2. Контрольні питання для самоперевірки знань з теми

1. Визначте співвідношення змісту, сутності та форми права.

2. Визначте відмінність у розумінні джерела права в матеріальному та формально-юридичному сенсі.

3. У чому полягає дуалістичне значення (роль) нормативно-правового акту (з погляду забезпечення системності права та у зв'язку із забезпеченням регулювання суспільних відносин)?

4. Наведіть відмінності між звичаєвими нормами та правовим звичаєм.

5. Виходячи зі значення юридичного прецеденту, визначте роль правозастосовчої (судової) практики в регулюванні (у тому числі його характері) суспільних відносин.

6. Визначте характер і особливості волевиявлення суб'єктів правотворчості при прийнятті нормативного договору.

7. Наведіть відмінності між міжнародною угодою як різновидом нормативного договору та міжнародною угодою як індивідуально-правовим актом.

8. Визначте відмінності між нормативно-правовим актом і актом тлумачення права.

9. Встановіть відмінності зворотної сили закону від переживання старого закону.

10. Визначте розходження в межах дії в часі закону та підзаконного акту.

Правотворчість і систематизація в праві

1. Схеми та визначення

Правотворчість – юридична діяльність компетентних (уповноважених) органів і організацій щодо прийняття правових норм.

Юридична (законодавча) техніка – це погоджена сукупність юридичних термінів, конструкцій і презумпцій, а також способів систематизації правових норм, які використовуються у правотворчості (складанні будь-яких юридичних текстів).

Юридичний термін – це поняття, що має в праві конкретно визначений зміст (нерідко відмінний від їх загальновживаного значення).

Юридичні конструкції – це словосполучення (фраза і т.д.), що включає два або більше терміни і представляє в силу цього (поєднання термінів) конкретно визначений зміст.

Юридичні фікції – це юридичне визнання відомого існуючого факту неіснуючим або, навпаки, неіснуючого факту існуючим.

Юридичні презумпції – це припущення про що-небудь, що має юридичне значення й вимагає доказів про наявність або відсутність у процесі реалізації (застосування) права.

Систематизація – це діяльність щодо об'єднання правових норм у єдину, цілісну, внутрішньо погоджену систему на основі спеціально встановлених ознак (критеріїв).

Кодифікація – діяльність компетентних органів щодо прийняття правових норм за допомогою їх об'єднання у спеціальні правові (кодифікаційні) нормативно-правові акти:

• об'єднання норм здійснюється на основі предмету та методу правового регулювання;

• результатом кодифікації завжди є новий нормативно-правовий акт;

• кодифікація може бути тільки офіційною.

Інкорпорація – діяльність офіційних органів і приватних осіб щодо об'єднання правових норм у єдині інкорпоровані акти (збірники) на основі певних критеріїв (предметного, системно-предметного, хронологічного, алфавітного та ін.):

• мета інкорпорації - забезпечення впорядкованого стану законодавства;

• інкорпорація не пов'язана з переробкою правових норм і зміною змісту правового регулювання;

• інкорпорація припускає об'єднання норм такого змісту, що вони мали спочатку та придбали в результаті офіційних (законодавчих) змін (поєднуються, таким чином, всі прийняті редакції відповідної норми з відповідного питання);

• генеральна інкорпорація припускає об'єднання всіх прийнятих у державі правових норм (напр., звід законів держави);

• звичайна (приватна) інкорпорація припускає об'єднання норм, що стосується певної сфери регулювання (напр., корпоративне законодавство).

Консолідація як різновид інкорпорації характеризується тими ж ознаками, але на відміну від інкорпорації завжди пов'язана з об'єднанням діючих норм (консолідуються норми такого змісту, що вони мають з урахуванням всіх офіційних змін на момент консолідації):

• офіційна консолідація здійснюється уповноваженими органами, відповідальними за достовірність змісту (тексту) консолідуємих норм;

• неофіційна консолідація здійснюється організаціями та приватними особами з їх ініціативи і має довідковий характер.

Журнальний облік передбачає ведення журналів, у яких у хронологічному або предметному порядку фіксується вся нормативна інформація.

Картотечний облік передбачає фіксацію нормативної інформації на окремих картках, які зберігаються в картотеці в алфавітному, хронологічному або предметному порядку.

Ведення контрольних текстів НПА передбачає внесення в контрольний екземпляр нормативно-правового акту всіх змін і доповнень, що забезпечує повноту та достовірність правової інформації станом на дату пошуку.

Автоматизований облік передбачає фіксацію нормативної інформації в пам'яті ЕОМ на основі автоматизованих інформаційно-пошукових систем, що забезпечують ефективне знаходження та використання правової інформації.