Питання для самоконтролю

1. За якими групами можна класифікувати суб'єктів атестаційних відносин?

2. Що ви розумієте під терміном «атестаційна система»?

3. Що таке атестаційне провадження?

4. Визначте структуру атестаційного провадження.

5. Які особливості має стадія підготовка справи про атестацію?

6. Що таке галузева експертиза, який вид атестації вимагає її проведення?

1. Яке рішення може бути прийняте атестаційною комісією за результа­тами атестування фізичних осіб?

2. З яких етапів складається стадія розгляду атестаційної справи та при­йняття рішення щодо атестації?

3. Глава XI. Провадження щодо розгляду звернень громадян

4. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на роботу органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, під­приємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Одним із засобів реалізації зазначених можливос­тей є конституційне право громадян подавати до органів публічної адміністрації індивідуальні або колективні звернення.

5. Під зверненням громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

6. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлю­ються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадо­вих осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання сус­пільних відносин та умов життя громадян, удосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

7. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законо­давством їхніх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних де­путатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їхньої діяльності.

8. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

9. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист за­конних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішен­нями державних органів, органів місцевого самоврядування, підпри­ємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

10. Конституційне право громадянина на звернення забезпечується обов'язком уповноваженого органу (посадової особи) публічної адміністрації розглянути звернення та у встановлений законодав­ством строк дати на нього обгрунтовану відповідь (ст. 40 Консти­туції України).

11. 206

12. Строки розгляду звернень громадян: Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше ніж один місяць від дня їх над­ходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення,- не­відкладно, але не пізніше ніж: п 'ятнадцять днів від дня їх отри­мання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необ­хідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення пи­тань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п 'яти днів.

13. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з по­силанням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звер­нення. Не допускається безпідставна передача розгляду звернень громадян іншим органам (статті 7, 19 Закону України «Про звер­нення громадян»).

14. Звернення має винятково добровільний характер. Ніхто не може бути примушений до подання власного чи підписання колективно­го звернення або участі в акціях на підтримку звернень інших осіб чи організацій.

15. Щоденно до органів публічної влади з різного роду питаннями офіційно звертаються тисячі громадян. Відповідні звернення сто­суються найрізноманітніших аспектів суспільного життя, але всі вони мають спільну мету - привернути увагу публічної адмініст­рації до вирішення конкретної соціальної або приватної проблеми, пов'язаної з реалізацією громадянських прав та інтересів.

16. Загальною властивістю звернень є відображення реального ста­ну справ у певній сфері суспільного життя або її окремому секторі. Вони дають достатньо чітке уявлення про функціонування органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, об'єднань грома­дян, підприємств, установ, організацій. Звернення громадян як но­сії інформації мають вагоме значення для вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням прав і свобод людини та громадянина, державного і господарського будівництва, управління різними га­лузями й сферами економіки, соціально-культурного будівництва, а також адміністративно-політичної діяльності.¹

17. ¹Адміністративне право України / За ред. Ю. П. Битяка.- X., 2003- С 56.

18. 207

19. В усі часи кількість поданих і розглянутих звернень розцінюва­лась як мірило ступеня довіри людей до влади. Вона прямо зале­жить від того, наскільки ефективно розв'язуються як загальні проблеми, так і проблеми кожного окремого члена суспільства. Водночас, потік звернень громадян до різних інстанцій є лакмусо­вим папірцем не лише соціальної активності населення, а й певних негативних явищ, недоліків у роботі державного апарату, прогалин у законодавстві, а також вад самої організації розгляду скарг, заяв і пропозицій.

20. Діяльність органів публічної адміністрації з реалізації встанов­леного порядку розгляду адресованих їм звернень громадян стано­вить зміст відповідного адміністративного провадження.

21. Адміністративне провадження з розгляду звернень громадян -

22. це регламентована адміністративно-процесуальними нормами діяльність органів публічної адміністрації з розгляду скарг, заяв і пропозицій окремих громадян та їхніх колективів.

