рослинництво

вують касторову олію, відпресовану холодним способом. Давно відома касторова олія в медицині як проносний засіб.

Макуха рицини отруйна незалежно від способу виготовлення і для годівлі тварин (крім лисиць) без спеціальної обробки (детоксикації) непридатна. Вона містить близько 45% білка і є цінною сировиною для виготовлення клею, який використовують у деревообробній та інших галузях промисловості. У сільському господарстві з рицинової макухи виготовляють принади для шкідників та вносять її в ґрунт як добриво (містить близько 7% азоту та 1,7% фосфорної кислоти).

У стеблах рицини багато калію та інших поживних речовин, тому при заорюванні їх в подрібненому вигляді значно підвищується родючість ґрунту.

Листя рицини можна використовувати для вигодовування деяких видів шовкопряду (ері), які виробляють жовте волокно.

Посіви рицини сконцентровані головним чином у тропічних і субтропічних країнах, займаючи 1,3 млн. га, її урожайність – 9,3 ц/га, виробництво – 1,2 млн. т. Основні посіви її в Південній і ПівденноСхідній Азії та Південній Америці. Найбільше виробляють насіння рицини в Індії, Бразилії, Китаї, вирощують її в Еквадорі, Таїланді, Пакистані, Індонезії, Україні. В Україні рицину почали вирощувати з часів радянської влади. Площі посівів було доведено до 110-120 тис. га. Зосереджені вони в південних областях України: Херсонській, Запорізькій, Миколаївській, Одеській, Дніпропетровській та AP Крим. В умовах Вінницької області площі посіву рицини не перевищують 30 га.

Біологічні особливості, сорти. Рицина (Ricinus communis)

належить до роду Ricinus, родини молочайних (Euphorbiaceae). У країнах з тропічним та субтропічним кліматом вона росте й розвивається як багаторічна рослина з деревоподібним стеблом до 10-12 м заввишки та 20 см в діаметрі. Тривалість життя її тут досягає 10 років. У районах з помірним кліматом (південь України) рицину вирощують як однорічну рослину. Рід Ricinus поділяється на три види: дрібноплідний (Ricinus microcarpus g. Pop.), крупноплідний (Ricinus macrocarpus g. Pop.) і занзибарський (Ricinus sancibarinus g. Pop). Найбільше поширені в Україні дрібноплідний і крупноплідний види. Кожен з цих видів поділяють на підвиди й екотипи. В Україні вирощують рицину двох підвидів: персидського (Ricinus microcarpus ssp. persicus g. Pop.) і

сангвінеус (Ricinus macrocarpus ssp. sanguineus g. Pop.).

Стебло рицини заввишки 1-3 м, порожнисте, розгалужене, забарвлене в різний колір, нерідко вкрите восковим нальотом. Листки великі,

611

зелені чи бурі, з пальчасто-роздільними листовими пластинками. Коренева система добре розвинена, проникає в ґрунт на глибину 3 м і більше. Квітки зібрані в суцвіття –гроно до 60-80 см завдовжки. Залежно від сорту і умов вирощування їх буває на рослині від 1 до 10 і більше. Квітки дрібні, зелені, роздільностатеві. Запилення перехресне. Цвітіння і достигання відбувається поступово – знизу до верху грона. Спочатку достигає насіння центрального грона, а потім бічних.

Плід – тригнізда коробочка з однією насіниною в кожному гнізді. Коробочки кулясті і вся поверхня їх вкрита шипами. У багатьох сортів при достиганні коробочки розтріскуються. Насіння рицини велике, має блискучу, крихку, сіро мармурову оболонку з буруватими або червоними плямами. Ядро біле. Маса 1000 насінин від 200 до 500 г. Вміст олії в насінні становить 47-53, а в ядрі – 64-69%.

Насіння сортів персидського підвиду починає проростати при 8- 10°С, у більш теплолюбного підвиду сангвінеус – при 12-13°С.

В польових умовах сходи при температурі ґрунту 10-12°С з’являються через 20-25 днів, при 14-16°С – через 12-14, а при 18-20ºC – через 9-11 днів. Сходи рицини гинуть при мінус 1°С, а осінні заморозки мінус 3ºC гублять дорослі рослини. В умовах Степу України рицина, до настання осінніх заморозків, встигає достигнути.

