- •§ 1. Розуміння права у світовій і вітчизняній юриспруденції
- •§2. Поняття права
- •§ 3. Співвідношення права й закону
- •§4. Роль і сутність права у реалізації загальносуспільних інтересів
- •§5. Принципи права
- •§ 6. Соціальна цінність і функції права
- •§7. Право — суспільне явище в правовій системі україни на сучасному етапі
- •§1. Соціальні норми і їх класифікація
- •§2. Співвідношення норм права і норм моралі
- •§3. Корпоративні норми, їх особливості і
- •§ 1„ Поняття правової норми та її ознаки
- •§ 2. Структура правової норми
- •§ 3. Способи викладення правових норм
- •§ 4. Класифікація норм права
- •§1. Поняття і види форм (джерел) права
- •§2. Правотворчість
- •§3. Законодавчий процес у парламенті україни і його етапи
- •§4. Нормотворчий процес в уряді україни
- •§5. Принципи і види правотворчості
- •§ 6. Нормативні акти україни: поняття, види, значення та межі їх дії
- •§7. Систематизація нормативно-правових актів
- •§8. Юридична техніка
- •§1. Поняття системи права
- •§ 3. Поняття міжнародного права
- •§ 5. Фактори побудови та розвитку системи законодавства україни
- •1) Чітке визначення компетенції елементів політичної системи на законодавчому рівні шляхом прийняття відповідних законів;
- •§ 6 Правнича термінологія як необхідна передумова вдосконалення системи законодавства україни
- •§ 7. Проблеми ієрархічної структури законодавства
- •§ 8. Галузева структура законодавства як важлива передумова його вдосконалення
- •§1. Поняття правовідносин і його основні ознаки
- •§ 2. Зміст правовідносин
- •§ 3. Суб'єкти правовідносин
- •§4. Об'єкти правовідносин: поняття і види
- •§ 5. Юридичні факти та їх класифікація
- •§6. Види правових відносин
- •§6. Види правових відносин
- •§ 1. Поняття і необхідність тлумачення права
- •§ 2. Види тлумачення права за суб'єктами
- •§ 3. Способи тлумачення
- •§ 5. Функції тлумачення
- •§ 1. Реалізація права
- •§ 2. Застосування як особлива форма реалізації норм права: поняття і риси
- •§ 3. Стадії застосування правових норм
- •§ 4. Правозастосувальнии акт: поняття, властивості, види
- •§ 5 Прогалина у праві. Шалогія закону і * аналогія права
- •§1. Поняття і основні види правомірної поведінки
- •§ 2. Правопорушення: поняття, елементи, види
- •§3. Міжнародні правопорушення: поняття,
- •§ 3. Міжнародні правопорушення: поняття,
- •8 4 Причини правопорушень і шляхи їх подолання
- •§ 1. Юридична відповідальність: її природа і суть, поняття та види
- •§ 2. Загальш принципи юридичної відповідальності
- •§ 3. Мета і функції інституту юридичної відповідальності
- •§ 4. Основи юридичної відповідальності відповідно до конституції україни
- •§ 1. Законність як одна з важливих правових категорій
- •§ 2. Зміст законності
- •§ 3. Основні вимоги законності
- •5. Забезпечення належної реалізації прав і свобод. Ця
- •§ 4. Основні принципи законності
- •§ 5. Гарантії законності
- •§6. Правопорядок
- •§ 7. Правопорядок і громадський порядок
- •8 8 Основш шляхи зміцнення законності і правопорядку
- •§1. Правосвідомість: поняття і роль в суспільному житті
- •§2. Структура правосвідомості
- •§ 3. Види правосвідомості
- •§4. Поняття і загальна характеристика правової культури
- •§ 5 Структура і функції правової культури
- •§6. Правове виховання: поняття, форми, методи
- •§6. Правове виховання: поняття, форми, методи
- •§ 1. Правові засоби: поняття і види
- •§ 2 Правове регулювання і правовий вплив
- •§ 3. Поняття механізму правового регулювання
- •§ 4. Структура та ефективність механізму правового регулювання
- •§1. Класифікація правових систем
- •§2. Романо-германська правова сім'я, її особливості
- •§3. Загальна характеристика правової системи франції
- •§4. Англо-американська правова сім'я, її особливості
- •§5. Загальна характеристика правової системи англії
- •§6. Правові системи, які не входять в романо-германську та англо-американську
- •§1. Розуміння права у світовій і вітчизняній юриспруденції........5
§ 4. Класифікація норм права
Класифікація норм права ставить декілька питань, в тому числі виявлення їх різних регулятивних властивостей, визначення місця різних форм > механізмі правового регулювання, встановлення системних властивостей норм, їх взаємозв'язків. Найбільш загальними підставами класифікації є їх поділ на наступні ознаки:
1. За галузевою ознакою, тобто за предметом і методом правового регулювання, усі норми класифікуються за інститутами і галузями права. Відповідно до цієї об'єктивної різниці, законодавець видає кодифіковані акти, формуючи галузеві законодавства, які відповідають галузям права: норми констит\ цінного права, норми цивільного права, норми адміністративного права, норми кримінального права, сімейного права і т. д.