23. Адміністративне провадження з розгляду звернень громадян характеризується низкою особливостей:

1. на відміну від переважної більшості адміністративних прова­джень, котрі порушуються органами публічної влади, це прова­дження здійснюється внаслідок волевиявлення громадян. Грома­дянин (колектив громадян) у ньому завжди є єдиним ініціатором та, одночасно, головною зацікавленою стороною;

2. провадження по розгляду звернень громадян - це єдине адмі­ністративне провадження, яке не може бути однозначно віднесене до розряду конфліктних або неконфліктних. У його рамках можуть розглядатися як адміністративні справи «позитивного» (управлін­ського) характеру, так і справи, що виникають з приводу конфлік­ту між учасниками правовідносин (перший тип справ базується на заявах та пропозиціях громадян, другий - на їхніх скаргах).

24. Суворо кажучи, застосований нами принцип поділу Особливої частини адміністративно-процесуального права на конфліктну та неконфліктну групи проваджень (див. § 2.5 цього підручника) ви­магає розмежовувати провадження з розгляду скарг громадян та провадження з розгляду заяв і пропозицій. Проте, зважаючи на очевидну подібність та спільну нормативну базу зазначених про­ваджень, з метою доступного викладення навчального матеріалу ми розглядаємо відповідні питання в рамках загальної теми про­вадження з розгляду звернень громадян;

25. 208

26. 3) звернення громадян становить собою універсальний проце­суальний засіб для порушення інших адміністративних проваджень (ліцензійного, реєстраційного, дозвільного, адміністративно-позов­ного тощо), а також їхніх окремих стадій або етапів. Так, наприклад, відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провад­ження», підставою для відкриття виконавчого провадження є від­повідна заява стягувача або його представника. Цілий ряд адмініст­ративних проваджень (нормотворче, дисциплінарне, у справах про адміністративні делікти та ін.) мають факультативну стадію оскар­ження, яка реалізується шляхом подання громадянином скарги на дії або рішення уповноважених суб'єктів адміністративної юрис­дикції.

27. Здебільшого, розгляд відповідних заяв та скарг відбувається за загальними правилами провадження з розгляду звернень громадян. Таким чином, елементи провадження з розгляду звернень грома­дян нерідко органічно вплітаються у структуру інших адміністра­тивних проваджень, взаємодіючи з ними та доповнюючи їх.

28. З метою забезпечення публічності, гласності, демократизму та справедливості провадження з розгляду звернень громадяни наді­ляються такими процесуальними правами:

• особисто викладати аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

• ознайомлюватися з матеріалами перевірки;

• подавати додаткові матеріали або наполягати на їхньому запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

• бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

• користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функ­цію, оформивши це уповноваження у встановленому законом по­рядку;

• одержати письмову відповідь про результати розгляду за­яви чи скарги;

• висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

• вимагати відшкодування збитків, якщо вони сталії резуль­татом порушень встановленого порядку розгляду звернень та ін.

29. Гарантією забезпечення прав і свобод громадян в адміністратив­ному процесі є заборона втручатися у їхнє приватне життя. Не до­пускається розголошення одержаних із звернень відомостей про

30. 209

31. особисте життя громадян без їхньої згоди; відомостей, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом; іншої інформації, якщо це ущемлює права і законні інтереси громадян. Не допускається з'ясування даних про особу громадянина, які не стосуються звернення.

32. На прохання громадянина, висловлене в усній формі або зазна­чене в тексті звернення, не підлягає розголошенню його прізвище, місця проживання та роботи.

33. Відповідні заборони не поширюються на випадки повідомлення інформації, що міститься у зверненні, тим особам, які мають відно­шення до вирішення справи. Це зумовлено недопустимістю обме­ження іншого конституційного права людини й громадянина - пра­ва ознайомлюватись в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах, організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею (ст. 32 Конституції України).

