4. Систематизація, обробка і аналіз статистичних даних

Обов'язковою умовою виконання курсової роботи з економічної статистики з основами міжнародної статистики є її конкретність, використання статистичних (реальних або умовних) даних для розкриття теми, що дозволяє студентові показати уміння застосувати отримані при вивченні статистичних курсів теоретичні знання в ході виконання аналітико-статистичних розрахунків із залученням значного масиву вихідних числових даних.

Після освоєння основних теоретичних положень теми студентові необхідно провести збір практичного матеріалу на якому-небудь підприємстві, яке надалі стане опорним. Заздалегідь слід визначити коло необхідних показників, джерела інформації (в першу чергу форми оперативної, статистичної і фінансової звітності), розробити таблиці для запису потрібних даних. Показники діяльності підприємства необхідно вибрати за останніх три-п'ять років з метою відстежування їх динаміки, а також для виконання факторного аналізу.

У разі неможливості збору практичного матеріалу на конкретному підприємстві студентові з кафедрального банку умовних даних буде запропонований масив показників по умовному підприємству, яке при написанні курсової роботи виступить як опорное (основне). Кафедральний банк умовних даних створений головним чином на основі статистичної і фінансової звітності реальних підприємств, яку представляли студенти, що виконували курсові роботи зі статистичних дисциплін в попередні роки. иятияиевозможности збору практичного матеріалу на конкретному підприємстві студентові буде запропонований масив даних по 1-12 пр

Для вивчення можливостей застосування різних статистичних методів при розробці конкретної теми (третій параграф роботи) всім студентам будуть додатково запропоновані дані по 10-12 підприємствам з кафедрального банку економічних показників. Для дослідження всієї сукупності підприємств рекомендується звертатися до статистичних методів, раніше вивчених студентом у статистичних курсах – побудова різних угрупувань, розрахунок відносних і середніх величин, показників варіаційного аналізу, кореляційно-регресійного аналізу, рядів динаміки, індексного аналізу та інших. Аналіз показників, що виконується в четвертому параграфі роботи, проводиться за даними опорного підприємства (якщо інше не передбачене планом курсової роботи).

У деяких темах курсових робіт (нетипових або виконуваних за макроекономічними статистичними даними) можливий відхід від цієї схеми, проте він повинен бути узгоджений з науковим керівником.

5. Рекомендації щодо змісту і оформлення курсової роботи

Уміння літературно, лаконічно і економічно грамотно викласти зміст спеціального дослідження характеризує ступінь професійної підготовки майбутніх економістів.

Весь текст курсової роботи умовно можна розділити на три частини: теоретичну, методичну і прикладну.

Теоретична частина. У вступі на 1-2 сторінках аргументовано обгрунтовується актуальність теми в сучасних економічних умовах, формулюються мета, завдання, предмет, методи, послідовність вивчення і інші можливі характеристики і особливості курсового дослідження і очікувані результати. Тут також указують підприємство, на матеріалах діяльності якого здійснюється дослідження.

У наступному теоретичному параграфі слід стисло охарактеризувати економічні закони і категорії, на яких ґрунтуються показники, що підлягають розрахунку і аналізу. Необхідно розкрити значення цих показників у сучасних економічних умовах і обґрунтувати актуальність їх дослідження на основі конкретних статистичних даних (наприклад, за видом економічної діяльності або по економіці України в цілому) з обов'язковим посиланням на джерела інформації.

Методична частина. Наводяться способи розрахунку показників, при цьому розглядаються як загальновизнані так і пропоновані підходи до їх обчислення. Пояснюється економічний зміст показників. Показується взаємозв'язок показників, що відносяться до теми курсової роботи, з іншими економічними показниками.

Прикладна частина курсової роботи має найбільшу питому вагу (не менше 50%) і складається з безпосередніх розрахунків і висновків за ними. Якщо курсова робота виконується на матеріалах конкретного підприємства, то розпочинати прикладну частину роботи слід із загальної характеристики суб'єкта господарювання, на інформаційних джерелах якого виконується дослідження. Така характеристика повинна містити повну назву підприємства, його підлеглість, визначення форми власності, профілю (виду економічної діяльності), характеристику масштабів і основних результатів діяльності. При цьому необхідно вказати напрями основної діяльності, тобто ті операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), які є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частину його доходу, а не перераховувати всі види діяльності, які містяться в статуті підприємства.

Для оцінки результатів діяльності конкретного підприємства будують динамічні ряди за останні 3-5 років за показниками обсягу виробництва і реалізації, чисельності зайнятих, фонду оплати праці, вартості майна підприємства, зокрема основних засобів і оборотних активів, загальної суми витрат, прибутку. Необхідна інформація міститься у формах державного статистичного спостереження №1-підприємство “Звіт про основні показники діяльності підприємства”, №1-ПВ “Звіт з праці”, №11-03 “Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)”, у формах фінансової звітності “Баланс” і “Звіт про фінансові результати”. На основі цих показників можна розрахувати рівні і вивчити динаміку фондовіддачі, продуктивності праці, середньої заробітної плати, витрат і рентабельності. Названі показники для наочності приводять в самостійно розроблених аналітичних таблицях.