Рицина – рослина короткого дня, світлолюбна. Нестача світла у фазі 2-3 листків (період формування генеративних органів) негативно позначається на її продуктивності. Затінення сходів бур’янами, а також взаємозатінення затримує формування репродуктивних органів. Тому дуже важливо своєчасно сформувати оптимальну кількість рослин на площі та вчасно знищувати бур’яни.

Вимогливість до вологи у рицини підвищена. Рицина погано витримує як ґрунтову, так і повітряну посуху. При нестачі вологи в ґрунті, врожай різко знижується, а при посушливій погоді спостерігається масове осипання квіток та плодів; водночас помітно знижується вихід олії. Найбільшої кількості води рослини потребують у фазі цвітіння та наливу насіння. У цей період, який у рицини є критичним, під час посухи відмирає листя, обпадають квітки та коробочки. Оптимальна вологість ґрунту по періодах вегетації коливається в межах 70-80% HB,

транспіраційний коефіцієнт знаходиться в межах від 300 до 630.

Дуже вимоглива рицина й до родючості ґрунту. Найкращими для неї є чорноземи і каштанові ґрунти легкого механічного складу. Внесення органічних і мінеральних добрив сприяє підвищенню врожаю. На чорноземах та каштанових ґрунтах найбільш ефективні

612

фосфорні добрива. В перерахунку на центнер врожаю насіння, рицина забирає з ґрунту азоту 6,9, фосфору 1,6 і калію 5,8 кг.

Технологія вирощування

В Україні районовані такі сорти рицини: Громада, Хортицька 1, Хортицька 3, Хортицька 7, Олеся, Роксолана, Росава, Донська крупнонасінна, Кубанська 15 та ін.

Попередники. Посіви рицини розміщують після кращих попередників – озимої пшениці, зернобобових, зайнятих парів. Не слід сіяти рицину після культур, які висушують ґрунт – соняшнику, кукурудзи на зерно. Щоб зменшити ураження фузаріозом, рицину сіють на тому ж полі не раніше, як через 8 років. Рицина є добрим попередником для зернових культур.

Обробіток ґрунту. Після збирання озимих проводять лущення на глибину 8-10 см з боронуванням, а в посушливу погоду і з коткуванням. Орють на зяб у другій половині вересня – на початку жовтня на глибину 25-27 см.

Передпосівний обробіток полягає в ранньому боронуванні в одиндва сліди і кількох наступних культиваціях, які проводять у міру потреби від початку весняних робіт до сівби рицини. Передпосівний період використовують для очищення поля від бур’янів та збереження вологи в ґрунті. Перший раз культивують на глибину 10-12 см упоперек напряму оранки.

Удобрення. Одним з важливих засобів підвищення врожаїв рицини є внесення мінеральних добрив. Досить ефективним є припосівне внесення мінеральних добрив, при цьому найбільший приріст урожаю забезпечує норма N10P20. За посушливого клімату степової зони України та підвищеного вмісту в ґрунтах калію, під зяблеву оранку вносять переважно азотні та фосфорні добрива в нормі N40-60P60-90. Збільшення норм добрив на незрошуваних землях дає незначні прирости врожаю і окупність їх при цьому зменшується.

На добре забезпечених калієм ґрунтах, внесення калійних добрив неефективне. На менш забезпечених, одночасно з фосфорними під оранку вносять калійні добрива з розрахунку 40-60 кг/га.

Підготовка насіння до сівби. Для сівби використовують кондиційне (РН 1-3) насіння районованих і перспективних сортів або гібридів першого покоління (F1), схожість якого не менше 80%, чистота 98%. Перед висіванням насіння піддають сонячно-повітряному обігріванню і протруюють бенлатом, колфуго-супер (2 кг/т) чи іншими протруюва-

613

чами для захисту від хвороб, застосовуючи спеціальні потруювальні машини АПС-4, ПСШ-3, ПСШ-5.