34. Організація провадження з розгляду звернень громадян покла­дається на органи публічної адміністрації. Органи публічної адмі­ністрації (їхні посадові особи) зобов'язані:

• об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти обставини, викла­дені у зверненні;

• у випадках, передбачених законом, приймати рішення про обмеження доступу громадянина до певної інформації під час роз­гляду справи (про відповідне рішення складається мотивована по­станова);

• на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає звернення;

• скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам;

• невідкладно вживати заходів щодо припинення неправомір­них дій;

• виявляти та усувати причини і умови, які сприяли пору­шенням;

• забезпечувати поновлення порушених прав, а також реальне виконання рішень, прийнятих у зв'язку зі зверненням;

• письмово повідомляти громадянина про результати перевір­ки заяви чи скарги, а також про суть прийнятого рішення;

• вживати заходів щодо відшкодування матеріальних збитків,

35. 210

36. якщо їх було завдано громадянину внаслідок ущемлення його прав чи законних інтересів;

• вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, (на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін прийняте рішення доводиться до відома ор­гану місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єд­нання громадян за місцем проживання громадянина);

• у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою, роз'ясню­вати порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

• особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв та скарг громадян, вживати заходів до усунення їхніх причин, систе­матично інформувати населення про хід цієї роботи.

37. Ефективна реалізація права громадянина на звернення немож­лива без чіткої нормативної регламентації процесуального порядку розгляду скарг, заяв і пропозицій. На сьогодні загальні питання провадження з розгляду звернень громадян регулюються Кодек­сом адміністративного судочинства України, Законом України «Про звернення громадян». Свою подальшу конкретизацію вони знаходять у підзаконних нормативних актах Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади¹.

38. Слід зазначити, що розмаїття нормативного матеріалу, крім ціл­ком позитивного ефекту від конкретизації окремих моментів про­вадження з розгляду звернень громадян, має очевидні недоліки. Основними з них є численні колізії нормативних актів різного рів­ня та наявність прогалин законодавства.

39. Значною мірою означені недоліки зумовлюються відсутністю в чинному законодавстві норм універсального характеру - норм, які б визначили усі ключові аспекти адміністративного провадження з

40. ¹Див., напр.: УказПрезидента України від 13серпня 2002року № 700«Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конститу­ційного права на звернення» //Офіційний вісник України.- 2002.- № 33.-Ст. 1528; Постанову Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 348 «Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування...» // Офіційний віс­ник України.- 1997.- № 16.- Ст. 85; Наказ Служби безпеки України від 27 січня 2005 року № 44 «Про затвердження Інструкції про порядок розгля­ду в Службі безпеки України звернень громадян та реєстрації, обліку заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини» // Офіційний вісник України.- 2005.- № 7.- Ст. 422 та ін.

41. 211

42. розгляду звернень громадян. Проте, на сьогодні існує об'єктивна необхідність у деталізації процедури оскарження, чіткому визна­ченні етапів розгляду скарг, обмеженні кількості можливих варіан­тів рішень, закріпленні переліку обов'язків посадових осіб з ін­формування суб'єкта звернення про хід та результати розгляду справи тощо.¹

43. Таким чином, на сучасному етапі розвитку вітчизняної системи права гостро стоїть проблема створення єдиного кодифікованого акта, котрий би на якісно новому рівні, детально й повно регламен­тував як сам порядок розгляду звернень громадян, так і порядок управлінської діяльності органів публічної адміністрації взагалі.

44. На користь такого кроку свідчить позитивний зарубіжний до­свід. Кодифіковані акти, спрямовані на регулювання діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в частині їх взаємовідносин з фізичними та юридичними особами, ефективно діють у більшості європейських країн (Федеративна Республіка Німеччина, Австрійська Республіка та ін.).

45. Розуміє цю потребу і вітчизняний законотворець. Уже зараз на розгляді у Верховній Раді України перебуває проект Адміністра­тивно-процедурного кодексу, яким передбачається чітко визначи­ти загальний порядок діяльності органів публічної влади (їхніх посадових осіб) щодо забезпечення реалізації й захисту прав і закон­них інтересів фізичних та юридичних осіб. Окремим розділом цього проекту встановлюються основні вимоги до адміністратив­ного провадження за заявою або скаргою (визначаються підстави для початку провадження, коло суб'єктів, форма та зміст звернень, порядок їх реєстрації і розгляду, порядок прийняття рішення у відповідній адміністративній справі, обставини, що виключають розгляд звернення тощо).