Поширеною помилкою в курсових роботах є те, що, коментуючи дані таблиць, студент по тексту просто повторює їх зміст замість того, щоб порівняти темпи зростання за різними показниками, оцінити зміни в структурі, вказати на можливі причини і наслідки цих явищ.

Потім переходять до обробки вихідного емпіричного матеріалу згідно з питаннями плану роботи і відповідно до порядку, викладеного в методичній частині курсової роботи, тобто від розгляду узагальнюючих підсумкових показників до часткових. Для об'єктивної оцінки отриманих значень бажано порівнювати показники підприємства з середніми по галузі, регіону, які можна отримати з офіційних джерел статистичної інформації.

Для аналізу динаміки економічних показників і вимірювання впливу на них різних факторів студентові необхідно звернутися до методів аналітичної статистики. У курсовій роботі, використовуючи надані вихідні дані по 10-12 підприємствах з кафедрального банку даних, студент повинен застосувати наступні методи, відомі йому з вивчених раніше статистичних курсів:

1) метод структурно-аналітичного групування (слід заздалегідь підібрати факторну і результативну ознаки з числа показників, що відповідають темі курсової роботи, і виявити наявність або відсутність зв'язку між ними; паралельно цьому методу повинні бути використані абсолютні, відносні і середні величини, які відображаються в зведених групових таблицях);

2) метод варіаційного аналізу (рекомендується проаналізувати варіацію декількох показників, що відповідають темі курсової роботи, за допомогою дисперсії, середнього квадратичного відхилення і коефіцієнта варіації);

3) метод описових середніх (для характеристики структури сукупності підприємств або регіонів доцільно розрахувати модальне і медіанне значення ряду економічних показників);

4) метод однофакторного кореляційно-регресійного і дисперсійного аналізу (структурно-аналітичне групування слід доповнити розрахунком характеристик тісноти кореляційного зв'язку між показниками з теми курсової роботи, зокрема, лінійного коефіцієнта кореляції, емпіричного коефіцієнта детерміації, емпіричного кореляційного відношення, а також побудувати лінійне рівняння (або лінійні рівняння) зв'язку між факторною і результативною ознаками); допускається застосування лише одного з названих вище параметричних методів вимірювання зв'язку;

5) метод аналізу рядів динаміки (з метою характеристики динаміки показників, що відповідають темі курсової роботи, необхідно обчислити мінімум за три роки різні аналітичні показники динамічних рядів – абсолютні прирости, темпи зростання і приросту, абсолютний зміст одного відсотка приросту, коефіцієнти прискорення або уповільнення, коефіцієнти випередження або відставання, а також середні значення деяких з цих показників);

6) метод індексного аналізу (для вимірювання впливу окремих факторів на динаміку показників з теми курсової роботи студент повинен побудувати формули взаємопов'язаних загальних індексів необхідних йому економічних показників, виходячи із загальноприйнятої індексної методології, і розрахувати їх; на додаток до розрахунку загальних індексів доцільно, використовуючи методи абсолютних або відносних різниць, показати можливості вимірювання впливу факторів на прикладі одного підприємства або регіону).

Застосування будь-якого з перерахованих вище методів аналітичної статистики повинно в обов'язковому порядку супроводжуватися економічним тлумаченням отриманих результатів.

У висновках по курсовій роботі дають стислий виклад отриманих результатів (у дужках указуються сторінки курсової роботи, де вони отримані).

Загальна схема висновків традиційно будується в такій послідовності:

1) висновки теоретичного характеру (стисло характеризуються значення і потенційні аналітичні можливості досліджуваних показників);

2. найбільш загальна характеристика предмету дослідження в цілому (загальний висновок про рівень і динаміку показника);

3) опис динаміки аналізованого показника під впливом окремих факторів з точки зору їх позитивної або негативної дії на предмет дослідження.

В кінці тексту автор повинен поставити дату закінчення роботи і підпис. Робота завершується списком використаної літератури.

Курсова робота повинна бути оформлена як науково-дослідна робота відповідно до Державного стандарту України ДСТУ 3008-95. Його основні вимоги наводимо нижче.

Робота оформляється на аркушах формату А4 (210х297 мм) в рукописному вигляді або комп'ютерним набором через півтора інтервали 14 шрифтом (обсягом 305 сторінок основного тексту без списку літератури і додатків).

Нумерація сторінок курсової роботи суцільна. Вона відображається в змісті роботи, який наводиться на другій сторінці. Першою сторінкою вважається титульний лист (додаток Г), номер сторінки на ньому не ставиться. На решті сторінок номер проставляється арабськими цифрами у верхньому правому кутку. Ілюстративний матеріал (таблиці, схеми, графіки), який займає окремі сторінки, список літератури і додатки також підлягають загальній нумерації.