Строки сівби. Норма висіву насіння. Сіють рицину в період стійкого потепління, коли середньодобова температура ґрунту на глибині загортання насіння досягає 10-12°С і мине небезпека загибелі сходів від приморозків. Для південних районів України кращими строками сівби рицини є кінець квітня.

Рицину висівають широкорядним пунктирним способом з шириною міжрядь 70 см. На 1 га має бути 40-50 тис. рослин. При пунктирному способі сівби на метр довжини рядка висівають по 5-6 насінин. Для дрібнонасінних сортів норма висіву становить 10-12 кг/га, крупнонасінних – 20-25 кг/га. Сівбу здійснюють сівалками СУПН-8, СУПН-12 або СПЧ-6М в агрегаті з тракторами МТЗ-80, ЮМЗ-6, Т-70С при ширині міжрядь 70 см, а також спареними сівалками в агрегаті з тракторами Т-150.

Оптимальною густотою рослин на час збирання урожаю вважається: для середньогалузистих сортів – 50-60, сильно галузистих – 30-40 тис./га. З урахуванням польової схожості насіння та можливого пошкодження рослин у період вегетації, норму висіву схожого насіння збільшують проти оптимальної густоти посіву на 15-20%. Насіння загортають на глибину 7-8, а при недостатній вологості ґрунту – 10 см.

Тривалість оптимального строку сівби рицини для одного поля – один-два дні, для господарства – 5-6 днів. Розрив між передпосівною культивацією і сівбою – не більше одного дня.

Швидкість руху агрегату під час сівби сівалкою СУПН-8 становить 6-8, сівалкою СПЧ-6М – 5-6 км/год.

Догляд за посівами. Коткувати посіви не рекомендується, оскільки це призводить до обламування сім’ядолей під час з’явлення сходів і зниження врожаю.

Догляд за посівами починають з боронування, яке проводять у міру потреби, припиняючи за 4-5 днів до з’явлення сходів. Особлива потреба в боронуванні буває в холодну дощову погоду, коли сходи з’являться через 20-25 днів. Як тільки з’являться сходи, проводять культивацію міжрядь. Коли на рослинах з’являються по 3-4 справжні листки, посіви проріджують. При пунктирному способі сівби на метрі довжини рядка залишають по 3-4 рослини. Густота насадження повинна становити в південних районах Степу 40-45, а в північних – 50-55 тис./га.

Кількість і глибину розпушувань встановлюють з урахуванням забур’яненості поля і погодних умов. Першу культивацію проводять на глибину 6-7, а другу – на 9-10 см. У подальшому в дощову погоду та на

614

зрошуваних ділянках глибину культивації збільшують до 10-12, а в посушливу – зменшують до 6-7 см.

Велике значення для збільшення врожаю має зрошення.

Для підвищення врожаю і прискорення достигання рекомендується пінцирування рицини. Провадять його двома способами – прищипу-

ванням точки росту головного стебла рослин у період утворення

4-5 справжніх листочків (застосовують у південних районах) або

прищипуванням точки росту на бічних гілках під час утворення

2-3 листочків. На насінних ділянках пінцирування проводять лише на бічних гілках. Воно сприяє кращому розвитку центрального грона і прискорює достигання та підвищення врожаю на 1,5-2,5 ц/га.

Збирають рицину в два-чотири прийоми, в міру достигання окремих грон. У першу чергу достигає центральне гроно, орієнтовно через 2 тижні достигають грона першого порядку, а через 3-4 тижні – другого. Збирати врожай починають в період побуріння на суцвітті окремих нижніх коробочок.

Зрізані грона звозять на токи, спеціально підготовлені для висушування та обмолоту, розкладають шаром 10-12 см і часто перемішують. При достиганні коробочки розтріскуються.

Насіння досушують до вологості 10% і зберігають у сухих приміщеннях насипом шаром до 1,5 м.

Врожай сортів, у яких коробочки при достиганні не розтріскуються, можна збирати переустаткованими комбайнами ККС-6 при повному достиганні насіння. Щоб прискорити достигання врожаю й поліпшити умови збирання, проводять дефоліацію. Для цього за 10-15 днів до збирання рослини обприскують розчином хлорату магнію або іншими дефоліантами.

Льон (Linum)

Льон – дуже давня культурна рослина, його вирощували для отримання волокна та насіння. Льон олійний є сировиною для виробництва технічної олії.

