МЕТОДИКА ПРОФЕСIЙНОГО НАВЧАННЯ

1 Методика професійного навчання: основні передумови виникнення, цілі курсу. Проблеми сучасної професійної освіти.

2. Поняття професії, спеціальності, кваліфікації. Рівні професійної освіти в Україні.

3. Сутність системного підходу та його реалізація під час аналізу педагогічної діяльності.

4. Загальна характеристика дидактичного проектування. Структура дидактичного проектування.

5. Алгоритм аналізу професійної діяльності фахівця з метою формування змісту освіти.

6. Кваліфікаційна характеристика. Розділи кваліфікаційної характеристики для системи ПТО.

7. Методика формування навчального плану підготовки гуманітарного, фундаментального і соціально-економічного циклів.

8. Алгоритм складання програми професійної підготовки фахівця.

9. Перспективно-тематичний план. Етапи його розробки

10. Система понять навчального курсу, мета її побудови.

11. Методика аналізу навчально-методичної літератури

12. Алгоритм діяльності викладача під час створення навчально-змістових матеріалів.

13. Характеристика процесу засвоєння професійної діяльності.

14. Загальна структура діяльності викладача щодо розробки технологій навчання.

15. Поняття мотивації в навчанні. Класифікація навчальної мотивації.

16. Алгоритм діяльності викладача з проектування мотиваційних технологій.

17. Способи формування базового матеріалу.

18. Сутність поняття орієнтовна основа діяльності. Алгоритм діяльності викладача з розробки технологій формування ООД.

19. Класифікація методів навчання.

20. Характеристика засобів навчання.

21. Особливості організації конспектування навчального матеріалу в процесі формування нових знань.

22. Міжтемні зв’язки. Класифікація міжтемних зв’язків в навчанні.

23. Методика формування діяльності в практичному навчанні. Алгоритм проектування технологій формування дій

24. Правила виконання викладачем записів на дошці.

25. Технологія контролю діяльності. Дидактична характеристика контролю. Проектування системи контролю.

26. Загальні підходи і принципи проектування освітніх електронних ресурсів.

27. Мета і функції тестування і тестів. Правила розробки тестів. Вимоги до системи тестування.

28. Методика формування діяльності в теоретичному навчанні. Технологія застосування задач на уроках.

29. Функції задач. Вимоги до системи навчальних інформаційних задач.

30. Що таке кваліфікаційна характеристика та з яких розділів вона складається

31. Ергономічні вимоги до подання лекційного матеріалу.

1. Методика професійного навчання: основні передумови виникнення, цілі курсу. Проблеми сучасної професійної освіти.

Методика професійного навчання на початковому етапі виникла як навчальний предмет, у якому зосереджено емпіричний досвід викладання тієї чи іншої дисципліни.

Це було пов'язано з тим, що у процесі свого розвитку дидактика не могла повною мірою розкривати специфіку навчальної роботи абсолютно в усіх дисциплінах, оскільки вивчення таких дисциплін, як математика, фізика, література, має свої характерні особливості. Виходячи з цього, у дидактиці почали виділяти окремі педагогічні дисципліни і серед них методики викладання певних дисциплін, які формувались емпірично і являли собою опис рецептів викладання окремих тем та розділів відповідних дисциплін. Такий підхід допускався під час підготовки викладачів шкіл, оскільки в педагогічних інститутах студентам доводилось вивчати методику викладання однієї чи максимум двох навчальних дисциплін, зміст яких тривалий час залишався відносно стабільним. Крім того, у системі сучасної професійної освіти з'являються окремі суперечності, властиві освіті взагалі. Так, посилюється розбіжність між обсягом необхідної інформації та часом, відведеним на її засвоєння. Це пов'язано із застосуванням нових технологій, прискореним упровадженням досягнень науки у виробництво, появою зарубіжної техніки на сучасному українському ринку. Іншою суперечністю в системі професійної освіти є розбіжність між низьким рівнем загальноосвітньої підготовки учнів та вимогами до спеціаліста на ринку праці. Це зумовлено тим, що в сучасній середній школі переважають, як правило, репродуктивні методи навчання, які не розвивають творчий потенціал учня, не сприяють формуванню в нього вмінь працювати з інформацією, виділяти в ній головне, аналізувати та систематизувати її тощо. У той час як сучасний спеціаліст повинен не тільки володіти інформацією, але й уміти застосовувати її в різних професійних ситуаціях.