Заголовки окремих розділів роботи друкуються без крапки в кінці, не підкреслюються і центруються. Параграфи роботи розміщуються в підбір (не з нової сторінки). При цьому після назви параграфа на цій же сторінці повинно бути принаймі два рядки тексту.

Таблиці розміщуються після першої згадки про них в тексті. Для курсової роботи достатньо суцільної нумерації таблиць, проте можлива і їх подвійна нумерація, де перша цифра відповідає номеру параграфа, а друга – порядковому номеру таблиці в даному параграфі (наприклад, таблиця 3.2 – друга таблиця третього параграфа). Таблиці, які виносяться в додатки, мають свою нумерацію, відповідну вимогам до нумерації додатків. Заголовок таблиці повинен відображати її зміст, мати інформацію про час і місце соціально-економічних явищ, про які йде мова в таблиці (наприклад, “Динаміка середньої заробітної плати працівників Полтавського турбомеханічного заводу в 2007-2009 рр.”). Якщо виникає необхідність в перенесенні частини таблиці на іншу сторінку, то вводиться нумерація граф таблиці, в якій графи, що містять загальну інформацію про назву показників, їх одиницях вимірювання та іншу довідкову інформацію позначаються прописними буквами (А, Б, В), а графи, що містять конкретні дані, – арабськими цифрами. На наступній сторінці вказується не назва таблиці, а “продовження таблиці ____” або “закінчення таблиці ____”, а замість назв граф наводиться їх нумерація. Назви заголовків граф починають з великої літери, а назви підзаголовків в комбінаційних таблицях – з маленької літери (як продовження речення). Назви граф указуються в однині (“Показник”, а не “Показники”).

У таблиці обов'язково повинні бути вказані одиниці вимірювання. Якщо вони однакові для всіх показників, то одиниця вимірювання указується між назвою і самою таблицею над її правим кутом або після назви в круглих дужках. Різні одиниці вимірювання указуються в заголовках рядків або граф.

Числа в таблиці розміщують так, щоб розряди знаходилися один під одним. Точність розрахунків в межах однієї графи повинна бути однаковою. У таблиці не допускається наявність порожніх кліток, тому при заповненні таблиці використовують такі умовні позначення:

. - дані відсутні;

– - явище не існувало;

х - показник не має змісту;

0,0 - явище мало місце, але дані про його рівень знаходяться за межами прийнятої в таблиці точності.

Оскільки метою побудови таблиць є наочне представлення фактичного матеріалу, не слід приводити в них дуже громіздкі числа (їх округляють у бік більшої розмірності, при цьому вибір розмірності не повинен привести до втрати відмінностей в значеннях показників), будувати таблиці з великою кількістю граф (краще розбити дані на декілька таблиць).

Таблиця вважається завершеною за наявності в ній підсумків. Підсумки по окремих групах сукупності позначають словом “Всього”, по сукупності в цілому – “Разом”.

Ілюстративний матеріал (схеми, графіки тощо) називають рисунками. Як і таблиці, рисунки розміщуються після згадки про них в тексті. Вимоги до нумерації і назви рисунків аналогічні тим, які висуваються до таблиць. Назва розміщується під рисунком. Деталі побудови графіків, діаграм і статистичних таблиць можна уточнити у відповідних параграфах будь-яких підручників з теорії статистики.

Формули нумеруються так само, як і таблиці, а номер формули розміщується в круглих дужках з правого боку листа на рівні останнього рядка формули. Розшифровка символів формули наводиться під нею після слова “де” (без двокрапки) і в тій же послідовності, що і у формулі. Оскільки формули можуть бути запозичені студентом з різних джерел, необхідно проконтролювати, щоб у всій роботі одні і ті ж показники позначалися однаковими буквами. При цьому кожен показник краще позначати не декількома, а однією буквою, тому що інакше такі позначення можуть бути сприйняті як добуток декількох показників.

Додатки розміщують як продовження роботи, розташовуючи їх у порядку посилання на них по тексту роботи. Кожен додаток розпочинають з нової сторінки. Над їх заголовками посередині сторінки маленькими буквами з першою заголовною друкують слово “Додаток ___”, нумеруючи додатки послідовно великими буквами українського алфавіту за винятком букв Є, Ж, З, І, Й, Ч, Ь. На ксерокопіях форм звітності слово “Додаток” допускається написати від руки.

Посилання на джерела цитат, статистичних даних наводять в квадратних дужках відразу після їх згадки (наприклад, [24, с.35]), де перша цифра повинна відповідати номеру джерела за списком літератури, а друга вказувати на сторінку, де розміщений матеріал). Посилання на таблиці, рисунки, додатки дають в круглих дужках з маленької літери.

Список літератури повинен бути оформлений відповідно до правил бібліографічного опису, викладених в ГОСТ 7.32-91. Спочатку наводяться Закони України, потім Укази Президента України, Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, документи і матеріали міністерств і відомств України (у хронологічній послідовності). Після цього наводяться публікації (монографії, статті, підручники, навчальні посібники тощо) українською та російською мовами в алфавітному порядку, потім публікації іншими мовами.