1. 5. Мистецтво Стародавнього Риму.

В часи, коли згасав геній еллінів, ідеї античного світогляду знайшли відображення в творах майстрів Стародавнього Риму. Межі і сфера впливу могутньої держави були дуже значні: від британських островів до узбережжя Африки, від Гібралтару до глибин Азії. Римське мистецтво, які грецьке, розвивалось в рамках рабовласницького суспільства, але значно від нього відрізнялось. Перетворення реальних явищ в поетичні міфологічні образи не було римлянам притаманне, в них більш тверезий погляд на світ. В релігії римлян багато спільного з греками, основні боги паралельні еллінським, але в римському пантеоні персонажів більше. (Петроній сказав: “Наша країна до такого ступеня загромаджена богами, що в нас легше знайти бога, ніж людину”). В способі життя і характері римлян закладений потяг до скрупульозної систематизації, розподілу складного на прості елементи.

Тому в Римі розвинулось законодавство і тому римське мистецтво сприймається як більш прозаїчне і стримане. Завдяки пильній увазі до зовнішньої сторони явищ з’явився скульптурний портрет і майже документальний історичний рельєф. В художніх творах відображені численні історичні події. Зміни в суспільному устрої безпосередньо впливали на зміну художніх форм. Але бажання відбивати злободенну сучасність відволікало від високих ідеалів і не давало можливості створювати образи, що відображують життя і, водночас, підносяться над ним.

Державні ідеї втілились не в монументальних пластичних образах типу Дорифора і Ніки Самофракійської, а в архітектурі: в величезних формах, небувалих храмах, грандіозних амфітеатрах, термах, тріумфальних арках. Зросло значення практично необхідних споруд: стратегічних шляхів, мостів, акведуків. В будівництво були запроваджені нові матеріали (бетон). В скульптурі римлян з більшою, ніж у греків повнотою знаходили відображення якості окремої особи – цезаря чи мецената, воїна чи знатної дами з точною передачею фізіономічних особливостей і внутрішнього світу. Живопис прикрашав стіни житлових будинків, храмів і склепів, а підлоги були мозаїчні.

Римське мистецтво почало формуватись під впливом етрусків, становлення його відноситься до часів республіки – ІV-І століття до н.е.: розквіт – І-ІІ століття до н.е., занепад і криза – ІІІ-ІV століття до н.е.

Мистецтво етрусків.

На початку 1 тис. до н.е. на Апеннінах жили самніти, латини, умбри, потім з’явились греки і етруски. Вони вміли обробляти метали, провадили меліорацію, будували фортеці. В основі суспільства – рабовласницький лад. Існував союз 12 великих міст; в кожному з них – цар і рада старійшин. На щорічних святах визначався жрець-воєначальник. Існував жорсткий культ з людськими жертвами і криваві битви на похованнях вождів. Але основні божества подібні до грецьких.

В VІ-V століттях встановлюються тісні зв’язки з греками. Це – час розквіту мистецтва. З підвищенням Риму етруски підкоряються йому.

Архітектура. Будинки і храми будувались з вапняку і піщанику, вони не збереглись. Ставились на високих фундаментах – подіумах, перекриття були дерев’яні, кріплення – металеві, прикраси – випаленої глини. Храми були прямокутні з портиками; використовувався ордер – тосканський, що нагадує доричний, але колони позбавлені канеллюр. В кращому стані гробниці етрусків. Їх два типи: на півночі “тумулуси” (з кам’яних блоків, обсипаних землею і оточених парканом – крепідою); на півдні – вирізані в скелях з туфу печери, доповнені кладкою. В стінах – багато ніш для урн.

Живопис. Більшість етруських гробниць прикрашав стінопис. Він Виконувався на тиньку або на камені мінеральними фарбами в теплій гамі кольорів. Зустрічаються зображення повсякденного життя, зображення полювань, учт, змагань. До найкращих надбань належать композиції “Ахілл і Троян”, “Танець”, “Голова юнака”, “ Левиця і олениця”, “Мисливці і рибалки”. Всі сцени позначені прагненням до конкретизації та вдалим її поєднанням з узагальненням. Відчувається і композиційна майстерність. Наприклад, центр композиції “Танець” з гробниці Левиць займає величезний надгробний кратер; біля нього з одного боку два музиканти та жінка, що танцює в пишному одязі; з іншого – двоє чоловіків у бурхливому танці. Обидві частини врівноважені, продумано і кольорове рішення зображення. Вся дія сповнена динаміки та виразної ритміки. Ніщо не нагадує про смерть – це відрізняє розписи від грецьких надгробків. Сюжети сповнені життя, фарби дзвінкі, яскраві. Етруські майстри не турбуються про передачу деталей, їх цікавить найсуттєвіше. В ІV-ІІІ століттях до н.е. з’являються розписи з настроєм жаху, генії смерті, оплакування. Експресивного переживання сповнена“Заупокійна трапеза” гробниці Щитів. З’являється багато деталей.