Отже, у сучасній педагогіці професійної освіти існує низка проблем, головними з яких є визначення оптимального обсягу інформації, що має бути засвоєний спеціалістом, та найбільш ефективних способів його навчання. Іншими словами, у сучасній професійній освіті виникла проблема: як із мінімальними витратами засобів та часу отримати максимальний результат навчання та підготувати кваліфікованого спеціаліста Виходячи з цього, у програму освіти інженера-педагога введено навчальний курс «Методика професійного навчання» (далі МПН), мета якого - сформувати вміння оптимізувати систему навчання, тобто створювати такі власні системи навчання, які дозволяли б із мінімальними витратами часу та засобів підготувати кваліфікованого спеціаліста.

2. Поняття професії, спеціальності, кваліфікації. Рівні професійної освіти в Україні.

Професія - здатність виконувати роботи, які вимагають від особистості певної кваліфікації. Професія вимагає певного позначення кола знань і вмінь.

Спеціальність – це категорія, що характеризує:

1. у сфері освіти – спрямованість і зміст навчання при підготовці фахівця

2. у сфері праці – особливість спрямованості та специфіку роботи, в межах професії

Кваліфікація - це здатність особистості виконувати обов'язки і роботи на певному рівні. Вона вимагає певного освітньо-кваліфікаційного рівня і позначається через професію.

Освітній рівень - характеристика освіти шляхом визначення рівня сформованості якостей людини, що забезпечують її всебічний розвиток як особистості і є достатніми для одержання відповідної кваліфікації.

В Україні існують такі освітньо-кваліфікаційні рівні: кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр

Сучасна система освіти України включає систему загальної середньої освіти і професійної освіти. У свою чергу система професійної освіти складається із професійно-технічної, вищої та перманентної (післядипломної) освіти. При цьому кожному освітньо-кваліфікаційному рівню відповідають певні типи навчальних закладів.

Слід підкреслити, що сучасній освіті України властиві наступність і ступінчастість, що дозволяє людині підвищувати свій професійний рівень протягом усього життя, переходячи від одного типу навчального з іншого.

Освітні рівні: початкова загальна освіта, загальна базова середня освіта, загальна повна середня освіта, професійно-технічна освіта, базова вища освіта, повна вища освіта.

2. Сутність системного підходу та його реалізація під час аналізу педагогічної діяльності.

Навчально-виховний процес у професійному навчальному закладі - це цілісна педагогічна система. Управління ним вимагає системного підходу.

Умовою системно-структурного підходу є вимога розглядати предмети та явища дійсності не як незмінні та нерозчленовані, а як системи, що є структурним об'єднанням первинних елементів у єдине ціле.

Під час системного аналізу враховуються зовнішні та внутрішні зв'язки досліджуваної системи. Саме такі зв'язки об'єднують ціле в систему. Отже, аналізуючи будь-який об'єкт, явище чи процес з погляду системи, слід визначити їхню структуру, тобто виділити елементи та взаємозв'язки.

В основі аналізу системи та способів управління нею лежить цільовий підхід, суть якого в тому, що всі компоненти системи та їх взаємозв'язки зорієнтовані на реалізацію певних цілей і завдань, які вирішуються в процесі певної діяльності.

Діяльнісний підхід є частиною системного, оскільки він досліджує діяльність із погляду системи, тобто виділяє її елементи.

Сутністю системного підходу є вимога розглядати предмети та явища з погляду цілісності.