46. Безсумнівно, прийняття Адміністративно-процедурного кодек­су України стане значущим здобутком у справі вдосконалення правової регламентації процесуальних відносин адміністративної сфери, зокрема, того її сектору, яким охоплюється діяльність з розгляду звернень суб'єктів.

47. Аналіз структури провадження з розгляду звернень громадян дає змогу виділити у ньому такі стадії:

48. ¹Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики /За заг. ред.В. Б. Авер'янова.- К., 2003.- С 258.

49. 212

1. порушення справи за зверненням;

2. розгляд справи;

3. оскарження рішення у справі (у провадженні з розгляду про­позицій громадян ця стадія відсутня);

4. виконання рішення у справі.

51. І. Порушення справи. Адміністративне провадження з розгля­ду звернень громадян починається з його отримання адресатом, попередньої обробки та реєстрації.

52. Приймання і попередня обробка листів, що надійшли, та відпо­відей на них здійснюються в централізованому порядку спеціально виділеними для цієї мети працівниками. Попередня обробка корес­понденції, що надійшла, полягає в перевірці правильності достав­ки і цілісності викладення запису, дати надходження документа і передачі звернення за призначенням.

53. Незалежно від форми (усна або письмова) та способу отримання (телефоном, поштою, на особистому прийманні громадян) усі звер­нення до органів публічної адміністрації приймаються та цент­ралізовано реєструються в день їх надходження на реєстраційно-контрольних картках, придатних для оброблення персональними комп'ютерами, або в спеціальних журналах.

54. Тільки зареєстровані звернення мають юридичну силу, і лише з моменту їхньої реєстрації починається перебіг більшості процесу­альних строків у провадженні з їхнього розгляду.

55. Іноді забезпечення реалізації вимог, викладених у зверненні, є можливим лише за умови невідкладного реагування з боку публі­чної адміністрації. У таких випадках на обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду справи може бути скорочено рішенням керівника відповідного органу публічної адміністрації або його заступника.

56. Особливим напрямки діяльності органів публічної адміністрації є особисте приймання громадян. Це передбачає безпосереднє спілкування громадян з керівниками і посадовими особами органів публічної адміністрації щодо оперативного розв'язання різноманіт­них проблем особистого та загальносоціального характеру.

57. Приймання проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцями їхніх роботи і проживання. Графіки приймання доводяться до відома населення. Порядок при­ймання громадян в органах публічної адміністрації визначається їхніми керівниками.

58. 213

59. Викладення громадянином свого питання в ході особистого приймання являє собою ніщо інше, як усне звернення громадян. Водночас на особистому прийманні в органі публічної адміністра­ції громадянин може подати і письмове звернення.

60. Як усні, так і письмові звернення, викладені громадянином на особистому прийманні, підлягають обов'язковій реєстрації в карт­ці (журналі) обліку особистого приймання громадян.

61. Уже у процесі попередньої обробки заяв (скарг, пропозицій) відповідальною особою з'ясовуються такі обставини:

62. а) чи підлягає таке звернення розгляду. Відповідно до чинного законодавства, розгляду та вирішенню не підлягають:

63. - анонімні письмові звернення (такими вважаються звернення без зазначення місця проживання, не підписані автором (автора­ ми), а також ті, з яких неможливо встановити авторство);

• повторні звернення, подані до одного й того самого органу від одного і того самого громадянина з одного і того самого пи­тання, якщо перше вже було вирішено по суті;

• звернення осіб, визнаних судом недієздатними (зазначене правило не позбавляє недієздатних осіб права на звернення - від їх­нього імені звернення мають право подавати опікуни та піклуваль­ники, призначені у встановленому чинним законодавством порядку);

• скарги, подані із порушенням встановлених строків.