Скульптура. В зв’язку з віруваннями етрусків та їх сакральною архітектурою розвивається сюжетна і декоративна пластика. Матеріалом служить камінь, метал, глина. Невеличкі фігурки прикрашають предмети побуту: меблі, триноги, посуд. З каменю роблять урни, рельєфи. Виготовляють складні композиції для фронтонів з теракоти. Великою своєрідністю відзначається портрет. В металевих чи теракотових масках померлих, у погребних урнах у вигляді людських голів, в теракотових надгробних статуях спостерігаються реалістичні тенденції. Надзвичайною виразністю захоплює “Голова Горгони” (деталь антефікса) з храму в Веях. Кольором позначені брови, зіниці, змії. Форми гнучкі і рухомі, образ сповнений експресії.

Взірцем майстерності етруських скульпторів є славнозвісна “Капітолійська вовчиця”. Роботі притаманні наслідування натури в цілому і спрощення в деталях, узагальнення. Люта морда з хижацьки вишкіреними зубами, пухнасте хутро лише позначене вузькою смужкою, вуха-циліндри створюють підвищену виразність. Вражає технічна досконалість робіт, що виконані з теракоти, таких як “Голова Зевса”, “Аполлон з Вей”. Голова Афіни випромінює могутню владність, силу. Названі роботи свідчать також про взаємозв’язки з скульптурними традиціями Греції. Велика майстерність характеризує виготовлення бронзових предметів побуту: цисти, люстра, маски.

Мистецтво доби республіки.

В перші століття республіки римська культура розвивалась повільно. В результаті загарбницьких війн Рим в ІІІ столітті до н.е. перетворюєься на наймогутнішу державу Середземномор’я і римське суспільство починає розвиватись під впливом пишного та вишуканого елліністичного світу. Під час війн з Ганібалом проходить остаточна еллінізація римської релігії. Римський нобілітет запроваджує в своєму побуті, у влаштуванні житла грецький комфорт, оточує себе творами давньогрецького мистецтва. Філософія і література зароджуються в ІІІ ст. до н.е.: перероблюють грецькі комедії, пишуть історію, поезія, проза, ораторське мистецтво. Мистецтво формується під сильним впливом завойованих народів. В сер. ІІ ст. Рим завойовує Грецію і Пергам і сам полониться еллінським мистецтвом. Римляни грабували храми і скарбниці і все це стікалось в Рим. Художні ідеї греків захоплювали латинян. Як сказав Горацій: “Греция, взятая в плен, победителей диких пленила, в Лаций суровый искусства внеся.” Зміцнення республіки обумовило розквіт Риму як могутнього державного центру. На грунті поєднання етруських, латинських та грецьких традицій ормується загальноримське мистецтво.

Архітектура. В часи республіки римляни змушені були багато будувати, зокрема – транспортні магістралі, шляхи, порти тощо. Так, Аппієва дорога мала стратегічне значення. Для будівництва її використана суміш, що нагадує бетон; магістраль прокладена найкоротшим шляхом і в долині Аріччі протягом 197 м. йде по муру висотою 11 м. з трьома прольотами для річок. Аппієва дорога є втіленням швидкості, цілеспрямованості римського народу періоду завойовницьких походів.

Незважаючи на всю могутність, довший час міста Римської республіки зберігали суворий вигляд та поступово і в самому римі і в інших містах республіки все більше уваги починають приділяти благоустрою, виявленню соціального статусу мешканців. Типовим римським містом можуть вважатись Помпеї. Місто мало вузькі бруковані вулички і їзда верхи та в екіпажах вдень заборонялась. На вулицях були влаштовані численні фонтани, вода йшла в місто по свинцевим трубам з Кампанських гір. Більша частина будинків одноповерхова, вони виходили на вулицю глухими стінами і нагадували фортеці; освітлювалися через отвори в стелях і двері. Крізь вестибюль потрапляли до атріума, що був парадним центром будинку; отвір в стелі співпадав з басейном в центрі підлоги. Далі йшли спальні, бібліотека, їдальня-триклінум і позаду – перистильний двір. Тут, в перистилі, серед квіткових клумб і фонтанів проходило життя сім’ї.

