ВІЙСЬКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН (Б) у 1940–1942 роках

Військова діяльність ОУН (Б) `у 1940-1942 роках

ційне військо має організаційні завдання, яких метою є розбудова власної організаційної сили на виклик потреб воєнного часу. Постійне поповнювання армії людськими ресурсами стоїть тут на першому місті. Тим-то організовуючи в краю територіальну військову владу, завжди треба подбати про створення станиць “МОВ”* (воєнкоматів) які могли б переводити поповнення частин людьми.

Дальше – не менш важливою справою є вишкіл новобранців. Для цього треба організувати пересічно осередки вишколу (вишкільні коші) де могли б навчати військового діла новобранців. Там рівно ж підготовляти військові кадри, військових інструкторів. Організаційна праця з новосформованих відділів повинна бути ведена в напрямі створення основ для перебудови революційного війська в регулярну армію.

Українська армія буде організовуватися в майбутньому для боротьби за нашу державну самостійність і вона повставатиме з ініціативи Українського Військового Проводу. Чужа допомога повинна відігравати при формуванні нашого війська тільки другорядну ролю, але основою мають бути тільки власні сили. Вслід за цим орієнтація на власні сили повинна бути в нас не тільки в політичній, але також і в військовій справі.

Ніколи не сміємо обдурювати себе ілюзіями, що хтось посторонній творитиме нам військо. Зокрема невільно ніколи відділювати військової справи від політичних проблем, розраховуючи на творення дійсно української армії (з українським начальним командуванням) у тих чужих чинників які водночас заперечують нам право на державну самостійність. Військова справа не є якоюсь стислою та ізольованою від інших проблемою, тому немає рації

* МОВ – мобілізаційно-організаційний відділ

411

І.К.Патриляк

розв’язувати її окремо.

Очолити військове будівництво мусить Військовий Провід. В основному він повинен складатися з людей, які виросли з революційних лав, і є так революціонерами, як і військовими фахівцями. Зазначуємо одначе, що наші полководці мусять бути добре підготовані фахово, згідно з вимогами нового модерного воєнного мистецтва і невільно закривати їм своєї військової неграмотності.

Український Військовий Провід, подібно як і армія, повинен бути соборницький – всеукраїнський, а зокрема мусить бути наставлений творити військо Соборної України, а не якісь територіальні армії. Він повинен існувати та діяти ще перед зривом, щоб в підготовчій праці пізнати терен і людей які в майбутньому працюватимуть на різних щаблях військової ієрархії.

Цей Військовий Провід мусить в кожній ситуації виявляти ініціативу та активність і своєчасно віддавати підчиненим свою думку і рішення не чекаючи щоби його до цього штовхнули. “На долю головнокомандуючого випадає завжди велика заслуга, вислухавши свойого дорадника, прийняти на себе відповідальність за рішення і втілення його в життя”. (Мольтке).

ІІІ. Мобілізаційно-організаційна праця В залежності від часу і умовин, в яких ведемо ор-

ганізаційно-мобілізаційну працю, розрізняємо:

1.Перший етап (підготовчий) – в умовинах бездержавності.

2.Другий етап – мобілізація і формування революційних військових відділів (перший період збройної боротьби).

3.Третій етап – загальна мобілізація і перебудо-

412

Військова діяльність ОУН (Б) `у 1940-1942 роках

ва революційної армії на регулярну (опанування цілої території краю або її частини і наладнання адміністрації).

В першому етапі цілу підготовчу діяльність звичайно ведеться на території зайнятій окупантами, в умовинах недержавності і тому вона мусить бути дуже законспірована і ведена в тайні не тільки перед окупантом, але також і перед посторонніми людьми. Крім малого гуртка заінтересованих людей ніхто не сміє знати, що на даній території ведеться якась мобілізаційна підготовка, а зокрема про дета-

лі цієї праці. Строга конспірація є одиноким успіш- ним охоронним засобом перед окупантом в умовинах бездержавності.

