рослинництво

Вирощування цукрового буряку не приносить шкоди навколишньому середовищу, якщо дотримуватись належних принципів адаптивного, тобто пристосованого до місцевих умов землеробства та інтегрованого захисту рослин. Один гектар посівів цукрових буряків виділяє велику кількість кисню, за липень i серпень з одного гектара надходить в атмосферу щоденно понад 150000 л кисню.

Вирощування цукрового буряку в цілому підвищує родючість ґрунту на фоні високої культури землеробства, сприяє зростанню урожайності інших культур, особливо зернових, а отже, i продуктивності сівозміни. На бурякових полях проводиться інтенсивна боротьба з бур’янами, окультурюється орний шар ґрунту, шляхом внесення великих норм добрив та вапнякових матеріалів.

За походженням цукровий буряк є складним гібридом між акліматизованим в Європі середньоазіатськими коренеплідними і західноєвропейськими листковими буряками. Вони виникли наприкінці XVIII – на початку XIX століття.

Цукрові буряки – високорентабельна культура, вирощування якої потребує точних знань, професіоналізму й капіталовкладень. Високі затрати на насіння, засоби захисту, техніку, паливо й добрива знижують її рентабельність аж до збитковості. В інтенсивному землеробстві врожайність культур залежить від природної родючості ґрунтів і погоди лише на 25%. При цьому добрива забезпечують від 30 до 60% врожаю, якісне насіння – від 5 до 20% і засоби захисту рослин – від 5 до 15%. Такий розподіл впливу на врожайність сформувався завдяки впровадженню нових технологій внесення комплексних добрив, збалансованих за макро- й мікроелементним складом під потреби кожної рослини.

Природно-кліматичні умови України та придатність їх для вирощування цукрових буряків оцінювати сьогодні особливої потреби немає з однієї простої причини: це вже давно було здійснено і з блискучим успіхом реалізовано на практиці ще наприкінці XIX і на початку XX століття нашими вітчизняними патріотами-промисловцями Терещенками, Бродськими, Бобринськими, Созоненками та Ханенками. Саме їхніми зусиллями, працею і коштами було створено потужну вітчизняну бурякоцукрову промисловість. Їхня позиція забезпечила формування в Україні системи науково-дослідних центрів з проблем землеробства, селекції та інших питань, пов’язаних з буряківництвом в Україні.

Сьогодні ж виробництво цукру в Україні тупцює на місці.

Цукрові буряки належать до класу дводольних (Dicotyledones),

531

родини лободових (Chenopodiaceae), роду Beta, який представлений трьома природними групами: канарські, гірські і звичайні. До останнього належить культурний вид Beta vulgaris, який об’єднує такі підвиди: 1. Beta cicla – листкові буряки з трьома групами різновидностей (салатні, черешкові салатні, гібридні черешкові декоративні); 2. Beta crassa – коренеплідні буряки з трьома групами різновидностей (столові, кормові, цукрові).

Коренева система цукрового буряка стрижневого типу, яка складається з головного потовщеного кореня (коренеплоду) та бокових корінців. Корінь росте дуже швидко. Вже в період утворення першої пари справжніх листків, головний корінь досягає 30 см, а до кінця вегетації проникає в ґрунт на глибину 2-2,5 м.

Коренеплід складається з головки, яка утворюється з епікотилю (надсім’ядольного коліна), шийки – формується з гіпокотилю (підсім’ядольного коліна зародка) і власне кореня, що утворюється з зародкового корінця.

Головка являє собою видозмінений пагін, на якому знаходяться бруньки, що дають початок листкам і квітконосним пагонам. Шийка коренеплоду знаходиться нижче головки і на ній немає ні листків, ні бічних корінців. Власне корінь являє собою потужний головний корінь, на якому утворюються бокові корені.

Листки є сім’ядольні – ланцетної форми, а також справжні – серцеподібні з довгими черешками та короткочерешкові стеблові. Квітконосні пагони, що розвиваються на другий рік з бруньок головки коренеплоду, утворюють кущ. Стебла ребристі, зеленого кольору висотою 1-1,5 м. Квітки утворюються в пазухах листків квітконосних пагонів по 2-6 штук у вигляді суцвіття колос. Запилення перехресне вітром та інколи комахами. Плоди у буряків однонасінні коробочки, які зростаючись утворюють супліддя або клубочки. У кожному суплідді розвивається 2-6 насінин. Проте селекціонерами виведені однонасінні сорти цукрових буряків, які утворюють плоди з однією насіниною.

