«Дії взводу в складі рухомого загону загороджень» «Дії рухомого загону загороджень в різних видах бою»
«Склад та оснащення рухомого загону загороджень»
Встановлення ПТМП із застосуванням ПМЗ-4, ГМЗ- 2, ВМР-2
Мінні загороджувачі призначені для механізованого встановлення протитанкових мін у ґрунт (сніг) або на поверхню ґрунту (снігу). Мінні загороджувачі використовуються для установки мінних полів на виявлених напрямках руху танків противника, мінування загороджувачами здійснюється остаточно спорядженими мінами.
Екіпаж:
- ГМЗ -2 - командир машини, механік-водій, оператор;
- ПМЗ-4 - командир відділення, водій, оператор.
Час встановлення одного боєкомплекту складає 6-10 хв. Зарядження загороджувачів мінами здійснюється на рубежі мінування або на пункті зарядки, віддаленому від рубежу мінування на 2-4 км. Зарядку здійснюють екіпажі загороджувачів та водії транспортних машин у ГМЗ та саперні відділення - у ПМЗ-4. Час зарядки - до 20 хв. Загальний час на установлення мінного поля, який включає зарядження, висування на рубіж мінування та мінування, складає у середньому 40-45 хв. Перед установкою мінного поля здійснюється рекогносцировка місцевості. На рекогносцировку одного рубежу мінування витрачається у середньому до 30 хв.
Мінування з використанням гусеничного мінного загороджувача ГМЗ-2.
Боєкомплект - 208 мін.
Час установки мін у ґрунт - 15 хв.
Час перезарядки ГМЗ - 2 - до 30 хв. екіпажем.
Екіпаж машини - три чоловіка.
ГМЗ-2 використовується для мінування при безпосередньому зіткненні з противником на напрямках визначених контратак противника.
Фіксація мінних полів до орієнтирів, які є на карті, здійснюється командиром взводу за допомогою саперного далекоміру ДСП-30 або приладу фіксації мінного поля ПФМ. На установлене мінне поле складається формуляр, який подається до штабу частини.
Схема встановлення трьохрядного мінного поля трьома мінними загороджувачами за один захід.
Встановлення трьохрядного проти танкового мінного поля трьома мінними загороджувачами за один захід:1 — напрямок руху загороджувачів; 2— загороджувачі;
3 і 4 — прапорці і віхи; 5 — міни
Схема прив’язки мінного поля в ході встановлення із застосуванням
мінних загороджувачів:
1 — віхи для позначення рядів мінного поля: 2 — встановлені міни: 3 — загороджувачі (розкладники); 4 — місця зупинок для фіксації: 5 — орієнтири.
При переході до рубежу мінування машини № 1, 2, 3 з колони перешиковуються для руку у напрямках, позначених покажчиками. Мінування здійснюється при русі машин уступом при підтриманні відстаней між машинами під час руху та між рядами мін 15-30 м. Довжина мінного поля може бути до 1100 м.
Встановлення трьохрядного протитанкового мінного поля одним мінним загороджувачем за три заходи:
1 — загороджувач; 2— міни; 3 та 4 — віхи і прапорці, позначення границь і рядів мінного поля
Встановлення ПТМП вертольотами МІ-8Т зі знімним обладнанням ВМР-2.
Комплект знімного обладнання ВМР-2 до вертольоту МІ-8Т призначений для встановлення протитанкових мін на поверхні ґрунту.
Ємкість касет обладнання (боєкомплект) - 200 мін. Обладнання монтується у вантажній кабіні вертольоту під керівництвом бортмеханіка. Він же керує роботами з підготовки до вильоту на мінування та в процесі мінування. Мінування виконується екіпажем вертольоту.
Час на встановлення одного боєкомплекту мін - до 5 хв. Завантаження вертольотів мінами здійснюється на базах (інженерних складах) розрахунком у складі інженерно-саперного відділення.
Час завантаження - 20-30 хв. Висота мінування - до 50 м. Крок мінування - 5,5-11 м.
Встановлення ПТМП з використанням УМЗ.
Для встановлення мінного поля даного типу можуть використовуватися тільки універсальні мінні загороджувачі типу УМЗ.
Призначений для прискореного мінування місцевості протитанковими та протипіхотними мінами.
Тактико-технічні характеристики:
Кількість касет з мінами, які розташовані у загороджувачі - 180 шт.
Швидкість мінування, км/год. - 10, 20, 40.
Середня транспортна швидкість, км/год.:
- по асфальту - 50;
- по ґрунтовій дорозі - 40;
- по бездоріжжю -10.
