2013-СК-біохімія-01-Історія розвитку біохімії
.pdfНаціональний університет біоресурсів і природокористування України
Лекція 1
Біохімія, історія її розвитку та місце серед природничих наук
Лектори : |
(вступна лекція) |
|
Мельничук Д.О., д.б.н., професор, академік НАН України і НААН Мельничук С.Д., д.б.н., професор, член кореспондент НААН
Калачнюк Л.Г., д.б.н., доцент,
Калачнюк Г.І., д.б.н., професор К. 409, 419, 421, 4-й поверх,
1
Корпус № 12 НУБіП України
2
1.Маршалл В.Дж., Бангерт С.К. Клиническая химия. 6-е изд.: Пер. с англ. М: Бином, 2011. – 408 с.
2.Фаллер Дж.М., Шилдс Д. Молекулярная биология клетки. Руководство для врачей. Пер. с англ. М: Бином-Пресс, 2011. –
Л256 с.
і |
3. |
Кольман Я., Рем К.-Г. Наглядная биохимия. 3-е изд.: Пер. с нем. |
т |
|
М.: Мир, 2009. 469 с. |
4. |
Марри Р., Греннер Д., Мейс П., Родуэлл В. Биохимия человека – |
еМ.: Мир, 2009. Т. 1. 381 с.
5.Марри Р., Греннер Д., Мейс П., Родуэлл В. Биохимия человека –
р М.: Мир, 2009. Т. 2. 414 с.
6.Николаев А.Я. Биологическая химия. 3-е изд., перераб и доп. а М.: Медицинское информационное агенство. 2007. 568 с.
т |
7. |
Губський Ю.І. Біологічна хімія. Київ – Вінниця: Нова книга, |
у |
|
2007. – 655 с. |
8. |
Nelson D.L., Cox M.M. Lehninger Principles of Biochemistry (Fourth |
рEdition) – W. H. Freeman Publishers. 2004.-1124р.
9.Berg J.M., Tymoczko J.L., Stryer L. Biochemistry. – New York: W H
аFreeman; 2002. 1515 p.
10.Губський Ю.І. Біоорганічна хімія. Київ – Вінниця: Нова книга,
2007. – 431 с.
11.Web-сторінки «Вікіпедії» та інші інтернет-джерела.
3
3
Біохімія, історія її розвитку та місце серед природничих наук
(вступна лекція)
План
Історія розвитку біохімії у світі
Внесок українських вчених у розвиток біохімії
Місце біохімії як навчальної дисципліни в системі біологічної освіти, її значення для ветеринарної медицини, технології виробництва та переробки продукції тваринництва
Сучасні проблеми та перспективи розвитку біохімії в світі й Україні
Зв'язок біохімії з суміжними і прикладними науками
4
Біологічна хімія (або біохімія)
– це наука про хімічний склад живих організмів і хімічні процеси, які забезпечують їх існування.
За напрямком вивчення організмів
статична динамічна
хімічна |
|
перетворення |
природа і |
|
речовин аж |
властивості |
|
до кінцевих |
речовин |
|
продуктів |
|
|
обміну |
|
|
|
|
|
|
функціональна
хімічні перетворення на рівні організму, органу, клітини,
субклітинних
компонентів
5
У залежності від об'єкта вивчення розрізняють:
Біохімія людини (медична біохімія)
Біохімія тварин
Біохімія рослин
Біохімія живлення Клінічна біохімія
Технічна біохімія
Біохімія мікроорганізмів і вірусів
Еволюційна біохімія Екологічна біохімія
6
Біохімія – одна із провідних дисциплін, що формує світогляд майбутнього лікаря (ветеринара) та його професійні знання, а саме:
•Обмін речовин та його регуляція;
•Зміни метаболізму в умовах патології;
•Біохімічні методи діагностики та лікування захворювань;
•Контроль за перебігом захворювань та ефективністю лікування;
•Створення нових лікарських засобів та методів лікування.
7
Історія розвитку біохімії у світі
Леонардо да Вінчі, 1452 – 1519, зробив висновок про те, що всі життєві процеси відбуваються за присутності O2 кисню.
|
Я.Б. Ван-Гельмонт, 1579 – 1644, |
|
|
|
визначив, що вода приймає участь |
CO2 |
|
H2O |
в утворенні сухої речовини. |
|
|
Він виділив вуглекислий газ та |
|
||
|
|
||
|
описав процеси травлення |
й |
|
|
виділення сечі. |
|
|
M.B. Ломоносов (1711 – 1765) відкрив закон збереження і руху матерії, який був підтверджений А.Л. Лавуазьє (1743
– 1793).
8
Ю. Лібіх (1803 – 1873) сконструював інструменти для кількісного аналізу органічних речовин та запропонував розділити продукти харчування на вуглеводи, ліпіди і білки.
У 1828р., була опублікована стаття про синтез сечовини Фрідріхом Вьолером.
[ NH4OCN → (NH2)2CO ]
Він довів, що органічні компоненти можуть бути створені штучно.
Органічні сполуки (які є в складі тканин і клітин)
були синтезовані вченими: наприклад, оцтова кислота була синтезована A. Кольбе у 1845р., ліпіди
– M. Бертло у 1854р., моносахарид – O.M. Бутлеров у
1861р.
9
У 1833 р., Асельм Пайєн вікрив перший ензим – діастазу, який сьогодні називають амілазою.
Й.Берцеліус (1779 – 1848) створив основу для доктрини про каталіз, харктерний ферментам, які були відомими на той час та пояснив природу ферментаційних процесів.
К. Бернар (1813 – 1878) виділив з тканини печінки глікоген, експериментально довівши те, що він розщеплюється до глюкози, яка є джерелом енергії в організмі.
До 1882 року дану галузь науки називали фізіологічною хімією.
Термін “біохімія” вперше був вжитий у 1882 р., а взагалі його було прийнято після робіт Карла Нейберга (німецького хіміка) у 1903 р.
10