В Римі та інших великих містах поряд із маєтками заможних городян з’являються багатоповерхові доходні будинки для бідноти. В культових спорудах та гробницях відчутне прагнення до стриманої ошатності. Цікавим пам’ятником меморіальної архітектури є гробниця Цецилії Метелли – дружини Краса: вона уявляє собою співставлення основних геометричних тіл – на кубічній основі бетонний циліндр, облицьований мармуром, з фризом і карнизом; завершувався конусом, а зубці добудовані в середньовіччя. Ще оригінальнішою є гробниця заможного римського пекаря Еврісака – неправильний 4-кутник з масивними прямокутними і круглими стовпами в цоколі; в стіні круглі отвори, а вище фриз з зображенням пекарських робіт.

Прямокутні і круглі храми республіканської доби зовні схожі на грецькі, але відрізняються тим, що не мають сходів по периметру подіуму і є переважно псевдопериптерами. Особливість центричних храмів – співставлення кругової композиції з подовжньою віссю. Центральним майданом Риму був Форум Романум. В плані він уявляв собою трапецію, що розширялась до Капітолію. На Форумі розташовувались храми, громадські будинки, трибуни. Продавались товари /форум – ринок/. В свята тут виставлялось частування..Форум неодноразово перебудовувався.

Круглий храм на Бичому форумі відзначається граничною простотою і ледь відчутною дисгармонією окремих частин. Стела оточена 20 дуже стрункими коринфськими колонами (висота в 11 разів більша за діаметр). Круглий храм в Тіволі, навпаки, вирізняє ясна і логічна краса, гармонійна єдність всіх елементів і стриманий декор. В прямокутному храмі на Бичому Форумі ордер використовується не конструктивно, а як декорація стіни. Храм піднятий на подіум зі сходами. Таким чином, в спорудах республіканського Риму завжди виступала чітка логіка співставлення елементів, конструктивність вирішення, а архітектурний декор – стриманий, навіть дуже скромний. Це помітно в мостах і шляхах, храмах і гробницях, форумах і плануванні міст.

Скульптура. Перевага віддається сюжетно-оповідній суті образу замість поетичної виразності. В портретах головне – точність передачі натури, в пам’ятниках – риторично-офіційне схвалення. Пластичну виразність змінює алегорія, що роз’яснюється атрибутами. Власне, найповніше римський світогляд втілюється в надгробних портретах і скульптурах, пов’язаних з культом предків.

Характерним прикладом республіканського портрету є портретний надгробок Старого, Надгробок Люція Вібія і сім’ї. В цих роботах відсутнє емоційне забарвлення, тема смерті вирішується з суворою стриманістю. Обличчя замкнені, зосереджені. Документальна точність портретів пов’язана з звичаєм знімати з померлого маску.

Цікаво поєднуються етруські та ранньоримські традиції в статуї Авла Метелла. В обличчі підкреслені індивідуальні особливості оратора: близько посаджені очі, зморшкувате чоло; виразний жест, що закликає до уваги. Особливою виразністю позначений так званий портрет Брута. Ім’я умовне, але очевидно, що особа неординарна: випромінює величезну енергію. В роботі використані різні техніки обробки металу: гравіювання, лиття, інкрустація. Всі портрети цієї доби – це документи, що свідчать про знатність, родовитість. Важливо, що ці якості висловлюються не зухвалістю, а стриманою гідністю: практичні римляни не надавали значення позі.

“Римлянин з портретом предків” є одним з найтиповіших творів доби республіки. Обличчя знатного римлянина трактоване без пафосу, він спокійно демонструє бюсти своїх давніх пращурів, що доводить його знатність.

Але життя і смаки змінювались. З’являються розкішні предмети побуту, ошатний одяг, смачні страви, багато свят: римських патриціїв все сильніше приваблює витончена східна розкіш. Поряд з цим в І столітті до н.е. йде бурхлива боротьба, до влади рвуться авантюристи без традицій. Головним виявляється прагнення досягти мети, ствердити свою значимість. Починають створювати портрети політичних діячів, ораторів, консулів. Суворість образів порушується. Високими художніми якостями позначений портрет Ціцерона. Привертає увагу глибоке внутрішнє протиріччя образу. Зневажлива посмішка пересиченого життям римлянина, і, водночас, насуплене чоло, похмурі брови виявляють складність і неоднозначність особистості видатного оратора. Зовсім інші риси характеру відтворені в аскетичному, вольовому, жорсткому обличчі Цезаря.

Рельєф. Фігури в пласких рельєфах розташовувались вільно, їм притаманний спокійний рух, конкретність образів. Характерним прикладом може бути рельєф вівтаря Доміція Агенобарба (стояв перед храмом Нептуна). На одному боці – весілля Нептуна і Амфітріди, на другому – “Перепис майна”, тобто, реальна громадська сцена, відтворена з документальною точністю.