Максимальна швидкість з повним б/к, км/год. - 80
Напруга системи живлення обладнання, V - 24.
Запас ходу з палива - 850 км.
Вага загороджувача, кг:
- без боєкомплекту мін - 8300;
- з боєкомплектом мін - 10100.
Габаритні розміри загороджувача, мм:
- довжина - 7100;
- ширина - 2500;
- висота - 2973.
Екіпаж – 2 чол.
Міни, що застосовуються - протитанкові, протиднищеві, неконтактного типу ПТМ-1 або ПТМ-3. Встановлення мінного поля здійснюється трьома машинами, які йдуть строєм пеленга. Коричневими стрілками показаний напрямок руху машин, червоними стрілками направлення викиду мін з машини. Дальність викиду міни з машини 30-100 метрів. Міни встановлюються тільки «внакид» на поверхню ґрунту. Міни стають в бойове положення через 60-100 с після виходу з контейнера. Кожна машина встановлює смугу мін. Ширина смуги 6-10 метрів, відстань між мінами в смузі 9-12 метрів. Ширина смуги і відстань між мінами неконтрольовані й лише укладаються у вищенаведені параметри. Відстань між смугами залежить від точності витримки напрямку руху водіями машин.
Час викладки повного боєкомплекту машин 10-15 хвилин. Довжина мінного поля з одного боєкомплекту з мін ПТМ-3 до 1,8 км, з мін ПТМ-1 до 5 км.
Витрата мін на 1 км мінного поля 300-324 шт. Ймовірність ураження танків типу М1 "Абрамс" 0,65, тобто з 10 танків, які потрапили на мінне поле підірветься 6-7 машин.
Час бойової роботи мінного поля 16-24 години, після чого міни самоліквідуються підривом. Гарантія безпеки даної місцевості 28 годин з моменту установки останньої міни.
«Завдання та порядок дій інженерного взводу, який діє у складі рухомого загону загороджень»
Фіксація мінно-вибухових загороджень.
Фіксація окремих мін, груп мін, мінних полів, підготовлених руйнувань і інших загороджень включає прив'язку їх до місцевих орієнтирів і до карти, оформлення схеми прив'язки і установки і запис характеристик загороджень у формуляр.
Прив'язка загородження полягає у визначенні його положення відносно місцевих предметів (орієнтирів) вимірюванням або обчисленням відстаней між точками загородження і орієнтирами, а також магнітних азимутів напрямків з орієнтирів на ці точки. Як орієнтири обираються місцеві предмети, які важко знищувані, що є на карті масштабу 1:50 000 і розташовані на своїй території. Забороняється вибирати орієнтири на території, яка зайнята противником, а також такі, як окреме дерево, чагарник і т.д.
Точками мінно-вибухових загороджень і об'єктів, підготовлених до руйнування, по яких проводиться їх прив'язка, є: для окремої міни (заряду) —місце її (його) установки; для групи мін — зразковий її центр; для мінних полів і мінованих завалів — початок і кінець їхніх осей (тильних меж) і місця їх зламів.
Прив'язка загороджень здійснюється до одного або двох орієнтирів. За відсутності достатньої кількості орієнтирів (в степовій, пустельно-степовій місцевості) влаштовуються репери у вигляді металевих стовпів, невеликих курганів, фігур правильної форми (трикутник, квадрат, круг), обмежених канавами глибиною 0,5-0,6 м.
Загородження, що встановлені в прибережній смузі моря, на річках і озерах, прив'язуються до орієнтирів, розташованих на березі.
Якщо орієнтири розташовані на великій відстані від загородження (1,5—2 км), то прив'язка загороджень до них здійснюється через проміжні репери або базу. Результати вимірювань щодо прив'язки загороджень оформляються схемою на лицевій стороні формуляру. За відсутності часу на викреслювання схеми безпосередньо під час установки загороджень результати вимірювань спочатку записуються в таблицю, а потім переносяться на схему прив'язки, після чого визначаються числові значення прямокутних координат.
Схема прив'язки виконується в масштабі 1 :25 000 й крупніше. На схемі показуються контури кожного загородження; основні і проміжні орієнтири, проміжні репери (база), до яких прив'язується загородження; відстані між орієнтирами (реперами, точками бази) і точками загородження, що фіксуються; топографічні координати початку і кінця осі (тильної межі) загородження або його центру; елементи місцевості і місцеві предмети, які можуть сприяти відшукуванню загородження; азимути (в градусах і хвилинах) напрямків з орієнтирів на точки загородження, що фіксуються; відстань між рядами мін (при їх наявності) і мінами в рядах (крок мінування).
