Швидкість евакуації із шлунка не є постійною, адже вона пропорційна розтягненню шлунка.
Евакуація із шлунка регулюється
вегетативною нервовою системою,
інтрамуральною нервовою системою і гормонами.
На евакуацію з шлунка також впливають коротколанцюгові жирні кислоти, які
утворюються в товстій кишці при деградації
нерозщеплюваних харчових волокон під впливом ß-галактозидази лактобацил та біфідумбактерій
Пілорус
Пілоричний сфінктер - це функціонально організований м’яз, який забезпечує динамічний перехід хімусу із шлунка у дванадцятипалу кишку в процесі травлення. Він являє собою пучок потовщених циркулярних м´язів, які проявляють характерну моторну активність в умовах порожнього та наповненого їжею шлунка та кишечника. Порушення функціонування пілоричного сфінктера призводить до закидання вмісту дванадцятипалої кишки в шлунок (дуодено-гастральний рефлюкс), що може лежати на початку патогенезу різних захворювань як шлунка, так і дванадцятипалої кишки.
Інтерстиціальні клітини Кахаля відіграють важливу роль в фізіологічному процесі перистальтики кишечника. Інтерстиціальні клітини Кахаля взаємодіють як з гладко-м ´язевими клітинами пілоричного сфінктера, так і з нервовими закінченнями, і, очевидно, діють як пейсмекерні клітини в пілоричному сфінктері
Гіпотеза про те, що інтерстиціальні клітини Кахаля можуть діяти як пейсмекери і як система провідності імпульсів в шлунково-кишковому тракті, аналогічно до пейсмекерних клітин в серці, була висунена Thuneberg ще у 1982 р. і дуже здивувала дослідників. Пізніше, на основі морфологічних та фізіологічних досліджень було встановлено, що інтерстиціальні клітини Кахаля є особливим типом мезенхімних поліфункціональних клітин , які дозволяють припустити наявність трьох основних функцій: вони мають функцію пейсмекера, так як генерують повільні хвилі деполяризації гладенького м'яза; інтерстиціальні клітини Кахаля можуть полегшувати активне поширення електричних явищ та бути проміжною ланкою нейропередачі, тобто, виконувати функцію нейромедіаторних клітин . Ці клітини, хоча і з певними фундаментальними обмеженнями, володіють також властивостями механосенсорів
Для пілоричного сфінктера характерною є відносно висока густина нервових волокон, що його іннервують, та нервових дуг, які досить відрізняються від сусідніх дванадцятипалої кишки та дистального відділу шлунка.
Пілоричний сфінктер отримує збуджуючі та гальмівні імпульси з ентеральних мотонейронів, які знаходяться під впливом як зовнішніх нервових волокон, таких як блукаючі та симпатичні волокна, так і гормональних факторів. Дійсно, подразнення блукаючих нервів електричним струмом низької частоти призводить до скорочення пілоричного сфінктера, в той час як їх подразнення електричним струмом високої частоти призводить до розслаблення пілоричного сфінктера, адже в блукаючих нервах є збуджуючі та гальмівні шляхи. Кінцевими медіаторами гальмівних шляхів є оксид азоту, вазоактивний інтестинальний поліпептид, опіоїдні пептиди, простагландин Е1, серотонін; збуджуючими медіаторами є ацетилхолін, субстанція Р, холецистокінін, секретин та гістамін
Методи дослідження:
Дослідження ролі пілоричного сфінктера в евакуаторній функції шлунка проводилися в умовах хронічного експерименту. Тваринам були вживлені фістули в фундальний відділ шлунка та дванадцятипалу кишку, 6-8 см дистальніше пілоричного сфінктера, за методом Басова-Павлова.
Дослідження евакуаторної функції шлунка методом багаторазового дренування запілоричної фістули
Тварин брали у дослід натще. Після відкриття фістул та перевірки на відсутність в шлунку та дванадцятипалій кишці хімусу собакам згодовували 100 г хліба (вуглеводне харчове навантаження), добавляючи у хліб 600 чорних гумових кульок (1х1мм).
Питома вага кульок дорівнювала питомій вазі їжі.
3x3 |
1x1 |
|
|
|
|
|
|
Методи дослідження:
Після годування собак, їм через кожні 25 хв, до кінця випорожнення шлунка, на 5 хв відкривали запілоричну фістулу і збирали хімус, що виділявся. В п’ятихвилинних пробах хімусу, що виділявся, підраховували кількість кульок, вимірювали концентрацію водневих іонів ph-метром.
За даною методикою вивчали евакуацію з шлунка вуглеводної їжі (100 г хліба) та 100 г
хліба + 12,5 г жиру, 100 г хліба+15 г жиру, 100 г хліба+17,5 г жиру, 100 г хліба+25 г жиру у собак з ІНС та у собак після операції по перерізці RPNV.
Дослідження евакуаторної функції шлунка методом безперервного дренування запілоричної фістули
Дана методика подібна до попередньої (багаторазове дренування запілоричної фістули) проте в цій методиці ЕГР був виключеним: фістула дванадцятипалої кишки відкривалась після годівлі собак і залишалася відкритою до повного спорожнення шлунка.