Системний підхід передбачає такі способи аналізу:

• визначення місця системи в метасистемі;

• виявлення елементів, необхідних для нормального функціонування системи;

• виявлення зв'язків між елементами.

Однією з основних вимог сучасного системного підходу до навчання є розгляд його як єдиного процесу взаємодії педагога та учня. У цій системі взаємозв'язку викладач є тією ланкою, що спрямовує та стимулює активно-пізнавальну діяльність учня.

Системно-діяльнісний підхід дозволяє аналізувати педагогічні системи з погляду праці педагога, тобто його діяльності. Остання може бути представлена як трудовий процес, який містить низку послідовних етапів: аналіз, підготовка, розроблення, здійснення, контроль, корекція. Ці етапи і є елементами педагогічної системи, системотворчий чинник якої - управ­лінська діяльність викладача.

2. Загальна характеристика дидактичного проектування. Структура дидактичного проектування.

Дидактичне проектування - це методична діяльність, тобто діяльність щодо створення проекту навчання.

Методична діяльність є одним з елементів педагогічної діяль­ності, вона спрямована на проектування такого навчального процесу, який повинен гарантувати досягнення поставлених цілей.

Мета дидактичного проектування викладача спеціальних дисциплін - трансформація технічних знань у педагогічну си­стему. Виходячи з цього, методична діяльність є технологі­чною, процесуальною та інтегративною.

Дидактичне проектування, як і будь-яке інше, є завер­шеним самостійним видом діяльності, що підпорядковується певним цілям та завданням, які мають продукт та засоби здій­снення процесу діяльності. Процес дидактичного проектування містить ряд послідовних етапів, кожен із яких випливає з попе­реднього та має певні взаємозв'язки.

Для аналізу поняття «дидактичне проектування» необхідно визначити характеристики мети цієї діяльності, її вихідні дані, кінцевий продукт, установити засоби здійснення або уявити характеристику суб'єкта, який може виконувати цю діяльність.

Вихідними даними для дидактичного проектування або його предметом, є, з одного боку, наука, техніка і технічне знання, а також виробничий процес, який є основою галузі і з іншого -початкові умови навчання у ВНЗ. Ці поняття визначають сторони предмета методичної діяльності інженера-педагога.

Продуктом методичної діяльності є дидактичний проект навчання, виконаний на рівні професійного навчального закладу, спеціаль­ності, дисципліни й теми. Продукт і процес методичної діяльності тісно пов'язані між собою.

Структура дидактичного проектування.

Модель освіти (основні документи освіти)  Проект розвитку навчального закладу  Дидактичний проект підготовки спеціаліста (включає: Дидактичний проект гуманітарних дисциплін, Дидактичний проект фундаментальних дисциплін, Дидактичний проект професійно-орієнтованих дисциплін, Дидактичний проект Соціально-економічних дисциплін, дидактичний проект професійної підготовки). Дидактичний проект професійної підготовки включає в себе теоретичне навчання та практичне навчання. А теоретичне навчання  проект дисципліни, яка в свою чергу містить проект теми та уроків.

2. Алгоритм аналізу професійної діяльності фахівця з метою формування змісту освіти.

Перший етап - аналіз галузі народного господарства для заданої професії. При цьому доцільно вказати основні напрями розвитку галузі, перспективи її подальшого розвитку, основні розбіжності та проблеми, що існують у галузі. Якщо створюєть­ся нова спеціальність, цей розділ аналізу є найбільш важливим, оскільки саме він демонструє доцільність уведення нової спе­ціальності, потребу у ній на ринку праці.

Другий етап - установлення за найменуванням професії та спеціальності:

• освітній рівень;

• освітньо-кваліфікаційний рівень.

Третій етап - установлення предмета діяльності, або підгалузі народного господарства, до якої належить задана професія, і тих предметів, об'єктів і процесів у галузі, на які спрямована діяльність фахівця (робітника, службовця тощо). Це дасть можливість надалі описати її характеристику. Підгалузі народного господарства залежать від самої структури галузі. Так, наприклад, об'єктом діяльності електроенергетика (у тому числі робітника) є система виробництва, передачі, розподілу споживання електроенергії й устаткування, що забезпечує їхнє виконання.