64. Офіційне рішення про припинення розгляду такої заяви, пропо­зиції або скарги приймає керівник органу публічної адміністрації, у провадженні якого перебуває відповідна справа. Зміст цього рі­шення доводиться до відома автора (авторів) звернення;

65. б) чи відповідає таке звернення встановленим вимогам щодо їх оформлення. Законодавець чітко сформулював основні вимоги до звернень громадян. Звернення адресуються органам публічної ад­ міністрації, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому при­ йманні) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадя­ нином до відповідного органу, установи особисто чи через упов­ новажену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства. Звернення може бути подано як окре­ мою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне).

66. У зверненні мають бути зазначені прізвище, ім'я, по батькові, міс­це проживання громадянина, викладено суть порушеного питання,

67. 214

68. зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявни­ками) із зазначенням дати.

69. Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження.

70. Поряд з цим законодавець особливо підкреслює неможливість будь-яких обмежень права на звернення за мовною ознакою. Громадяни мають право звертатися до органів публічної адмініст­рації українською чи іншою мовою, прийнятною для сторін. Рі­шення щодо звернень та відповіді на них оформлюються україн­ською мовою чи іншою мовою роботи адресата (ст. 5 Закону України «Про мови...»)'. За бажанням автора (авторів) звернення, такі рішення або відповіді можуть бути викладені в перекладі мовою їхнього спілкування.

71. Відмова службової особи прийняти і розглянути звернення громадянина з посиланням на незнання мови його звернення тягне за собою відповідальність за чинним законодавством;

72. в) чи належить до повноважень органу (посадової особи) пуб­лічної адміністрації вирішення питання, викладеного у зверненні. Громадянин не зобов'язаний детально знати компетенцію кожного органу публічної адміністрації. Оскільки здебільшого визначення адресата звернення здійснюється громадянами самостійно, то до­волі високою є вірогідність помилки. Нерідко заяви, пропозиції або скарги направляються (подаються) до органу, який не має по­вноважень з їхнього розгляду. Втім, ця обставина у жодному разі не повинна перешкоджати реалізації конституційного права гро­мадянина на звернення.

73. Чинне законодавство передбачає обов'язкову переадресацію звернення за підвідомчістю. Згідно з положеннями ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», якщо питання, порушені у звер­ненні, яке надійшло до органу (посадової особи) публічної адмініст­рації, не належать до компетенції цього органу (посадової особи), таке звернення у п'ятиденний строк пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі з обов'язковим повідом­ленням автора (авторів) звернення.

74. ¹Закон України «Про мови в Українській РСР» /7Відомості Верховної Ради України,- 1989.- № 45.-Ст. 631.

75. 215

76. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються;

77. г) чи містить заява (пропозиція, скарга) інформацію, достат­ню для прийняття обгрунтованого рішення. Свідчення, які є при­пущеннями або котрі заявнику точно не відомі, не можуть бути предметом для звернення до органів державної влади. Такі відомос­ті, як правило, не підтверджуються при перевірці й приводять до даремного витрачання часу і сил працівників, яким вона дору­чена.

78. У разі, якщо уповноваженим органом (посадовою особою) пуб­лічної адміністрації в ході попередньої перевірки звернення буде з'ясовано, що таке звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення по справі, відповідна заява (пропозиція, скарга) у п'ятиденний термін повертається громадя­нину з необхідними роз'ясненнями.

79. II. Розгляд справи. Після реєстрації звернення надходить до відповідальної посадової особи органу публічної адміністрації і розглядається нею у порядку черговості.

80. Звернення, подані на особистому прийманні громадян, часто вирішуються безпосередньо на прийманні. Якщо це зробити не­можливо, відповідна заява (пропозиція, скарга) розглядається в загальному порядку розгляду письмових звернень громадян.

81. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються в першу чергу. Пропозиції, заяви та скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються особисто першими керів­никами органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, під­приємств, установ і організацій.

82. Розгляд справи по суті полягає у всебічному аналізі обставин, викладених у заяві (пропозиції, скарзі), та формуванні відповідно­го управлінського рішення.