Доброякісну олію використовують у деяких галузях промисловості: лакофарбовій для виготовлення натуральної оліфи, лаків, емалей, різних фарб для підводних робіт; електротехнічній, автомобільній, суднобудівній та ін., а також у миловарінні, медицині. Широко використовують макуху льону олійного, яка містить 33,5% білка та близько 9% жиру і за кормовими якостями переважає макуху інших рослин для годівлі тварин.

615

Насіння льону олійного містить 45-50% олії, яка швидко висихає (йодне число 175-195), утворюючи тонку гладеньку блискучу плівку. Кормова цінність 1 кг насіння дорівнює 1,8 кормових одиниць, а 1 кг макухи – 1,2 к. од. В стеблах міститься до 15% волокна, придатного для виготовлення грубих тканин та шпагату. Соломка льону олійного містить до 50% целюлози, з неї виготовляють папір, картон. З відходів (костриці) виготовляють будівельні плити.

Льняне волокно характеризується високими технологічними якостями, за міцністю воно в 2 рази перевищує бавовникове і в 3 рази вовняне. Його використовують для виробництва побутових, технічних, тарних та пакувальних тканин. Льняні тканини дуже стійкі проти гниття. У стеблах льону утворюється 25-31% волокна.

Льон увійшов у побут людини таких країн, як Індія, Китай, Єгипет, а також країн Закавказзя за 4-5 тис. років до н. е. Перші слов’янські племена також добре знали цю культуру і вміли виготовляти з льону прядиво, а з насіння – олію. В XII – XIV ст. льон стає основною технічною культурою в усіх руських князівствах.

Нині серед зарубіжних країн найбільші площі льону олійного зосереджені в США, Індії, Канаді, Аргентині. Загальна світова площа його становить близько 6 млн. га. Середня світова врожайність насіння льону 5-6 ц/га. В Україні льон олійний вирощують у степовій і лісостеповій зонах. На території Вінницької області площі посіву льону не перевищують 6,01 га. Урожайність насіння льону олійного у кращих господарствах сягає 10 ц/га і більше.

Льон належить до виду Linum usitatissimum L. (льон звичайний) родини льонових (Linaceae L.), яка об’єднує близько 200 видів як одно-річних, так і багаторічних рослин. В межах виду Linum usitatissimum brevimu lticanlia в

культуру увійшли виключно однорічні форми з коро-бочками, які не розтріскуються.

Найпоширенішим підвидом льону в Європі та Азії є євразійський. До нього належать такі екотипи: довгунець, межеумок, кучерявець та сланкий.

Виключно на олію вирощують льон-кучерявець. Льон-кучерявець – однорічна трав’яниста рослина 20-45 см заввишки, в поливних умовах вища, кущиста, з великою кількістю коробочок. Розгалуженість стебла і кількість коробочок, залежно від умов вирощу-вання, дуже змінюються. При загущенні посіву, рослини можуть бути одностебловими з малою кількістю коробочок.

Характеристика фаз розвитку льону олійного, етапів органогенезу та відповідність їх міжнародній оцінювальній шкалі (ВВСН) на рівні мікрота

616

макростадій приведена в таблиці 72.

06Ріст первинного кореня, формування кореневих волосків, вторинних коренів

07Гіпокотиль з сім’ядолями вивільняється з насіннєвої оболонки

(рис. 32.)

08 Гіпокотиль з’являється над поверхнею грунту

09 Сходи, сім’ядолі виносяться на поверхню грунту

МАКРОСТАДІЯ 1 ФОРМУВАННЯ ЛИСТКІВ «ЯЛИНКА»: ПОВІЛЬНИЙ РІСТ НАДЗЕМНОЇ ЧАСТИНИ, РОЗВЕРТАННЯ ПЕРШИХ ПАР ЛИСТКІВ, ІНТЕНСИВНИЙ РІСТ КОРЕНЕВОЇ СИСТЕМИ (ГОЛОВНИЙ ПАГІН)1

10Сім’ядолі повністю розпущені. Поява верхівкової бруньки

(рис. 33.)