У перший рік вегетації, під час проростання насіння, спочатку із зародка виходить зародковий корінець, а пізніше – дві сім’ядолі з брунькою між ними. Вихід сім’ядоль на поверхню ґрунту, що виконують деякий час функцію листків, характеризується, як фаза вилочки. Через 6-10 днів появляється перша пара справжніх розеткових листків (фаза першої пари справжніх листків), а далі з інтервалом

2-3 дні – друга (фаза двох пар листків), третя (фаза трьох пар листків), четверта (фаза чотирьох пар листків) та п’ята пари (фаза п’яти пар листків). Отже, за цей період попарно утворюється 8-10

532

розеткових листків (табл. 64).

Високоврожайні сорти формують листки швидше, ніж цукрові, але в останніх вони більш довговічні. Засихання листків значною мірою залежить від температурних умов, вологості грунту і живлення, особливо азотного.

Розміри листкового апарата на початку вегетації зумовлюють урожайність, а наприкінці – цукристість буряків.

Розрізняють три основних періоди росту цукрових буряків:

перший – формування листкової поверхні і кореневої системи

(приблизно перші 1,5 місяці); другий – посилений ріст листків і коренеплоду (триває близько 2 місяців); 3) інтенсивне нагромадження цукру (останній місяць вегетації).

64. Стадії розвитку кукрових буряків

Код Стадії

МАКРОСТАДІЯ 0: ПРОРОСТАННЯ І РОЗВИТОК ПАРОСТКА

00 Суха насінина

01 Набрякання – початок поглинання води насінням

03Кінець набрякання насіння: насіннєва оболонка відкрита. Дражоване покриття лопнуло

05 Поява зародкового корінця

0 Поява зародкового проростка

09 Сходи, поява проростків на поверхні ґрунту

МАКРОСТАДІЯ 1: РОЗВИТОК ЛИСТКІВ

Фаза зародкових листків: зародкові листки в горизонтальному

10положенні. Перша пара справжніх листків має розмір головки шпильки

11Перша пара справжніх листків добре помітна, розмір горошини

12Два справжніх листки (1 пара справжніх листків) розпущені

14Чотири справжніх листки (2 пара справжніх листків) розпущені

15П’ять справжніх листків розпущені

16Шість справжніх листків розпущені

17Сім справжніх листків розпущені

18Вісім справжніх листків розпущені

19Дев’ять справжніх листків і більше розпущені

МАКРОСТАДІЯ 2:- МАКРОСТАДІЯ 3: УТВОРЕННЯ РОЗЕТКИ (ЗМИКАННЯ РЯДКІВ)

31Початок змикання рядків: 10% рослин сусідніх рядків змикаються

3220% рослин сусідніх рядків змикаються

533

Продовження таблиці 64

3330% рослин сусідніх рядків змикаються

3440% рослин сусідніх рядків змикаються

3550% рослин сусідніх рядків змикаються

3660% рослин сусідніх рядків змикаються

3770% рослин сусідніх рядків змикаються

3880% рослин сусідніх рядків змикаються

39Змикання рядків: більше 90% рослин сусідніх рядків змикаються

МАКРОСТАДІЯ 4: РОЗВИТОК ВЕГЕТАТИВНИХ ЧАСТИН РОСЛИН БУРЯКІВ

49 Буряки досягли величини для збирання

МАКРОСТАДІЯ 5: РОЗВИТОК ЗАКЛАДАННЯ КВІТОК (2-Й РІК ВЕГЕТАЦІЇ)

51Початок розтягування головного пагона

52Головний пагін 20 см довжини

53Закладання бічних пагонів спостерігаються на головному пагоні

54Добре видно бічні пагони

55Видно перші квіткові бруньки спостерігаються

59 Перші покривні листки добре видно; квітки ще закриті

МАКРОСТАДІЯ 6: ЦВІТІННЯ

60Перші квітки на нижній частині суцвіття відкриті

61Початок цвітіння: 10% квіток відкриті

6220% квіток відкриті

6330% квіток відкриті

6440% квіток відкриті

65Повне цвітіння: 50% квіток відкриті

67 Цвітіння, що закінчується: 70% квіток перецвіли

69 Кінець цвітіння: усі квітки перецвіли

МАКРОСТАДІЯ 7: РОЗВИТОК ПЛОДІВ

71Початок розвитку плодів: видно насіння в плодовій порожнині Навколоплідник (перикарпій) зелений, плід ще пластичний,

75борошнисте тіло (перисперм) молочне, колір шкірки насіння рожевий

МАКРОСТАДІЯ 8: ДОЗРІВАННЯ НАСІННЯ

Початок дозрівання: перикарпій зелено-коричневого кольору; колір 81 насінної шкірки ясно-коричневий

Продовження таблиці 64

534

85Перикарпій ясно-коричневого кольору; колір насінної шкірки бурий

87 Перикарпій твердий; колір насінної шкірки бурий

89Повна спілість, перикарпій і перисперм тверді; насінна шкірка сортоабо видотипового кольору

МАКРОСТАДІЯ 9: ВІДМИРАННЯ

91Початок зміни забарвлення

92Більшість листів жовтіє

95 50% листів бурого кольору

97 Рослина відмерла

99Збирання (насіння)

Уподальшому розвитку листки появляються по одному через 2-3 дні. За вегетацію утворюється 60-90 штук. Чим більше на рослині листків і чим довше вони не відмирають, тим вищий урожай коренів і їх цукристість.

