КЕСАРІВ РОЗТИН У СУЧАСНОМУ АКУШЕРСТВІ

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

• Існує декілька версій походження назви

операції: (лат. caesarea «королівський» і sectio «розріз»)

•Назва операції пов'язана з ім'ям Гая Юлія Цезаря, цим методом був народжений він або хтось із його родичів.

•За римськими законами (Lex Caesarean) 8 ст. до н.е., у випадку смерті жінки при пологах слід було вийняти з неї дитину. Припускають, що така практика почалася з релігійної вимоги не ховати мертву жінку вагітною.

•Слова "caesareum", "caesones" походять від латинського дієслова caedere - різати. Водночас слово "section" походить теж від латинського дієслова "seco", що також означає різати, розсікати, тобто виходить термін "перетин перерізом"

НАУКОВА ІСТОРІЯ

•Першим етапом можна вважати опублікування 1581р. монографії Rousset в якій дано досить докладний опис техніки операції корпорального кесаревого розтину і показання до нього. Тоді не зашивали матку, яка була джерелом кровотеч та інфекції, що нерідко закінчувалося загибеллю жінки.

•Перше достовірне повідомлення про кесарів розтин на живій жінці було у 1610р. Операцію здійснив Trautman.

•Початком другого етапу слід вважати 1876, коли Г.Е.Рейн і незалежно від нього Рогго запропонували після вилучення дитини видаляти тіло матки, а куксу шийки матки рекомендували вшивати в черевну рану.

•Наступний етап розвитку кесаревого розтину пов’язанний із накладанням шва на матку. У 1769 р Labas для зашивання рани на матці використовував шовк, але результат виявився незадовільним. Для зашивання рани на матці в 1852 р Polin з успіхом використовував срібну нитку.

•Kehrer, в 1881 р зробив кесарів розтин і наклав на розріз матки трьохрядний шов. Він і є основоположник операції кесаревого розтину в нижньому сегменті матки поперечним розрізом (до цього матка розсікалася поздовжньо в області тіла).

•Спробою зниження числа гнійно-септичних ускладнень при операції кесаревого розтину була розробка екстраперітонеального доступу до матки. Його піонерами були Jordl (1806) і Ritgcn (1821), Physiks (1822).

•Знову операція екстраперітонеального кесаревого розтину зацікавила фахівців в 70-і роки XX сторіччя [Морозов Е.Н., 1974; Персианинов Л.С. та ін., 1977; Гладун ЕВ., 1979; Коміссарова Л.М., 1979; Joschko R., 1974; Perkins R.P., 1977, і ін.].

•Зважаючи на технічні складності виконання операції екстраперітонеального кесаревого розтину і наявності інших можливостей зниження післяопераційних ускладнень вона не знайшла широкого застосування.

•З середини 50-х років були розроблені і впроваджені в практику: переливання крові, знеболення, використання антибактеріальних препаратів (сульфаніламіди, антибіотики). Результат операції став сприятливим для матері та плоду. Це сприяло розширенню показань до кесаревого розтину не тільки з боку матері, але і з боку плоду в умовах зниження народжуваності в розвинених країнах.

ВИЗНАЧЕННЯ

•Кесарів розтин – це розроджувальна операція, під час якої плід і послід вилучають через розтин передньої черевної стінки (лапаротомія) та матки (гістеротомія).

•Розповсюдженість: частота значно зросла протягом останніх десятиріч, в Україні складає 10-20% від загальної кількості пологів. В США та Європі це друга за поширеністю хірургічна операція (20-25%).

Класифікація

• За часом проведення:

1)до 28 тиж. — малий кесарів розтин;

2)після 28 тиж. — звичайний кесарів розтин.

• За доступом:

1)Трансабдомінальний (інтра- та екстраперитонеальний)

2)Піхвовий.