11Перша пара справжніх листків розпущена (кут до стебла більше 45 градусів)

12Друга пара справжніх листків повністю розпущена

13Третя пара справжніх листків повністю розпущена (рис. 34.)

14Перший лист листової спіралі розпущений. Четверта пара справжніх листків (рис. 35.)

15Другий лист листової спіралі розпущений. П’ята пара справжніх листків.

16Третій лист листової спіралі розпущений. Шоста пара справжніх листків.

17Сьома пара справжніх листків (рис. 36…39)

18Восьма пара справжніх листків

196 і більше листків листової спіралі розпущені

МАКРОСТАДІЯ 2: ФОРМУВАННЯ ПОБІЧНИХ ПАГОНІВ

20 Немає бічних пагонів

617

Продовження таблиці 72

21Видно перше базальне

22Видно друге

23Видно трете

2… Стадії продовжуються до …

29 Видно 9 і більше побічних пагонів

МАКРОСТАДІЯ 3: ШВИДКИЙ РІСТ. ІНТЕНСИВНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ І ПОДОВЖЕННЯ КЛІТИН ВОЛОКНА, УТВОРЕННЯ ГЕНЕРАТИВНИХ ОРГАНІВ

(ГОЛОВНИЙ ПАГІН)2

30Початок росту в довжину. Стебло пришвидшує добовий ріст, різко збільшується нерівномірність рослин в посіві по висоті

31Видно 1-е розтягнуте міжвузля. Стебло 10% від довжини в стадій

50.

32Видно 2-е розтягнуте міжвузля. Стебло 20% від довжини в стадій

50 (рис. 40-41).

33Видно 3-е розтягнуте міжвузля. Стебло 30% від довжини в стадій

50 (рис. 42-43).

34Стебло 40% від довжини в стадій 50 (рис. 44)

35Стебло 50% від довжини в стадій 50

36Стебло 60% від довжини в стадій 50

37Стебло 70% від довжини в стадій 50

39Видно 9 і більше розтягнутих міжвузлів. Стебло 90% від довжини в стадій 50.

МАКРОСТАДІЯ 4:-МАКРОСТАДІЯ 5: ФОРМУВАННЯ КВІТКОВИХ ЗАЧАТКІВ. БУТОНІЗАЦІЯ. ІНТЕНСИВНИЙ РІСТ СТЕБЛА, ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ І ПОДОВЖЕННЯ КЛІТИН ВОЛОКНА. ПОСТІЙНЕ ЗНИКНЕННЯ ТОЧКИ ЗЛАМУ (ГОЛОВНИЙ ПАГІН)

50У верхівці рослини прощупується перший бутон

51Перший, повністю закритий бутон видно; верхівка рослини схиляється. 10 % бутонів фіксуються візуально.

5220 % бутонів фіксуються візуально

5330 % бутонів фіксуються візуально

5440 % бутонів фіксуються візуально

55Утворюється суцвіття (завиток волоті). 50 % бутонів фіксуються візуально

5660 % бутонів фіксуються візуально

618

Продовження таблиці 72

5770 % бутонів фіксуються візуально

5880 % бутонів фіксуються візуально

5990 % бутонів фіксуються візуально (рис. 45)

МАКРОСТАДІЯ 6: ЦВІТІННЯ. ПОТОВЩЕННЯ КЛІТИННИХ СТІНОК І ДОЗРІВАННЯ ВОЛОКНА (ГОЛОВНИЙ ПАГІН)

60Розкривання першої квітки.

61Близько 10% відкритих квітів на головному пагоні

62Близько 20% відкритих квітів на головному пагоні

63Близько 30% відкритих квітів на головному пагоні (рис. 46)

64Близько 40% відкритих квітів на головному пагоні

65Близько 50% відкритих квітів на головному пагоні (рис. 47)

66Близько 60% відкритих квітів на головному пагоні

67Близько 70% відкритих квітів на головному пагоні. Закінчення цвітіння: більшість квіток втратили пелюстки

68Повне цвітіння: 80% квітів розпустились

69Кінець цвітіння: 90% утворених бутонів відцвіли. Помітне

утворення коробочок. Волокно придатне для переробки.

