17

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Кафедра соціальної оекономіки та управління персоналом

Індивідуальна робота

з дисципліни: «Економіка соціально-трудових відносин» на тему:

Інвестування в людський капітал та його ефективніст

Київ– 2021

Зміст

1. Постановка проблеми.

2. Поняття інвестицій в людському капіталі.

3. Роль держави у формуванні та розвитку людського капіталу

4. Позиції України в глобальному рейтингу людського розвитку.

5. Засоби соціального партнерства для підвищення ефективності інвестицій у людський капітал.

6. Висновки.

7. Список використаної літератури.

1. Постановка проблеми.

Трансформаційні процеси в економіці на різних її організаційних рівнях відкривають нові можливості для реалізації потенціалу особистості на ринку праці. Реалізація цих можливостей залежить насамперед від самої людини, яка повинна володіти необхідним обсягом загальних і професійних знань, високим рівнем працездатності, бути схильною до мобільності. Набуття відповідних характеристик індивідуумом сучасна економічна теорія розглядає як процес формування людського капіталу – запасу знань, кваліфікації, професійних навичок, здоров’я, здібностей, мотивацій, що цілеспрямовано використовується в суспільному виробництві й забезпечує зростання як особистих доходів безпосереднього його носія (особи), так і прибутку підприємства, національного доходу.

Формування людського капіталу є результатом вкладень в основні складові цього капіталу, які направлені на підвищення продуктивності праці осіб – їх носіїв. Ці витрати можна розглядати як інвестиції (капіталовкладення), оскільки вони здійснюються зі сподіваннями на їх покриття збільшенням майбутніх надходжень інвестора. Інвестування в людський капітал здійснюється на різних рівнях – сім’ї (домогосподарства), підприємства (організації), регіону, галузі, національному. На першому з цих рівнів формується людський капітал як індивідуальний ресурс, утворений завдяки витратам домогосподарства на розвиток особистості. Характеристики цього ресурсу залежать від обсягу, структури, напрямів і способів здійснення відповідних інвестицій.

Людські ресурси виступають найважливішою умовою ефективного функціонування будь-якого підприємства. Це є особливо актуальним в умовах прискореного науково-технічного прогресу, який прискорює невідповідність професійних знань і навичок потребам компанії, що негативно позначається на результатах її діяльності. Слід зазначити, що у створенні активів людського капіталу зростає роль окремих підприємств. Часто вони стають найефективнішими продуцентами цього капіталу, оскільки здійснюють підготовку персоналу відповідно до оперативних і довгострокових потреб виробництва. Фірми вважають прибутковою справою збільшення людського капіталу працівників, позаяк це призводить до зростання обсягів виробництва. Інвестуючи кошти в своїх співробітників, фірми прагнуть збільшити їх трудову віддачу, скоротити втрати робочого часу, підвищити продуктивність праці, і таким чином зміцнити свою конкурентоспроможність. Жоден фінансовий показник, що відбиває вартість активів підприємства, на певний момент не може бути адекватно розрахований без оперативних даних про інвестиції у формування і збереження людського капіталу підприємства.

Сучасні реалії розвитку людського капіталу та його важливе значення в економічному зростанні країни дозволяють визначити його як одного з вирішальних ресурсів підвищення конкурентоспроможності держави. Адже людина є носієм знань, умінь, професійних навичок, інтелекту та науково-технічного потенціалу, що є основою для інноваційно-інформаційного вектору розвитку національної економіки. Важливу роль у формуванні та розвитку людського капіталу відіграє виважена державна політика, реалізація якої забезпечує соціально-економічний, науково-технічний та інформаційний прогрес України.

Завдяки інвестуванню створюються умови для формування робочої сили високої якості, забезпечення її продуктивної працездатності та пошуку такого робочого місця, яке б відповідало досвідові працівника, що створює виняткову цінність індивідуального людського капіталу як чинника економічного зростання і обумовлює актуальність дослідження.