Живопис. Стихійна трагедія – виверження Везувію - врятувала для світу фрески Помпей, Геркуланума, Стаббії і це надало можливість скласти об’єктивне уявлення про античний живопис. В добу республіки стіни будинків всередині вкривались декоративними розписами, що імітували мармурове облицювання, пілястри, колони, арки тощо – так званий І-й помпейський стиль, прикладом якого є так званий Самнітський будинок в Геркуланумі. Для ІІ-го помпейського стилю притаманне намагання “розсунути” стіни, трактувати їх як огорожу, за якою – ще будинки, небо і т.п. Зразки стилю – фреска вілли Містерій, (Помпеї), “Одіссей в країні лістригонів” (Ексвілінський схил). В першій ми бачимо релігійні діонісійські церемонії, вся дія розвивається на вузькій “сцені” з дзвінким співставленням зеленого і холодно-червоного кольорів. Багатофігурна композиція вражає складністю ракурсів, невимушеністю рухів персонажів містерії. “Альдобрандинське весілля” характеризує м’який ліричний колорит, урочистість центральної сцени посилюють побутові епізоди по боках. Всі композиції демонструють чіткість малюнку, пластичну майстерність трактування фігур і оточення.

Загалом мистецтво республіканського періоду демонструє цілісність світосприйняття і є власне римським, відбиваючи смаки республіки.

Принципат Августа.

Доба характеризується загостренням класової боротьби, громадянськими війнами з конфіскацією земель. Після вбивства Цезаря і 14 років воєн перемагає Октавіан (31 р. до н.е.-14 р. до н.е.). Після вигнання опозиціонерів він стає в сенаті першим – принсепсом. Правління Октавіана – монархія під маскою республіки. В його руках зосередилась вся влада: воєнна, світська, духовна. Для захисту класових інтересів рабовласників та керівництва величезною країною була потрібна централізована влада. Головною опорою правителя залишається армія. Час Октавіана – Рax Romana /Римський мир/. Відновлюється економіка і культура. Підтримується популярність принцепса серед населення завдяки заходам по благоусторою Рима За висловом сучасників Август “застав Рим глиняним, а залишив “кам’яним”. (Август – титул). Він намагався пом’якшити деспотію: проповідував сімейні устрої, традиційну мораль, повагу до предків. Сприяв літераторам, які його вихваляли за допомогою Мецената (Вергілій і Горацій). Час Августа був золотим часом римської поезії. Виразно-характері образи республіки поступаються місцем вишуканим: замість правди – лестощі. Неперевершеним ідеалом проголошується мистецтво грецької класики.

Архітектура. Рим докорінно змінюється: багато терм, форумів, базилік. Форум Августа – це вже не ринок, а урочистий центр, де немає місця крамницям; його оточує стіна висотою 36 м. і довжиною 450; в глибині на подіумі храм Марса-месника, простір площі замкнений: по боках храму Марса – екседри. Перед храмом стояли статуї давніх героїв Риму. Колони храму вдвічі вищі, ніж в Парфеноні, але характерно, що використаний коринфський ордер. Розпочалась монументальна забудова Марсового поля. Над Тибром був зведений театр Марцелла: на відміну від грецьких театрів місця в ньому розташовані на концентричних стінах, що підвищуються. Найвища стіна виходить на вулицю двоярусною колонадою; орхестра відводиться для почесних гостей, перетворюючись на партер.

Багато будують і в колоніях. Особливою гармонією та поєднанням стриманості і оздобності позначений Прямокутний храм в Німі. Це псевдопериптер на високому подіумі з глибоким портиком коринфського ордера з рожевого вапняку. Театр в Оранжі побудований з використанням природньої виїмки схилів іфасадом його є не яруси аркад а висока стіна сцени, тобто театр поступово втрачає реальні живі декорації давньогрецих часів. В період правління Августа з’являються тріумфальні арки. Одна зперших - тріумфальна арка в Сузах була споруджена на честь завершення будівництва шляху через Альпи. Типовою римською архітектурною спорудою є міст в Ріміні, що функціонує і досі: на 5 арках, пропорції строгі. Вівтар Миру – тріумфальна споруда, що була створена в 13-9 роках до н.е. Вона містилась на Марсовому полі, уявляючи собою прямокутник загальним розміром 10×11 м., оздоблений рельєфними композиціями.

