3.3 Сортувальні станції

Сортувальні станції класифікуються:

• за значенням на мережі доріг:

а) опорні (основні);

б) районні;

в) допоміжні.

Опорні – призначені для масової переробки вагонопотоку (3,5 – 4,0 тис. ваг. / добу). Розміщуються на перехрещенні магістральних доріг не нижче ІІ категорії. Формуються поїзди наскрізні дальні.

Районні – призначенні для формування наскрізних поїздів, що слідують до ближніх сортувальних станцій.

Допоміжні – розміщуються в одному вузлі з опорними станціями і призначенні для передачі частини роботи з основної станцій на дану сортувальну станцію.

• за наявністю комплектів (до комплектів: відносяться основні парки (ПП,С,ПВ), і сортувальна гірка):

а) односторонні (однокомплектні);

б) двосторонні (двокомплектні).

• за розміщенням парків:

а) з паралельним розміщенням парків (Харків - сортувальний);

б) з послідовним розміщенням парків (Дарниця, Основа, Нижньо Дніпровськ - вузол, Ясинувата);

в) з комбінованим розміщенням парків;

• за розміщенням головних колій:

а)з боковим розміщенням;

б) з об’ємним розміщенням;

в) з внутрішнім розміщенням.

• за наявністю гіркових пристроїв:

а) гіркові;

б) безгіркові.

Основні технологічні лінії /6,7/:

1. Лінія обробки документів.

2. Лінія обробки інформації.

3. Лінія обробки вагонів.

При відчіпці вагонів від состава, прибулого поїзда, після закінчення ТО і КО, проводиться маневрова робота зі зміни состава.

При причіпці вагонів маневрові переміщення можна виконувати двома способами:

1. Група вагонів, що причіпляється по прибуттю поїзда на станцію, забирається з сортувального парку і після закінчення операцій ТО,КО причіпляються до состава групи

2. Група, що причіпляється завчасно виводиться з сортувального парку на одну із вільних кінців колій транзитного парку, де оглядаються в технічному і комерційному відношенні, і після закінчення огляду основного состава, причіпляються до нього. При цьому ТО і КО групи не проводиться, а тільки перевірка на співпадіння повздовжніх осей автосчепок між групою і составом, далі все за основною схемою.

3.4 Сортувальний парк і процес накопичення в сортувальному парку

Сортувальний парк призначений для накопичення вагонів і формування в склади поїздів нових призначень.

Всортувальному парку проводяться операції з закінчення формування. Якщо на станції нема парку відправлення, то всі операції зв’язані з підготовкою составів і відправлення поїздів проводяться в сортувальному парку, при цьому парк називається сортувально - відправний. Як правило, відправлення поїздів з сортувально - відправного парку в переважному напрямку проводиться з усіх колій, а в непереважному напрямку тільки з групи колій.

Накопичення вагонів характеризується деякими параметрами:

Рисунок 3.3 – Процесс накопичення в сортувальному парку

Вагоно - години накопичення:

B = m₁ · (t₁ + t₂ + t₃ + t₄ + t₅) + m₂ · (t₂ + t₃ + t₄ + t₅) +

+ m₃ · (t₃ + t₄ + t₅) + m₄ · (t₄ + t₅) + m₅ · t₅;

або

B = m₁ · t₁ + (m₁ + m₂) · t₂ + (m₁ + m₂ + m₃) · t₃ +

+ (m₁ + m₂ + m₃ + m₄) · t₄ + (m₁ + m₂ + m₃ + m₄ + m₅) · t₅; (3.5)

Період накопичення характеризується тривалістю накопичення і величиною поїзних груп.

Поїзна група – це та кількість вагонів, яка потрапляє на колію накопичення в сортувальному парку після розформування чергового состава.

При формуванні состава прагнуть до збільшення поїзних груп. На планування составоутворення на станції впливають підходи поїздів до станції. Бажано підводити поїзда до сортувальної станції за нитками графіка, при цьому підвід поїздів повинен виконуватися рівномірно на протязі доби.

