4.Запровадження християнства і його вплив на розвиток української народної словесності
У
сучасній вітчизняній історичній науці
залишається дискутивним питання про
час християнізації Русі. Деякі історики
роблять спробу віднести цю акцію до
часу Андрія Первозванного, дехто – до
грецьких поселень Херсонеса, Ольвії.
Реформа щодо запровадження християнства
як державної релігії була проведена
Володимиром Великим (літописна дата –
988 р.). Сумнівно, щоб в один день можна
було розв’язати питання, пов’язане зі
зміною світогляду цілого народу, який
формувався впродовж століть.Утвердження
єдиної віри стабілізувало політичну
систему в державі, обґрунтувало право
князя-імператора на владу. Створюються
монастирські осередки як своєрідна
концентрація інтелектуального
потенціалу.Вплив народного світобачення
на розуміння християнських догматів
особливо вражаюче виявився в тому, що
на Русі, водночас з культом місцевих
святих, який склався на ґрунті
родоплемінного шанування ідолів,
першорядного значення набуває культ
Богородиці, в основу якого лягли
слов’янські уявлення про благодійну
жіночу істоту, предка українського
народу – Рожаницю. Зміна акценту
релігійного поклоніння з культу Христа
на культ Богоматері відповідає
давньоукраїнській ментальності.
Християнізація Русі відіграла прогресивну
роль в історичному розвиткові українського
народу, сприяла зміцненню єдності
держави, всебічному збагаченню культури,
встановленню та зміцненню державно-політичних
і культурних зв’язків Київської Русі
з країнами Близького Сходу й Західної
Європи. Органічно ввійшовши в давню
українську культуру, християнство
посутньо визначило зміст і особливості
становлення й утвердження українського
національного духу, найхарактерніших
рис нашої національної ментальності.
Християнізація поступово входила в усі
галузі суспільного життя.