Скульптура. Рельєфи Вівтаря Миру в нижньому ярусі складаються з декоративних орнаментів, а в верхньому – з історичних та побутових сюжетів; наріжники прикрашені пілястрами та капітелями. Сюжетні сцени складніші та “багатофігурніші”, ніж за часів республіки, в них є спроба передати місце дії. Один з центральних сюжетів – богиня землі Теллус з аурами: алегоричне уславлення Августа, що приніс спокій народу. Історичний характер має урочиста обрядова процесія на чолі з Августом і членами сім’ї: Юлією, Тіберієм, Антонією і маленьким Германіком. Відчувається вплив Парфенону; вдало передано глибину простору.

Взагалі поле “діяльності” скульптури стало широким. Якщо республіканські портрети були безжалісно об’єктивні, то тепер портрет роблять схожим і привабливим. На короткий час відроджується ідеал сильного, тренованого атлета.Відчувається орієнтація на грецьку класику: працюють вишукано-елліністичні майстри Стефанос, Менелай, Пракситель. Зокрема, Менелай відомий своєю групою “Орест і Електра”, дещо умовних пропорцій і підкреслено елегантною. Цікавим прикладом офіційного портрету є портрет Дружини Августа Лівії, сповнений грації та безхмарного спокою. Особливу групу складають портрети Августа. Август – Юпітер з Кум в стилі офіційної класики та Август – Марс з Пріма-Порте. Цей портрет трактує літнього Августа у вигляді непереможного атлета в панцирі з алегоричними рельєфами. Пластичну виразність в цих роботах замінює детальна розповідь про соціальний статус моделі. Вишуканість притаманна і прикладному мистецтву, особливо ювелірному: Камея Августа є типовим прикладом бездоганної майстерності і декоративності.

Живопис. Фрески ІІІ Помпейського стилю підкреслюють площину стіни. Вони також позначені вишуканістю, гнучкістю ліній та невимушеністю композиції. “Персей і Андромеда”, “Весна” з Стаббії – приклад високої одухотвореності образів, лаконічності та краси композиції. Блискучим взірцем майстерності і монументально-декоративного мислення є мозаїка з будинку Фавна “Битва Олександра Македонського з Дарієм”. Це копія грецького майстра Філоксена, яка вражає технічною довершеністю та художніми якостями. Вона викладена з понад 1,5 мільйона шматочків мармуру. В багатофігурному натовпі чітко виділені два герої-полководці, протиставлені один одному і – пов’язані поглядами. Чітко виявлено переможний рух Олександра, мозаїка в цілому позначена виразністю облич та жестів

В цілому мистецтво часів Августа відбивало смаки вже імператорського періоду. Відшліфована форма, вишуканість поєднуються з внутрішньою порожнечею.

Мистецтво Юліїв-Клавдіїв та Флавіїв.

Після смерті Августа в державі міцнішає деспотична форма правління і республіка поступається місцем імперії. Імператори вказаної династії (14-96 р. н.е.): Юлії-Клавдії – Тіберій, Калігула, Клавдій, Нерон. Після громадянської війни – Флавії: Веспасіан, Тіт, Томіціан. Якщо правління Юліїі-Клавдіїв позначилось жорстокістю і громадянськими війнами, то перші Флавії вносять спокій та рівновагу в суспільство. Правління цієї династії – це доба розквіту імперії і найповніший прояв її складних протиріч. Втрачається політична роль сенату, зовсім позбавляється прав римський пролетаріат. Поступово нищиться традиційна сімейна мораль. Криза рабовласницької системи господарювання призводить до появи колонату і – до змін в суспільній ідеології відносно рабства взагалі.

Однією з характерних рис доби став загальниий інтерес до філософії, зокрема – до етики. Освіта має літературно-естетичний характер. В мистецтвах спадає вишуканий покров августівського класицизму. В літературі переважають брутальні сюжети. В архітектурі переважає помпезність, грація поступається перед розкішшю. В живописі – тривожний ІV стиль, в скульптурі – декламація і манірність.

Архітектура. Цивільні та приватні споруди доби свідчать про високий рівень інженерної думки та будівельної техніки. Акведук Клавдія виник для розв’язання проблеми постачання мілльйонного міста водою. Він мав висоту 27 м., довжину – 60 км, в складі його було багато мостів та тунелів. Так, акведук пересікав ддва шляхи біля Риму і в цьому місці були зведені величні двопрольотні ворота - Порта Марджоре. Споруди відзначаються складністю форм. Правителі будують багато заміських резиденцій: загальновідомі вілли Тиберія на Капрі. Особливою гігантоманією відзначалась доба Нерона, для якого побудували величезні терми на Марсовому полі, “Прохідний палац” типу вілли. Після страшної пожежі 64 року, яка винищила 2/3 римських будинків, Нерон почав зведення “Золотого дому” з штучним озером та грандіозними апартаментами, перевантаженими декором. Після вбивства Нерона все це зрівняли з землею.