З огляду на небезпеку швидкого виявлення військової праці, вона не повинна бути в першому етапі масовою, тому не вільно переводити масових акцій, як, напримір, реєстрація військовозобов’язаних (по назвиськах і адресах, більші гуртові вправи і т. п.) Випробувані довголітньою практикою в війську форми і методи військової праці не можуть бути тут вповні використані. В революційних умовинах потрібно шукати нових шляхів до правильної розв’язки цілої військової справи.

Тим-то дуже часто багато військовиків не бачать практичних можливостей для ведення військової праці в умовинах недержавності, а вже в кращому випадку, то ставлять її на дуже вузьку площину не співмірну до наших майбутніх стратегічних завдань. Це діється і між іншим тому, що вони в новій революційній дійсності хотять працювати старими методами випробуваними в регулярному війську і не вміють знайти правильної розв’язки військової проблеми як цілости. В слід за цим одні підходять до військової справи дуже “реально” не дооцінюю-

413

І.К.Патриляк

чи при цьому власні сили і спроможності і обмежуються в своїй діяльності тільки до тих ділянок праці, які зараз можна практично здійснювати.

Натомість другі, більші революціонери, як військові фахівці, відриваються від ґрунту дійсних можливостей і, перебільшуючи наші мілітарні спроможности, швидко переходять у військовій праці на шлях шкідливого фантазування.

Збройна боротьба основується на конкретній фізичній силі тому було б недоцільно і шкідливо розраховувати в наших умовах на те чого не маємо, як також на т. зв. революційну стихію. Одначе на місці слід підходити до розв’язки військової справи дуже реально і оцінювати нашу мілітарну силу, основуючи виключно на матеріальних чинниках. Не бачимо озброєних машеруючих колон вояків, не бачимо власних танків і літаків і здається нам, що зараз немає у нас сили, яку могли б протиставити ворожій армії. Не дооцінюємо в цьому випадку духового чинника, який в революції творить великі діла.

Зараз не можемо оцінити сили того чинника, бо вона ще досі вповні не виявилася. Це станеться щойно в майбутньому революційному здвизі.

З другої сторони треба звертати пильну увагу, щоби під впливом власної пропаганди не легковажити ворога при одночасному переоцінюванні своїх сил. Перебільшуючи свої засоби і спроможности ми скривили б таким чином перед народом правдиву дійсність і труднощі майбутньої збройної боротьби та взаємно обманювали б себе.

У військовій справі ми повинні робити усе те, що вмістиме і можливе в сучасній дійсності і чого вимагають наші майбутні стратегічні завдання на Сході Европи.

Усе, що сьогодні зробимо в військовій ділянці, в

414

Військова діяльність ОУН (Б) `у 1940-1942 роках

майбутньому матиме стократну вартість.

* * * * *

Мобілізаційно-організаційна підготовка в першому етапі повинна бути ведена в напрямі:

а) формування територіяльних військових осередків;

б) поставлення в мобілізаційну готовність військових кадрів.

Військові осередки зорганізовані для ведення цілої військової праці в терені у підготовчому етапі, під час формування військових відділів, ними повинні стати їхні команданти. Залежно від потреб, зараз військові осередки своїми складами розмірно малі, але в другому етапі вони розбудуються до величин завдань воєнного часу.

Тим-то формуючи військовий осередок, водночас треба пам’ятати про те, що його відділи повинні бути здібними виконати свої функції не тільки в сучасному моменті, але також і пізніше, коли скрізь багато більше важних завдань. Виконуючи зараз свої обов’язки навіть на нижчих функціях військовики спеціалізуються в окремих ділянках і підготовляються таким чином до праці в інших етапах.

Вслід за цим військові осередки мають бути до деякої міри школою для військових організаторів, в якій би вони основно підготовлялися до виконання своїх майбутніх завдань.

Діяльність кожного військового осередку залежить передовсім від ініціативи і активності кожночасного його командувача, котрий навіть при відсутності політичного контакту зі своїм зверхником повинен собі дати раду і вести роботу.

Брак інструкцій і наказів з гори ніколи не оправдують бездіяльність хоч і найвищих командантів.

