- •2. Предмет та завдання психології вищої школи.
- •3. Психологічні особливості юнацтва, що навчається у внз
- •5. Основні методи психологічних досліджень та їх використання у вищій школі.
- •6.Теоретичні основи вікової періодизації.
- •7.Загальні психологічні особливості юнацтва
- •10.Спілкування студентської молоді з викладачами та батьками.
- •11.Проблема адаптації до навчання у вузі
- •13 Проблема співвідношення навчання та психічного розвитку
- •15Психологічні основи підвищення розвивального ефекту навчання у внЗі.
- •18 Індивідуалізація та диференціація навчання у внзі.
- •19 Психологічні причини невстигання студентів внЗу у навчанні.
- •20. Психологічні проблеми сучасних інформаційних технологій навчання та їх застосування у внзі
- •21. Самостійна робота студентів внЗу та вміння навчатися.
- •24.Взаємодія у педагогічному спілкуванні викладачів зі студентами внЗу
- •27.Лідерство у студентських групах.
- •28. Конфлікти у педагогічному спілкуванні. Види конфліктів та їх вплив на навчання
- •31. Профессіограма викладача внЗу
- •32. Якості особистості викладача внЗу як професійно значущі якості
- •34.Психологічна сутність процесу виховання
32. Якості особистості викладача внЗу як професійно значущі якості
Ю.Н. Калютін виділяє три групи особистісних якостей, котрі мають для
педагога професійну значимість: розвиток у педагога емпатії, тобто
здатності розуміти внутрішній світ іншої людини і проникати в його
почуття, співпереживати їм; здатність до активного впливу на учня –
почуття, співпереживати їм; здатність до активного впливу на учня –
динамізм особистості, який проявляється в ініціативі, гнучкості,
різноманітті впливів і в можливості педагога ловити зміни ситуації і
продумувати в зв’язку з ними необхідну стратегію педагогічних впливів; в
протилежність динамізму і вмінню “володіти іншими”, педагог повинен
володіти високорозвиненою здатністю “володіти собою”.
34.Психологічна сутність процесу виховання
Поняття «навчальний процес» охоплює всі компоненти навчання: викладач, форми, методи і засоби навчання, які він використовує; учень, який працює під керівництвом учителя на уроці та самостійно вдома; забезпечення навчального процесу наочністю й технічними засобами.
Навчальний процес є активною взаємодією між учителем і учнем, яка складається з двох взаємопов'язаних процесів — викладання й учіння.
Викладання — діяльність викладача в процесі навчання, під час якої він ставить перед учнями (студентами) пізнавальні завдання, повідомляє нові знання, організує спостереження, лабораторні і практичні заняття, керує їх самостійною роботою, перевіряє якість знань, умінь і навичок.
Результативність його залежить як від умінь і старань педагога, так і від старань учня, студента щодо засвоєння знань, тобто від ефективності учіння.
Учіння — цілеспрямований процес засвоєння учнями (студентами) знань, оволодіння вміннями і навичками.
У широкому значенні учіння є оволодінням суспільним досвідом з метою його використання в житті. Вчитель може навчати безпосередньо або опосередковано (через систему завдань).
Структурно процес навчання утворюють такі компоненти:
- цільовий (формування мети вивчення матеріалу на уроці, навчального предмета та освітньої мети навчального закладу);
- стимулюючо-мотиваційний (спонукання учнів (студентів) до активної пізнавальної діяльності, формування в них відповідної мотивації);
- змістовий (оптимальний підбір предметів навчального плану, змістовність навчальних програм і підручників, а також продуманість змісту кожного заняття);
- операційно-дієвий (підбір прийомів, методів, форм і засобів навчання);
- контрольно-регулюючий (контроль за засвоєнням знань, сформованістю умінь та навичок);
-оцінно-результативний (виявлення рівня знань, умінь і навичок кожного учня чи студента, причин неуспішності і їх усунення).
Реалізація кожного компонента і їх сукупності передбачає свідому, цілеспрямовану взаємодію викладача і учня (студента).
Основні функції процесу навчання. Основними функціями процесу навчання є освітня, розвивальна і виховна.
Освітня функція передбачає засвоєння учнями, студентами системи наукових знань, формування вмінь і навичок.
Знання— узагальнений досвід людства про дійсність у вигляді фактів, правил, висновків, закономірностей, ідей, теорій.
Сформульовані вони у поняттях, судженнях, умовиводах, теоремах, концепціях, теоріях.
Розвивальна функція виявляється у розвитку мислення учнів, студентів, формуванні волі, емоційно-почуттєвої сфери, навчальних інтересів, мотивів і здібностей.
Виховна функція спрямована на формування наукового світогляду учнів, студентів шляхом засвоєння системи наукових знань про природу, суспільство і людину, виховання моральних, трудових, естетичних і фізичних якостей особистості.
Освітня, розвивальна та виховна функції реалізуються через такі чинники:
- використання змісту навчального матеріалу — для реалізації цих функцій викладач використовує основний матеріал навчальних дисциплін, доповнюючи його цілою додатковою інформацією;
- добір форм, методів і прийомів навчання — здійснюється з таким розрахунком, щоб вони заохочували до самостійного здобування знань;
- забезпечення порядку і дисципліни на уроці — повноцінне навчання можливе лише за умови високої дисципліни;
- використання оцінок — аналіз відповідей і мотивація оцінок, які виставляє викладач.
- особа викладача, його поведінка, ставлення до учнів, студентів — ерудований, тактовний, доброзичливий викладач позитивно впливає на їх навчальні результати і поведінку.
Перелічені чинники тісно пов'язані між собою, що зобов'язує чітко визначати їх освітню, розвивальну і виховну мету.