3.2 Проблемні питання кваліфікації зловживання владою або службовим становищем працівниками правоохоронних органів

Нормативна невизначеність поняття «правоохоронні органи» призводить до колізій і непорозумінь при застосуванні ч. 3 ст. 364 Кримінального кодексу України, зокрема слід звернути увагу на рішення Конституційного Суду України від 18.04.2012 р.

Суб’єкт права на конституційне звернення стверджував, що суди загальної юрисдикції, кваліфікуючи діяння працівників державної виконавчої служби за ст. 364 КК України, в одних випадках посилалися на п/п "д" абз. 2 п. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» і вважали таких працівників працівниками правоохоронного органу, у зв’язку з чим кваліфікували їхні дії за ч. 3 ст. 364 КК України, а в інших – керувалися ч. 1 чи ч. 2 цієї статті, тобто не вважали їх працівниками правоохоронного органу. Копії рішень судів загальної юрисдикції, які були додані до звернення підтвердили факт неодноразового неправильного застосування положень нормативно-правових актів [36].

Знову ж таки у ст. 364 КК України не визначено, хто саме належить до працівників правоохоронного органу. Відсутні у законі про кримінальну відповідальність і посилання на відповідні положення інших законів України, у тому числі і Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», що унеможливлює застосування його положень для встановлення щодо суб’єкта злочину кваліфікуючої ознаки. Тому не зрозуміло чому суди загальної юрисдикції при вирішенні даної справи посилалися саме на цей нормативно-правовий акт, оскільки перелік правоохоронних органів зустрічається і в інших законах України. Можливо при прийнятті рішення, вони керувалися словосполученням «інші органи, які виконують правоохоронні та правозастосовні функції» і таким чином віднесли працівників державної виконавчої служби до таких правоохоронних органів, які законодавець нібито вирішив не уточнювати.

Кримінальний кодекс України, в останній редакції від 04.07.2013 р., містить деякі зміни. В ч. 3 ст. 364 КК України вказано, що офіційне тлумачення положення ч. 3 ст. 364 КК України, яким передбачено кримінальну відповідальність службової особи за зловживання владою або службовим становищем, а саме «дії, передбачені ч. 1 та ч. 2 цієї статті, якщо вони вчинені працівником правоохоронного органу», потрібно дивитися в Рішенні Конституційного Суду від 18.04.2012 р.

Звичайно це позитивний момент, оскільки завдяки даному рішенню суди загальної юрисдикції не будуть відносити працівників державної виконавчої служби до працівників правоохоронних органів. Але як дане рішення можна назвати офіційним тлумаченням положення ч. 3 ст. 364 КК України, коли навіть Конституційний Суд України надаючи тлумачення даної норми не визначив вичерпну кількість та назви правоохоронних органів і навіть не зазначив нормативно-правовий акт на який можна посилатись кваліфікуючи такі діяння.

Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів відносить і органи податкової служби. Відповідно до Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. до правоохоронних органів з поміж усіх органів податкової служби (державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в АРК, областях, м. Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім м. Києва та Севастополя) районах у містах) слід віднести лише податкову міліцію, оскільки в ст. 348 вище вказаного кодексу зазначено, що основним її завданням є запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування [37]. Тобто цей орган податкової служби є правоохоронним і його працівники підпадають під відповідальність за ч. 3 ст. 364 КК України.

Але як свідчить судова практика в більшості розглянутих судами справ, до відповідальності за ч. 3 ст. 364 КК України притягувалися працівники всіх органів податкової служби України, зокрема і начальники відділу районної податкової інспекції. Дане питання досить часто обговорюється і на юридичних форумах. Адвокати, юрист-консульти пояснюють, що начальник відділу ДПІ підлягає до відповідальності за ч. 1, 2 ст. 364 КК України як службова особа, адже в частині виконання організаційно-розпорядчих функцій, начальник ДПІ керує трудовим колективом в установі органу державної влади, щодо адміністративно-розпорядчих функцій, то начальник розпоряджається кошторисом ДПІ, а отже майном установи.

Слід нагадати, що ч. 3 ст. 364 КК стала нововведенням кримінального законодавства України від 5 квітня 2004 р. Суттєвість даної новели полягає в тому, що нею передбачено більш суворе покарання за зловживання владою або службовим становищем вчинене працівником правоохоронного органу ніж службовою особою.

Загалом, дана правова норма КК України є досить доцільною в законодавстві нашої держави.

Підвищена відповідальність працівників правоохоронних органів обумовлена тим, що вони зобов’язані забезпечувати охорону і захист прав, свобод та законних інтересів людини та громадянина і якщо вони навпаки завдають шкоду або створюють загрозу завдання шкоди таким правам, це суттєво підвищує суспільну-небезпеку їх діяння. Окрім цього злочинність працівників правоохоронних структур будь-якої країни, в тому числі й України, спричиняє дисфункцію окремого елементу механізму держави, становить суттєву загрозу для державного суверенітету, підриває основи легітимності публічної влади, провокує соціальні конфлікти, загострює кризові явища у суспільній свідомості, а також виступає самостійним криміногенним фактором, що звичайно є небажаним та зумовлює прийняття більш суворих мір покарання за суспільно-небезпечні діяння.