Четвертий етап - установлення видів діяльності, властивих цьому кваліфікаційному рівню, і визначення їхньої уточненої характеристики. Для цього необхідно враховувати, що кож­ному кваліфікаційному рівневі властиві певні види професійної діяльності.

П'ятий етап - формулювання професійного призначення й умов використання фахівців. Приклад визначення видів діяльності на підставі найменування робочої професії (ким може працювати) і сфери діяльності (де може працювати) наведений у таблиці 2.3.

Шостий етап - опис характеристики діяльності (засоби, продукт, предмет, процес). Цей опис рекомендує стандарт освіти.

Сьомий етап - визначення переліку типових завдань і засобів діяльності, виражених у формі знань і вмінь.

Восьмий етап - формування кваліфікаційних вимог. Ці вимо­ги доцільно подати у формі таблиці функціональної структури діяльності, що містить засоби її здійснення.

2. Методика формування навчального плану підготовки гуманітарного, фундаментального і соціально-економічного циклів.

Відомо, що навчальний план, що відбиває зміст освіти, містить перелік дисциплін, які забезпечують загальноосвітню політехнічну й професійну підготовку. У наш час згадані цикли дисциплін в освітній програмі мають такі назви: загально-освітні дисципліни; політехнічні; спеціальні.

Дисципліни гуманітарного, фундаментального й соціально-економічного циклів формують рівень освіченості й мислення, який охоплює знання й досвід використання загальної методології, філософії, гуманітарних і фундаментальних знань. Усі ці дисципліни становлять базу для засвоєння професійних дисциплін.

Набір цих предметів формується на підставі двох чинників об'єкта вивчення та діяльності. При цьому діяльність визначається набором елементів, властивих будь-якій людині в її життєдіяльності, і включає її інваріантні види. Вони відбиті в структурі особистості та є відносно самостійними видами діяльності, які реально існують і визначають сфери діяльності людини в цілому.

Перелік навчальних дисциплін загальноосвітньої підготовки залежить не від профілю підготовки спеціаліста та його майбутньої спеціальності, а від освітнього й освітньо-кваліфікаційного рівня підготовки.

Професійно орієнтовані дисципліни займають проміжне місце між загальноосвітньою і професійною підготовками. Разом із тим, для оволодіння дисциплінами цього циклу необхідні знання математики, фізики, хімії тощо. Загальнотехнічна підготовка - це набір предметів, що не залежать від спеціальності, але є базовими для засвоєння інших предметів. Загальнотехнологічна підготовка має набір дисциплін, які визначаються характером спеціальності. Усі дисципліни повинні залежати від профілю підготовки фахівця й мати професійну спрямованість.

Загальнотехнічні дисципліни містять загальні питання техніки, а також принципи дії та будови функціональних технічних систем, застосування техніки, питання виробництва техніки, креслення як мови техніки тощо.

Для складання навчального плану необхідно:

• визначити перелік дисциплін загальноосвітньої підготовки відповідно до рівня кваліфікації фахівця, пов'язавши їх із структурою загальнолюдської діяльності й галузі знань;

• сформулювати перелік дисциплін загальнотехнічної підготовки;

• сформувати набір дисциплін загальнотехнічної (професійно орієнтованої) підготовки залежно від профілю підготовки фахівців;

• визначити порядок і час вивчення дисциплін навчального плану відповідно до умов підготовки фахівців.

2. Кваліфікаційна характеристика. Розділи кваліфікаційної характеристики для системи ПТО.

Кваліфікаційна характеристика – це державний документ, який включає перелік вимог до знань, вмінь та навичок, якими повинен володіти фахівець даної професії того або іншого рівня кваліфікації.

