13. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового та розмовного стилів

Поняття професійна сфера охоплює три функціональні різновиди літературної мови — офіційно-діловий, науковий, розмовний. Науковий і діловий стиль не опускають уживання художніх засобів. Вони розраховані на раціональне, а не емоційне сприйняття. Для цих стилів характерно:

1. наголосити на чомусь важливому, привернути увагу читачів до важливих фактів

2. пояснити, уточнити, виділити щось

3. поєднати частини інформації

4. вказати на порядок думок і їх звязок, послідовність викладу

5. висловити впевненість або невпевненість

6. узагальнити, зробити висновок

7. зіставити або протиставити інформацію, вказати на причину і наслідки

8. зробити критичний аналіз відомого або бажаного.

Отже, професійна сфера репрезентує офіційно-діловий і науковий стилі у єдності спільних мовних засобів досягнення комунікативної мети, адже кожна людина, незалежно від фаху, віку, статі, соціального становища, стикається з проблемою написання заяви, відгуку, службового листа.

Основою професійної підготовки є комунікативна компетенція, тобто уміння і навички говорити, запитувати, відповідати, аргументувати, переконувати, висловлювати точно і ясно думку, правильно поводити себе в конкретній ситуації. В цому випадку на допомогу прийде розмовний стиль, зокрема — розмовно-професійний.

15. Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування

Спілкування — процес взаємодії між двома чи кількома особами, що полягає в обміні інформацією пізнавального чи емоційно-оцінного характеру. У спілкуванні реалізується потреба однієї людини в іншій. Через нього люди організовують різні види теоретичної та практичної діяльності, обмінюються інформацією, досягають взаєморозуміння, взаємно впливають одне на одного, формують свій світогляд. У спілкуванні вони розвиваються фізично і духовно, формуються як суспільні субєкти. Правильно організоване спілкування забезпечує ефективний обмін інформацією, дає змогу глибше пізнати співрозмовника, спрогнозувати особливості подальшої ділової взаємодії з партнером. Тому спілкування можна охарактеризувати як:

- комунікацію, сприймання та передавання інформації

- взаємодію, взаємовплив, обмін думками, цінностями, діями

- сприймання та розуміння одне одного, тобто пізнання себе та іншого.

Обидва терміни — комунікація та спілкування — мають спільні й відмінні ознаки.Спільними є їхнє співвіднесення з процесами обміну та передачі інформації. Відмінні ознаки обумовлені різницею в обсязі змісту цих понять: за спілкуванням закріплюються характеристики міжособової взаємодії, а за комунікацією — інформаційний обмін у суспільстві. Отже, спілкування — це соціально обумовлений процес обміну думками та почуттями між людьми в різних сферах їхньої пізнавальної, трудової і творчої діяльності, що реалізується за допомогою вербальних засобів комунікації. Комунікація — це соціально обумовлений процес передачі та сприйняття інформації як в міжособовому, так і в масовому спілкуванні різними каналами за допомогою вербальних та невербальних комунікативних засобів.

Таким чином, термін спілкування є загальним за своїм змістом, а комунікація — конкретним, що позначає лише один з його типів соціальну взаємодію.

Функцією спілкування є досягнення взаєморозуміння на зовнішньому формальному рівні за допомогою усмішки, приязного слова тощо.

Професійне спілкування виконує такі функції:

- комунікативну обмін інформацією

- інтерактивну обмін діями

- перцептивну взаємосприйняття та встановлення взаєморозуміння між партнерами по спілкуванню.