Питання для контролю знань:

1. Що таке гроші?*

2. Які функції гроші виконують в товарній економіці?*

3. Теорії виникнення грошової форми вартості.*

4. В чому полягає відмінність між простою і розгорнутою формами вартості?**

5. Що таке еквівалентна форма вартості?*

6. За яких умов виникла грошова форма вартості?*

7. Поясніть розвиток грошової форми вартості.**

8. Сутність законів грошового обігу.***

9. Що таке інфляція?**

10. Поясніть сутність емісійної інфляції.**

11. Види інфляції залежно від її темпів.*

12. Види інфляції залежно від її причин.**

13. Поясніть негативні наслідки інфляції.***

14. Способи обмеження інфляції.***

Література:

1. Башнянин Г.І. Політекономія: Підр. – К.: Нікацентр, 2000 – ч.І, тема 7, 146 – 164 с.

2.. Мочерний С.В. Основи економічних знань: Підр. – К.: Академія, 2000-р. 2.3, 95 – 106 с.

3. Гальчинський А.С. та ін. Основи економічної теорії: - Підр.: -К.: Вища школа, 1995, - тема 8, 94 - 113 с.

3. Основи економічної теорії./ Посібник. В.О.Рибалкін, М.О.Хмелевський таін. – К.: ВЦ «Академія», 2003. – 1.4, 86 – 101 с.

Т.6 Капітал

1. Первісне накопичення капіталів. *

2. Сутність і форми капіталу.*

3. Загальна формула капіталу.**

4. Робоча сила як товар.*

5. Структура капіталу.*

6. Додаткова вартість.***

7. Прибуток.***

1. Первісне накопичення капіталів.

Капітал – це будь-яка власність (гроші, засоби виробництва), яка забезпечує своїм власникам додаткову вартість.

Первісне накопичення капіталів – це збільшення обсягів капіталів у власності окремих осіб і одночасне перетворення безпосередніх виробників на найманих робітників. Суспільство поділилося на два основні класи:

І – власники грошей і засобів виробництва – підприємці (капіталісти);

ІІ – власники робочої сили, які є вільними особисто, але не мають засобів існування і тому змушені продавати свою робочу силу – наймані робітники.

Події, які сприяли первісному накопиченню капіталів:

• Великі Географічні Відкриття (Америка, Індія, країни сходу);

• технічна революція в Західній Європі: створення машин і механізмів, запровадження в виробництво наукових досягнень (паровий двигун, механічна прялка, ткацький станок тощо);

• буржуазні революції в Західній Європі;

• становлення світової колоніальної системи.

Отже, капіталістичне товарне виробництво – це соціально – економічна система, заснована на приватній власності на засоби виробництва з використанням найманої праці, що приводить до поділу суспільства на два основні класи – підприємці і робоча сила.

2. Сутність і форми капіталу.

Капітал – це вартість, яка приносить додаткову вартість, або це само зростаюча вартість.

Форми капіталу:

1 – грошовий або лихварський капітал: Г - Г′, де Г′= Г+∆ Г;

2 – торгівельний капітал: Г – Т - Г′;

3 – промисловий капітал:

ЗВ

Г – Т …….В….. - Т′ - Г′,

РС

де: Г – авансований капітал (початкова сума грошей);

Т – товарна форма авансованого капіталу;

ЗВ – засоби виробництва;

РС – робоча сила;

В – процес виробництва;

Т′ - продукт праці, причому його вартість Т′= Т+∆Т;

Г′ - грошовий вираз вартості продукту праці, Г′= Г+∆ Г, ∆ Г – додаткова вартість.

3. Загальна формула капіталу.

Загальна формула капіталу ідентична до формули промислового капіталу. На думку К. Маркса капітали у всіх галузях і сферах виробництва здійснюють рух саме за цією формулою:

ЗВ

Г – Т …… В ….. - Т′ - Г′

РС

Формула містить три стадії руху капіталу:

1 – І обіг – це купівля факторів виробництва, а саме: засобів виробництва ЗВ і робочої сили РС:

ЗВ

Г – Т

РС

2 – виробництво – це процес створення продукту праці: …. В ....;

3 – ІІ обіг – перетворення товарної форми капіталу на грошову, тобто продаж продукту праці: Т′ - Г′.

4. Робоча сила як товар.

Робоча сила – це здатність людини до праці.

Як і будь-який інший товар, товар робоча сила має дві властивості: вартість і споживну вартість.

Вартість робочої сили зводиться до вартості засобів, необхідних для життя і відновлення робочої сили робітника. Вона включає:

• вартість засобів, необхідних для задоволення матеріальних потреб робітника;

• вартість засобів, необхідних для задоволення соціально – культурних потреб робітника;

• вартість засобів для утримання сім′ї робітника;

• кошти на навчання та підвищення кваліфікації.

Величина вартості робочої сили вимірюється кількістю робочого часу, необхідного для створення вищеназваних умов. Заробітна плата робітника є ціною його робочої сили. В Україні ціна робочої сили менша за її вартість.

Споживна вартість робочої сили полягає в здатності робітника створювати своєю працею вартість, більшу, ніж вартість робочої сили. Жоден інший товар такої властивості не має.

5. Структура капіталу.

Частина капіталу, яка в процесі виробництва перетворюється на засоби виробництва і не змінює своєї величини, називається постійним капіталом .

Частина капіталу, яка витрачається на найм робочої сили і в процесі виробництва змінює свою величину (зростає), називається змінним капіталом (V).

К = С + V

С – постійний капітал;

V – змінний капітал.

6. Додаткова вартість.

Додаткова вартість в кількісному розумінні – це різниця між вартістю створеного продукту праці і вартістю робочої сили:

Вартість продукту праці визначається:

W = K + m, або: W = C + V + m,

де W - вартість продукту праці;

m - додаткова вартість.

Додаткова вартість в кількісному розумінні – це різниця між вартістю створеного продукту праці і вартістю робочої сили:

m = W – K

Додаткова вартість – це вартість, створена працею найманого робітника і привласнена підприємцем без еквіваленту.

Економічний зміст додаткової вартості розкривається в процесі аналізу робочого часу робітника.

Робочий день найманого робітника складається з двох частин:

• необхідного робочого часу (НРЧ);

• і додаткового робочого часу (ДРЧ).

Необхідний робочий час – це час, за який робітник відтворює вартість робочої сили (V), тобто це необхідна праця;

Додатковий робочий час – це час, за який робітник створює додаткову вартість (m), тобто це додаткова праця.

Протягом робочого дня робітник створює своєю працею нову вартість величиною V + m.

Показником розподілу нової вартості між підприємцем і робітником є норма додаткової вартості m′.

m′ = (m / V) × 100%

або: m′ = (ДРЧ /НРЧ) × 100%

7. Прибуток.

Продукт праці після завершення процесу виробництва потрапляє в умови обігу і перетворюється на товар. На товарних ринках товари реалізуються за цінами.

Ціна будь – якого товару визначається: Ц = К + р,

де Ц – ціна товару;

К – витрати капіталу на його виробництво;

р – прибуток.

Прибуток – це ринкова форма додаткової вартості.

Він визначається як різниця між ціною товару і витратами капіталу:

р = Ц – К.

Показником ефективності використання капіталу є норма прибутку або рентабельність р′.

р′. = р / К× 100%

Норма прибутку показує скільки прибутку забезпечує одна грошова одиниця затраченого капіталу.