Розділи кваліфікаційної характеристики:

1. Вступ(ким розроблена, коли затверджена).

2. Призначення(де, і за яких умов вона застосовується)

3. Призначення фахівця(спеціальність, напрям підготовки, освітній рівень, освітньо-кваліфікаційний рівень, узагальнений об’єкт діяльності, тощо)

4. Структуру професійної діяльності (функції та типові завдання)

5. Здатність фахівця вирішувати проблеми в соціальній діяльності.

6. Вимоги до професійного відбору.

7. Вимоги до атестації та відповідальність за випуск.

Цей документ є паспортом або так званим завданням навчального закладу на підготовку фахівця. Уведення цього документа-одне з прогресивних явищ сучасної професійної освіти, тому що він дозволяє:

• заздалегідь запланувати результат навчання

• викорінити традиційні емпіричні підходи до формування змісту освіти і виключити дублювання, викорінити інформацію, яка не вирішує типових завдань діяльності, тобто оптимізувати зміст навчання

• посилити відповідальність навчального закладу за якість підготовки фахівців

• скоротити роботу викладачів щодо вивчення характеристики діяльності фахівця, якого готують.

8. Алгоритм складання програми професійної підготовки фахівця.

Професійна підготовка як один із компонентів змісту освіти спрямована на формування в учнів умінь виконувати певні види професійної діяльності, на розвиток професійного інтересу, професійних здібностей і якостей особистості.

Алгоритм складання програми професійної підготовки фахівця.

1. Ознайомлення з кваліфікаційною характеристикою фахівця.

2. Аналіз професійної діяльності, визначення функціональної структури діяльності та визначення характеру трудових процесів, які здійснюються спеціалістом

3. Визначення структури узагальненого об’єкта діяльності та складання його підструктур, а також вибір типу та системи виробничого навчання

4. Визначення сукупності структури навчання(оптимального набору елементів) та складання структурної схеми професійного навчання

5. Поглиблене розкриття елементів і їхнє компонування відповідно до принципу навчання за «спіраллю» та складання програми виробничого навчання

6. Погодження програми теоретичного та практичного навчання

7. Складання перспективно-тематичного плану професійної підготовки

9. Перспективно-тематичний план. Етапи його розробки

Перспективно-тематичний план - один з основних документів, що планує процес теоретичного навчання в навчальних закладах. Його розробка спрямовується на розв’язування таких завдань, як визначення системи уроків, підготовка засобів навчання, встановлення оптимального сполучення різнобічних форм, методів та засобів навчання, розробка систем домашніх завдань та забезпечення раціонального використання навчального часу. Перспективно-тематичний план сприяє своєчасній та якісній підготовці викладача до занять з предмета з урахуванням вимог оптимізації навчального процесу, який передбачає реалізацію системи заходів із вибору найкращих шляхів навчання, виховання та розвитку учнів при мінімальних затратах часу та зусиль як учнів, так і викладачів.

Вихідними документами при складанні перспективно-тематичного плану є освітньо-кваліфікаційна характеристика робітника певної професії, навчальний план його підготовки, програма навчального плану предмета, підручники та навчальні посібники.

Планування роботи вчителя здійснюється, як правило, перед кожним навчальним півріччям, коли складається календарний план з кожного предмета, і протягом навчального року, коли складаються тематичні плани з окремих тем і плани або конспекти до кожного уроку (поурочні плани, плани-конспекти).

Етапи розробки перспективно-тематичного плану

І. Вивчення освітньо-кваліфікаційної характеристики

ІІ. Ознайомлення з навчальним планом і програмою

ІІІ. Аналіз змісту навчального матеріалу з теми програми

ІV. Аналіз внутрішньо-предметних, між предметних зв’язків з виробничим навчанням

V. Розробка системи уроків

VІ. Розробка системи самостійної роботи

VІІ. Підготовка комплексу технічних засобів навчання

VІІІ. Підготовка комплексу дидактичних засобів

ІХ. Вибір форм організацій занять

Х. Вибір методів навчання

ХІ. Визначення оптимального об’єму завдань додому

9. Система понять навчального курсу, мета її побудови

Система понять навчального курсу - поняття конкретної предметної галузі, відібрані з урахуванням дидактичних, лінгві­стичних та психологічних принципів, формальних та змістових вимог. Це науково і методично обґрунтована цілісність, зміст І якої є необхідною і достатньою умовою успішного засвоєння уч­нями навчального матеріалу за певний час навчання.

