Визначення доплат за умови праці.

Для розрахунку розміру доплати за умови праці на даному робочому місці визначаємо ступінь шкідливості факторів виробничого середовища в балах (від 1 до 3) за гігієнічною класифікацією праці (Додаток А).

Кількість балів по кожному фактору підсумовується. При цьому для оцінки впливу кожного фактора на умови враховується час його дії протягом зміни.

, (9)

де Х_факт, Х_вим - ступінь шкідливості фактора фактичного та виміряного, бали;

Т - час дії даного фактора до тривалості зміни ( 8 годин – тривалість зміни).

Таблиця 4

Залежність розміру доплат від умов праці

	Хфак, (бали)	Розмір доплати до тарифної ставки, %
Шкідливі і важкі умови	до 2-х	4
	2,1 – 4,0	8
	4,1 – 6,0	12
Особливо шкідливі та особливо важкі умови	6,1 – 8,0	16
	8,1 – 10,0	20
	понад 10,0	24

З виявлених небезпечних та шкідливих факторів виділяються один-два найбільш несприятливих, щодо яких розробляються детальні заходи з охорони праці та визначається економічна ефективність запропонованих заходів (розрахункова частина).

2.4. Розробка рекомендацій по покращенню умов праці

Для обґрунтування основних напрямів поліпшення умов праці необхідно виявити фактори, які потребують проведення заходів. До таких відносяться фактори, які не відповідають нормативним вимогам (мають бальну оцінку більш 2 – див. додаток Б).

Заходи щодо поліпшення умов праці потрібно навести за схемою:

- санітарно-гігієнічні заходи (вентиляція та опалення приміщення, освітлення природне та штучне, захист від шуму та випромінювання);

- заходи, які забезпечують техніку безпеки (електробезпека, пожежна безпека);

- організація робочого простору;

- організація праці та відпочинку.

Розрахунок захисних пристроїв виконується тільки для санітарно-гігієнічних заходів.

Розрахунок вентиляції виробничого приміщення

Розрахунок здійснюється залежно від кількості працюючих [34, 35].

Необхідна кількість повітря (м³/год.), яка забезпечує відповідність параметрів повітря робочої зони нормованим значенням, визначається за наступною формулою

, (10)

де - нормативна кількість повітря на одного працюючого, яка залежить від питомого об’єму приміщення, м³/(год.·люд.);

N – кількість працюючих.

Питомий об’єм приміщення , (м³/люд.), визначається за формулою

, (11)

де V – об’єм приміщення, м³.

Величина нормативної кількості повітря V′ визначається за таблицею П.2 додатка П.

Приклад. У приміщенні, де відсутні джерела виділення шкідливостей, працюють одночасно 10 операторів ПЕОМ. Розміри приміщення у метрах А·В·Н = 10·6·3,2, устаткування займає 15% об’єму. Визначити найменшу необхідну кількість повітря для вентиляції.

Рішення

Визначаємо вільний об’єм приміщення

V = A·B·H·0,85 = 10·6·3,2·0,85 = 163,2 м³.

Питомий вільний об’єм складає

V′ = V / N = 163,2 / 10 = 16,3 м³ /люд. < 20 м³/люд.

Нормована кількість повітря на одну людину при V′ < 20 м³/люд. становить 30 м³/(год.·люд.) – див. табл. П.2 додаток П.

Найменша необхідна кількість повітря для вентиляції:

L = L′· N = 30·100 = 300 м³/год.