- •Особливості вегетативної нервової системи
- •3. Локалізація ядер в цнс.
- •Структурні особливості внс
- •Функціональні ефекти пснс
- •Функціональні ефекти снс
- •Вплив парасимпатичних і симпатичних нервів на ефекторні органи (за р.Шмідтом і г.Тевсом)
- •Взаемовідносини між снс і пснс
- •Передача збудження в синапсах внс
- •Симпато-адреналова система (сас)
- •Прегангліонарне волокно
- •80 % Адреналін 20% норадреналін
- •Метасимпатична нервова система ( мснс )
- •Вегетативні рефлекси
- •Центральне регулювання вегетативних функцій
- •Висновок
Взаемовідносини між снс і пснс
1. Антагонізм. Вплив СНС і ПСНС на роботу внутрішніх органів дуже часто носить протилежний характер. Так, активація СНС призводить до збільшення частоти і сили скорочень серця, розширення бронхів, пригнічення моторики шлунково-кишкового тракту. Активація ж ПСНС , навпаки , сприяє зменшенню частоти і сили серцевих скорочень ,звуженню бронхів, посиленню моторики ШКТ. У фізіологічних умовах діяльність органу залежить від переважання тих чи інших впливів.
2. Функціональна синергія ( однонаправленість).Функціональні зміни у певних органах пов’язані зі зміною активності як симпатичної , так і парасимпатичної ланок регуляції. Наприклад , збудження барорецепторів судин внаслідок зростання артеріального тиску призводить до зменшення частоти і сили серцевих скорочень.Цей ефект обумовлений як із підвищенням активності парасимпатичних серцевих волокон, так і зі зменшенням активності симпатичних волокон.
3. Взаємодія. Для досягнення певних функціональних ефектів відбувається активація як СНС , так і ПСНС. Так, обидва відділи регуляції посилюють секрецію слинних залоз : СНС сприяє виділенню невеликої кількості слизового секрету, а ПСНС – великої кількості серозного секрету.
Передача збудження в синапсах внс
*Роль гангліїв ВНС
Важливу роль у проведенні, розподілі та переробці імпульсів відіграють вегетативні ганглії. За структурою і функціями їх вважають нервовими центрами, винесеними на периферію. Можна виділити наступні спільні ознаки вегетативних гангліїв и нервових центрів :
відсутність сполучної тканини;
незначний позаклітинний простір;
численні гліальні елементи;
щільний синоптичний контакт;
однобічне проведення збудження;
дивергенція і конвергенція збуджень;
сумація;
оклюзія;
трансформація ритму та ін.
Разом з тим вони мають і деякі особливості:
довготривала синоптична затримка ( до 30 мсек);
тривалий ЗПСП;
тривала слідові гіперполяризація.
Внаслідок цих особливостей частота імпульсів,які можуть генерувати нейрони вегетативних гангліїв,порівняно невелика ( не перевищує 10-15 імпульсів за сек..)
Для вегетативних гангліїв характерне явище мультиплікації. У симпатичних гангліях кожне пресинаптичне волокно іннервує велику кількість ( до 30 ) постгангліонарних нейронів. Тому збудження . яке надходить до ганглію, при поширенні на периферію носить генералізований характер. У парасимпатичних гангліях прегангліонарне волокно контактує лише з 3-4 постгангліонарними нейронами.
*Нейромедіатори ВНС
Збудження від прегангліонарних нейронів до постгангліонарних і від постгангліонарних до ефекторних клітин передається за допомогою хімічних медіаторів.
Механізм медіаторної передачі у периферичному відділі ВНС аналогічний такому у нервово-м’язовому або центральному синапсах. Однак характер синапсів ВНС, їхня варіабельність і густина інші,
Основними медіаторами ВНС є ацетилхолін, адреналін і норадреналін.
1.Ацетилхолін.
СН3
СН3 – С – СН2 – СН2– N - СН3
О СН3
Вивільнюється закінченнями:
Прегангліонарних симпатичних волокон;
Прегангліонарних парасимпатичних волокон;
Постгангліонарних парасимпатичних волокон;
Симпатичних холінергічних постгангліонарних волокон ( іннервують потові залози).
Дія ацетилхоліну на постсинаптичну мембрану постгангліонарних нейронів може бути відтворена нікотином, а дія ацетилхоліну на ефекторні клітини - мускарином (токсин мухомора, Amanita muscaria). З чим і пов’язана назва двох типів рецепторів: Н-холінорецептори і М-холінорецептори.
Норадреналін і адреналін.
Норадреналін і
адреналін – катехоламіни, похідні
фенілаланіна.
OH
HO - CH
CН
CH2
NH2
Норадреналін
Адреналін
Вивільнюються закінченнями:
Постгангліонарних симпатичних волокон;
Мозковою речовиною наднирників.
Дія адреналіна і норадреналіна на ефекторні органи пов’язана з існуванням двох типів рецепторів : α- і β-адренорецепторів.
Інші медіатори:
Дофамін;
Серотонін;
АТФ;
Гістамін та ін.
*Блокатори передачі збудження в синапсах
Існують препарати, які вибірково блокують той чи інший вплив. Ці препарати конкурують з медіатором за зв’язування з рецептором і перешкоджають його дії.
Речовини, які блокують нікотиноподібну дію ацетилхоліну на постгангліонарні нейрони, називаються гангліоблокаторами (наприклад, бензогексоній, пірилен).
Речовини, які блокують мускариноподібну дію ацетилхоліну – парасимпатолітики (атропін – отрута красавки).
Речовини, які діють на ефекторні клітини аналогічно ацетилхоліну - парасимпатоміметики.
-
Н-холінорецептори
М-холінорецептори
Холіноміметики (стимулятори)
Ацетилхолін, нікотин
Ацетилхолін, мускарин
Холінолітики (блокатори)
Гангліоблокатори (бензогексоній)
Атропін
Речовини, які діють на ефекторні клітини аналогічно норадреналіну називаються симпатоміметики (альфа-адреноміметики, бета-адреноміметики).
Речовини, які блокують дію норадреналіна на ефекторні клітини називаються симпатолітиками.
-
Альфа-адренорецептори
Бета-адренорецептори
Адреноміметики (стимулятори
Адреналін, норадреналін, серотонін, мезотрон, нафтизин.
Адреналін, норадреналін, серотонін, ефедрин.
Адренолітики (блокатори)
Фентоламін, сальбутамол.
Анаприлин, обзидан.