Метою побудови системи понять навчального курсу є визначення логічної структури навчального курсу, тобто складу понять! і зв’язків між ними і подання їх у наочному вигляді. Для цього проводиться аналіз різних джерел, засобів навчання, а також змісту конкретного матеріалу з дисципліни.

Дидактичні принципи побудови системи понять навчального курсу Набір історично нового,, прогресивного визначення предмета

З’ясування міжпредметних зв’язків – визначення зв’язків понять інформатики з поняттями з інших галузей знання.

• Можливість формалізації: модель системи понять повинна бути наочною, порстою в користуванні.

Формальні вимоги, що враховуються при побудові моделі системи понять курсу:

• системність;

• ієрархічність – кожне поняття має свій рівень;

• аксіоматичність – до системи понять входять поняття, що початково належатьб до інших галузей знання, тобто терміни.

Змістові вимоги, що висуваються до фрагментів системи понять:

• повнота, або адекватність предметної галузі. Система понять навчального курсу повинна включати всі основні поняття інформатики як науки, щоб було можливим побудувати систему понять за розділами та темами;

• мінімізоване подання системи знань з урахуванням відведеного часу і приблизного рівня підготовки учнів;

• зв’язність, або логічне протиріччя і не збитковість елементів системи знань – понять і зв’язків між ними. Відношення між поняттями повинні бути логічно необхідними і достатніми для визначення поняття будь-якого рівня абстракції;

відкритість – можливість додавання нових елементів при змінах предметної галузі або викладанні дисципліни.

9. Методика аналізу навчально-методичної літератури

Аналіз навчальної літератури є дуже важливим етапом роботи викладача під час його підготовки до занять. Метою такого аналізу є виявлення досвіду викладання навчального матеріалу та вибір найбільш оптимального підручника для його подальшого використання. При цьому також визначаються недоліки наявної навчально-методичної літератури і намічаються способи їхньої компенсації з метою підготовки єдиної педагогічної системи та завершеного навчального процесу.

Продуктом діяльності під час аналізу навчальної літератури є перелік необхідних для навчального процесу підручників з чіткою вказівкою порядку і послідовності їхнього використання.

Вибір кращого підручника серед виданих є показником майстерності викладача та його вміння охопити весь навчальний процес. Для цього викладач мусить володіти методами аналізу навчальної літератури.

Види методі:

До них належать: експериментальний, соціологічний, структурно-функціональний, органометричний тощо.

Алгоритм діяльності викладача з аналізу навчально-методичної літератури

Початкові данні для проведення аналізу навчально-методичної літератури:

1. Мета навчання:– Стратегічна (рівень підготовки спеціаліста)– Тактична (дисципліна)

– Оперативна (тема)

2. Зміст навчання:– Навчальний план підготовки– Навчальна програма підготовки

Процес діяльності викладача: відбір літератури з предмета, якісний аналіз літератури, кількісний аналіз літератури, визначення недоліків і способів компенсації, вибір оптимального набору характеристики навчальної літератури з предмета.

Продукт діяльності з аналізу літератури:

перелік використаних джерел, порядок використання літератури з теми, перелік недоліків і способи їх усунення,

таблиця-характеристика навчальної літератури з предмета.навчальної літератури і визначення порядку її використання, складання таблиці

9. Алгоритм діяльності викладача під час створення навчально-змістових матеріалів.