83. На цій стадії провадження з розгляду звернень громадян упов­новажені суб'єкти публічної адміністрації можуть здійснювати необхідні процесуальні дії, зокрема: витребувати від органів (уста­нов, організацій, юридичних та фізичних осіб) документи або інші матеріали, необхідні для вирішення справи; відповідно до чинного законодавства приймати рішення про обмеження доступу до пев­ної інформації у справі; приймати рішення, спрямовані на забезпе­чення законних вимог, викладених у зверненні; здійснювати не-

84. 216

85. відкладні заходи щодо припинення неправомірних дій, усунення їх причин та передумов; залучати до перевірки матеріалів справи експертів та спеціалістів; надавати необхідну інформацію у справі зацікавленим сторонам тощо.

86. Як уже відмічалось, процесуальні правила розгляду різних видів звернень багато у чому збігаються. Однак юридична природа пропозицій, заяв та скарг має ряд відмінностей. Це зумовлює пев­ну специфіку відповідних проваджень.

87. Розгляд скарг громадян. До рішень, дій (бездіяльності), які мо­жуть бути оскаржені у сфері публічного адміністрування, нале­жать такі, внаслідок яких:

88. - порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

89. - створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

90. - незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

91. Скарга на дії чи рішення органу (посадової особи) подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі публічної адміністрації, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства. Безпосередньо до суду скарга подається у разі: а) відсутності вищого органу; б) незгоди громадянина з рішенням, раніше прийнятим за скаргою.

92. Вітчизняне законодавство чітко визначає строки оскарження рішень та дій органів, установ, організацій, посадових осіб тощо. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до орга­ну (посадової особи) вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше за один місяць з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням.

93. Громадянин може подати скаргу особисто або через уповнова­жену на це іншу особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недіє­здатних осіб подається їхніми законними представниками. Скарга в інтересах громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою осо­бою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює право-захисну діяльність.

94. До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші

95. 217

96. документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду по­вертаються громадянину.

97. Скарги на рішення загальних зборів членів колективних сільсь­когосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішен­ня вищих державних органів вирішуються в судовому порядку.

98. Розгляд заяв (клопотань) громадян. Стаття 15 Закону України «Про звернення громадян» зобов'язує органи (посадових осіб), до повноважень яких належить розгляд заяв, об'єктивно і вчасно їх розглядати, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання.

99. На відміну від скарги, заява (клопотання) не має на меті захист та відновлення приватних інтересів особи. її предметом є: а) спри­яння реалізації особистих законних прав; б) визнання за особою таких прав; в) інформування про різноманітні правопорушення, а також про недоліки у діяльності органів виконавчої влади, місце­вого самоврядування, підприємств, установ, організацій, їхніх представників.

100. Ця обставина зумовлює суттєву різницю у колі суб'єктів роз­гляду заяв та скарг громадян. Оскільки заява не містить безпосе­реднього конфлікту інтересів громадянина та органу публічної ад­міністрації, який розглядає звернення, то немає об'єктивної потреби у її поданні до іншого органу (вищого органу або суду). Нагадаємо, що з метою захисту громадянина від можливого необ'єктивного рішення, скарга не повинна подаватись або переадресовуватись до органу (посадової особи), дії або рішення яких оскаржуються. При розгляді заяв подібних обмежень не існує.

101. Крім того, якщо скарга може бути одночасно подана до органу публічної адміністрації та суду (таким чином громадянинові гаран­тується конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів міс­цевого самоврядування, посадових і службових осіб), то заява пе­редбачає лише один варіант розгляду: або адміністративний, або судовий. Конкретний орган, уповноважений розглядати ту або ін­шу заяву, визначається законодавством.

102. Розгляд пропозицій (зауважень) громадян. Такий вид звернень є одним з найяскравіших проявів народовладдя. Вносячи пропози­цію (зауваження) до органу публічної адміністрації, громадянин не має особистої мети, не прагне захистити свої права від порушень,

103. 218

104. а намагається здійснити позитивний внесок у справу поліпшення умов життя суспільства, правової регламентації соціальних відно­син, механізму правозастосування тощо. Таким чином реалізується одне з найважливіших конституційних прав громадян - право на безпосередню участь в управлінні державою.

