6. Висновки

Визначень категорії «людський капітал» в економічній літературі є досить багато і вони різняться між собою. Таку різноманітність пояснюють перш за все самим трактуванням поняття «капітал». Людський капітал – це економічна категорія, яка характеризується сукупністю сформованих і розвинутих внаслідок інвестицій продуктивних здібностей, особистих рис і мотивацій індивідів, що перебувають у їхній власності, використовуються в економічній діяльності, сприяють зростанню продуктивності праці і завдяки цьому впливають на зростання доходів (заробітків) свого власника та національного доходу.

Людський капітал має певний ряд особливостей, які потрібно враховувати при використанні даного виду капіталу та формуванні стратегічних перспектив його розвитку, а саме:

• людський капітал є основною цінністю суспільства, а також визначальним фактором економічного розвитку;

• формування людського капіталу потребує значних витрат усіх видів ресурсів, як матеріальних, так і нематеріальних;

• людський капітал має накопичувальний характер;

• як і будь-який інший вид капіталу, людський капітал може змінювати свої економічні та фізичні властивості;

• людський капітал є невід’ємним від його носія, який також повністю контролює його використання.

Серед особливостей людського капiталу значне місце слід віднести ризикованому характеру даного капiталу у порівнянні з іншими видами капiталу (наприклад, фізичним), оскільки невідомо, чи зможе людина окупити витрати, наприклад, на отримання додаткової освiти, чи зможе вона використати ці знання.

Вiдповідно до даних особливостей, стає зрозумiлим, що для подальшого iснування та функцiонування, людський капiтал потребує залучення інвестицій. Саме iнвестування дає можливiсть постійного розвитку, модернiзації, відповідно до рiвня сучасного стану розвитку суспiльства, а також формування перспективних напрямiв подальшого iснування.

Також держава відіграє одне з ключових значень у формуванні та підвищенні якості людського капіталу, тому послаблення її уваги щодо даного аспекту, з одного боку, може негативно позначитися на формуванні інноваційно-інформаційної економіки, а, з іншого, матиме катастрофічні наслідки у задоволенні потреб людини. Саме тому необхідно на загальнодержавному рівні сприяти формуванню та розвитку людського капіталу, визначити в національній економіці першорядність цінностей людського капіталу, а також забезпечити пріоритет соціально-економічних факторів зростання. Чого можна досягти за рахунок нагального вирішення державою таких проблем як підвищення якості освіти та медичної системи, заохочення неперервного навчання, формування у суспільстві позитивного іміджу професіоналізму та освіченості, забезпечення балансу між підготовкою спеціалістів і потребами ринку праці, вирішення проблем зайнятості, збільшення пропозиції інноваційної праці, забезпечення взаємозв’язку між рівнем доходів людини та якістю її робочої сили.

На підставі аналізу наукових підходів до формування світових рейтингів оцінки людського розвитку та людського капіталу запропоновано механізм розвитку національного людського капіталу на засадах діджиталізації , під яким слід розуміти систему взаємопов’язаних методів систематизації та наукового моделювання із використанням інструментів, принципів та індикаторів.

За сучасних умов відбуваються фундаментальні зміни характеру праці шляхом її ускладнення та інтелектуалізації, що обумовлює перетворення людського фактору виробництва на вирішальний базис усіх характеристик діяльності підприємства. Провідна роль високоякісної робочої сили у забезпеченні перспектив розвитку вітчизняних підприємств обумовлює об’єктивну необхідність постійного зростання кваліфікаційного рівня персоналу, що відбувається шляхом безперервного розвитку працівників.

З'ясовано, що економічна сутність інвестицій в людський капітал полягає у цілеспрямованих вкладеннях у сфери, що забезпечують поліпшення якісних параметрів людини, в першу чергу її робочої сили. Розкрито зміст поняття «інвестиції в людський капітал підприємства» шляхом врахування не тільки цілеспрямованих вкладень у розвиток цінних для підприємства якостей працівників, а також вкладень у пошук і залучення працівників з високою якістю людського капіталу, які в майбутньому здатні забезпечити підприємству економічний і (або) соціальний результат.

З'ясовано зміст та склад витрат в людський капітал для здійснення найбільш достовірної та об'єктивної оцінки ефективності інвестицій. Встановлено, що витрати, пов'язані з інвестуванням в людський капітал, мають складну структуру і є неоднорідними за :

1. рівнями фінансування – витрати особи/домогосподарства, витрати підприємств, державні втрати;

2. способом вкладення – прямі, непрямі;

3. формами вкладення – матеріальні, нематеріальні;

4. основними групами активів, на формування яких спрямовуються – на освіту, здоров'я, мотивацію, мобільність.

На основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що обсяги підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників в Україні є недостатніми для того, щоб забезпечити постійне зростання продуктивності праці, якості та конкурентоздатності продукції і в кінцевому рахунку – стале економічне зростання. Причиною такої складної ситуації перш за все є те, що підприємства не вважають за потрібне навчати своїх працівників новим знанням, умінням та навичкам, оскільки вони працюють переважно на основі старих технологій та використовують застарілі методи організації та управління. Розмір інвестицій в людський капітал вкрай недостатній, а їх динаміка є нестабільною. Вони визначаються і обмежуються багатьма проблемами господарської діяльності підприємств. Підприємства недооцінюють важливість інвестицій у розвиток персоналу (витрати на навчання та підвищення кваліфікації працівників), про що свідчить незначна їх частка у структурі інвестицій.

Соціальний діалог є пріоритетною і домінуючою формою вирішення складних соціально-економічних проблем, а також передумовою соціальної безпеки, стабільності розвитку підприємств та забезпечення гідного життя людини праці у цивілізованих країнах. Механізмом, який уможливлює стимулювання інвестицій в людський капітал підприємства, є соціальне партнерство. Саме воно дозволяє поєднати інтереси трьох сторін соціально-трудових відносин та може бути використане для досягнення цілей соціально-економічного розвитку через сприяння підвищенню ефективності інвестицій в людський капітал.