1. Аналіз вихідних даних:

• характеристики діяльності спеціаліста;

• навчальної програми;

• оперативної мети навчання;

• дібраної навчальної літератури

2. Конструювання логічної структури навчального матеріалу:

• визначення переліку необхідних понять;

• виконання логічної операції поділу(класифікації);

• виконання логічної операції визначення і з’ясування змісту понять;

• розташування понять залежно від обсягу.

3. Складання плану теми навчального матеріалу:

• визначення групи навчального матеріалу, до якої належить визначена тема;

• поділ теми на смислові частини;

• вибір узагальненого алгоритму змісту навчального матеріалу;

• конкретизація узагальненого алгоритму стосовно заданої теми.

4. Складання тексту(конспекту навчального матеріалу):

• побудова суджень:

а) віднайдення суб’єкта та предиката;

б) визначення їхнього співвідношення;

в) конструювання судження.

– побудова умовиводів:

а) конструювання умовиводів;

б) перевірка дотримання правил посилок

– перевірка дотримання законів логіки в тексті.

5. Складання опорного конспекту:

• добір ядра тексту;

• складання опорних матеріалів;

• аналіз критеріїв добору основної інформації;

побудова конспекту.

9. Характеристика процесу засвоєння професійної діяльності.

Етапи засвоєння:

1. Мотивація і формування необхідної бази для навчання(формування базових знань і вмінь). Характеристика діяльності:

• учнів: усвідомлення мети та способів її досягнення, поява бажання досягати мети. Вибір типу поведінки й активація діяльності.

• Викладача: формування емоційних дій в учнів, контроль базових знань і формування початкових умов навчання, формування мотивів майбутньої діяльності

2. Формування інформаційної бази шляхом ознайомлення учнів із діяльністю та її орієнтовною основою. Характеристика діяльності:

• учнів: первинне сприйняття інформації, реагування, розуміння, усвідомлення логіки виконання дій

• викладача: представлення різними способами орієнтовної основи діяльності, показ трудових процесів, операцій і прийомів

3. Виконання дій у різних формах. Характеристика діяльності:

• учнів: усвідомлення умов завдань і вправ. Виконання розумових, психомоторних, вольових та ін.. дій, тренування пам’яті.

• вчителя: організація й управління процесом виконання дій. Контроль і корекція правильності виконання. Формування необхідних якостей особистості: волі, акуратності, уваги тощо.

4. Контроль і корекція діяльності. Характеристика діяльності:

• учнів: самоаналіз, самооцінка та коригування діяльності.

викладача: контроль і оцінка сформованих дій.

9. Загальна структура діяльності викладача щодо розробки технологій навчання.

Особливістю технологічного підходу до навчання є опис технології процесу навчання не через окремі педагогічні кате­горії (метод, форма, засіб), а через діяльність викладача й учня у навчальному процесі, яка спрямована на досягнення запла­нованого результату.

Ця діяльність містить і мету, і предмет, і засоби, і процес, вона може бути описана як сукупність методів і форм організації на­вчального процесу на кожному з його етапів.

Структура діяльності при розробці технологій навчання

1. Аналіз вихідних даних:

• цілі підготовки спеціаліста;

• цілі навчання визначеної дисципліни;

• наявність технічних і дидактичних засобів;

• психофізіологічна характеристика та базові знання учнів;

• навчальні матеріали з теми, розділу, дисципліни.

2. Вибір типів технологій навчання:

• основні: найменування, мета

• допоміжні: найменування, мета

3. Розроблення кожної з технологій навчання:

• дидактичні характеристики(методи, форми, засоби)

• операції та поетапний порядок їхнього виконання викладачем та учнями

• оцінення учнем психофізіологічних особливостей процесу сприйняття інформації

4. Визначення структури організації навчального процесу й встановлення послідовності використання обраних технологій навчання

5. Проектування технологій навчання стосовно кожного з етапів організації вивчення теми

Опис послідовності дій викладача й учнів на кожному з етапів навчання відповідно до розроблених технологій навчання