415

І.К.Патриляк

найкращим свідоцтвом знання військової справи і військово-організаційних здібностей теренового команданта є його успіхи в праці. Жадні ступені, ані теж попередні заслуги не мають рішати тут, де потрібно людей чину і праці. Керівництво військовою працею, слід доручати людям, які проявляють активність, розуміють справу, бажають йти вперед і дають цим запоруку, що вповні вив’яжуться з наложених на себе обов’язків. Саме в підготовчому етапі ми повинні дати змогу виявитися працею новим людям яким пізніше, під час формування війська, можна було б доручити відповідальні функції.

Водночас не треба боятися ініціативи і думки своїх підлеглих, коли вона здорова і правильна в даному моменті, бо тільки нездари бояться конкуренції активних індивідуальностей і тому стараються вдержати їх на другорядних постах.

Щоби військовий осередок міг справно функціонувати, то його командант мусить мати до своєї помочі добрих співробітників.

Добір людей і розподіл функцій має тут рішальне значення. Завжди треба мати на увазі, щоб люди, які мають працювати разом відповідали собі характерами, бо в противному випадку не буде між ними гармонії в праці. Напримір, є люди, які відчувають до когось органічну антипатію і тому не можуть з ними працювати. При розподілі функцій слід пам’ятати про засаду: “відповідний чоловік на відповідному місці”, бо часто буває таке, що добрий фахівець і здібна людина, марнується на другорядній функції, в той час, коли на відповідальному пості є особи, які на цей пост не надаються. Призначаючи комусь функцію, треба подумати добре чи він підготований до виконування цієї функції, щоб опісля швидко не зміняти. Постійні зміни на керівних

416

Військова діяльність ОУН (Б) `у 1940-1942 роках

постах переривають на деякий час працю і сприяють безладу. Якщо немає на якийсь пост відповідального чоловіка, то краще його не обсаджувати, ніж призначувати першому з черги.

До військової праці прив’язати людей, які є військовиками з “крови й кости”, а не тільки з форми...

В сучасній дійсності нам треба якнайбільше військо- виків-революціонерів, а не виключно т. зв. фахівцівтехніків, які завжди зуміють доказати, що “ведена не по всім правилам воєнного мистецтва, справа засуджена згори на невдачу і тому немає чого прориватися з мотикою на сонце”.

Такі військовики будуть працювати добре в другому і третьому етапі, як вже бачитимуть конкретну силу та зараз своїм песимізмом можуть сіяти лише зневіру в рядах революційного активу. Водночас пильно уважати, щоби не будувати часом військової роботи на т. зв. всезнайках дилетантах у військових справах, які трактують цю роботу дуже не фахово.

Восновному слід кожного цінити за його працею

іпісля того, що він зможе зробити. Тому-то призначаючи комусь відповідальну військову функцію треба випробувати його ще перед призначенням бодай у меншій роботі. В революційному часі найбільше зробить людина чину, хоча б не дуже великий спеціаліст в даній ділянці, все ж не пасивний фахівець який горячий час чекатиме бездіяльно на номінацію та на інструкції з гори. Загально думають, що мандат на військову працю дає військовий ступінь одержаний обов’язково в якомусь чужому війську або щонайменше служба в регулярній армії. Військова підготовка поза регулярним військом у нас цілком недооцінюється. Розуміється, що це дуже здержує ріст молодих військових кадрів, бо молодь

417

І.К.Патриляк

яка немала змоги служити при війську, зараз пробує хоча б самотужки вчитися військового діла.

Завданням військових осередків буде, між іншим, також притягування до праці усіх тих, що бажали б поглиблювати своє військове знання. Працюючи спільно старі вояки пригадують молоді те, що уже самі призабули, а молоді навчаються чогось нового.

Обліком військово-здібної людської сили і евентуальних транспортних та зв’язкових засобів, повинна займатися станиця мобілізаційна, зорганізована при військовому осередку. Станиця “МОВ” веде свою діяльність, на певному означеному терені ще в першому етапі, а на випадок мобілізації збільшує свій апарат до відповідного числа і переводить доповнювання війська новими людськими резервами.

