9. Місце відкриття спадщини

Згідно з ч. 1ст. 1221 ЦКмісцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. У свою чергу в абз. 1 п. 187 Інструк­ції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця.

ВСУ також висловив власну позицію щодо тлумачення місця відкриття спадщини. У ч. З п. З Постанови ВСУ «Про спадкуван­ня» містяться два правила встановлення місця відкриття спадщи­ни: а) ним є останнє місце проживання спадкодавця, яке визнача­ється за правилами ст. 29,ч. 2.ст. 1221 ЦК;б) якщо спадкодавець

80 €*g&*^

мав кілька місць проживання, ним вважається останнє місце реє­страції спадкодавця¹. Тобто щодо першого правила ВСУ припускає, що місцем відкриття спадщини може бути постійне, тимчасове або переважне місце проживання спадкодавця. Відносно другого, правда, без наведення будь-яких аргументів чи доказів ВСУ ствер­джує, що місцем відкриття спадщини є останнє місце реєстрації спадкодавця.

У наведених позиціях чітко простежується тяжіння МЮУ і ВСУ до пояснення місця відкриття спадщини за допомогою розширю­вального тлумачення ч. 1ст. 1221 ЦК².

При тлумаченні поняття «місце відкриття спадщини» слід враховувати, що:

а) спадкодавець може мати декілька місць проживання, тобто житлових будинків, квартир та ін.;

б) одним із можливих засобів підтвердження постійного місця проживання може бути реєстрація місця проживання³;

в) у ч. 1ст. 1221 ЦКакцентується увага тільки на останньому місці проживання спадкодавця, не пов'язуючи його з постійним, тимчасовим або переважним проживанням. За таких умов не мож­ ливо категорично стверджувати те, що місцем відкриття спадщини буде останнє постійне місце проживання або останнє місце реє­ страції.

¹ Про судову практику у справах про спадкування: Постанова Пленуму ВСУ від ЗО трав­ ня 2008 р. № 7 // Офіційний сайт Верховного суду України. - Режим доступу: http:// www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/5B625D1712090FB4C22S747A002C7FAl?OpenD ocument&CollapseView&RestrictToCategory=SB62SD1712090FB4C22S747A002C7FA 1 &Count=S00&. - Заголовок з екрану.

² Може навіть скластися враження, що відбувається не тлумачення ЦК, а ЦК УРСР, у ст. 536 якого передбачалося, що місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця.

³ До такого ж висновку схиляється і ВСУ у п. 23 постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування».

585

^{РОЗДІЛ 5}

Цивільна дієздатність

_{фізичної особи}

Стаття ЗО. Цивільна дієздатність фізичної особи

1. Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здій­снювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відпо­відальність у разі їх невиконання.

2. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлю­ється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у ви­падках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 31. Часткова цивільна дієздатність фізичної особи, яка не досягла чотирнадцяти років

1. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років

(малолітня особа) має право:

1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини.

2)

Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він за­довольняє побутові потреби особи, відповідає її фізич­ному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняється законом. 2. Малолітня особа не несе відповідальність за завдану нею

шкоду.

81

82 4*#ф*&~

I ■ Стаття 32. Неповна цивільна дієздатність W фізичної особи у віці від чотирнадцяти до ві­сімнадцяти років

\w&*~—■*.

) 1. Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього

Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадця­ти років (неповнолітня особа) має право:

1. самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипен­дією або іншими доходами;

2. самостійно здійснювати права на результати інтелекту­альної, творчої діяльності, що охороняються законом;

3. бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

4. самостійно укладати договір банківського вкладу (ра­хунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

2. Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усинов­лювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклу­вання.

3. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошови­ми коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклу­вальника.

4. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклуваль­ника та органу опіки та піклування.

5. За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права.

Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлен­ня цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.

6. Порядок обмеження цивільної дієздатності неповноліт­ ньої особи встановлюється Цивільним процесуальним кодек­ сом України.

-^fe3^

((йГ^—\ Стаття 33. Цивільна відповідальність непов-Ji?2?5^ нолітньої особи

/Ч^Ц 1. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність

VS—«. J за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону.

2. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлю­вачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник.

3. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завда­ну нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.

Стаття 34. Повна цивільна дієздатність

1. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття)

2. У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не до­ сягла повноліття, вона набуває повної цивільної діє­ здатності з моменту реєстрації шлюбу.