Розростання надземної частини буряків веде до закривання листками рослин суміжних рядків міжрядь, що визначається, як фаза змикання листків у міжряддях. Під кінець вегетації старі листки починають поступово відмирати і підсихати, що спричиняє розмикання рядків і свідчить про настання фази розмикання листків у міжряддях.

Уфазі вилочки корінь буряка має первинну будову – складається з центрального циліндра і первинної кори та вкритий епідермісом. У період утворення 2-3 пар справжніх листків, внаслідок швидкого розростання внутрішніх тканин кореня, первинна кора розривається, злущується і поступово відмирає. Відбувається так зване “линяння” коренів, тобто проходить процес зміни первинної будови кореня на вторинну. У цей час у корені починають утворюватись концентричні кільця провідних пучків, яких буває від 9 до 12 і які сполучені з провідною тканиною листків. Під час линьки первинна кора розривається у місцях виходу бічних коренів, і цим самим створюються сприятливі умови для їхнього розвитку. Якщо ж первинна кора не злущується, вихід бічних корінців затримується та зменшується їх кількість.

Коли линька відбувається несвоєчасно, то говорять, що буряки “стікають”. Основною причиною стікання буряків є недостатні умови освітлення рослин. Нестача світла виникає в загущених посівах, тому важливо в період від фази вилочки до появи 1-2 пари справжніх листків рослини прорідити. Затримка з прорідженням призводить до зменшення урожаю коренеплодів на 20-40% і більше.

535

Рис. 28. Стадії розвитку цукрових буряків.

537

У першій половині вегетації інтенсивніше ростуть листки, а в другій – корені. Вже на початку серпня маса коренів і листя майже однакові, а наприкінці серпня – маса коренів більша за масу листя. Водночас, з ростом коренів збільшується їх цукристість.

Життєвий цикл розвитку у буряка триває два роки. У перший рік з насіння виростає потовщений коренеплід з розеткою прикореневих листків, що восени відмирають. На другий рік з висадженого коренеплоду (висадки або маточні коренеплоди), який містить на головці бруньки, виростають стеблові пагони з листками та квітками. На квітконосних пагонах, після цвітіння та запліднення, формується насіння.

Деякі рослини можуть утворювати квітконосні пагони вже в перший рік життя, таке явище називається цвітухою. Причиною масової цвітухи часто виступають високі дози мінеральних добрив, дощова з низькими температурами погода. Рослини, які на другий рік вегетації не утворюють квітконосних пагонів, називають упрямцями. Причиною цього явища є висока температура довкілля та мала кількість опадів.

Тривалість вегетації цукрових буряків у перший рік 150-170 днів, на другий – 100-130 днів.

Біологічні особливості. Цукрові буряки історично пристосовані до районів з достатньо високою відносною вологістю повітря. Рослини погано розвиваються при відсутності опадів у березні і квітні. Період появи сходів повинен бути теплим з помірним дощем, перша половина літа – прохолодною і дощовою, а потім має переважати помірно-суха і тепла погода. В основних районах бурякосіяння опадів не вистачає навіть для формування середнього врожаю, тому волога, нагромаджена ґрунті, протягом осінньо-зимового періоду, стає надійним запасом для максимальної витрати її під час інтенсивного наростання листя і коренеплодів.

Коефіцієнт транспірації коливається в межах 240-400. Для утворення 1 г сирої маси коренеплоду використовується 70-80 см3, а на 1 г цукру – 450-500 г води. При врожайності 400-500 ц/га витрачається з одного гектара біля 5000 м3 води. Найвищий врожай одержують при 60-80% НВ. Критичний період цукрових буряків щодо вологи є кінець липня – початок серпня. Надмірна кількість води наприкінці вегетації призводить до зниження цукристості коренеплодів. Максимальний збір цукру з 1 га спостерігається при вологості ґрунту 60% НВ.

538

Цукровий буряк – культура довгого дня, отже при подовженому світлі протягом доби рослини швидше розвиваються. Листки i коренеплоди ростуть переважно увечері та вночі, а вранці та вдень piст різко уповільнюється або повністю припиняється. Швидкість росту листків вночі становить 0,6-0,8 мм/год., а вдень – 0,10-0,15 мм/год.; коренеплодів – вночі 0,03-0,06 мм, а вдень майже припиняється. При нагромадженні цукру, листки рослин цукрових буряків найбільш інтенсивно використовують синьо-фіолетові (0,40-0,48 мкм), а для росту вегетативної маси – оранжево-червоні (0,65-0,69 мкм) промені. За значенням для нагромадження цукру в коренеплодах у другій половині вегетації в районах достатнього зволоження на перше місце слід поставити освітлення, на друге – температуру повітря. У районах нестійкого і особливо недостатнього зволоження, перше місце займає волога. Ефективність світла і тепла залежить від забезпеченості рослин вологою та елементами живлення. Від теплового режиму залежать схожість насіння, ріст рослин і продуктивність цукрових буряків.

