Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації державного університету телекомунікацій кафедра українознавства

РЕФЕРАТ

з навчальної дисципліни “Історія України ”

Тема: “Зародження ринкової економіки та промисловий переворот на українських землях, які перебували у складі Російської імперії у першій половині ХІХ ст.. ”

Виконав: курсант навчальної групи 242

П.О.Липовенко

Перевірив: доцент кафедри українознавства

П.М.СЛЮСАРЕНКО

Київ -2015р.

ЗМІСТ  Вступ. 1. Історія і сучасність Організації Договору про колективну безпеку  1.1. Історія утворення Організації Договору про колективну безпеку.  1.2. Структура Організації Договору про колективну безпеку  1.3. Сучасне становище Організації Договору про колективну безпеку і перспективи на майбутнє  2. Поняття колективної безпеки та її концепція  2.1. Поняття та сутність безпеки  2.2. Концепція безпеки держав-учасниць Договору про колективну безпеку  3. Конфлікти та їх врегулювання ОДКБ  Висновок  Використана література .

ВСТУП  Тема даної курсової роботи - Організація Договору про колективну безпеку. ОДКБ - це військово-політичний союз, створений державами СНД на основі Договору про колективну безпеку (ДКБ), підписаного 15 травня 1992 року.  В даний час в Організацію входить 7 республік, що входять до складу СНД: Вірменія, Білорусія, Казахстан,Киргизька Республіка, Російська Федерація, Таджикистан, Узбекистан.  Актуальність роботи полягає в тому, що вона розглядає організацію, діяльність якої спрямована на забезпечення безпеки, а в даний час в світі відбувається безліч військових конфліктів, що не оминає і пострадянський простір.Держави всього світу приділяють особливу увагу своїй безпеці, що цілком зрозуміло. Вони зміцнюють свої військові позиції, посилюють армії, проводять військові навчання. Але давно відомо, що з ворогом впоратися легше не поодинці, а за підтримки союзника. Саме тому мирні держави об'єднуються для запобігання та усунення загрози миру, спільного захисту від агресії, забезпечення їх суверенітету і територіальної цілісності.  Метою даної роботи є аналіз діяльності Організації Договору про колективну безпеку: цілей, методів і структури організації.  Завданням даної роботи є розкриття ролі Організації Договору про колективну безпеку в сучасному світі і аналіз тих дій, які проводила і проводить Організація для забезпечення колективної безпеки і з підтримання миру. 

1. ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ДОГОВОРУ ПРО КОЛЕКТИВНОЇ БЕЗПЕКИ  1.1 Історія утворення Організації Договору про колективну безпеку  Основний для створення ОДКБ послужив Договір про колективну безпеку, підписаний Вірменією, Білоруссю, Грузією, Казахстаном, Киргизією, Росією, Таджикистаном і Узбекистаном 15 травня 1992. У 1993 році до договору приєдналися в якості спостерігачів Азербайджан, Молдова і Україна.  Згодом ряд країн припинили свою участь у договорі про колективну безпеку (ДКБ). У 1999 р. з ДКБ вийшли Азербайджан, Грузія, Узбекистан. Україна і Молдова також втратили інтерес до військової інтеграції в рамках СНД. Решта країни (Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизія, Росія і Таджикистан) 7 жовтня 2002 р. на саміті країн СНД в Кишиневі заснували нову структуру - Організацію договору про колективну безпеку (ОДКБ). 26 грудня 2003 ОДКБ була зареєстрована в ООН на правах регіональної міжнародної організації [1].  Цілями Організації є зміцнення миру, міжнародної та регіональної безпеки і стабільності, захист на колективній основі незалежності, територіальної цілісності і суверенітету держав-членів, пріоритет в досягненні яких держави-члени віддають політичним засобам [2].  1 грудня 2005 в Москві відбулися переговори міністрів закордонних справ, міністрів оборони і секретарів рад безпеки, в ході яких було досягнуто домовленості про створення миротворчого контингенту, який буде здійснювати допомогу у врегулюванні конфліктів на території країн-учасниць договору. Ці війська перебуватимуть під національною юрисдикцією, а в разі проведення миротворчої операції будуть виводитися під єдине командування за рішенням Ради колективної безпеки (СКБ) і за мандатом Ради Безпеки ООН.  У лютому 2006 року голова Федеральної служби з військово-технічного співробітництва М. Дмитрієв заявив, що механізм пільгових поставок російського озброєння до країн ОДКБ заробив. Згідно з досягнутими домовленостями, озброєння буде продаватися членам організації за всередині російськими цінами [3].  22 червня 2006 міністр закордонних справ Росії С. Лавров передав функції голови ОДКБ своєму білоруському колезі - С. Мартинову. С. Мартинов заявив, що "Білорусія ініціює розвиток ОДКБ в багатоформатний організацію, яка буде відповідати викликам сучасності".  23 червня 2006 Узбекистан зняв мораторій на активну участь в рамках ОДКБ і став повноправним членом цієї організації [4].  30 березня 2007 спікер Держдуми Росії Борис Гризлов обраний головою Парламентської асамблеї Організації Договору про колективну безпеку [5].  6 жовтня 2007 в Душанбе пройшов 15 саміт ОДКБ. Основним підсумком роботи саміту стала домовленість про можливість для країн-членів ОДКБ купувати російські озброєння і спецтехніку для збройних сил і спецслужб за внутрішніми російськими цінами. Крім того, на саміті був підписаний Меморандум про співпрацю між ОДКБ і ШОС [6].  28 березня 2008 парламент Узбекистану ратифікував документ, що відновлює членство країни в Організації Договору про колективну безпеку. Таким чином, Узбекистан повністю відновив своє членство в ОДКБ [4].  На думку ряду експертів, освіта ОДКБ відобразило прагнення Росії перешкодити подальшому розширенню блокуНАТО на Схід і утримати частина країн СНД в орбіті російського військового впливу.  1.2 Структура Організації Договору про колективну безпеку  Вищим органом Організації є Рада колективної безпеки (СКБ). До складу Ради входять глави держав-членів. Рада розглядає принципові питання діяльності Організації і приймає рішення, спрямовані на реалізацію її цілей і завдань, а також забезпечує координацію та спільну діяльність держав-членів для реалізації цих цілей.  Рада міністрів закордонних справ (РМЗС) - консультативний і виконавчий орган Організації з питань координації взаємодії держав-членів у сфері зовнішньої політики.  