При Флавіях спорудили палац на Палатині, що став резиденцією всіх імператорів. Він мав тронний зал 30×35 м., перекритий склепінням, а по боках – судову базиліку та ларарій для релігійних обрядів. За тронним залом розташовувався перестиль з басейном і триклініум. Однією зкращих будівель доби стала тріумфальна арка Тіта на честь перемоги в війні з іудеями 70 року. Це зразкова споруда згаданого типу струнких пропорцій, стриманого декору і прольотом 5,3 метрів. В 75 р. при Веспасіані було закладено, а в 80 при Тіті – завершено будівництво Колізею. В центрі споруди міститься еліпсоїдна арена з вісями 54×86 м; довжина загальних осей 156 на 188 м, висота зовнішньої стіни – 48,5 м. Розрахований на 50000 глядачів, Колізей мав 80 виходів, що дозволяло за 15 хвилин звільнити зал. Конструкція Колізею проста і геніальна: від еліпсу арени відходять 80 радіальних стін, що поступово підвищуються; вони перетинаються 7 концентричними стінами, найвища з яких – зовнішня. Це – основа конструкції, на ній тримаються ряди крісел. Підлога арени рухалась, її можна було заливати водою для морських битв. В спеку над ареною натягували тент на кронштейнах. Основа художнього образу Колізею – ритми зовнішньої стіни, тобто горизонталі 3-х рядів аркад і четвертого – глухого ярусу – і вертикалі напівколон, пілястр, статуй в арках. В декорі використані наступні ордери: нижній – тосканський, другий – іонічний, третій – коринфський останній поверх – коринфські пілястри. Висота поверхів збільшується доверху, а висота арок – зменшується.

Скульптура. Твори доби відзначаються помпезним стилем, зовні ефектними позами та падінням смаків: імператор Калігула наказав зняти голову античного Зевса Олімпійського і приставити до статуї свою. В рельєфах більше, ніж раніше напруженості. До кращих творів епохи належать рельєфи арки Тіта. В центрі склепіння орел несе на небо обожненого Тіта, на фризах зовнішніх – жертвопринесення, в тимпанах – Вікторії в польоті. В бічних прольотах розміщено два історичних рельєфи: римські воїни з пограбованими скарбами йдуть до тріумфальної арки та Тіт, що виїздить на колісниці тріумфатора. Композиції позначені новими рисами: більше планів в глибину, різкіші контрасти, подаються деталі міських будівель, зростає багатофігурність. Найоб’ємніші фігури – в центрі, що створює враження руху по колу. Ускладнення композиції та більш важкі форми характерні і для прикладного мистецтва, зокрема камей. Камея Августа з рожевого онікса своєю двоярусною композицією створює враження перевантаженості, втрати почуття міри; про теж свідчить камея Тіберія.

Підкресленою виразністю відзначається портрет, майстерність обробки поєднується з глибоким психологізмом. Цецилій Юкунд – помпейський лихвар, самовдоволений та нахабний. Нерон – тип самодура, його обличчя з класично правильними рисами відштовхує виразом зловісної жорстокості і підступності. Манірної витонченістї сповнений дуже складний по техніці виконання портрет римлянки, де чи не вперше використовується буравчик (для зачіски). Статуї імператорів Нерви, Клавдія справляють складне враження, поскільки сповнені ідеалізації, та скепсису водночас.

Живопис. Останній помпейський стиль відзначається розмаїттям сюжетів: побутові, міфологічні, портрет, пейзаж, натюрморт. Захоплює уміння достовірно передавати матеріальність речей. Цікавим взірцем живописної майстерності може бути портрет молодого юриста Теренція Нео з дружиною. Відчувається точність передачі індивідуальних рис подружжя. Загалом декоративні розписи пишно-яскраві, помпезні. Композиції руйнують конструктивність стіни. В соковитих “декораціях”, очевидно, відбито реальні будівлі того часу. Загалом протиріччя доби виступають в поєднанні театралізованої величності і відвертої цинічності образів.

Мистецтво доби Траяна (98-117).

В цей час певною мірою наступає реакція на художню політику Флавіїв. Засуджується занепад моралі і смаків, оспівується суворість республіки. Межі імперії розширюються: до складу її входять Іспанія, Англія, Галлія, Балкани, Мала Азія, Межиріччя, Сирія, Палестина, Аравія, Єгипет. Посилюються матеріальні основи влади. Традиційні староримські політично-суспільні ідеали в патриціанських прошарках населення поєднуються з монархічними ідеями.