Прив'язка загороджень здійснюється в ході їхнього встановлення спеціально підготовленим розрахунком з двох-трьох чоловік одним з наступних способів: за допомогою приладу фіксації мінних полів (ПФМ); за допомогою компаса і далекоміра; за допомогою двох бусолей; за допомогою бінокля і компаса.
Прив'язка за допомогою ПФМ може проводитися у будь-який час доби і застосовуватися при завчасному влаштуванні загороджень. На прив'язку одного мінного поля з використанням бази розрахунку з двох-трьох чоловік вимагається до 1,5 год.
Прив'язка мінного поля за допомогою приладу ПФМ:
1, 2 і 3 — точки тильної межі мінного поля; 1 — номер розрахунку з бусоллю;
2 — номер розрахунку з рейкою; АВ - база.
Утримування мінних полів.
Утримування МВЗ і об'єктів, підготовлених до руйнування, здійснюється з метою забезпечення їх постійної готовності до приведення в дію і безпеки своїх військ і включає: охорону і оборону загороджень і об'єктів, підготовлених до руйнування, від намагання противника захопити, знешкодити або передчасно привести їх в дію; організацію пропуску своїх військ через загородження і підготовлені до руйнування об'єкти; підтримка загороджень і підготовлених до руйнування об'єктів в постійній бойовій готовності; відновлення виведених з ладу і пошкоджених загороджень після артилерійського обстрілу, ударів авіації і інших дій противника; переведення загороджень з одного ступеня готовності в інший; приведення загороджень і підготовлених до руйнування об'єктів в дію.
Мінно-вибухові загородження, встановлені частинами (підрозділами) інженерних військ перед переднім краєм оборони і перед позиціями підрозділів і частин в глибині оборони, передаються на утримування частинам, що займають оборону на даній ділянці. Ці частини охороняють і обороняють загородження, ведуть спостереження за їхнім станом і доповідають по команді про всі зміни в загородженнях, що відбулися в результаті артилерійського обстрілу, ударів авіації або інших дій противника. При зміні військ загородження і формуляри на них передаються частині, що змінює.
Керовані мінно-вибухові загородження, що встановлені перед переднім краєм оборони, в проміжках між частинами і підрозділами і в глибині оборони, утримуються частинами (підрозділами) інженерних військ.
Охорона загороджень і підготовлених до руйнування об'єктів здійснюється цілодобово спостерігачами, сторожовими постами, дозорами або патрулями, що призначаються від підрозділів, що здійснюють утримування загороджень. Спостерігачі і дозори, як правило, призначаються для охорони загороджень встановлених в перший ступінь готовності перед переднім краєм оборони.
Підтримка загороджень і об'єктів, підготовлених до руйнування, в постійній готовності включає: регулярну перевірку стану протитранспортних і об'єктних мін, мінних полів та їхніх огорож, вибухових пристроїв, основних і дублюючих ліній управління і вибухових сіток, надійності закріплення підривних зарядів на елементах руйнованих споруд; швидке і своєчасне усунення виявлених несправностей; відновлення пошкоджених загороджень; постійне чергування на пунктах управління.
Стан і справність загороджень та ліній управління обов'язково перевіряється: після артилерійського обстрілу і нальотів авіації противника; після дій противника щодо пророблення проходів або дій його диверсійно-розвідувальних груп; після відбиття наступу противника; після сильних дощів і снігопадів, заморозків і підйому рівня ґрунтових вод і після кожного шторму.
Переведення загороджень і об'єктів, підготовлених до руйнування, з одного ступеня готовності в інший повинен здійснюватися в мінімально короткі терміни, що забезпечують своєчасне приведення загороджень в дію після пропуску через них своїх військ. Для переведення загороджень з одного ступеня готовності в інший зі складу підрозділів, що виконують завдання за змістом, виділяються розрахунки, кількість і склад яких визначаються складом загороджень та їх розташуванням на місцевості.
Кожний розрахунок повинен добре знати свою задачу, порядок і послідовність її виконання і бути натренованим у виконанні операцій по переведенню загороджень з одного ступеня готовності в інший.
Командири підрозділів, що виконують задачу стосовно утримування загороджень, зобов'язані вживати всіляких заходів до скорочення термінів і підвищення надійності переведення загороджень з одного ступеня готовності в інший і приведення їх в дію. Вони несуть повну відповідальність за стан загороджень, переведення їх з одного ступеня готовності в інший і своєчасне приведення їх в дію і повинні знати обстановку і мати
стійкий зв'язок з командирами (начальниками), що мають право віддавати розпорядження на приведення загороджень в дію.