2. За характером правового акту, до якого належать норми, розрізняють норми законів і норми підзаконних актів, за цією ознакою можлива і подальша класифікація.
3. За ступенем спільності змісту норми права ділять на спільні (загальні) норми, норми - принципи і конкретні норми. Норми - принципи не містять явно виражених елементів норм права, вони є результатом нормативних узагальнень, виражають соціальний зміст всіх норм права даної групи. У деяких галузях права норми - принципи дозволяють безпосередньо регулювати відносини, спеціально не урегульовані конкретними нормами. Так, наприклад, принципи цивільного права є безпосередньою основою для застосування аналої ії права.
На відміну від норм - принципів загальні норми — це загальні (спільні) правила, які конкретизуються в інших
69
нормах. Так, положення ч. 1 от. 151 ЦК України, яка містить поняття зобов'язання і підстави виникнення, є загальною диспозицією до інших норм, які регулюють різні види зобов'язань, служить їх спільною частиною, а ч. 2 цієї ж статті встановлює, що зобов'язання, які виникають з договору або інших підстав, зазначених у ст. 4 цього Кодексу, є загальною нормою, тобто її гіпотезою для інших.
Загальною нормою є ст. 23 КК України, що визначає види покарань особам, які скоїли злочин. Серед загальних норм провідне значення належить конституційним нормам.
Близьким до поділу норм ;а ступенем формального визначення є їх поділ за форма Іьними ознаками на норми закону і норми підзаконних актів. Законодавчі норми за своєю структурною організацією найбільш розвинуті. За ступенем узагальнення вони діляться на конституційні, кодифіковані і окремі.
4. За формою вираження припису правові норми поділяються на зобов'язуючі (дозволяють здійснення існуючих у нормі дій), забороняючі (с непрямою вказівкою (наказом) на правило поведінки).
Ці види норм властиві різним галузям права. Перші дві групи — специфічно регулятивні з позитивного боку. В адміністративному, екологічному, виправне - виконавчому й інших галузях права переважають зобов'язуючі норми, а в цивільному - уповноважуючі. Але немає таких галузей права, зміст яких вичерпувався б однією групою норм. Навіть у кримінальному праві — системі забороняючих норм - необхідним компонентом є обов'язкові норми загальної частини, а норми про необхідну оборону і крайню необхідність — управлінські.
Специфіка забороняючих норм полягає у тому, що вони прямо не встановлюють правил позитивної поведінки, що характерно для уповноважуючих норм. Вони вказують лише на ті дії, які не поірібно здійснювати, і цим диктують правила поведінки. Тому в забороняючих нормах немає прямо вираженої диспозиції. Статті кримінального кодексу, які передбачають кримінальне карні дії, є
70
гіпотезами, які злилися з диспо >иціями. Але якщо брати їх разом з положеннями загальної частини, то характер диспозицій - заборон вимальовується повністю.
Наприклад, кримінальне покарання за крадіжку власності означає заборонну дію. Як повинен вести себе суб'єкт, яким чином зорієнтувати себе у суспільній практиці— він повинен вирішити Іам. Л. Явич, аналізуючи соціальну природу норм права, приходить до висновку про першочергове значення дозволів, але вони передбачають встановлення державою зобов"язань і заборон. Це означає, що всі ці способи регу Іювання складають сдин> систему, однак зміни в одній п норм права обов'язково зумовлюють коригування Інших.
1. Сабо вважає спекулятивною конструкцію, згідно з якою кримінальному праву виділяється якась основна (головна), хоча і не записана в законі, норма - заборона. З нею межує норма - санкція, яка включає і гіпотезу, і диспозицію. Але він тут же додає, що кримінальна - правові норми мають абстрактну структуру, і відсутність в них заборони або наказу ускладнює їх вплив на поведінку людей.