Рада міністрів оборони (СМО) - консультативний і виконавчий орган Організації з питань координації взаємодії держав-членів у сфері воєнної політики, військового будівництва та військово-технічного співробітництва.  Утворений Рішенням Ради глав держав Співдружності Незалежних Держав "Про Раду міністрів оборони Співдружності Незалежних Держав" від 14 лютого 1992года, відповідно до цього Положення членами Ради міністрів оборони є міністри оборони тих держав Співдружності, глави яких підписали зазначене Положення, та начальник Штабу по координації військового співробітництва держав-учасників СНД.  В даний час в роботі Ради міністрів оборони беруть участь міністри оборони: Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Грузії, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан, а в якості спостерігачів - Республіки Молдова,Туркменістану, Україні .  За час своєї діяльності РМО СНД підготував і прийняв 476 документів з різних аспектів військового співробітництва, в тому числі з найбільш важливих питань оборони і військового будівництва - близько 151, включаючи миротворчість, врегулювання проблем колективної безпеки, удосконалення об'єднаної системи протиповітряної оборони, питання спільної оперативної підготовки військ і військово-технічного співробітництва, соціально-правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, підготовки та навчання військових кадрів.  Головування в Раді міністрів оборони держав-учасників Співдружності Незалежних Держав здійснюється виходячи з Рішення Ради міністрів оборони держав-учасників СНД "Про головування в Раді міністрів оборони держав-учасників СНД" від 18 травня 2001 року.  Відповідно до вищезазначеного Рішенням в даний час Головою Ради міністрів оборони держав-учасниць СНД є Міністр оборони Російської Федерації Іванов Сергій Борисович.  У своїй діяльності Рада міністрів оборони послідовно переносить вектор основних зусиль зі створення нормативно-правової бази військового співробітництва до практичної її реалізації. Успішно вдосконалюється об'єднана система ППО держав-учасників СНД: бойовий склад сил і засобів ППО на європейській кордоні збільшився у два рази, на південному кордоні Співдружності - до півтора разів.  Основною формою діяльності Ради міністрів оборони є засідання, які проводяться в міру необхідності, як правило, не рідше одного разу на чотири місяці. Позачергове засідання Ради міністрів оборони скликається за рішенням Ради глав держав СНД, Голови Ради міністрів оборони, а також за пропозицією будь-якого члена Ради міністрів оборони, підтриману не менш як однієї третини членів Ради міністрів оборони.  Поряд з засіданнями СМО активно використовуються такі форми роботи як: робочі зустрічі, консультації, наради, обміни думками з найбільш актуальних питань військового співробітництва.  Всього з дня свого утворення РМО СНД підготовлено і проведено 43 засідання Ради міністрів оборони держав-учасників СНД. Їх організаційно-технічне, інформаційно-аналітичне та консультативне забезпечення здійснювалося Секретаріатом Ради міністрів оборони держав-учасниць СНД відповідно до Положення про цей орган.  Комітет секретарів рад безпеки (КССБ) - консультативний і виконавчий орган Організації з питань координації взаємодії держав-членів у сфері забезпечення їх національної безпеки.  Генеральний секретар Організації є вищим адміністративним посадовою особою Організації і здійснює керівництво Секретаріатом Організації. Призначається рішенням СКБ з числа громадян держав-членів і підзвітний Раді. В даний час їм є Микола Бордюжа.  Секретаріат Організації - постійно діючий робочий орган Організації для здійснення організаційного, інформаційного, аналітичного та консультативного забезпечення діяльності органів Організації.  Об'єднаний штаб ОДКБ - постійно діючий робочий орган Організації і СМО ОДКБ, що відповідає за підготовку пропозицій і реалізацію рішень з військової складової ОДКБ. З 1 грудня 2006 передбачається покласти на об'єднаний штаб завдання, що виконуються командуванням і постійної оперативної групою штабу колективнихсил. 