Уразі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття набута нею повна цивільна дієздатність зберіга­ється.

У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

Стаття 35. Надання повної цивільної дієздатності

1. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини.

2. Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклу­вальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна діє­здатність може бути надана за рішенням суду.

3. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю.

За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізич-

Jfe«

84 ^jpO—

на особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрацій"!' як підприємця.

4. Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, по­ширюється на усі цивільні права та обов'язки.

5. У разі припинення трудового договору, припинення фі­зичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.

СІ. Категорії «цивільна дієздатність» належить важли-Р ва роль у перетворенні цивільної правоздатності фізичної "^ особи як абстрактної можливості правоволодіння в на-явні, конкретні суб'єктивні цивільні права та обов'язки, носієм яких виступає певна персоніфікована фізична особа.

З лінгвістичної точки зору слово «дієздатність» означає «здатність до дій». З юридичної точки зору йдеться про здатність фізичної осо­би до самостійних юридично значущих дій, тобто дій, що, насамперед, створюють суб'єктивні цивільні права та обов'язки (прикладом таких дії є, перш за все, правочини та юридичні вчинки).

Саме тому чинний ЦКзакріплює в ч. 1ст. ЗО правило про те, що цивільну дієздатність має лише така фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

2. Усвідомлення значення своїх дій має місце лише тоді, коли фізич­ на особа розуміє не тільки характер власних дій, а й передбачає їх наслідки.

Керування діями знаходить свій прояв у спроможності фізичної особи своєю волею вирішувати питання про здійснення певних дій чи утримання від цього, з урахуванням усіх обставин, що мають місце в конкретній життєвій ситуації.

Отже, здатність усвідомлювати значення своїх дій та спроможність керувати ними є невід'ємними якісними ознаками фізичної особи. Ці ознаки залежать від віку фізичної особи та психічного стану її здоров'я.

3. На відміну від ЦКУРСР, який у ст. 11визначав цивільну діє­ здатність як здатність громадянина своїми діями набувати цивільні права та створювати для себе цивільні обов'язки, чинний ЦК в ч. 2ст. ЗО значно розширив межі легального визначення цивільної ді­ єздатності фізичної особи.

Аналіз цього визначення дає підстави стверджувати, що елемен­тами цивільної дієздатності фізичної особи є не тільки її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав та створювати для себе цивільні обов'язки, а й здатність: самостійно здійснювати набуті цивільні права; самостійно виконувати створені цивільні обов'язки; нести відповідальність у разі невиконання створених для себе обов'язків.

Такий підхід законодавця є, безумовно, вірним, оскільки саме на­буття фізичною особою своїми діями цивільних прав та створення цивільних обов'язків не є самоціллю. Важливого значення набуває самостійне здійснювання фізичною особою набутих нею суб'єктивних цивільних прав, виконання нею створених суб'єктивних цивільних обов'язків та несення відповідальності у разі їх невиконання.

4. Оскільки, як вже відзначалося, дієздатність фізичної особи пов'язана з такими її невід'ємними якісними ознаками, як здатність усвідомлювати значення своїх дій та спроможність керувати ними, обсяг цивільної дієздатності не може бути однаковим для усіх фі­зичних осіб і встановлюється ЦК з урахуванням їх віку та психіч­ного стану здоров'я.

Обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб охоплює як коло юридично значущих дій, які особа має право самостійно здійсню­вати, так і межі її цивільної відповідальності (у сфері договірних і недоговірних відносин).

Залежно від віку фізичної особи, цивільна дієздатність за обсягом поділяється на такі види:

• часткова цивільна дієздатність малолітньої особи (ст. 31 ЦК);

• неповна цивільна дієздатність неповнолітньої особи (ст. 32 ЦК);

• повна цивільна дієздатність повнолітньої особи, неповнолітньої особи у разі реєстрації її шлюбу (ст. 34 ЦК)та емансипованої особи (ст. 35 ЦК).

Залежно від психічного стану здоров'я, може мати місце обме­ження цивільної дієздатності фізичної особи (ст. 36 ЦК) тавизнання фізичної особи недієздатною (ст. 39 ЦК). Слід вказати, що обмежен­ня цивільної дієздатності повнолітньої особи може мати місце й у разі зловживання нею спиртними напоями, наркотичними засо-

86 Ьф*%?~

бами, токсичними речовинами тощо, за умови, що цим вона ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом повин­на утримувати, в скрутне матеріальне становище.