Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
fiziologiya_-_silgosp_tvarin.pdf
Скачиваний:
1710
Добавлен:
01.05.2015
Размер:
5.61 Mб
Скачать

Розділ 5. ОБМІН РЕЧОВИН

Обмін речовин — це обмін поживними речовинами між організмом і навколишнім середовищем. Це важливий процес життєдіяльності організму, він є суттєвою ознакою життя. В основі обміну речовини лежать складні фізико-хімічні перетворення речовин. Обмін речовин та енергії — єдиний фізіологічний процес.

Обмін речовин складається з трьох послідовних етапів: 1) надходження поживних речовин в організм; 2) перетворення їх у більш прості, властиві організму речовини; 3) використання їх організмом і виділення кінцевих продуктів обміну. Обмін речовин виявляється в двох протилежних і нерозривних процесах — асиміляції і дисиміляції.

Асиміляція — процес засвоєння поживних речовин та утворення більш складних, властивих даному організму органічних речовин. Асиміляція відбувається з поглинанням енергії.

Дисиміляція — процес розпаду складних речовин на простіші з виділенням енергії.

Обмін речовин залежить від віку, статі, продуктивності, відтворення, характеру годівлі та утримання тварин.

У різні вікові періоди життя і в різних умовах переважає то асиміляція, то дисиміляція. У молодому віці, у період росту і розвитку, переважає асиміляція, під час голодування і в старості — дисиміляція.

Поживні речовини, спожиті твариною, використовуються як будівельний матеріал для відновлення клітин, що руйнуються, і дають потрібну енергію. Джерелом енергії є білки, вуглеводи та жири. Ця енергія використовується для побудови нових клітин, їх життєдіяльності, для кінетичної та статичної потреби м’язів, а частина її використовується як теплова енергія, необхідна для підтримки постійної температури тіла тварин.

Вода, мінеральні солі та вітаміни також необхідні для організму і беруть участь в обміні речовин.

205

Фізіологія сільськогосподарських тварин

Обмін речовин ділять на загальний, проміжний, основний, білковий, вуглеводний, жировий, мінеральний і водний.

З обміном речовин тісно пов’язані такі властивості організму: збудливість, ріст, розвиток, розмноження, рухливість, спадковість і мінливість.

Виробництво тваринницької продукції є також наслідком комплексу складних обмінних процесів у організмі. Досконале вивчення їх закономірностей допомагає цілеспрямовано підвищувати продуктивність тварин.

МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН

Обмін білка досліджують балансовим методом, яким оцінюють баланс азоту, кількість надходження білків в організм та їх розпад. При цьому досліджують співвідношення кількості азоту, що надійшов в організм з кормом, з кількістю його в сечі, калі та поті. Знаючи, яка кількість азоту засвоєна із корму, можна підрахувати, скільки білків надійшло в організм. Відомо, що концентрація азоту в білках становить у середньому 16% (100 г білка, 16% азоту). Перемноженням знайденої величини азоту на білковий коефіцієнт 6,25 визначають кількість білка. Для визначення його кількості необхідно вирахувати вміст азоту в сечі і поті.

Якщо надійшло азоту в організм більше, ніж виділилось, то вважають азотистий баланс позитивним; підвищене виділення азоту порівняно з надходженням свідчить про негативний азотистий баланс, який має місце при білковому голодуванні.

Для вивчення обміну речовин в окремих органах застосовують метод ізольованих органів, а також метод ангіостомії за Е. С. Лондоном, за допомогою якого вивчають проміжний обмін речовин у сільськогосподарських тварин. Даний метод модифікований А. А. Алієвим і використовується як метод катетеризації кровоносних судин. Ці методи дозволяють відбирати для аналізу кров, яка надходить до організму, та ту, яка витікає з нього. Нині широко використовується метод мічених атомів, або ізотропний метод. За його допомогою вивчають обмін білків, вуглеводів, жирів, мінеральних речовин ї вітамінів.

206

Розділ 5. Обмін речовин

ОБМІН БІЛКІВ, ФІЗІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ БІЛКА ТА ОКРЕМИХ АМІНОКИСЛОТ ДЛЯ ОРГАНІЗМУ ТВАРИН

Білки, або протеїди — високомолекулярні органічні сполуки, побудовані з амінокислот. Білки в обміні речовин займають особливе місце, вони є основною складовою частиною живої речовини і матеріальною основою процесів життєдіяльності.