Потреба цукрових буряків у теплі за період від сівби до технічної стиглості визначається сумою активних температур 2300-3000°C.

До тепла цукрові буряки середньо вимогливі. Найбільш сприятливою для проростання насіння є температура близько 20°C. Від температури ґрунту залежить тривалість періоду проростання насіння. Так, при температурі ґрунту 1-2°C насіння проростає протягом

45-60 днів, 3-4°C – 25-30 днів, 6-7°C – 10-15 днів, 9-10°C – 8-10 і 11-

12°C – 3-4 дні. Сходи цукрових буряків переносять тимчасові заморозки на поверхні ґрунту мінус 3-5°C. Життєдіяльність рослин найбільш продуктивно відбувається при температурі кореневмісного шару ґрунту вдень близько 30°C і вночі – 10°C. Фотосинтез і ріст рослин буряків краще проходить при температурі 20-22°C. Вегетація буряку припиняється при температурі повітря менше 5°С. Восени перед збиранням рослини буряків переносять тимчасові заморозки до -5°C, а зібрані та невкриті коренеплоди пошкоджуються при температурі -2°C. Активний ріст та накопичення цукру триває до переходу осінніх температур через

+ 6°C.

Вагоме значення для отримання високої урожайності буряку мають механічний склад та фізико-xiмічнi властивості ґрунту. Кращими ґрунтами для цукрових буряків є чорноземи типові малогумусні середньосуглинкові, чорноземи опідзолені середньосуглинкові, чорноземи лучні, лучно-чорноземні, темно-сірі опідзолені середньосуглинкові. Гіршими є світлота сірі опідзолені середньосуглинкові ґрунти.

539

Оптимальна кислотність ґрунтів для буряків знаходиться в межах рН 6,0-7,0, об’ємна маса ґрунту – 1,0-1,2 г/см2. Для цукрових буряків найкращим співвідношенням води та повітря в ґрунті є 1:1, а оптимальна повітроємкість (некапілярна пористість) – 12-20%.

Для отримання кожних 100 ц/га коренеплодів урожаю та відповідної кількості листя потрібно забезпечити, з урахуванням коефіцієнтів вмісту доступних речовин та коефіцієнтів засвоєння елементів живлення, не менш як N – 50-60 кг/га, Р2О5 – 20-25, К2О – 60-70 кг/га. Відповідно, для того щоб урожай становив 500 ц/га коренеплодів, рослини цукрових буряків повинні засвоїти лише сполук макроелементів уп’ятеро більше від названих цифр. Запаси, що є в ґрунті, можуть і повинні виступати лише вагомим додатком до такого балансу. Наприклад, у Франції, де природна родючість ґрунтів істотно нижча, ніж в Україні, фермер, щоб отримати нульову рентабельність виробництва, має забезпечити врожай коренеплодів близько 400 ц/га. Лише з такого високого порога починається рентабельне вирощування. Пересічні французькі фермери отримують по 580-650 ц/га солодких коренеплодів. Їхній цукор рентабельний і конкурентоспроможний у країнах ЄС.

Технологія вирощування

Сорти – Білоцерківський однонасінний 45, Веселоподолянський однонасінний 29, Уладівський однонасінний 35, Ялтушківський однонасінний 30, Ялтушківський однонасінний 64 та ін. Гібриди – Атаманша, Травіата, НМ7163НМ, Газета, Делеіта, Катюша, Волга, Хеліта, Лангуста, Борута, Олімпіада, Іванівський ЧС 33, Орегон, Галілео, Портланд, Гранате, Хамбер, Іванівсько-Веселоподільський ЧС 84, Білоцерківський ЧС 51, Білоцерківський ЧС 57, Білоцерківський ЧС 90, Верхняцький ЧС 63, Київський ЧС 62, Слов’янський ЧС 94, Український ЧС 70, Ялтушківський ЧС 72 та ін.

Попередники. У зоні достатнього зволоження цукрові буряки розміщують після озимої пшениці в ланках сівозміни з багаторічними травами одного року використання, зайнятих удобрених гноєм парів, гороху. Ланка сівозміни з кукурудзою на силос дещо знижує продуктивність буряків. У зоні нестійкого зволоження перше поле цукрових буряків розміщують в ланці із зайнятим паром, а друге – в ланці з багаторічними бобовими травами однорічного використання.

540