МАКРОСТАДІЯ 7: ЗЕЛЕНА СТИГЛІСТЬ. УТВОРЕННЯ ТА РІСТ ПЛОДІВ (КОРОБОЧОК), ПОДАЛЬШЕ ДОЗРІВАННЯ ВОЛОКНА.

СТЕБЛА ЗЕЛЕНІ, НИЖНІ ЛИСТКИ ПОЧИНАЮТЬ ЖОВТІТИ. КОРОБОЧКИ ЗЕЛЕНІ, НАСІННЯ ЗЕЛЕНЕ І М’ЯКЕ. ВОЛОКНО МАЄ МАКСИМАЛЬНУ ЯКІСТЬ

70Перша коробочка має фінальний розмір

7110% суцвіть утворили зелені коробочки. 10% коробочок мають фінальний розмір.

7220% коробочок мають фінальний розмір

73Перші коробочки повністю утворені. 30% коробочок мають фінальний розмір

7440% коробочок мають фінальний розмір

7550% суцвіть утворили зелені коробочки, пожовтіння коробочок, що достигли повного розміру (рис. 48)

7990% суцвіть утворили зелені коробочки. Закінчення фази, майже всі коробочки мають фінальний розмір, насіння видно крізь покриви плода у вигляді білих штрихів (рис. 49)

МАКРОСТАДІЯ 8: ДОЗРІВАННЯ ПЛОДІВ І НАСІННЯ (РАННЯ ЖОВТА, ЖОВТА, ПОВНА СТИГЛІСТЬ)

81Жовта стиглість: кінець утворення коробочок; стебло, чашолистки і коробочки жовтого кольору

619

Продовження таблиці 72

83Рання жовта стиглість. Стебла жовті знизу на 1/3 висоти. Насіння біле. Коробочки починають жовтіти, частково набувати антоціанового забарвлення. Волокно має максимальну масу

85Жовта стиглість. Стебла жовті, листки опили до 2/3висоти. Насіння дозріло: жовте, починає темніти. Коробочки поступово міняють колір із жовтого на антоціановий. Волокно поступово грубіє (рис. 50, 51)

89 Пізня повна стиглість: рослина темно-коричневого кольору, повна втрата листків, початок втрати коробочок; насіння відірвалось від стінки коробочки (стиглість вимолочуваності)

МАКРОСТАДІЯ 9: ВІДМИРАННЯ

90Повна стиглість. Солома темно-жовта, темно-зелена, коричнева. Коробочки і насіння коричневі, сухі. Волокно грубіє (рис. 52)

97Рослини повністю відмерли, обмолочені. Тканини піддаються мацерації

99 Насіння зібране, знаходиться в стані спокою. (рис. 53)

1При явно видному рості в довжину (розтягнуті міжвузля) потрібно переходити на стадію 20

2Видно розтягнуте міжвузля «n», яке розвивається між листком «n» «n-el»

Льон-довгунець – одностеблова рослина висотою 60-120 см, гілкується лише у верхній частині. Стебла світло-зелені, листки ланцетні, сидячі, квітки правильні, п’ятірного типу з голубими, рожевими або білими пелюстками. Коробочок на одній рослині утворюється мало – від 2-3 до 8-12 шт. Насіння в них дрібне, із середньою масою 1000 шт. 3,7-5,5 г. Коренева система льону стрижнева – слаборозвинена, розміщується переважно в орному шарі. Вирощують льон-довгунець на волокно і насіння.

Луб’яні волокна розміщені в паренхімній частині кори стебла у вигляді волокнистих (луб’яних) пучків. Кожний пучок складається з 2540 одноклітинних елементарних веретеноподібних волоконець завдовжки 15-40 мм та завширшки 20-30 мкм, міцно склеєних між собою пектиновою речовиною. Пучки з’єднуються своїми кінцями і утворюють стрічку технічного волокна, яка є тим довшою, чим довша технічна частина стебла.

Кількість волокна, його якість і міцність залежать від місця розміщення волокнистої стрічки в стеблі. Біля основи стебла утворюється волокно переважно низької якості – коротке, товсте, а вміст його не перевищує 12%. У верхній частині стебла вміст волокна сягає 28-30%,

620