105. Розгляд пропозиції (зауваження) полягає в аналізі її економіч­ного, соціального, правового, науково-технічного та інших аспек­тів. Природно, органи (посадові особи) публічної адміністрації не завжди приймають позитивне рішення за матеріалами пропозицій або зауважень, які до них надходять. У життя втілюються лише ті звернення, які, крім належного обгрунтування (суспільного, фі­нансового, юридичного тощо), мають реальні умови реалізації. Адже навіть найкорисніша пропозиція так і залишатиметься абст­рактною ідеєю, якщо вона об'єктивно не може бути підкріплена практикою.

106. Таким чином провадження з розгляду пропозицій громадян може бути завершене вже на стадії розгляду справи.

107. Зазначене, однак, жодним чином не впливає на обов'язковий характер самого розгляду пропозицій (зауважень). Уповноважені органи (посадові особи) публічної адміністрації зобов'язані роз­глядати усі пропозиції (зауваження), оформлені з дотриманням встановлених вимог, які до них надходять.

108. Останнім етапом стадії розгляду справи є прийняття у ній вмо­тивованого рішення та ознайомлення автора (авторів) заяви (скар­ги, пропозиції) із його змістом.

109. Характер прийнятого рішення безпосередньо залежить від типу звернення, яке розглядається.

110. Рішення у скарзі. Суб'єкт розгляду скарги за результатами роз­гляду адміністративної справи приймає одне з таких рішень:

1. залишити адміністративний акт, процедурне рішення без змін, а скаргу - без задоволення;

2. скасувати повністю або частково чи змінити оскаржуваний адміністративний акт, процедурне рішення.

111. Крім цього, уповноважений суб'єкт в межах своїх повноважень вирішує питання про відповідальність осіб, з вини яких було до­пущено порушення.

112. Рішення у заяві (клопотанні). За результатами розгляду заяви (клопотання) уповноважений орган (посадова особа) публічної ад­міністрації приймає рішення про:

113. 219

• повне задоволення прохання чи вимоги заявника;

• часткове задоволення прохання чи вимоги заявника;

• відмову в задоволенні прохання чи вимоги заявника;

• вжиття заходів, спрямованих на припинення порушень зако­нодавства або усунення недоліків у діяльності органів, установ, організацій.

114. Рішення у пропозиції (зауваженні). Здебільшого розгляд про­позицій (зауважень) громадян завершується прийняттям таких рішень:

• про неможливість втілення пропозиції (поради) у практичну діяльність;

• про вжиття заходів, спрямованих на реалізацію частини ре­комендацій (порад), викладених у зверненні;

• про вжиття заходів, спрямованих на реалізацію усіх рекомен­дацій (порад), викладених у зверненні.

115. Закон зобов'язує суб'єкта розгляду скарг, заяв і пропозицій по­відомляти громадянина про результати перевірки звернення та суть прийнятого рішення (статті 14, 19 Закону України «Про звер­нення громадян»). Про рішення, прийняте за заявою або скаргою, їх автор (автори) завжди повідомляється письмово.

116. Свого роду виняток з цього правила закріплює інша норма за­значеного Закону (ст. 22), відповідно до якої, про результати роз­гляду звернення, поданого на особистому прийманні, громадянину повідомляється письмово або усно, за його власним бажанням. Це пов'язано з тим, що значна кількість питань, порушених в усних зверненнях, можуть бути вирішені безпосередньо в ході особисто­го приймання. Відтак, невідкладне усне інформування громадяни­на про прийняте рішення у ряді випадків дає змогу суттєво скоро­тити витрати часу та коштів, пов'язані зі здійсненням необхідних бюрократичних процедур.

117. Стосовно форми відповідей на пропозиції (зауваження) грома­дян спеціальної законодавчої вказівки не існує. З цього можна зробити висновок про те, що рішення у справах за пропозиціями (зауваженнями) можуть доводитись до відома громадян як в усній, так і у письмовій формі.

