5. Вимоги щодо оформлення курсової роботи

Курсову роботу друкують машинописним способом або за допомогою принтера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм).

Обсяг основного тексту курсової роботи має становити не більше 40 сторінок друкованого тексту. Зазначений вище обсяг курсової роботи розрахований на використання при її оформленні комп'ютерів з використанням шрифтів текстового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом.

Текст курсової роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве - не менше 20 мм, праве - не менше 10 мм, верхнє - не менше 20 мм, нижнє - не менше 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, щільність тексту курсової роботи повинна бути однаковою. Текст повинен бути вирівняний по ширині, а також розділений на абзаци, кожний з яких включає самостійну думку, яка складається з декількох речень. Абзацний відступ повинен бути однаковим і дорівнювати п’яти знакам.

Порядок оформлення та брошурування курсової роботи. Виконана курсова робота обов’язково підшивається в папку в такій послідовності:

– титульний аркуш (додаток Б);

– план курсової роботи, затверджений науковим керівником (додаток В);

– зміст (додаток Д);

– текст роботи;

– список використаних джерел;

– додатки.

Заголовки структурних частин курсової роботи виділяють жирним шрифтом та друкують симетрично до набору. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовком та текстом повинна дорівнювати 2-3 інтервалам.

У тексті слід уникати складних та громіздких речень. Не прийнято писати «я думаю», «я рекомендую» та ін. Викладати матеріал рекомендується від першої особи у множині: «на нашу думку», «виходячи з вищенаведеного», «ми вважаємо», «слід відмітити» та ін.

До загального обсягу курсової роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів курсової роботи підлягають суцільній нумерації.

Оформлення змісту. Зміст подають на початку курсової роботи. Він містить най­менування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема, вступу, висновків, додатків, списку використаних джерел та ін. Приклад оформлення змісту наведений у додатку Д.

Нумерація. Нумерацію сторінок, розділів, рисунків (малюнків), таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини курсової роботи, як зміст, перелік умовних позначень (за наявності), вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини курсової роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ». Питання курсової роботи повинні мати нумерацію. В кінці номера питання повинна стояти крапка, наприклад: «1.» (перше питання). Потім у тому ж рядку наводять заголовок питання з великої літери.

Оформлення ілюстрацій. Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) необхідно подавати в курсовій роботі після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації, розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстрації позначають словом «Рис.» або «Мал.» і нумерують послідовно в межах питання, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера питання і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис.1.2 (другий рисунок першого питання). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Зразок оформлення рисунку наведено у додатку Е.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана з ілюстрацією, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис.3.1)» або зворот типу: «...як це видно з рис. 3.1» або «... як це показано на рис. 3.1».

Оформлення таблиць. Таблиці, розміщені по тексту роботи, нумеруються арабськими цифрами в межах розділу і обов’язково містять назву. Над правим верхнім кутом таблиці перед заголовком розміщують надпис «Таблиця» і вказують номер, що складається з номеру питання та порядкового номеру таблиці. Для курсової роботи допускається суцільна нумерація таблиць. У наступному рядку розміщується назва таблиці симетрично тексту, приклад її оформлення наведено в додатку Ж. Назву таблиці наводять жирним шрифтом.

По тексту роботи розміщують лише підсумкові таблиці, необхідні для викладення змісту питань. Таблиця, що наведена по тексту, має бути невеликою за розміром. Вона розміщується безпосередньо після тексту, де про неї згадується вперше або на наступній сторінці; на таблицю має бути посилання в тексті. Громіздкі таблиці, що не підлягають скороченню, а також містять вихідні дані або проміжні розрахунки, бажано розмістити в додатках.

Назва таблиці, заголовки рядків та граф мають бути короткими, точними. У назві таблиці потрібно вказати її зміст, територію (або найменування організації), період часу. Заголовки граф наводять у називному відмінку однини. Якщо одиниці виміру єдині для всіх даних, вміщених у таблиці, то вони вказуються над її правим верхнім кутом між назвою і самою таблицею. Якщо одиниці виміру різні, то вони вказуються в заголовках граф або рядків.

Якщо таблицю ділять на частини і переносять на наступну сторінку, то при цьому не повторюють повністю її макет, а заміняють назви граф буквами і цифрами (звичайно перші текстові графи – назва показників, одиниці виміру – замінюють великими буквами А, Б; інші – арабськими цифрами). Над іншими частинами таблиці вказується «Продовження табл. __» без повторення її повної назви. Поділ таблиці для перенесення здійснюють таким чином, щоб хоча б один значущий рядок після макету таблиці був на попередній сторінці.

Заголовки граф таблиць пишуть з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони утворюють одне речення з заголовком. У кінці заголовків граф крапку не ставлять. Графу «№ п/п» в таблицю не включають; при необхідності нумерацію рядків здійснюють з лівої сторони таблиці перед їх назвою.

Не варто будувати громіздкі таблиці з занадто великою кількістю граф. Іноді доцільно деякі графи поєднати під назвою «інші»; проте група «інші» не може охоплювати більше 0,1 загального підсумку.

Цифри в таблицях розміщують таким чином, щоб класи чисел по всій графі знаходились суворо один під одним. Числові величини в одній графі повинні мати однакове число десяткових знаків.

У таблиці не повинно бути пустих кліток, тому при заповненні таблиць, крім цифр, користуються умовними позначеннями: якщо дані відсутні, ставлять три крапки або пишуть «немає даних», якщо явище не мало місця – ставлять тире; якщо показник не має сенсу – знак «х», якщо дані є, але їх числові значення менші прийнятої в таблиці точності – ставлять 0,0. Для наочності таблиці громіздкі цифри слід округлювати до одиниць більшої розмірності (наприклад, тис. грн. замість грн. і т. д.). Якщо дані таблиці запозичені, то обов’язково треба дати посилання на джерело.

Закінченого вигляду таблиці набувають за допомогою підсумків, які можуть бути як горизонтальними, так і вертикальними. Підсумок з певної частини сукупності позначають словом «разом», підсумок за сукупністю в цілому – словом «всього».

Оформлення формул. Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=), або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х).

Формули в курсовій роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах питання, або допускається суцільна нумерація по всій роботі. Номер формули складається з номера питання і порядкового номера формули в питанні, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього питання). Приклад оформлення формули наведено у додатку К.

Оформлення цитат та посилання на використані джерела. При написанні курсової роботи студент повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати яких наводяться в курсовій роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена курсова робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал, не включений до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в курсовій роботі.

Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...».

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело.

Оформлення списку використаних джерел. Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог міжнародних і державного стандартів з обов'язковим наведенням назв праць. Зокрема потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна отримати з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання". Приклади оформлення бібліографічних записів наведені у додатку Л.

Оформлення додатків. Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті. Кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток» і велика літера, що позначає додаток, наприклад «Додаток А».

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатку А; В.3.1 - перший підрозділ третього розділу додатку В.

Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2-другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) - перша формула додатка А.