1.3 Сучасне становище Організації Договору про колективну безпеку і перспективи на майбутнє  В даний час ОДКБ веде дуже активну політику по багатьом фронтах. На минулому 4 лютого 2009 саміті ОДКБ було заявлено про те, що будуть сформовані Колективні сили оперативного реагування (КСОР), головними завданнями яких буде відображення військових агресій і проведення спецоперацій по боротьбі з міжнароднимтероризмом і транснаціональною злочинністю. КСОР так само займуться ліквідацією наркотичної загрози, яка походить від Афганістану, боротьби з ісламістами в Центральній Азії а так само будуть приймати участь у ліквідації наслідків природних і техногенних катастроф [9].  КСОР повинні відповідати чотирьом вимогам: висока мобільність, що припускає швидку доставку в потрібне місце; універсальність, тобто здатність протистояти не тільки військовим загрозам, а й, наприклад, вилазкам бандформувань; наявність постійно діючого органу управління; наявність законодавчої бази, що дає можливість негайного застосування КСОР за рішенням Ради колективної безпеки ОДКБ.  Микола Бордюжа - Головний секретар Організації, підкреслив, що кожна держава насамперед сама вирішує питання про власну безпеку, а підключення КСОР мається на увазі тоді, коли воно не в змозі обійтися без допомоги союзників. І ще одна суттєва деталь - КСОР будуть застосовуватися тільки за рішенням Ради колективної безпеки ОДКБ, тобто глав держав.  Міністр оборони РФ Анатолій Сердюков повідомив, що у вересні на території Казахстану пройдуть перші навчання Колективних сил оперативного реагування держав ОДКБ.  "Передбачається оснастити ці сили сучасним озброєнням і військовою технікою, спеціально розробленою формою одягу та екіпіруванням", - сказав він на розширеному засіданні колегії Міноборони РФ.  А. Сердюков повідомив, що з російської сторони до складу Колективних сил увійдуть повітряно-десантна дивізія і окрема повітряно-десантна бригада.  Також, за словами А. Сердюкова, значущим заходом для Збройних сил РФ в поточному році буде оперативно-стратегічне навчання "Захід-2009".  "Воно планується спільно з озброєними силами Білорусі. Опрацьовується питання участі в цих навчанняхЗбройних сил Республіки Казахстан", - сказав міністр [9].  Щодо перспектив розширення об'єднаної системи ППО, яка була створена Росією і Білорусією, генсек повідомив про можливу появу незабаром таких регіональних систем у Вірменії і в Центрально-Азіатському регіоні, а в майбутньому координації їх діяльності в рамках співробітництва країн-учасниць ОДКБ. Крім того, можуть бути створені спільні підприємства з розробки та виробництва військової техніки [10].  Прес-служба секретаріату ОДКБ 3 квітня поточного року розповсюдила повідомлення, що посол Ірану в Росії Махмуд Реда Саджаді заявив, що Іран хоче вступити в ОДКБ і зараз дуже активно вирішує питання про формат співпраці з організацією [11].  Так само ОДКБ зацікавлена ​​у співпраці та взаємодії з Афганістаном і готова розглядати будь-які форми спільної взаємодії з владою Афганістану з усіх проблем, пов'язаних з безпекою країни і спільної боротьби з наркотрафіком, що йде з Афганістану [12, 13].  З 31 березня поточного року набула чинності угода про взаємну охорону прав на результати інтелектуальної діяльності, отримані і використані в ході військово-економічного співробітництва в рамках ОДКБ. Відповідно до Угоди співробітництво у названій сфері буде здійснюватися шляхом узгодження питань, пов'язаних з охороною прав на що використовуються та отримані результати інтелектуальної діяльності, проведення заходів щодо попередження правопорушень у сфері інтелектуальної власності, обміном досвідом з питань охорони прав на результати інтелектуальної діяльності, іншими формами.  При цьому, учасники військово-економічного співробітництва у форматі ОДКБ у всіх договорах (контрактах) повинні передбачати, що застосування використовуються, та отриманих результатів інтелектуальної діяльності буде здійснюватися тільки після забезпечення їх правової охорони.  Угода накладає на його учасників зобов'язання не виробляти і не експортувати з території своєї держави в треті країни продукцію військового призначення (ПВН), виготовлену з використанням результатів інтелектуальної діяльності, права на які належать іншій стороні чи учасникам військово-економічного співробітництва від цього боку, без письмового згоди вказаної сторони [14, 15].  Планується активізувати взаємодію спецслужб держав-членів ОДКБ, що вирішують завдання боротьби зі злочинністю у сфері інформаційних технологій по забезпеченню обороноздатності держав-членів ОДКБ в цілому і критично важливих об'єктів інфраструктури зокрема. Крім того, велику увагу буде приділено протидії використання інформаційних технологій для підготовки терактів і злочинних дій, інформаційного забезпечення державної політики.  За словами генсекретаря ОДКБ Миколи Бордюжі, попередження і розкриття злочинів у сфері інформаційних технологій тісно пов'язане з протидією тероризму, попередженням надзвичайних ситуацій.  Одним з перших практичних кроків, стане підготовка та перепідготовка в рамках організації співробітників правоохоронних органів, що спеціалізуються на попередженні та розкритті злочинів у сфері інформаційних технологій [16].  Набула чинності угода про миротворчу діяльність Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) - документ передбачає створення Миротворчих сил Організації, на основі миротворчих контингентів держав-членів.  Угода про миротворчу діяльність ОДКБ було підписано главами держав-членів Організації 6 жовтня 2007 року на саміті в Душанбе. Білорусія, Казахстан і Вірменія ратифікували документ 14 липня 1918 листопада і 29 грудня 2008. Четвертим державою, що виконали внутрішньодержавні процедури, необхідні для набуття Угодою чинності, стала Російська Федерація. 

