2. Фактори економічного зростання. Темпи зростання внп.

Серед найважливіших факторів економічного зростання необхідно відмітити такі:

Фактори попиту забезпечують зростання сукупних витрат з метою повного використання виробничого потенціалу.

Фактори розподілу забезпечують оптимальний розподіл ресурсів.

Загальне уявлення про взаємодію всіх цих факторів може дати крива виробничих можливостей (графік 1).

ФАКТОРИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Прямі фактори

Непрямі фактори

Фактори пропозиції

Технологія і організація виробництва

Рівень розвитку підприємницьких здібностей в суспільстві

Кількість і якість трудових ресурсів

Фактори попиту

Ефективність кредитно-банківськоїсистеми

Кількість і якість природнихресурсів

Податковий тиск

Обсяг основного капіталу

Діюча система розподілу доходів

Перерозподіл виробничих ресурсів в економіці

Розширення експортних поставок

Зростання споживчих (С), інвестиційних (І) та державних витрат (Q)

Фактори розподілу

Рис.1. Фактори економічного зростання

Джерела економічного зростання

Приріст обсягу виробництва (Q) може бути досягнутий за рахунок трьох окремих джерел:

• приросту праці (L);

• приросту капіталу (K);

• технічних нововведень (T. H.).

Відповідно приріст обсягу виробництва за рік визначається таким фундаментальним рівнянням:

Q = αL + (1-α)K + Т. П. (1)

де Т. П. - технічний прогрес (або сукупна продуктивність факторів виробництва);

α, (1-α) - відносні внески кожного фактора виробництва в економічне зростання відповідно до їхніх відносних часток у НД, які можуть змінюватися з часом.

В економічно розвинутих країнах зростання продуктивності праці забезпечується на 70-80% за рахунок Т. П.

Темпи економічного зростання

Інформацію про темпи економічного зростання дає такий показник:

Темп зростання ВНП = (2)

де ВНП-валовий національний продукт звітного року;

ВНП-валовий національний продукт базисного року.

Оптимальність економічного зростання зводиться д знаходження такого співвідношення між динамікою темпі економічного зростання та джерел зростання, яке максимально відповідає інтересам суспільного розвитку.

Рис. 2. Економічний розвиток

3. Моделі економічного зростання (неокласична модель, неокейнсіанська модель мультиплікатора-акселератора, р.Солоу)

Найважливішими проблемами теорій економічного зростан­ня є:

• тенденції і джерела зростання;

• забезпечення довготривалої стійкості;

• наслідки обраної технологічної політики;

• темпи оновлення та структура національного господарства;

• вимір факторів та результатів.

Неокласична модель економічного зростання

Основною початковою умовою неокласичної концепції економічного зростання є припущення, що кожний фактор виробництва «забезпечує» відповідну частку виробленого національного продукту. Основним інструментом неокласичного аналізу економічного зростання є виробнича функція:

(3)

(4)

де Y – обсяг продукту;

а_і - виробничі фактори (робоча сила, капітал, земля, підприємницькі здібності);

- граничний продукт і-го фактора.

Таким чином, відповідно до наведених формул обсяг продукту визначається сумою добутків кожного фактора на його граничний продукт.

Раціональний зміст виробничої функції відповідає спробі визначити найбільш доцільні комбінації різних факторів виробництва для досягнення максимального обсягу продукції. При взаємозамінності факторів виробництва виробнича функція може бути використана як аналітичний інструмент при плануванні темпів економічного зростання та інших важливих макроекономічних пропорцій.

Модель економічного зростання Роберта Солоу

За розробку цієї моделі Р. Солоу була присуджена Нобелівська премія (1987).

Основні ознаки моделі

1. За основу зростання в моделі Р. Солоу береться зростання продуктивності праці (y = Y/L), а не зростання продукту (Y).

2. Модель враховує вплив трьох чинників:

• капіталоозброєності (k = K/L);

• зростання населення (L);

• технологічного прогресу (Т. П.).

3. За моделлю Р. Солоу існує стійкий рівень капіталоозброєності (k*), який визначає економічну динаміку. Цей стійкий рівень капіталоозброєності (k*) можна визначити за формулою (5):

(9.5)

де s - норма заощаджень;

- норма амортизації;

k* - стійкий рівень капіталоозброєності;

f(k*) - продуктивність праці за стійкого рівня капіталоозброєності.

4. Джерелами економічного зростання за Солоу є:

а) Зростання капіталоозброєності (к), яке залежить зростання норми заощаджень (s).

Але зростання норми заощаджень не може бути постій оскільки заощадження (S) обмежують споживання (C).

Солоу використовує «золоте правило» Е. Фелиса, виконується за умови, що граничний продукт капіталу (МРК) дорівнює його вибуттю (амортизації ()):

МРК = (6)

«Золоте правило нагромадження»: При визначенні норми заощаджень критерієм повинна бути максимізація добробуту суспільства, тобто якнайбільше споживання (С) умов сталої рівноваги економічної системи.

б) Зростання населення (t - темп зростання населення) впливає на економічне зростання через динаміку капіталоозброєності:

(7)

де I/L – інвестиції на одного працюючого;

- норма амортизації;

t_L- темп зростання населення;

k - капіталоозброєність.

в) Технологічний прогрес, який, за цією моделлю, на відміну від попередніх чинників є джерелом постійного зростання як продуктивності праці (у), так і загального продукту (Y).

Якщо ефективність виробництва (Е) під впливом технологічного прогресу змінюється з темпом (g), то продуктивність праці змінюється з тим же темпом, а загальний обсяг виробни­цтва зростає з темпом t_L+g:

(8)

де - базова продуктивність праці.

Модель економічного зростання Р. Солоу зображена на графіку 3.

I, , t_L, g

(+ t_L + g)k

I/L = sf(k)

0 k* k

Графік 3. Модель економічного зростання Р.Солоу

k - капіталоозброєність одиниці праці з постійною ефективністю;

k* - стійкий стан капіталоозброєності, за якого = І, тобто величина капіталу, що вибуває (),дорівнює капіталу, що інвестується (I = sf(k));

- норма амортизації;

t_L - темп зростання населення;

g - темп зростання ефективності виробництва під впливом технологічного прогресу.

Неокейнсіанська модель мультиплікатора-акселератора

Модель взаємодії акселератора і мультиплікатора може бути представлена формулою Хікса:

де - національний дохід вn-му році;

s - частка заощаджень у національному доході;

(1-s) - частка споживання в НД;

b - коефіцієнт акселерації;

- національний дохід в (n-1)-му році;

- національний дохід в (n-2)-му році;

- автономні інвестиції в n-му році.

У даній формулі відображаються обидві сторони залежності між національним доходом і інвестиціями.

Неокейнсіанські макроекономічні моделі за необхідну умову економічного зростання вважають рівність інвестицій заощадженням, тобто повну реалізацію коштів, котрі йдуть на накопичення. Нерівність цих величин розглядається як ознака порушення економічної рівноваги.

Перевищення (I) над (S) повинно означати нестачу коштів щодо інвестиційного попиту, а перевищення (S) над (I) - неповну задіяність ресурсів.

Завдання економічного регулювання полягає в досягненні повного використання національного доходу як джерела ефективного попиту, за умови, що сума дорівнює одиниці.