4. Что имел в виду Бэкон под “идолами”,от которых он призывал избавиться?

Идолами Бэкон называет заблуждение разума,искажающие познание.

Среди них он выделяет как индивидуальные заблуждения, так и заблуждения, присущие человеческому познанию в целом.

Первый вид заблуждений – «идолы рода». Они являются следствием несовершенства органов чувств, которые неизбежно обманывают, однако они же указывают на свои ошибки.

Второй вид заблуждений – «идолы пещеры» - происходят от воспоминания бесед с другими. По мнению Бэкона, каждый человек смотрит на мир как бы из своей пещеры, из своего субъективного внутреннего мира, что, конечно, сказывается на его суждениях. Преодолеть эти заблуждения можно при использовании коллективного опыта и наблюдений.

Третий вид заблуждений – «идолы рынка» - проистекает из особенностей социальной жизни человека, от ложной мудрости, от привычки пользоваться ёё в суждениях о мире расхожими мнениями и представлениями.

Четвёртый вид заблуждений – «идолы театра» - связан со слепой верой в авторитеты, ложные теории и философские учения.

5. Що означає «я мислю, отже я існую» р. Декарта?

Р.Декарт пояснює це так: я можу сумніватися в усьому, проте не в тому, що я сумніваюсь, а коли я сумніваюсь, я мислю звідси випливає знаменита теза філософа “Мислю, отже існую”. Декарт був впевнений у тому, що цю тезу ніхто і ніколи не зможе спростувати тому, що вона фіксує найперший момент у діяльності розуму, а поза розумом та розумністю не існує ніякого пізнання. Ввівши свою тезу “Мислю, отже існую”, Декарт вперше визначив умову, за якою людина може постати у визначенні суб’єкта пізнання: для цього в самій собі людина повинна віднайти дещо, що спродуковане нею самою і що потім постає вихідним пунктом для будь-яких інших кроків пізнання.

6. Окресліть характерні риси і сутність пантеїзму б. Спінози.

Велике значення для подальшого розвитку філософії мало вчення пантеїзміу Спінози. Згідно з ним Бог не існує окремо від природи, а розчиняється в ній. З цього логічно випливала атеїстична думка про те, що пізнання світу йде не через пізнання Бога, а через пізнання самої природи. Тобто Спіноза закликав не до богослов'я, а до наукового пізнан­ня світу. Виходячи з ідеї існування єдиної субстанції, Спіноза стояв на позиціях гілозоїзму, тобто такого вчення, яке допускає наявність мислення в усієї матерії, в тому числі й неживої. Такої ідеалістичної точки зору дотримуються і зараз деякі дослідники природи, зокрема французький вчений, палеонтолог і філософ Тейяр де Шарден.

7. Чому монадологія Лейбніца мала плідні наслідки в критиці механістичного світогляду?

Монадологія Лейбніца за всієї надуманості її вихідних понять мала несподівано плідні наслідки в критиці механістичного світогляду. Так, на основі того, що просторовість є лише зовнішнім виявом духовної сутності монад, Лейбніц дійшов висновку, що простір і час не мають суб-станційного характеру, як це вважали Декарт і Ньютон, а є похідними від відношення монад. Простір і час — видимий вияв монад. Простір, зокрема, являє собою порядок речей, їх співіснування в один і той же час, а час є послідовністю подій. Іншими словами, простір і час породжені співвідношеннями монад, а не є чимось вихідним, субстанційним. Саме такий погляд на простір і час характерний для сучасної некласичної фізики. А якщо простір і час не абсолютні, то і всі закони механіки перестають бути абсолютними математичними істинами. У звязку з цим Лейбніц змушений був узгодити механіцизм з телеологічним підходом з біологічною за своєю суттю монадологічною концепцією, адже він не міг заперечувати істинності механіки. Він стверджував, що нижчі грубі монади субстанції, які характеризуються нечіткими сприйманнями і прагненнями, можна вважати матеріальними, вони підлягають законам механіки. Бог оперує ними як механік. Поведінку вищих монад, у яких домінує усвідомлене сприймання і прагнення, не можна пояснити механікою. Бог щодо них виступає як господар, який все влаштував доцільно, і як законодавець.