"Угодою передбачається створення на постійній основі Миротворчих сил ОДКБ з виділяються державами-членами на постійній основі миротворчих контингентів. Останні будуть проходити підготовку за єдиними програмами, оснащуватися єдиними або сумісними зразками озброєнь і зв'язку, брати участь у регулярних спільних навчаннях" [17].  Згідно з документом, Миротворчі сили ОДКБ зможуть брати участь у миротворчих операціях як на території держав-членів Організації, так і, за рішенням Ради Безпеки ООН, в інших регіонах. До ОДКБ входять Вірменія, Білорусія, Казахстан, Киргизія, Росія, Таджикистан і Узбекистан.  В даний час ОДКБ веде дуже активну політику, розвиваючи напрямки своєї діяльності. Президент Російської Федерації Д.А. Медведєв заявив, що сили оперативного реагування з бойового потенціалу будуть не гірші, ніж аналогічні структури НАТО. 

2. Поняття колективної безпеки та її концепція  2.1 Поняття і сутність безпеки  Безпека-1. Стан при якому не загрожує небезпека, є захист від небезпеки [18].  Державна безпека, охорона державної безпеки - сукупність заходів по захисту існуючого державного і суспільного ладу, територіальної недоторканності і незалежності держави від підривної діяльності розвідувальних і інших спеціальних служб ворожих держав, а також від супротивників існуючого ладу усередині країни.  Охорона Державної безпеки включає сукупність заходів політичного, економічного, військового і правовогохарактеру, спрямованих на виявлення, попередження і припинення діяльності сил, розвідок, прагнучих підірвати і ослабити державний і суспільний лад, порушити територіальну недоторканність відповідної країни. Елементами системи охорони Державної безпеки є також заходи загального попередження підривної діяльності, огорожі об'єктів спеціального призначення і ін [19]  Сутність безпеки полягає в тому, що забезпечення військової безпеки є найважливішим напрямком діяльності держави. Головні цілі забезпечення військової безпеки - запобігання, локалізація і нейтралізація воєнних загроз.  Росія розглядає забезпечення своєї військової безпеки в контексті будівництва демократичної правової держави, здійснення соціально-економічних реформ, взаємовигідного співробітництва і добросусідства в міжнародних відносинах, послідовного формування загальної та всеосяжної системи міжнародної безпеки, збереження і зміцнення загального миру.  Росія зберігає статус ядерної держави для стримування (запобігання) агресії проти неї та (або) її союзників, надає пріоритетного значення зміцненню системи колективної безпеки в рамках СНД на основі розвитку і зміцнення Договору про колективну безпеку.  Інші ж країни Організації Договору про колективну безпеку, не володіють ядерним потенціалом, як Російська Федерація, але, у свою чергу, теж вибудовують систему безпеки на основі добросусідства в міжнародних відносинах, одночасно зміцнюючи свою військову міць і армії, але, виключно, з метою захисту від агресора [20, 21].  2.2 Концепція безпеки держав-учасниць Договору про колективну безпеку  Концепція колективної безпеки держав - учасниць Договору про колективну безпеку від 15 травня 1992 р. (далі - Концепція) являє собою сукупність поглядів країн - учасниць Договору про колективну безпеку (далі - держави-учасниці) на попередження та усунення загрози миру, спільний захист від агресії , забезпечення їх суверенітету і територіальної цілісності.  Концепція грунтується на принципах ООН, ОБСЄ, Договору про колективну безпеку, а також положеннях інших документів, прийнятих державами-учасниками в його розвиток.  Концепція містить у собі: основи військової політики держав-учасників, основи забезпечення колективної безпеки, основні напрямки та етапи створення системи колективної безпеки.  Реалізація положень Концепції передбачає здійснення узгоджених політичних, економічних, військових та інших заходів.  Держави-учасниці у політичному і військовому відносинах не вважають своїм супротивником ні одна держава або коаліцію держав, бачать в особі всіх держав світового співтовариства рівноправних партнерів.