118. Чинне законодавство закріплює особливі вимоги до форми й змісту відповідей на заяви (клопотання) громадян. Згідно зі ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», відповідь за результа­тами розгляду заяв (клопотань) громадян в обов'язковому порядку

119. 220

120. дається тим органом, який їх отримав і до компетенції якого нале­жить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за під­писом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

121. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), повинно містити:

122. а) посилання на закон;

123. б) роз'яснення мотивів відмови;

124. в) роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення. Пропозиції, заяви і скарги громадян після їхнього вирішення з

125. усіма документами щодо їхнього розгляду і вирішення та примір­ником реєстраційно-контрольної форми мають бути повернуті посадовим особам чи підрозділу службового апарату, які ведуть діловодство за пропозиціями, заявами і скаргами, для централізо­ваного формування справи, картотек, банку даних. Формування і зберігання справ у виконавців забороняється.

126. III. Оскарження рішення у справі. У разі незгоди з рішенням, прийнятим у справі за заявою або скаргою, громадянин може оскаржити його до вищого органу публічної адміністрації або до суду. Розгляд таких скарг і прийняття за ними рішень відбувається в загальному порядку розгляду скарг громадян, про який наведено вище.

127. Стадія оскарження має факультативний характер - її цілком може і не бути. Адже далеко не завжди автор (автори) звернення вважає, що рішення, прийняте за відповідною справою, незаконно покладає на нього певні обов'язки, порушує його права та інтереси або перешкоджає їхній реалізації.

128. Слід також відмітити, що дана стадія відсутня у провадженні з розгляду пропозицій (зауважень) громадян. Пропозиція (заува­ження) завжди має характер поради або рекомендації. Питання про її прийняття або відхилення покладається виключно на розсуд уповноваженого суб'єкта публічної адміністрації. Будь-яке рішен­ня у справі про розгляд пропозиції (зауваження) жодним чином не може ущемлювати права автора (авторів) звернення. Відтак, під­стави для оскарження є відсутніми.

129. У разі задоволення скарги, орган або посадова особа публічної адміністрації, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обгрунтовані витрати, які він зазнав через виїзд для розгляду скарги на вимогу відповідного

130. 221

131. органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення ви­трат розглядаються в судовому порядку.

132. Громадянину на його вимогу і' в порядку, встановленому чин­ним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (не-майнових) збитків у грошовому вираженні визначається судом.

133. IV. Виконання рішення у справі. Фінальною стадією прова­дження з розгляду звернень громадян є стадія виконання рішення у справі. Нажаль, Закон України «Про звернення громадян», інші закони та підзаконні нормативні акти не містять положень, які б регламентували загальний порядок здійснення процесуальних дій на цій стадії. Ця обставина справедливо визнається одним з най­більших недоліків вітчизняного законодавства про звернення.

134. На сьогодні можна відзначити лише окремі загальні аспекти виконання рішень у справах за зверненнями громадян, підвідом­чих органам публічної адміністрації:

1. звернення до виконання рішення у справі покладається на орган (посадову особу) публічної адміністрації, який його прийняв;

2. рішення у справі за заявою або скаргою громадянина є обо­в'язковим до виконання зазначеними у ньому юридичними та фі­зичними особами;

3. у прийнятому рішенні уповноважений суб'єкт публічної адміністрації може визначити порядок його виконання;

4. у разі відмови суб'єкта добровільно виконати рішення, при­йняте у справі за зверненням, зазначене рішення виконується приму­сово. Примусове виконання такого рішення здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

135. Відповідальність громадян за подання звернень протиправ­ного характеру. Завершуючи розгляд цієї теми, слід відзначити важливість не лише всебічного забезпечення права громадянина на звернення, а й недопущення зловживання цим правом. З цією ме­тою чинне законодавство встановлює юридичну відповідальність за подання звернень, які містять:

• наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади та місцевого самоврядування, об 'єднань громадян та їхніх посадових осіб, керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності

• заклики до розпалювання національної, расової, релігійної во­рожнечі.