Необхідні засоби зв'язку (сигналізації) і сили для його здійснення виділяється командирами з'єднань (частин), яким дано право на приведення загороджень в дію. Організацію зв'язку, а також порядок передачі інформації встановлює відповідний штаб.
Приведення загороджень в дію полягає: в переведенні керованих мінних полів, протибортових, протитранспортних та об'єктних мін в бойовий стан; в знятті огорожі з мінних полів і груп мін; у здійсненні вибухів підривних зарядів, встановлених на об'єктах.
Приведення загороджень в дію здійснюється по письмовому наказу або по переданому умовним кодом сигналу командира, який має право на таке розпорядження.
При явній загрозі захоплення підготовленого до руйнування об'єкту рішення на його руйнування ухвалює командир, відповідальний за утримування, про що він негайно доповідає старшому командиру (начальнику).
При утримуванні керованих мінно-вибухових загороджень і об'єктів, підготовлених до руйнування, встановлюється безперервне чергування на пунктах управління розрахунками в складі від трьох чоловік до інженерно-саперного відділення (відділення керованого мінування).
Старший розрахунку (командир) організовує періодичну перевірку ліній управління, стежить за утриманням їх в справному стані, контролює справність джерел струму, при необхідності замінює їх, веде журнал управління мінно-вибуховими загородженнями, організовує перевірку стану некерованих мінно-вибухових загороджень, що прикривають об'єкт, підготовлений до руйнування, або можливі обходи його.
«Дії командира взводу щодо організації виконання завдання»
З’ясовуючи завдання командир РЗЗ має усвідомити основні дані про противника та про свої війська, на напрямку наступу яких належить діяти загону і порядок взаємодії з ними; місце загону загороджень в бойовому порядку; напрямок переміщення і порядок дій в ході наступу; ймовірні рубежі мінування, очікувана радіаційна обстановка на них (у випадку застосування ЗМУ); терміни готовності загороджень; місце зосередження після встановлення загороджень на кожному рубежі; сигнали управління і способи підтримки зв'язку; порядок зняття або передачі військам встановлених загороджень.
Під час оцінки обстановки командир загону загороджень має встановити:
- положення і склад противника, ймовірні напрямки, рубежі і ширину фронту контратак його других ешелонів і резервів. Виходячи з оцінки противника, він повинен визначити протяжність рубежу, який необхідно прикрити загородженнями;
- протяжність досяжних для танків ділянок на рубежі розгортання і на підставі цього визначити обсяг завдань;
- під час оцінки свого підрозділу командир РЗЗ усвідомлює його можливості щодо встановлення загороджень і терміни, на які він може розраховувати.
Порівнюючи обсяг завдань щодо встановлення загороджень з можливостями підрозділу, командир РЗЗ робить висновки, чи достатньо йому наявних сил та засобів для прикриття зазначеного рубежу мінно-вибуховими загородженнями. Якщо РЗЗ не здатен прикрити загородженнями всі досяжні для танків ділянки місцевості, то командир РЗЗ обирає найбільш важливі з них.
Використовуючи висновки з оцінки обстановки командир рухомого загону загороджень приймає рішення.
Під час прийняття рішення, командир загону визначає: порядок розподілу засобів загороджень між підрозділами і по транспортних засобах; порядок розміщення підрозділів і транспортних засобів у вихідному районі для наступу; шикування колони під час висунення до рубежів мінування; ділянки або об'єкти для встановлення загороджень підрозділам; порядок роботи щодо встановлення і зняття загороджень; порядок поповнення запасів інженерних боєприпасів у ході бою.
В основу рішення командира має покладена ідея широкого маневру засобами мінування і можливості здійснення робіт одночасно на двох рубежах.
Своє рішення командир РЗЗ доводить до підлеглих під час постановки завдань, після чого організовує взаємодію, надає вказівки щодо бойового та матеріального забезпечення і готується до наступних дій.
Взаємодія підрозділів, що залучаються до установки загороджень в ході бою, і рухомих загонів загороджень з підрозділами і частинами родів військ досягається узгодженням з ними: рубежів розгортання і порядку висунення до них; часу і порядку встановлення загороджень; кількості і місць проходів, що залишаються в загородженнях, і порядку їх закриття; порядку прикриття дій підрозділів, а також встановлених ними загороджень вогнем протитанкових засобів; порядку і шляхів руху підрозділів в район збору після встановлення загороджень; порядку зняття встановлених загороджень після відбиття контратаки або передачі загороджень частинам, що діють на даному напрямку; питань управління та зв'язку і сигналів взаємодії.