Цивілізація і біосфера землі

1

Цивілізація і біосфера Землі

1.Історія взаємодії людини із довкіллям. Особливості сучасної взаємодії людства із природою

2.Види антропогенного впливу на довкілля

3.Поняття «Екологічна ситуація», «екологічна проблема», «екологічне оточення». Рівні екологічної ситуації

4.Фактори, що зумовили сучасну екологічну ситуацію

5.Екологічна криза та екологічна катастрофа. Види екологічної кризи (див.

Інтернет). Причини сучасної екологічної кризи

6.Сучасні екологічні проблеми, що вимагають термінових заходів

7.Природні ресурси. Класифікація природних ресурсів

8.Суть концепції сталого розвитку

9.Поняття «забруднення», «забруднювач». Класифікація забруднень

10.Ксенобіотики. Приклади ксенобіотиків

На всіх стадіях свого розвитку людина була тісно пов'язана з навколишнім світом.

Сьогодні важливо усвідомлювати, що зв'язок природи і суспільства носить взаємний характер. Тут доречно згадати слова Олександра Івановича Герцена про те, що "природа не може суперечити людині, якщо людина не суперечить її законам". З одного боку, природне середовище, географічні і кліматичні особливості впливають на суспільний розвиток. Ці фактори можуть прискорювати чи сповільнювати темп розвитку країн і народів,

впливати на суспільний розвиток праці. Такий вплив відбувався на ранніх етапах розвитку суспільства і продовжується зараз. Слід загадати принаймні таку науку як геополітика. З іншого боку, суспільство впливає на природне середовище існування людини, намагаючись зробити його більш комфортним для свого існування. Історія людства свідчить як про

2

сприятливий вплив діяльності людей на природне середовище, так і про згубні її наслідки.

Людина практично від самого початку чинила вплив на довкілля.

На перших етапах людина взаємодіяла із природним середовищем як звичайний біологічний вид, входила до складу екосистеми як її складовий елемент.

Прадавній період зародження взаємодії людини і природи можна віднести до стихійного. Людина переважно використовувала ресурси, що її оточували, і практично не впливала на їх кількість та якість.

Сформувавшись, людське суспільство пройшло наступні етапи взаємодії із природою:

1.Перехід до виробництва та застосування знарядь праці як першій ланки взаємовідносин людини і природи.

2.Перехід до штучного виробництва енергії, що розширив можливості перетворення природи;

3.Промислова і науково-технічна революція;

4.Штучне відтворення і збереження довкілля – протоноосфера

В кінці другого тисячоліття ріст чисельності населення, якісний стрибок у розвитку науки і техніки призвели до того, що антропогенний вплив по свому значенню для біосфери вийшов на один рівень з природними планетарного масштабу.

Перетворення ландшафтів в міста та інші поселення людини, в

сільськогосподарські угіддя та промислові комплекси охопили вже більше 20 % території суходолу. Витрати кисню у промисловості та на транспорті складають в масштабах всієї біосфери порядку 10% від планетарної продукції фотосинтезу; в деяких країнах техногенне споживання кисню перевищує його виробництво рослинами.

В наш час антропогенний вплив стає рушійною силою подальшої еволюції екосистем.

3

Більшість з цих процесів пов’язані з науково-технічним прогресом –

використання передових досягнень науки і техніки, технології у господарстві, у виробництві з метою підвищення ефективності та якості виробничих процесів, кращого задоволення потреби людей (словник). НТП включає в себе як поступові зміни (еволюцію), так і стрибки в розвиткові

(революції). Як справедливо зауважив Ф.Енгельс "якщо в суспільстві з'явиться відповідна технічна потреба, то це просуне науку вперед більше,

ніж десятки університетів".

Антропогенний вплив поділяється на:

1.Забруднення – внесення в середовище нехарактерних для неї нових фізичних, хімічних або біологічних об'єктів або перевищення наявного природного рівня цих агентів.

2.Технічні перетворення і руйнування природних систем і ландшафтів –

впроцесі добування природних ресурсів, при сільськогосподарських роботах,

будівництві.

3. Вичерпання природних ресурсів (корисні копалини, вода, повітря,

біологічні компоненти екосистем).

4.Глобальні кліматичні впливи (зміна клімату в результаті господарської діяльності людини).

5.Естетичні порушення (зміна природних форм, неприйнятні для візуального та іншого сприйняття, руйнування історико-культурних цінностей).