Будова білкових молекул тварин дуже специфічна. Білки корму у травному каналі розщеплюються до амінокислот. З амінокислот, занесених кров’ю до клітин, синтезуються білки, властиві даній тканині. Вони відрізняються і за своїми фізіологічними функціями, діють як каталізатори, рухливі переносники, вони є структурними компонентами різних тканин. Так, білки-ферменти здійснюють процеси травлення та окислення в тканинах, а також беруть участь у збудженні м’язів і нервів, в зсіданні крові. Поліпептиди, інсулін і гормони слизової оболонки травного тракту керують синтезом речовин. Механічні або структурні білки є скоротливими білками м’язів, волокнистими білками еластичного і кісткового каркасу. Гемоглобін еритроцитів транспортує кисень, вуглекислий газ. Імуноглобуліни в організмі тварин виконують захисну функцію.

В організмі тварин білки не можуть утворюватися із вуглеводів та жирів, тому що в їхній структурі відсутній азот. Білки для організму тварини є незамінними поживними речовинами, а тому повинні знаходитися у кормах в необхідній кількості.

Нині відомо багато різних амінокислот, але найбільш важливими з них є 20. Всі амінокислоти, які є в білках, утримують аміногрупу і карбоксильну групу. Амінокислоти, що йдуть на побудову білків організму, нерівноцінні. Одні з них замінні, інші незамінні або частково замінні. Тепер встановлено, що з 20 амінокислот 8 незамінних, 8 — замінних, 4 — частково замінних. До замінних амінокислот відносяться: аланін, аспарагін, глутамін, гліцин, пролін, серин, аспарагінова та глутамінова кислоти. До незамінних амінокислот належать: валін, ізолейцин, лейцин, лізин, метіонін, треонін, триптофан, фенілаланін.

Тепер вивчено роль окремих незамінних амінокислот. Так, валін необхідний для нормальної діяльності нервової системи; фенілаланін разом з тирозином — попередники гормонів адреналіну, норадреналіну й тироксину; триптофан є джерелом синтезу вітаміну РР (нікотинова

207

Фізіологія сільськогосподарських тварин

кислота); лізин, триптофан, метіонін стимулюють ріст організму та молокотворення; метіонін підвищує захисні функції печінки; триптофан і гістидин стимулюють кровотворення; аргінін важливий для статевої функції. Для росту пір’я, копит необхідний цистин.

Частково замінними амінокислотами є: аргінін, гістидин, цистеїн і тирозин.

Оновлення білкових речовин

Потреба живого організму в білках постійна, тому синтез їх відбувається безперервно. У деяких органах половина білків протягом 2–3 діб розпадається і така сама кількість ресинтезується. Половина всіх білків нашого організму повністю оновлюється за 6–7 місяців.

Залежно від стану організму та надходження корму відбувається перетворення одних білків в інші. Так, білки м’язів організму тварини є матеріалом для утворення білків інших органів. Оновлення білків плазми крові відбувається швидше, ніж оновлення білків інших тканин.

У центральній нервовій системі найшвидше оновлюються білки сірої речовини півкуль головного мозку і мозочка; найповільніше оновлюються білки спинного мозку, філогенетичного найстарішого відділу нервової системи.

Повноцінні та неповноцінні білки

Білки корму, в яких містяться всі незамінні амінокислоти, називаються повноцінними, а білки, що не мають у своєму складі будьяких незамінних амінокислот — неповноцінними. Біологічна повноцінність їх визначається кількістю білка організму, яка утворюється з 100 г білка корму. До повноцінних білків належать тваринні білки (молоко, м’ясо, яйця), їх біологічна цінність становить 70–95%. Неповноцінні білки рослинного походження (овес, кукурудза, жито, пшениця, горох) мають нижчу біологічну цінність — 60–65%.

У кормах тварин обов’язково повинні бути повноцінні білки. Тваринам можна згодовувати і неповноцінні білки, враховуючи те, що в них можуть бути ті амінокислоти, яких немає в інших. Отже, доповнюючи одна одну, вони дадуть в сумі всі незамінні амінокислоти. Різноманітний набір білків у раціоні дає можливість забезпечення тварин необхідними амінокислотами.

208

Розділ 5. Обмін речовин

Неповноцінні білки не забезпечують усіх потреб тваринного організму. Достатній вміст повноцінних білків у кормах важливий для вагітних, лактуючих тварин та тих, що ростуть, бо в їх організмі відбувається посилений синтез білків. Тому при складанні раціонів для тварин треба враховувати амінокислотний склад кормів (табл. 21).