Архітектура. Удосконалюється будівельна техніка, зокрема з’являються склепіння з бетону з цегляними прошарками, поверхня яких штукатуриться і розписується або вкривається рельєфами. Це надає змогу зводити більш величні споруди. До малих форм належать арки в Беневенто та Анконі. Якщо перша з них перевантажена декором, то друга захоплює стрункістю, стриманою красою пропорцій.

Найбільш плідно працюють інженери-будівельники, демонструючи досконалість розрахунків та естетичних смаків. Акведук в Сеговії 30-метрової висоти складено насухо з квадрів граніту. Міст через Тахо (Міст, що пребуде завжди у віках непорушного світу, Лацер спорудив над рікою, славний мистецтвом своїм). Вражає доцільністю та красою 50-кілометровий Німський акведук, до складу якого входить знаменитий трьохярусний Гардський міст висотою в 50 м. Форум Траяна з підлогою і стінами кольорового мармуру, облямований колонадами та екседрами; в глибині ринку – базиліка Ульпія, дві бібліотеки і колона Траяна (113 р.) Вона складена з величезних мармурових барабанів, на котрих висікались рельєфи. Гвинтові сходи з світловими отворами всередині вели нагору.

Скульптура. Рельєфи колони Траяна присвячені перемозі над даками. Перед глядачем постають картини двох війн; головною метою грандіозного ансамблю композицій було бажання не схвилювати, а детально розповісти. Римські воїни штурмують міста, повертаються з бою, переходять ріки по понтонам з човнів. Точно передано одяг, зброю, всі зображення підпорядковані описовості. Портрети Траяна, Матидії та інші твори доби відзначають спокійна стриманість, загальна симетрія; різкі лінії надають певної застиглості. Відчувається звернення до пластики перших років Принципату Августа.

Мистецтво часів Адріана (117-138).

Починаючи з другого століття Римська імперія вже не завойовує, а захищається, правителям потрібно зберігати захоплені землі і створювати видимість спокою. Адріан ознаменував своє правління монументальним будівництвом, вперше визначаючи Рим як Вічне місто. Він був шанувальником грецької класики, в походах його супроводжували митці, що робили замальовки і обміри.

Архітектура. Адріан подарував Риму найбільший в історії столиці храм Венери і Роми, вирішений в коринфському ордері за проектом, як кажуть, самого імператора. Для себе він звів величезний Мавзолей, що в середні віки служив римлянам фортецею /Замок св. Ангела/. За часів Адріана будівництво проводилось в Афінах. Величний храм (82×42м) Зевса Олімпійського, а поряд з ним – арка Адріана. З боку Акрополя крізь неї видно храм і – навпаки. Від Афін на верхній частині арки напис “Це місто Тезея”, а з іншого боку – “Це місто Адріана”.Під час правління Адріана споруджено Пантеон в Римі. Він уособлює останній етап розквіту імперії. Захоплює краса і гармонія сполучень чітких об’ємів: циліндра, ротонди і напівсфери купола та паралелепіпеда портика. Купол пантеону (Д=43,2 м) не перевищено до ХІХ століття. Його верхню частину зведено з пемзобетону; стіна ротонди складається з 8 опір-пілонів, сполучених арками. Портик має два ряди по 8 колон і виглядає як пронаос. Інтер’єр викликає почуття спокою і гармонії, воно базується на суворому розрахунку: діаметр ротонди дорівнює висоті храму і купол виглядає як півкулі, що вписана в ротонду.

Скульптура. Розвиток її проходить під міцним впливом грецької класики. Це друга, після Августа, хвиля класицизму. В портреті Адріана постає образ різнобічно розвиненого освіченого цезаря, що виконує роль грецького мудреця. В портреті улюбленця імператора Антиноя чарівну зовнішність юнака відтворено під впливом Праксителя. Статуя Артеміди виконана за архаїчними зразками; вона позначена холодною правильністю, але позбавлена теплоти і природності старих пам’яток.

Під кінець правління Адрана посилюються настрої песимізму.

Мистецтво доби Антоніїв (138-192).

Середина та друга половина століття сприймаються як початок кризи рабовласницької системи. Згасає ідея величі Риму, змінюється релігія; християнство все сильніше захоплює людей. Літературу і мистецтво пронизують почуття тривоги. В архітектурі метрополії немає значних споруд, але багато розкішних вілл навіть з калориферним опаленням. Найвизначніший комплекс цієї доби повстає в провінції: ансамбль Баальбеку, що складається з великого, малого, круглого храмів, дворів і пропілей. На відміну від класичних античних пам’ятників цей комплекс вражає не співзвучністю людині, а надлюдською могутністю і величчю. Так, великий храм Юпітера /49×90/ м має 58 коринфських колон висотою 20 м. і діаметром 2м., в задній стіні храму є три моноліти вагою по 500 т. Круглий храм Венери має незвичні архітектурні форми, гра світлотіні надає споруді вишуканості і, водночас, певної нервовості. Храм Вакха за розмірами наближається до Парфенона (34×66), але викликає майже протилежний настрій.