• За екстреністю проведення:

1)Плановий;

2)Запланований (плановий, проведений з початком пологової діяльностічи в разі допологового вилиття навколоплідних вод);

3)Ургентний (питання про спосіб розродження постає в процесі пологівчи при виникненні екстреної ситуації в період вагітності).

ПОКАЗАННЯ З БОКУ МАТЕРІ:

—анатомічно вузький таз III—IV ступеня звуження чи вузький таз рідкісних форм

—клінічно вузький таз;

—центральне передлежання плаценти;

—часткове передлежання плаценти з вираженою кровотечею і відсутністю умов для термінового розродження через природні пологові шляхи

—передчасне відшарування нормально розташованої плаценти і відсутність умов для термінового розродження через природні пологові шляхи;— загрозливий розрив матки чи розрив, що почався;

—неспроможність післяопераційного рубця на матці;

—рубець на матці після корпорального кесаревого розтину;

—рубцеві зміни шийки матки і піхви;

—аномалії пологової діяльності, що не піддаються медикаментозній корекції;

—виражене варикозне розширення вен шийки матки, піхви, вульви;

—вади розвитку матки і піхви;

—стан після розриву промежини III ступеня;стан після хірургічного лікування сечостатевих і кишкових нориць;

—пухлини малого таза, що перешкоджають народженню дитини;

—рак шийки матки;

—відсутність ефекту від лікування тяжких форм гестозу і неможливістьрозродження через природні пологові шляхи;

—травматичні ушкодження таза і хребта;

—екстрагенітальна патологія за наявності висновку відповідного фахівцяпро необхідність виключення другого періоду пологів.

—ВІЛ-інфікування вагітної;

—мертвонародження в анамнезі в поєднанні з іншою акушерською патологією; —гостра форма генітального герпесу протягом З тиж. до пологів.

ПОКАЗАННЯ З БОКУ ПЛОДА:

— дистрес-синдром плода, підтверджений об’єктивними методами дослідження:

•патологічна ЧСС понад 170 за 1 хв або до 110 за 1 хв;

•наявність густо забарвлених меконієм навколоплідних вод;

•критичні зміни кровотоку в судинах пуповини (нульовий реверсний чи негативний);

•зниження серцевого ритму плода на піку децелерації до 70 за 1 хв незалежно від виду й амплітуди децелерації відносно базальної ЧСС;

•стійка монотонність ритму, ранні, варіабельні децелерації з амплітудоюпонад 50 за 1 хв та пізні децелерації з амплітудою понад ЗО за 1 хв;

•перехід пізніх чи варіабельних децелерацій у стійку брадикардію;

•патологічний біофізичний профіль плода (оцінка 4 бали і нижче за відсутності біологічної зрілості шийки матки);

—тазові передлежання плода при очікуваній масі його тіла понад 3700 г чидо 2500 г (при передчасних пологах чи СЗРП);

—тазові передлежання плода в поєднанні з будь-яким ступенем звуженнятаза вагітної;

—ножні передлежання;

—випадіння пульсуючих петель пуповини;

—поперечне чи косе положення плода;

—високе пряме стояння стрілового шва;

—розгинальні передлежання голівки плода (лобове, передній вид лицевого);

—вагітність після використання програм допоміжних репродуктивних технологій чи тривалого лікування безплідності;

—багатоплідна вагітність при тазовому передлежанні першого плода;

—СЗРП;

—атональний стан або клінічна смерть роділлі при живому плоді.

ПРОТИПОКАЗАННЯ

—хронічні захворювання чи їх загострення під час вагітності;

—імунодефіцитні стани;

—тривалість безводного періоду понад 12 год;

—часті мануальні й інструментальні піхвові маніпуляції;

—несприятлива епідеміологічна обстановка в акушерському стаціонарі;

—внутрішньоутробна загибель плода, тривала гіпоксія плода чи глибоканедоношеність вагітності за відсутності впевненості в народженні живого плода;

—вади розвитку плода, несумісні з його життям

—гіпертермія будь-якого походження