20. Питання розвитку здібностей

У психології найчастіше зустрічається така ієрархія рівнів розвитку здібностей: здібність, обдарованість, талант, геніальність.

Здібності у процесі свого розвитку проходять декілька етапів, і для того, щоб певна здібність піднялася у своєму розвитку на вищий рівень, необхідно, щоб вона вже була достатньо представлена на попередньому рівні. Але для розвитку здібностей першочергово повинно бути певне підґрунтя, яке складають задатки. Під задатками розуміють анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, які складають природну основу розвитку здібностей.

У ході історичного розвитку виробилися різні спеціалізовані здібності. Усі вони виступають проявами здібностей людини до трудової діяльності, засвоєння в процесі навчання того, що було створено людством у його історичному розвитку. Отже, розрізняють, як зазначалося вище, спеціальні здібності та загальну здібність, яка за своєю сутністю є не що інше, як здібність до навчання та праці.

Загальну здібність часто позначають терміном "обдарованість".

Лише єдність загальних та спеціальних властивостей, взятих у взаємопроникненні, забезпечує справжній вияв обдарованості людини.

Таким чином, розуміння природи обдарованості виступає великою соціально-психологічною проблемою, оскільки, реалізуючись у відповідній діяльності, хист, здібності не тільки виявляються, але й формуються, тому від суспільних умов залежить і розвиток самої обдарованості.

Наступний рівень розвитку здібностей - талант. Талант - це певне поєднання здібностей, їх сукупність. Окремо взята, ізольована здібність не може бути аналогом таланту, навіть якщо вона й досягла дуже високого рівня розвитку та яскраво виражена.

У процесі праці накопичується життєвий досвід, необхідний комплекс умінь та навичок, без яких творчість неможлива.

Найвищий рівень розвитку здібностей називають геніальністю. Про геніальність кажуть тоді, коли творчі досягнення людини складають цілу епоху в житті суспільства, розвитку культури. Високий рівень обдарованості, який характеризує генія, неминуче пов'язаний із незвичайністю в різних галузях діяльності. Геніальність, як правило, має свій "профіль", певна сторона в ній домінує, певні здібності виявляються яскравіше.

Розвиток здібностей у дітей здійснюється в процесі виховання та навчання. Здібності дитини формуються завдяки оволодінню ними змістом матеріальної та духовної культури, науки, техніки, мистецтва, які засвоює підростаюча особистість у процесі навчання.

Первинний етап розвитку здібностей пов'язаний із дозріванням необхідних для неї органічних структур або з формуванням на їх основі необхідних функціональних органів. Як правило, це відбувається в період від народження до шести — семи років. На цьому етапі відбувається вдосконалення роботи всіх аналізаторів, розвиток та функціональне диференціювання окремих ділянок кори головного мозку. Це створює сприятливі умови для початку формування та розвитку в дитини загальних здібностей, певний рівень яких виступає передумовою для наступного розвитку спеціальних здібностей.

Водночас починається становлення та розвиток спеціальних здібностей, які найяскравіше виявляються в молодших та середніх класах. На початкових етапах розвитку спеціальних здібностей сприяють різні дитячі ігри, пізніше суттєво впливає навчальна та трудова діяльність.