Під екологічною ситуацією розуміють стан навколишнього середовища, або окремих його параметрів, які мають емоційну, кількісну або якісну оцінку. З позиції людини, розуміння екологічної ситуації, яка потребує покращення або запобігання, зветься екологічною проблемою.

Екологічна ситуація – це просторово-часове поєднання різних, в тому числі позитивних і негативних з точки зору проживання і стану людини умов і факторів, які створюють певне екологічне оточення на території різного ступеня благополуччя або неблагополуччя.

4

Під екологічним оточенням розуміється конкретний стан довкілля

людини, що зумовлене взаємодією природи і господарської діяльності

людини.

За критерієм гостроти екологічної ситуації виділяють наступні їх

рівні:

1.Задовільна ситуація: через відсуність прямого або опосередкованого антропогенного впливу всі показники властивостей ландшафтів не міняються.

2.Конфліктна ситуація має місце в тому випадку, коли спостерігаються незначні в просторі і часі зміни в ландшафтах. Це веде до невеликої перебудови структури ландшафтів і відновленню в результаті процесів саморегуляції або нескладних природоохоронних заходів.

3.Напружена ситуація характерищується негативними змінами в окремих компонентах ландшафтів, що призводить до порушення або деградації окремих природних ресурсів, погіршення умов проживання людини.

При дотриманні природоохоронних заходів напруженість екологічної ситуації спадає.

4. Критична ситуація визначається за значними змінами ландшафтів,

що мало компенсуються; відбувається швидке наростання загрози виснаження або втрати природних ресурсів, унікальних природних об'єктів,

спостергіється стійкий ріст числа захворювань через різке погіршення умов проживання.

5.Кризисна ситуація наближається до катастрофічної, в

ландшафтах виникають дуже значні зміни, що практично слабо компенсуються, відбувається повне виснаження природних ресурсів і різко зменшується здоров'я населення.

6.Катастрофічна ситуація характеризується глибокими і часто незворотніми змінами природи, втратою природних ресурсів і різким погіршенням умов проживання населення, викликаними переважно багатократним перевищенням антропогенних навантажень на ландшафти

5

регіону. Важливою ознакою катастрофічної ситуації є загроза життю людей та їх спадковості, втрата генофонду та унікальних природних об'єктів.

Під виявленням екологічних ситуацій розуміється: встановлення переліку екологічних проблем, просторова локалізація екологічних проблем,

визначення комбінації екологічних проблем і віднесення виявленого ареалу до того чи іншого ступеня гостроти екологічної ситуації.

Сучасна екологічна ситуація у світі склалася внаслідок наступних факторів:

екстенсивний розвиток промисловості і сільського господарства;

недостатньої уваги збоку багатьох урядів та парламентів до екологічних проблем;

слабкого контролю за станом природних ресурсів;

неповноти наукового пізнання організації і розподілу життя на Землі;

екологічна необізнаності населення.

З середини XX століття людство почало відчувати наближення

екологічної кризи.

Теоретик сучасної екології Н. Реймерс визначив екологічну кризу як напружений стан взаємовідносин між людством та природою, що характеризується невідповідністю розвитку виробничих сил і відносин в людському суспільстві ресурсо – екологічним можливостям біосфери.

Одна з характеристик екологічної кризи – збільшення впливу зміненої людьми природи на суспільний розвиток.

На відміну від катастрофи криза – зворотнє явище, в якій людина виступає активно діючою стороною.

Екологічна криза – порушення рівноваги між природними умовами та впливом людини на природне середовище.

Іноді під екологічною кризою розуміється ситуація, що виникла в природних екосистемах під впливом стихійних природних явищ (повені,

6

вивердження вулканів, посуха, ураган) або в результаті антропогенних факторів (забруднення довкілля, вирубування лісів).

Екологічна криза кінця XX століття має якісно іншу природу порівняно з усіма попередніми кризами. Це перша криза, що охопила усю планету та цілком зумовлена не природними, а техніко-виробничими причинами.

Темпи зміни параметрів біосфери, причиною яких є ця екологічна криза,

виявилися в сотні і тисячі разів більшими, ніж темпи її природної еволюції.