А. Братко оцінює цю ситуацію простіше: всі особливості кримінального закону зводяться до того, що заборона в цьому словесне не сформульована, але в силу своєї загальновідомості логічно передбачається. У соціальному плані, вважає І. Сабо, домінуючий елемент правової норми полягає в тому, що вона щось приписує, забороняє або дозволяє. Якщо норма, що приписує певну поведінку, одночасно щось забороняє і дозволяє вирішувати, найбільш суттєвим в ній є то, що вона приписує. Цей домінуючий елемент правової норми завжди можна визначити. Далі автор вірно виділяє два означення "дозволу": "дозвіл" в рамках обов'язкових або забороняючих норм і ''дозвіл", який міститься в управлінських нормах.1
Комаров С А Общая Іеорня гос\дарства її права - Ичд-во Мордсткою ун-кі 1994 — С 142
7!
Очевидна умовність поділу норм права на вказані види. У процесі їх реалізації діючі суб'єкти завжди співвідносяться один з одним як носії прав і обов'язків. Без такого зв'язку норми прана нездійсненні. Але цей поділ має і політичний, і правовий зміст. Звідси реальність існування обов'я жових., забороняючих, управлінських норм. Не потрібно переходити об'єктивні межі цього розмежування.
В адміністративному праві домінують обов'язкові норми, в цивільному, сімейному, трудовому і ряді інших регулятивних галузей — управлінські (виконавчі), в кримінальному — заборонні. Більшість норм кримінальне -процесуального законодавства є обов'язкові, але є немало і забороняючих; велику частину прав осіб, які відбувають покарання в місцях позбав Іення волі, складають управлінські норми. Для обов язкових і забороняючих норм характерний тісний взаємозв'язок, перехід одних в інші. Правомірність юридичних осіб за цивільним правом — це в той же час і обов'язки їх керівників за адміністративним правом. Для прикладу можна навести ст. 16 ВТК України, яка встановлює, що у виняткових випадках особи, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, які не є тяжкими, і яким відбування покарання призначено у виправне - трудових колоніях загального режиму, а також особи, вперше засуджені на строк не більше п'яти років за тяжкі злочини, можуть бути за їх згодою залишені в тюрмі чи в слідчому ізоляторі для роботи щодо господарського обслуговування.
Здається, що в даній статті є дві диспозиції, до того ж перша словесно відсутня, але логічно виражена в словах "у виняткових випадках". Вона може бути сформульована таким чином: "ЗалийІення засуджених до позбавлення волі у слідчому ізоляторі для роботи щодо господарського обслуговування забороняється". Друга диспозиція — управлінська, але не обов'язкова, оскільки у виняткових випадках і при наявності згоди засуджених вони можуть бути залишені для роботи щодо господарського обслуговування.
72
У законодавстві в різних його галузях досить часто спостерігається використання таких смислових зворотів: "як правило, не дозволяється", "як правило, може бути вирішене", " у виняткових випадках", "як правило, повинно бути..." і т. д. Подібні 'Іехнічні прийоми дозволяють охопити нормами права рі'ші відхилення від загальних правил, які інколи неможливо заздалегідь передбачити у всіх деталях. Таким чином, розширюються межі правової дії, забезпечується її гнучкість у різних ситуаціях.
І все ж таке з'єднання форм регулювання слід віднести скоріше до недоліків, ніж до позитивних властивостей форм правових норм. Тут відкриваються широкі можливості для їх вільного тлумачення спеціальними суб'єктами, які виконують норми, оскільки смисловий зміст потрібних висловлювань невизначений. Який випадок вважати винятковим, а який ні — невідомо. Але не слід в цих технічних прийомах бачити промах законодавця. Компетентні органи свідомо ідуть на Іч використання в законодавчій практиці, розраховують на юридичну кваліфікацію, на досить високий рівень загальної і правової культури тих, хто безпосередньо причетний до реалізації відповідних норм. Іншими словами, право не може постійно залишатися в тих самих традиційних формах вираження своїх норм. Ці форми необхідно збагачувати.
5. За ступенем активізації соціально - корисної діяльності суб'єктів права норми права умовно можна розділити на звичайні і заохочувальні. В принципі всі вони "заохочують" таку діяльність, але виділення заохочувальних норм доцільне томх. що останні спеціально спрямовані на стимулювання правомірної діяльності, такої, яку суб'єкти юридичне не зобоз'язані здійснювати. Це — правова сприятлива реакція на правомірне діяння, яке перевищує звичайні потреби поведінки (жінка, у якої 5 і більше дітей має право на пенсію при досягненні 50 -річного віку).
Заохочуючі норми мають чііко виражену елементарну структуру, диспозицією є заохочення, тобто надання різних матеріальних, духовних благ.
73
Діапазон їх дії в праві з кожним днем розширюється. Заохочування нерідко передбачас ться і за звичайне виконання обовязків. Це дає можливість деяким вченим вбачати в заохоченнях не особливі заохочувальні норми права, а лише "заохочувальні санкції" до діючих норм. Цей термін є метафорою, ухиленням від звичайного розуміння санкції в юридичному розумінні, переведенням у право загальносоціологічного розуміння санкції як відповідної реакції на будь-яку дію, що заслуговує уваги.