Таблиця 21

Вміст найважливіших амінокислот у деяких кормах, г в 1 кг корму

Корми

Лізин

Трипто-

Тиро-

Цистин

Аргінін

Гісти-

фан

зин

дин

 

 

 

 

Сіно

 

 

 

 

 

 

лучне

2,7–4,2

3,7–4,6

2,4–4,2

2,1–2,8

5,6–7,8

1,2–2,8

люцернове

4,8

2,30

3,70

4,40

12,0

2,40

Буряки кормові

0,99

0,92

1,14

0,26

0,72

0,20

Картопля

0,66

1,03

0,63

0,36

0,90

0,49

Овес

0,92

1,71

4,46

1,31

9,20

2,68

Кукурудза

1,01

2,05

4,99

1,29

4,60

3,01

Вика

9,02

2,06

2,84

1,63

11,78

3,30

Висівки пшеничні

3,70

2,07

6,42

1,41

7,45

4,22

Макуха

 

 

 

 

 

 

лляна

8,70

5,40

6,90

3,10

22,50

6,70

бавовникова

15,70

4,00

4,80

2,50

37,50

16,60

Борошно м’ясне

37,20

9,40

15,40

7,80

44,00

10,30

Молоко збиране

2,90

0,90

1,80

1,20

1,90

1,30

Потреба організму в білках. Азотистий баланс

Потребу організму в білках визначають за кількістю азоту, прийнятого з кормом і виділеного з калом і сечею. За цими показниками роблять висновок про кількість засвоєного білка. При цьому враховують і азот небілкового походження, який міститься в амідах, для чого спочатку визначають небілковий азот у кормі.

Для визначення кількості засвоєного азоту від вмісту азоту в кормі віднімають кількість його в калі. За величиною засвоєного азоту визначають кількість засвоєного білка.

Щоб вирахувати кількість білка, який розпався в організмі, потрібно визначити вміст азоту в сечі. Не весь азот сечі відповідає азоту білкових речовин, які розпалися в тілі. Слід враховувати, що в

209

Фізіологія сільськогосподарських тварин

рослинному кормі травоїдних тварин знаходиться значна кількість небілкових азотистих сполук амідів.

При їх розпаді в організмі також утворюється аміак, який перетворюється в сечовину. Тому для обліку розпаду білка потрібно заздалегідь визначити кількість небілкового азоту, який міститься у кормі.

Врахувавши кількість з’їдених з кормом білків і кількість тих, що розпались, можна встановити азотистий баланс. Відомо, що в білках корму міститься в середньому 16% азоту. Для розрахунку приймається, що в 100 г білка в середньому знаходиться 16% азоту. Визначивши кількість азоту в кормі, сечі, й калі, а в лактуючих тварин і в молоці, можна визначити азотистий баланс. За його величиною визначають прихід і витрату білка, для чого знайдену кількість азоту множать на 6,25 (100 : 16 = 6,25). Добуток і характеризує кількість утилізованого білка.

У дорослої тварини за нормальних умов годівлі і утримання кількість виведеного з організму азоту дорівнює його кількості, що надійшла з кормом. Таке співвідношення називається азотистою рівновагою. Якщо кількість азоту, що надійшов з корму, більша за кількість виведеного, — це позитивний азотистий баланс. Такий баланс спостерігається під час посиленого синтезу білка в період росту й розвитку, вагітності, відновного періоду після голодування або хвороби. Негативний азотистий баланс характеризується тим, що з організму виділяється більше азоту, ніж надходить його з кормом. Такий стан спостерігається після годівлі тварин неповноцінними білками, при білковому голодуванні, а також при різних захворюваннях, які спричиняють посилений розпад білків тканин.

Білок у організмі тварини не відкладається про запас, як відкладаються жири і вуглеводи. Для підтримання азотистої рівноваги в організм обов’язково повинна надходити певна кількість білка. Така мінімальна кількість його, яка забезпечує підтримку азотистої рівноваги в організмі, називається білковим мінімумом. Для сільськогосподарських тварин він приблизно такий, г на 1 кг живої маси: для вівці і свині — 4; для коня в стані спокою — 0,7–0,8, у роботі — 1,2–1,4; для лактуючої корови — 1; для нелактуючої корови — 0,6–0,7. Вказаний білковий мінімум не тільки підтримує азотисту рівновагу, але й повністю покриває енергетичну потребу організму тварин.

210

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]