Тема 5. Західноєвропейська філософія Нового часу.

Особливості епохи Нового часу. Проблема методу у філософії Нового часу. Механіцизм як світоглядна установка Нового часу.

Формування експериментальної науки і гносеологічної орієнтації філософії Нового часу. Полеміка раціоналістичної й емпіричної тенденції у філософії Нового часу. Дедуктивна й індуктивна методологія.

Ф.Бекон і Р.Декарт. Беконівський проект прагматичного перетворення науки. Концепція ідолів пізнання, шляху подолання ідолів. Р.Декарт про принцип сумніву, первинну достовірність пізнання й розум у процесі пізнання. Проблеми існування зовнішнього світу. Вчення про природжені ідеї. Ясність і чіткість як критерії істини. Правила для керівництва розуму. Метод Декарта.

Розуміння необхідності й об'єктивності знання сенсуалізмом і раціоналізмом. Емпіризм про джерела пізнання, критерії істинності знання і форми мислення. Матеріалістичне (Ф.Бекон, Т.Гоббс, Дж. Локк) та ідеалістичне (Дж. Берклі, Д.Юм) розуміння чуттєвого досвіду.

Раціоналізм про розум як джерело знання і критерії його істинності. Вчення Р.Декарта, Б.Спінози, Г.Лейбніца про істини розуму та їх ознаки. Критика Локком теорії природжених ідей. Вчення про субстанцію (дуалізм Декарта, монізм Спінози, субстанціальний плюралізм Лейбніца).

Основні поняття: «емпіризм», «сенсуалізм», «раціоналізм», «механіцизм», «метод», «монізм», «дуалізм», «вроджені ідеї», «субстанція», «омани розуму».

Тема 6. Філософія Просвітництва.

Просвітництво як ідеологія епохи. Фундаментальні характеристики просвітницької думки: опора на власний розум та програма очищення свідомості від забобонів.

Французьке Просвітництво – найбільш радикальна і політизована форма просвітницької думки. Просвітництво і Французька революція. Специфіка рішення онтологічних проблем. Деїзм. Матеріалістичні ідеї у вченнях Ж.-О. Ламетрі, П. Гольбаха, Д. Дідро. Гносеологічна проблематика у філософії Просвітництва. Суспільно-політичні ідеали Просвітництва (Вольтер, Монтеск’є, Руссо).

Основні поняття: «Просвітництво», «природа людини», «природні права», «розум», «матеріалізм», «механіцизм», «деїзм», «виховання», «прогрес», «атеїзм».

Тема 7. Німецька класична філософія.

Німецька класична філософія як вершина новоєвропейської філософської класики. Головні проблеми та завдання німецької класичної філософії.

Критична філософія І. Канта. «Критика чистого розуму» та «коперніканський переворот» у гносеології. «річ у собі» і «явище» у філософії І.Канта. Вчення Канта про апріорні форми чуттєвого споглядання. Поняття «апріорі» й «апостеріорі». Аналітичні та синтетичні судження. Розсудок і розум. Феномени і ноумени. Система антиномій чистого розуму. Кантівський спосіб вирішення антиномій. Кант про можливості й межі чистого теоретичного розуму. Співвідношення віри й розуму.

Дослідження І. Кантом сфери моралі. Категоричний імператив як закон практичного розуму. Формалізм моральної філософії Канта. Свобода і обов’язок. Проблема бога і безсмертя душі в моральній філософії Канта.

Діалектика «Я» і не-«Я» в філософії І. Г. Фіхте. Абсолютний ідеалізм Ф. Шеллінга та Г. В. Ф. Геґеля. Поняття про «хитрість розуму» в філософії Гегеля. Гегель про тотожність мислення й буття. Три моменти розвитку мислення до свого абсолютного стану (догматичний, діалектичний, спекулятивний). Місце категорій «буття», «сутність», «поняття» у гегелівській системі логіки. Вчення Гегеля про істину. Філософія історії Гегеля. Історія як процес розвитку свідомості людства до здатності власного самоусвідомлення. Історичне та логічне у філософії Гегеля. Г. Геґель про діалектику «абсолютного духа». Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха.

Основні поняття: «a priori», «a posteriori», «річ в собі», «явище», «суб’єкт», «трансцендентальна єдність аперцепції», «чистий розум», «антиномія», «практичний розум», «категоричний імператив».