О. Іоффе і М. Шаргородський пишуть, що заохочувальні норми — норми права, які виступають не як правила поведінки, а як державний заклик до певної поведінки. За відповідних умов у компетентного органу виникає право на застосування заохочення. Додамо, йдеться не лише про право, але іноді про обов'язок заохочувати.
6. За способом встановлення правил поведінки норми права поділяються на імперативні і диспозитивні.
Перші формулюють певне правило поведінки, виключають будь-який вибір, хоч можуть встановлювати як заборону зобов'язання, так і дозвочу; інші дають можливість суб'єктам самим визначати конкретний зміст своїх прав і обов'язків, в межах законних засобів врегулювати їх на свій розсуд. Наприклад, ч. 1 ст. 128 ЦК України визначає, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачене законом або договором.
7. Залежно від характеру правовідносин, що врегульовуються правовими нормами, розрізняють норми матеріального і норми процесуального права.
Матеріально правові норми визначають права і обов'язки учасників правовідносин. Це, наприклад, норми цивільного, кримінального, трудового права та ін.
Процесуальні норми визначають порядок (процедуру) реалізації прав і обов'язків, встановлених матеріально правовими нормами. Наприклад, порядок розслідування і судового розгляду кримінальних справ, визначених нормами кримінально-процесуального права, порядок розгля-
74
ду цивільних справ — нормами цивільно-процесуального права тощо.
8. За суб'єктами правотворчості: норми глави держави (президента); норми представницьких органів державної влади; норми органів державного управління; норми органів місцевого самоврядування: норми, встановлені громадськими об'єднаннями, трудовими колективами, загальноукраїнським чи місцевим референдумом.
Наведений перелік видів правових норм не є вичерпним і їх класифікацію можна продовжити й за іншими ознаками. Наприклад, за обсягом чинності, що передбачається їх гіпотезою, правові норми поділяються на загальні, тимчасові, місцеві, спеціальні та надзвичайні. Іноді розрізняють первинні і похідні норми та інші.
75
г
1
Схеми та визначення до розділу З
НОРМИ ПРАВА
Правові (юридичні) норми - це обов'язкові правила поведінки, які встановлюються і охороняються державою.
Структура правової норми
гіпотеза
диспозиція
санкція
Ознаки правової (юридичної) норми
державно - владне веління
загальнообов'язковість
правило поведінки суб'єктів, яке формулюється у
вигляді їх прав або обов'язків (заборон)
це правило поведінки загального характеру.
оскільки:
а)регулює групу кількісно невизначених суспільних
відносин
б) розраховане на коло неперсоніфікованих суб'єктів
в) діє в часі безперервно, а тому не вичерпує свою обов'язковість, чинність будь-якою кількістю випадків її застосування або реалізації
76
Класифікація правої.ої норми
За галузевою приналежністю
• конституційні . цивільні
• адміністративні
• кримінальні . сімейні
• інші
За юридичною силою
закони
підзаконні акти
За цільовим призначенням
конституціині дефінітивні декларативні колізійні
• уповноважуючі
• зобов'язуючі
• забороняючі
Імперативні диспозитивні
за сферою ~~|жіпсдіяльносгі
------ПОЛІТИЧНІ
----економічні
- культурні
•регулятивні "правоохоронні
V
"спеціалізовані
за обсягом суспільних відносин, які відображаються в юридичних нормах
норми - принципи
загальні
конкретні
---- центральні та місцеві
- норми І Іавп держави
- норми законодавчої влади
- норми І нконавчої влади
_ норми І\дової влади
за |
часом дії |
постійні
тимчасові
ПИТАННЯ ДЛЯ ДИСКУСІЙ ТА РОЗДУМІВ:
1. Норма права як первинний елемент системи права. її ознаки і регулятивні можливос гі.
2. Що таке структура правової норми?
3. Розкрийте зміст логічних елементів правової норми у статтях закону.
4. Способи викладу елементів правової норми у статтях закону.
5. Яка з наведених двох норм є юридичною і чому ви так вважаєте:
а) "Не вкради".
б) "Таємне викрадення індивідуального майна громадян (крадіжка) карається позбавленням волі на строк до двох років або виправними роботами на той самий строк"?
6. Класифікація норм права І її значення для практики правового регулювання.
РОЗДІЛ 4 ФОРМИ (ДЖЕРЕЛА) ПРАВА
ПРАВОТВОРЧІСТЬ
ПРАВО ЗАВЖДИ НА БОЦІ НАРОДУ Дж. Престлі