Скульптура. Найбільше уславився в цей період Марк Аврелій – відомий філософ-стоїк. Він наказав спорудити тридцятиметорву мармурову колону на честь перемоги над племенами германців. Порівнюючи її з “Траянською”, відчуваєш, що автори рельєфів колони Траяна спокійно вели розповідь, що надавало величі пам’ятнику. В колоні Марка схвильована мова про події військових літ переважає над точністю. Фігури рухоміші, контрасти різкіші, застосування бурава посилює гру світлотіні. В давнину колону вінчала статуя імператора, пізніше її замінив св. Павло. Портрет Сиріянки випромінює тонкі відтінки людських почуттів, відзначається вишуканістю форм і грацією образу, технічною досконалістю і тонким психологізмом. Кінна статуя Марка Аврелія уособлює саме тип філософа, а не пихатого імператора. Жест руки сильний, стверджуючий, але не владний, спина злегка згорблена, фігура замала для коня.Типовим твором доби є портрет Коммода у вигляді Геркулеса з палицею, левиною шкурою та яблуками молодості Гесперид. Проте, вираз обличчя – розніжено-смутний, що влучно характеризує бездарного сина Марка Аврелія.

Мистецтво ІІІ-ІV століть.

Могутність імперії остаточно підірвана, провінції повстають, населення убожіє, починаються голод та епідемії. Поглиблюється криза античного світогляду, традиційна релігія змінюється християнством. Форми хазяйнування, засновані на рабстві замінюються колонатом. Посилюється більш тривожне сприйняття світу. Панівна верхівка намагалась відволікти увагу зубожілого населення від гострих проблем. Народ провадив час в палестрах, цирках, амфітеатрах, портиках і термах.

Архітектура. В Римі в третьому столітті було 800 малих і 11 великих терм, з яких найбільші – терми Каракалли. Загальна їх площа – 363×535 м., а центральне приміщення мало розміри 216×112, тобто, 2,5 га. Терми складались з фригідарія (холодна вода), тепідарія (тепла), та кальдарієя з гарячою водою. В підлогах залишались порожнини, по ним йшло гаряче повітря. Навколо цих основних залів йшли приміщення для роздягання, масажу, палестри, бібліотеки, парк з фонтанами і басейном, стадіон. Вражає різноманітність планування та конструктивного рішення перекриття. Терми мали розкішне оздоблення з мармуру, металів, мозаїки і рельєфи. Незаможні римляни змушені були жити в тісних, скупчених багатоповерхових будинках, брудних та ненадійних.

Скульптура. Рельєфи цієї доби перевантажені і нагадують ребуси. Сюжети найчастіше військово-мисливські, все сповнено бурхливого руху, дії. Характерним прикладом може бути Саркофаг Людовізі з битвою римлян і варварів. Головне в композиції – на пластичні, а живописно-світлотіньові засади. Вся поверхня сточена буравом, переважає експресія образів. Складні драматичні ситуації доби не можуть передаватись ясними гармонійними образами. Втрата почуття пластичності виявляється подвійно: з одного боку, поверхня мармуру стає настільки дірчастою, що втрачає матеріальність. В протилежних випадках зростає застиглість форм. Експресивний образ постає в портреті деспотичного, недовірливо впертого Каракалли. Филіпп Аравітянин випромінює водночас погорду і полохливість, це – “солдатський імператор” і відповідно портрет трактується лаконічно, важкими об’ємами, нема й сліду філософських роздумів.

В другій половині ІІІ ст. в скульптурі Риму перемагає площинність форм. В 315 р. споруджується арка Костянтина на честь його перемоги над Максенцієм. Рельєфи її відзначаються застиглими, одноманітно трактованими площинними фігурками. В пізньоримських портретах знаходять вираз не індивідуальні риси характеру, а загальні поняття: владність, сила. Прикладом може бути статуя імператора з Берлетти. Такі твори сповнені вже ідей середньовіччя.

В 410 році ватажок вестготів Аларіх руйнує Рим. Ще раніше – в 389 році пройшов розподіл на Східну і Західну імперії. Йде процес формування нового світогляду, нових художніх ідеалів.