Почалася загальна, глобальна деградація природного середовища. Чималу роль в розвитку екологічної кризи відіграє складний соціальний фон, з

розколом людського суспільства на конкуруючі блоки: Захід - Схід, країни,

що розвиваються - економічно розвинуті країни, сільське населення - міське населення. Соціально - економічні умови в цих блоках не однакові. Так, за даними ООН у 1998 році в розвинутих країнах світу середній прибуток однієї людини складав 11 тис. доларів США на рік, тоді як в країнах, що розвивалися, проживало 1 млрд. 125 млн. людей із середнім прибутком всього 370 доларів на рік. Економічна та соціальна нерівність породжує прагнення досягти більш високого рівня за будь яку ціну, національний сепаратизм веде до ігнорування глобальних екологічних проблем. Ті, що живуть на селі не можуть сприймати гостроту екологічних проблем великих міст. Як елементи тиску цивілізації на природне середовище, виступають багатовідходні та високовитратні технології, що застосовуються у промисловості та сільському господарстві; автомобільний транспорт та урбанізація. Чималу роль в розвитку екологічної кризи відіграє гонка озброєння. Майже неконтрольовані громадськістю військово-промислові комплекси розвинутих країн світу є найбільшими споживачами ресурсів та енергії. Відомий канадський соціолог Мюррей Бучин (1979) головною причиною екологічної кризи вважав тип організації людського суспільства.

На думку чеського вченого Р.Конярського (1989), екологічна криза — це криза філософії, криза духовності. Деградація природного середовища є результатом не просто, та не тільки техногенного тиску на нього, а наслідком

7

зубожіння моральності суспільства, сліпоти щодо майбутніх наслідків прийнятого стилю життя. Чималий внесок у розвиток кризових явищ додає існуюче протиріччя особистих та суспільних інтересів, переважання регіонального мислення над глобальним. Техногенний тип розвитку цивілізації в умовах швидкого росту населення вимагає залучення до виробничих процесів все більшої кількості природних ресурсів. Так, тільки з

1958 р. до 1986 р. у світі було використано 117 млрд. тонн викопного палива,

яке є невідновним ресурсом. Для видобування викопного палива та руд здійснюються великомасштабні втручання в геосферу планети. В одному лише колишньому Радянському Союзі в рік видобувалося більше 1 млрд.

тонн гірської породи, корисна частина якої складала менш ніж 20%.

Відбуваються ці процеси й в інших країнах світу. В результаті порушуються геологічні структури масивів гірських порід, виникають кар'єрно-відвальні комплекси, сховища шламів, рови. Змінюється ландшафт величезних територій.

У світі зареєстровано більш ніж 9 млн. видів штучно отриманих хімічних речовин. Близько 300 тисяч видів їх надходить у продаж. Величезні масштаби отримав штучний синтез органічних речовин: у 1950 році світова промисловість виробляла їх 7 млн. тонн, а у 1985 році - вже 250 млн. тонн.

Асортимент штучних органічних речовин перевищує 2 млн. назв. Багато з них токсичні для живих організмів, але гранично допустимі концентрації

(ГДК) розроблені тільки для 4,5 тис. з них, ГДК для речовин, що токсичні для рослин та тварин, не розробляються взагалі. Для більшості забруднюючих речовин відсутні методи реєстрації їхньої наявності в природному середовищі. Широкомасштабне споживання ресурсів та матеріалів веде до зростання кількості відходів. У середньому в промисловості тільки 1 — 1,5%

споживаних ресурсів включається в кінцевий корисний продукт. Решта — це відходи, що забруднюють природне середовище. Загальний їхній об'єм в світі оцінюється в 600 млн. тонн на рік. Багатовідходним є сільське господарство та промисловість.

8

У цілому, екологічна криза кінця XX століття виявилася наслідком спільної дії багатьох факторів. Тому простого шляху виходу з неї немає, хоча варіантів вирішення кризової ситуації розглядається чимало. Один із них зорієнтований, головним чином, на контроль демографічних процесів у формі обмеження народжуваності. Другий націлений на докорінне перетворення менталітету людини, формування біосферної етики, екологічну конверсію усіх форм промисловості та сільськогосподарського виробництва.

Є і третя альтернатива — створення на заміну деградуючої біосфери нової оболонки життя — техносфери. Але цей шлях ілюзорний. За підрахунками В.Горшкова (1989), у техносфері на стабілізацію навколишнього середовища засобами техніки буде витрачатися 99% енергетичних та трудових ресурсів людства. На підтримку та розвиток самої цивілізації залишається всього 1%.

