Системність у роботі над текстом — одна з умов озброєння учнів міцними, глибокими знаннями та умінням аналізувати твір як єдине ціле, що характеризується смисловою і граматичною цілісністю змісту усіх складових частин тексту, що вивчається.

Щоб на належно якісному науково-методичному рівні проводити роботу з молодшими школярами над розумінням тексту, майбутньому вчителеві необхідно знати логічну схему його опрацювання та володіти оптимальним поєднанням методів і прийомів роботи, спрямованих на активізацію розумової діяльності учнів, їх пізнавального інтересу, творчих здібностей, логічного мислення, уміння виявляти причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки, узагальнення.

Лінійна схема опрацювання тексту у початкових класах

1. Підготовча робота, спрямована на сприймання тексту учнями.

2. Словникова робота (пояснення слів із тексту, які не часто вживаються в усному мовленні дітей молодшого шкільного віку).

3. Читання тексту учителем (перед читанням учитель ставить перед учнями завдання на розвиток уваги, уважності, пам’яті).

4. Пояснення лексичного значення слів із прослуханого тексту за запитаннями дітей.

5. Етан первинного синтезу (виявлення в учнів загального сприймання змісту прочитаного учителем тексту).

6. Самостійне перечитування тексту учнями.

7. Глибокий аналіз змісту прочитаного:

• Удосконалення якостей читання.

• Розвиток пізнавального інтересу.

• Удосконалення логічного мислення.

• Розвиток творчих здібностей.

• Виявлення та розвиток потенційних можливостей.

8. Етан вторинного синтезу.

9. Домашнє завдання.

І. Прийоми підготовчої роботи

На етапі підготовчої роботи опрацювання тексту учителеві доречно використовувати такі прийоми або оптимальне їх поєднання, які б допомогли учням психологічно підготуватися до уважного, вдумливого сприйняття змісту твору.

1. Прослуховування музичного твору на тему тексту.

2. Захоплююче введення в тему (розповіді з елементами інсценізації, прослуховуванням музики, проведенням зустрічей з відомими людьми).

3. Проведення літературно-педагогічної гри “Довідкове бюро” (пояснення походження слів за словником, які є у змісті тексту).

4. Ознайомлення дітей з документальними даними про місто (село), конкретними історичними подіями і т.п.

5. Опрацювання матеріалів спостережень та екскурсій з перенесенням знань у процес роботи над художнім текстом.

6. Аналіз художньої картини або кадрів фільму на тему художнього тексту.

7. Використання усної народної творчості на тему тексту.

8. Опрацювання опорної групи лексики з виучуваного тексту з метою самостійного визначення учнями його теми.

9. Повідомлення доступних для дітей даних про роки, події, які описані в творі.

10. Розповідь підготовленого учня про власні спостереження на тему тексту.

11. Бесіда за ілюстраціями з метою передбачення зовнішньої структури тексту.

12. Аналіз крилатих виразів, прислів’їв, приказок, значення яких допомагає визначити тему художнього тексту (“Вічно житимуть в пам’яті люди, що обличчям до сонця лягли”, “Весняний день рік годує”, “Хліб — усьому голова”, “Добро добром повертається” і т.д.).

13. Повідомлення “цікавих бувальщин” із життя автора тексту.

14. Коротке повідомлення про маловідомі явища природи, повадки тварин із зачитуванням уривків з додаткової літератури.

15. Проведення екскурсій (10-15 хв.) до шкільного музею (бібліотеки, спортивного залу, живого куточка і т.п.), які відповідають темі тексту.

16. Перегляд відеозаписів матеріалу, близького до теми тексту.

17. Повідомлення цікавої наукової інформації з життя тварин, окремих видів рослин, які є дійовими особами тексту.

18. Розповідь про задум автора написати художній твір на тему, що вивчається.

19. Передбачення теми твору за названим заголовком або проведеним діалогом заздалегідь підготовленими учнями.

20. Прослуховування або виконання пісні (уривка) на тему тексту.

21. Заслуховування інформації учнів на виучувану тему (учитель заздалегідь повідомляє тему і дає дітям завдання зібрати самостійно вірші, енциклопедичні дані, загадки, прислів’я, інформацію про автора і т.д.).

22. Використання матеріалів народного календаря до теми гвору.

23. Прослуховування фонозаписів (митців художнього слова; співу пташок; мелодій, які “передають” настрій теми твору).

24. Імпровізаційні розповіді дітей на задану тему.

25. Проведення бесіди до теми з використанням матеріалів сучасної дитячої періодичної преси, предметної наочності, ілюстрацій, виставки творів, дитячих малюнків, вишивок, поробок і т.п.).

2. Словникова робота

У процесі опрацювання тексту словникова робота проводиться до читання тексту, у процесі читання, після прочитання тексту.

До читання учитель пояснює:

• Діалектизми, які є важливим засобом надання твору народного колориту, індивідуалізації мовної характеристики персонажів: збір (ярмарок), хижа (хата), бараболя (картопля), баюр (пояс), кошуля (сорочка), витяжки (чоботи) та ін.

• Професійні слова і вирази, які є одним із джерел творення термінів: терикон, насадка, штрек, кльов та ін.

• Терміни, що означають чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя: проблема, держава, право, договір, полігон, наряд, кузов, лобове скло та ін.

• Застарілі слова: просинець (січень), синовець (син сестри), боярин, гайдук, рать, свита, хлоп та ін.

• Неологізми: маркетинг, реклама, реактор, комп 'ютер, принтер, дисплей, “мишка ”, факс та ін.