52. Принцип автономії волі у зовнішньоекон-х договорах.

Укладаючи договір, сторони можуть встановити, яким законод-вом він повинен регулюватися. Сторони мають право зробити вибір в силу автономії волі сторін. Ця автономія полягає в тому, що сторони мають право встановлювати за своїм розсудом зміст договору. Автономія волі сторін зазвичай визнається в зак-ві різних держав. Проте допустимі межі автономії волі сторін розуміється в різних законод-вах держав по-різному. У одних країнах діє принцип локалізації договору: сторони можуть вільно обрати право, але таке, яке пов»язано з даною угодою. Однак в угодах купівлі-продажу товарів вибір закону самими сторонами зустрічається нечасто. За відсутністю прямо вираженої волі сторін при визначені права, яке має застосовуватись до угоди, у суді або арбітражі створюються великі можливості свободы усмотрения при тлумаченні передбачуваної волі сторін. Англійська судова практика виходить у цих випадках з пошуку права, властивого даному договору, застосовуючи метод локалізації договору. Цим правилом користуються у США, так згідно правил Єдинообразного торгового кодексу США, сторони вправі у тих випадках, коли угода має розумний зв»язок як з даним, так і з іншим штатом чи державою, погодитися з тим, щоб їх права та обв»язки визначались за правом або даного, або ішншого штата чи держави. За відсутності такого положення справжній закон застосовується до угод, що мають належний зв»язок з даним штатом. З принципу автономії волі сторін виходять і в Німеччині. Так, у випадку відсутності такого вибору до договору належить застосуванню право держави, з якою договір пов»язаний найбільш тісним чином. Загальне обмеження свободи вибору права сторонами полягає в тому, що за допомогою такого вибору неможливо виключити застосування імперативних норм, які належать застосуванню до відповідних правовідносин, а також неможливо виключити застосування норм права, які в більшій мірі відповідають інтересам споживача чи робітника (у торудовому договорі).

53.Законод-во Укр щодо зовнішньоекон-х договорів.

Зовнішньоекон-ний договір (контракт) — матеріально оформлена угода 2 або > S ЗЕД та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у ЗЕД. Він укладається лише у письмовій формі лише у письмовій формі S, здатними до його укладення відповідно до законод-ва Укр або місця укладення договору.Угода, яку укладено за кордоном, не може бути визнана недійсною внаслідок недодержання форми, якщо додержано вимог законів Укр. В Укр загалом ЗЕ угоди укладаються відповідно до законод-ва Укр та міжн-х угод, міжн-х звичаїв, рекомендацій міжн-х органів та орг-цій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі законод-вом Укр. Серед н/п актів Укр, які регулюють питання фрми, порядку укладення та виконання зовнішньоекон-х договорів є: ЦКУ, ЗУ «Про ЗЕД», «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», «Про регул-ння товарообмінних (бартерних) операцій у галузі ЗЕД», Декрет КМУ «Про систему валютного регул-ння» (установлює режим здійснення валютних операцій на тер-рії Укр, визначає загальні принципи валютного регул-ння, повноваження державних органів і ф-ції банків та інших кредитно-фінансових установ Укр в регулюванні валютних операцій, права й обов’язки S валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного закон-ва).