При такому співвідношенні витрат людство не зможе існувати. Деякі вчені для вирішення екологічних проблем висувають і четверту, ще більш гіпотетичну альтернативу — освоєння Космосу. Розглядається можливість створення штучних біосфер на Марсі та Венері. Також був висунутий проект розвитку промислових виробництв на стаціонарних супутниках Землі і на Місяці з перенесенням туди, в першу чергу, екологічно брудних виробництв.

Але всі ці проекти, зорієнтовані на позаземні території як екологічний резерв земної цивілізації, не обґрунтовані фактичними розрахунками достатності ресурсів та енергетичних можливостей Землі.

В даному контексті не можна оминути теорію Вернадського. Який назвав ноосферою сучасний стан біосфери В.І.Вернадський, перейнявши цей термін у французьких вчених Е.Леруа і П.Тайяра де Шар-дена. Перейняв фактично у слухачів свого сорбоннського курсу з геохімії, які, розвиваючи його ідеї, розробили ідеалістичну теорію ноосфери, а також "теосфери" (грецьк. "тео" – бог).

В.І.Вернадський, як вчений-матеріаліст, визначив місце людини у біосфері трьома положеннями:

9

1.Людина, як вона спостерігається в природі, як і всі живі організми, як і вся жива речовина, є певна функція біосфери, в певному її просторі – часі.

2.Людина у всіх її проявах становить певну закономірну частину будови біосфери.

3."Вибух" наукової думки в XX ст. підготовлений усім минулим біосфери і має глибинні корені. Цивілізація "культурного людства" – оскільки воно є формою організації нової геологічної сили, створеної у біосфері, – не може перериватися і знищитися, оскільки це велике природне явище, яке відповідає історично, точніше, геологічно, встановленій організованості біосфери".

Ці ідеї покладені в основу закону ноосфери В.І.Вернадського: біосфера неминуче перетвориться в ноосферу, тобто сферу, де людський розум буде відігравати домінуючу роль в розвитку системи людина-природа.

Розглядаючи людину і біосферу як єдине органічне ціле, В.І.Вернадський пов'язував злети в історії цивілізації із народженням біосферою можливостей,

здатних робити прориви в її території: через століття повторюються періоди,

коли згромаджуються в одному або небагатьох поколіннях, в одній або багатьох країнах багато обдарованих особистостей, уми яких створюють силу,

що змінює біосферу.

Дійсно, розквіт стародавніх цивілізацій Китаю та Індії, Еллади та Риму,

італійське Відродження, промислова революція середини XIX і науково-

технічна революція середини XX ст. є підтвердженням думок вченого.

Сьогодні називати біосферу ноосферою, здається, завчасно, оскільки в цілому в ній робиться більше "нерозумного", ніж "розумного". Але й чекати на щось краще не дає той же людський розум. (Кучерявий)

Вже в наш час перед людством постали екологічні проблеми, що вимагають прийняття термінових заходів. До них належать:

1. Забруднення природного середовища промислового та сільського виробництва.

10

2.Потепління клімату та викликане цим підняття рівня Світового

океану.

3.Кислотні опади.

4.Озонові дірки.

5.Запустелювання великих територій.

6.Швидкі темпи зниження біологічного різноманіття, вирубка лісів та втрата цілих екосистем.

Зрозуміти природу екологічної кризи в цілому й в окремих її проявах та зробити висновки з допущених прорахунків розвитку, скоригувати розвиток економіки, політики та культури — ось основні завдання, які мають вирішувати люди всієї планети. У протилежному випадку екологічна криза переросте в незворотну екологічну катастрофу з повним руйнуванням біосфери.

Екологічна катастрофа – незворотня зміна природних комплексів,

пов'язана із масовою загибеллю живих організмів.

Локальна екологічна катастрофа призводить до загибелі або серйозному порушенню однієї або декілька локальних екологічних систем.

Глобальна екологічна катастрофа – гіпотетична подія, яка можлива у випадку перевищення допустимої межі деяким зовнішнім або внутрішнім впливом на глобальну екологічну систему – біосферу.

Природні ресурси Поняття про природні ресурси (І.Ф. Рассашко, О.В. Ковальова, А.В.

Крук)

Природні ресурси - це будь-які об'єкти природи, які використовуються людиною у виробничих та інших потрібних для нього цілях. До природних