Начальник станиці “МОВ” повинен заздалегідь помітити собі замісника, встановити собі технічний апарат на час коли треба буде її розбудовувати до нормальної величини. Від справності станиці “МОВ” залежить переведення мобілізації війська в другому і третьому етапі.

Праця станиці “МОВ” в умовинах недержавності дуже утруднена з огляду на конечність задержування строгої конспірації навіть перед вояками яких беремо на облік. Ведення евіденції військовозобов’язаних зараз рішуче забороняється. Евіденція старшин і важніших військових спеціалістів можна розподілити групами серед кількох людей з військового осередку станиці “МОВ” для запам’ятання. Кожну групу повинно запам’ятати і вивчити двох різних людей. Вищим військовим осередкам, осередкам станиць і “МОВ” подають тільки цифрові дані про військово-здібних після заздалегідь опрацьованої і нижче поданої схеми, якої взірець подаємо при кінці для використання

418

Військова діяльність ОУН (Б) `у 1940-1942 роках

цього звіту в праці*.

Під поняттям військово-здібних розуміємо всіх мужчин військового віку, які фізично відповідають здоровим вимогам військових норм. Цей військовий стан людських резервів ділимо на військово вишколених і невишколених, приймаючи на увагу їхнє дійсне знання військового діла, а не попередню службу в регулярному війську. В дальшому військово вишколених ділимо за рівнем їхньої бойової готовності на три категорії.

Категорія “А” – це вояки, які в кожній ситуації готові добровільно стати в ряди Української Революційної Армії на заклик свого проводу.

Категорія “Б” – це ті, які також готові вступити (навіть добровільно) в ряди українського війська, але тоді, коли вже бачитимуть конкретні успіхи перших революційних відділів.

Категорія “В” – це решта вояків, які підуть до війська після проголошення частинної (річниками) або загальної мобілізації, і тому вже зараз треба перевести докладну цифрову евіденцію і поділ по родам військ і служб. Військовий вік для поодиноких груп вояків означений в залученому взірці, треба розуміти умовно, бо він залежить від потреб і може різно змінятися. Вищі старшини числяться тут від майора (включно) вгору. Назвиська і адреси не вільно записувати але мати в пам’яті. Командирських кадрів і військових спеців має знати засадничо найвищий військовий осередок. а іншим зверхникам подавати тільки цифрові дані. Для ведення організаційно-мобілізаційної підготовки, вишколу, військовому осередку не потрібно знати адрес і назвиськ вояків, але натомість мусить мати правдивий

* На жаль, зразки звітів в архіві не збереглись

419

І.К.Патриляк

цифровий стан військовозобов’язаних, розподілених по групах, категоріях, ступенях, родах військ, служб і т. д.

Від солідарності і відповідальності кожного низового військового робітника залежить, щоби подавані вгору цифри представляли дійсно живих людей і їх стан під військовим оглядом. Вояки яким на випадок мобілізації буде безпосередньо довірена вища військова влада повинні вже зараз бути включені в евіденції станиці “МОВ” і передані компетентному військовому зверхникові.

Таким чином забезпечимося перед подвійним численням одних і тих самих людей, а з другої сторони допоможемо скоро перевести організацію вищих військових штабів (під час формування війська).

Одним з найважніших завдань військових осередків в підготовчому стані являється опрацювання мобілізаційного пляну. Одначе до справи пляновання, треба відноситися дуже обережно, щоби воно часом не стало головним змістом нашої теперішньої військової праці. Кожний військовий плян опрацьований в умовах недержавності повинен бути такий еластичний і живий, щоби можна було його примінити в кожньочасній ситуації. Зокрема постійна мінливість чинників і елементів на яких ми могли б будувати в сучасних умовах наші пляни на майбутнє є така велика, що зараз мати доцільно правильні розв’язки тільки на основні речі, залишаючи деталі на пізніше.

Мобілізаційний плян є одною з найважніших частин загального військового пляну на другий етап. Він повинен охоплювати в основних територіяльних мобілізаційних одиницях такі елементи.

1.Порядок проведення мобілізації військово

420