При рівномірному підході поїздів з приблизно однаковими за величиною поїзними групами, вагоно - години накопичення можна розрахувати за правилом трикутника. Таким чином:

, (3.6)

Якщо , а, то:

;

В процесі планування поїздоутворення намагаються, щоб остання група, яка не бере участі в накопиченні була максимальною. Для цього намагаються виводити з вантажних пунктів і під’їзних колій вагони готові до відправлення, до закінчення накопичення состава даного призначення (досвід Мінського диспетчера Сухінова).

Замикаюча група – це поїзна група (група вагонів), після якої закінчується накопичення даного состава.

Після попадання замикаючої групи на колію накопичення намагаються, по можливості, проводити операції по закінченні формування. В випадку, якщо після накопичення состава на колії накопичення залишається деяка кількість вагонів, то така група називається залишковою.

Намагаються, щоб залишкова група на колії накопичення не залишалась, а слідувала разом з накопленим составом, при цьому виникає питання формування поїздів підвищеної довжини або маси.

На практиці доводиться стикатися з нерівномірним підходом поїздів і кількістю поїзних груп не однакових за кількістю вагонів.

Можуть виникати дві ситуації:

1-ша ситуація – на початку процесу накопичення підводяться поїзні групи з малою кількістю вагонів, а в процесі закінчення підводяться укрупненно.(рис.3.4. б,)

2-га ситуація – на початку потрапляють великі групи вагонів, а по закінченню маленькі (рис.3.7., а)

Рисунок 3.4 – Варіанти накопичення составів у сортувальному парку.

Розрахуємо вагоно – години накопичення одного призначення при різній кількості поїздів, що накопичуються на дане призначення (рис.3.5).

Рисунок 3.5 – Випаки накопичення на призначення

В першому випадку за добу накопичується лише один состав, тобто Т_нак = 24 год. Вагоно – години накопичення складають:

B = ½ · 24 · m = 12·m

В другому випадку накопичується 2 состави, тобто Т_нак1 = Т_нак2 = 12 год

B = ½ · 2 · 12 · m =12·m

В третьому – накопичуються 3 состави з Т_нак1 = Т_нак2 = Т_нак3 = 8 год

B = ½ · 8 · 3 · m = 12·m

Постійну величину 12 прийнято називати параметром накопичення.

Параметр накопичення – це величина, яка характеризує процес накопичення, позначається буквою с.

Загальні вагоно - години накопичення на призначення складають:

B = c · m. (3.7)

В реальних умовах параметр накопичення буде відрізнятися від 12, оскільки процес накопичення переривається за періодом доби і нерівномірний за своїм характером.

Припущення про те, що параметр накопичення в реальних умовах відрізняється від 12, висунув професор Васильєв, він також припускав, що цей параметр близький до 10. В загальному випадку, параметр накопичення розраховується для кожної конкретної станції, для кожної системи станції, а також може бути розрахований для кожного призначення вагонопотоку. При цьому в середньому параметр накопичення для дільничної станції складає 9,8-10,5, для сортувальної станції – 10,8-11,3.

В 1946 р. доцент Галатченко та професор Бернгард параметр накопичення для кожної станції запропонували розраховувати з умови:

, (3.8)

де g – характеристика поїзної групи;

 - коефіцієнт, який враховує нерівномірність надходження цих груп і перерви в процесі накопичення.

Параметр накопичення залежить від:

• потужності призначення;

• кількості призначень;

• технічної характеристики станції;

• числа груп в розформованому составі;

• процесу накопичення.

Процеси накопичень бувають:

- безперервний процес – може бути з залишком і без нього. В випадку, якщо після накопичення наступного состава на колії накопичення залишаються вагони, процес вважається безперервним з залишком, і іншому випадку процес вважається безперервним без залишку.

- перервний процес – коли після розформування наступного состава і закінчення накопичення попереднього на колію накопичення сортувального парку вагони не потрапляють.

Простій під накопиченням можна розраховувати двома способами:

• за вагонопотоками;

• за коліями сортувального парку.

В першому випадку моментом початку накопичення вважається момент надходження інформації про склади поїздів, в яких є вагони на конкретну колію сортувального парку.

Моментом закінчення накопичення вважається момент про отримання інформації про склади поїздів в яких є замикаюча група, для даного призначення.

В другому випадку початок накопичення – момент надходження на колію сортувального парку вагонів, з яких починається накопичення, до моменту надходження на цю ж колію замикаючої групи.