( ; ),

 

 

 

 

однак y (0) 3x2

 

 

0.

Рис. 11.1. Зростаюча

 

 

 

x 0

функція

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інтервали монотонності функції відокремлюють один від одного або точки, де похідна дорівнює нулеві, або точки, де похідна дорівнює нескінченності чи не існує.

Означення 11.1 (критичної точки 1-го порядку). Нехай функція f означена в околі точки x0. Точку x0 називають критичною точкою 1-го порядку, якщо виконано одну з умов:

1)f (x0 ) 0;

2)f (x0 ) ;

3)f (x0 ).

Геометрично ці умови означа-

y

 

 

 

 

M

M

ють, що у критичній точці 1-го по-

 

 

 

 

 

 

 

m

 

 

 

 

рядку дотична або паралельна осі

 

 

 

 

 

Ox (умова 1) (такі точки називають

 

M

 

 

 

 

 

 

 

 

 

стаціонарними), або паралельна осі

 

 

 

 

 

B

 

 

 

 

 

 

 

Oy (умова 2) (такі точки називають

 

 

 

 

 

 

 

A

 

 

 

m

точками вертання) або дотичної не

 

 

 

m

 

 

C

існує (умова 3) (такі точки назива-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ють кутовими).

O

 

 

 

 

 

x

Рис. 11.2. Критичні точки 1-го порядку

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]