018_endern_standarti_suchasno_osv_ti._Zb_rka_rekomendats_y._Chastina_2_2011_

АНАЛІЗ ОСВІТНІХ ПРОГРАМ ДЛЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

(ОСНОВНОЇ ТА СТАРШОЇ ШКОЛИ) ЩОДО ВІДОБРАЖЕННЯ В ЇХНЬОМУ ЗМІСТІ

ҐЕНДЕРНОГО КОМПОНЕНТА

7

ВСТУП

Експерти проаналізували такі програми для основної та старшої школи (за освітніми галузями):

1.Освітня галузь «Мови і літератури»:

•Українська мова. 5–12 класи;

•Українська література. 5–12 класи;

•Зарубіжна література. 5–12 класи.

2.Освітня галузь «Суспільствознавство»:

•Історія України. 5–12 класи;

•Всесвітня історія. 6–12 класи;

•Етика. 5–6 класи;

•Правознавство. Практичний курс. 9 клас;

•Правознавство. 10–12 класи (профільний рівень);

•Людина і світ. 12 клас;

•Економіка. 11 клас.

3.Освітня галузь «Естетична культура»:

•Художня культура. 10–11 класи;

•Естетика. 12 клас.

4.Освітня галузь «Математика»:

•Математика. 5–12 класи.

5.Освітня галузь «Природознавство»:

•Природознавство. 5–6 класи;

•Біологія. 7–11 класи;

•Географія. 6–10 класи;

•Фізика. Астрономія. 7–12 класи;

•Хімія. 7-11 класи; Хімія. 10–12 класи (профільний рівень).

6.Освітня галузь «Технології»:

•Трудове навчання. Технології. 5–9 класи;

•Креслення. 12 класи;

•Інформатика. 9 клас;

•Інформатика. 10–12 класи.

7.Освітня галузь «Здоров’я і фізична культура»:

•Фізична культура. 5–12 класи.

Усі проаналізовані програми розроблено відповідно до Державного стандарту освіти. Вони є одними з основних документів для вивчення предметів інваріантної складової типових навчальних планів для загальноосвітніх навчальних закладів. Програми відповідають типологічній віднесеності, а також задовольняють критеріям адресної спрямованості. До того ж, вони є соціально й психологічно визначеними.

Експертизу здійснено відповідно до визначеної процедури ґендерної експертизи навчальних програм.

Аналіз освітніх програм щодо відображення в їхньому змісті ґендерного компонента проводили за схемою комплексної ґендерної експертизи офіційних навчальних документів, поданої в аналізові Державного стандарту.

ОСВІТНЯ ГАЛУЗЬ «МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ»

Програма курсу «Українська мова. 5–12 класи»

Навчальну програму з української мови для загальноосвітніх навчальних закладів «Українська мова. 5–12 класи» 1 розроблено відповідно до Державного стандарту освіти (освітня галузь «Мови і літератури»). На рівні змісту вона є ґендерно нейтральною, проте з формального погляду документ треба визнати ґендерно негативним.

Аналізована програма не пропонує для вивчення в рамках курсу жодного доцільного ґендерного компонента. Це не може не бентежити, оскільки вже майже півстоліття активно розвивається окрема галузь мовознавчої науки – ґендерна лінгвістика, яка досліджує мовні засоби конструювання ґендеру як соціальної статі. У шкільному курсі мови ґендерної проблематики можна торкнутися в кількох розділах:

–по-перше, у змісті так званих вступних уроків, під час яких діти засвоюють соціальні аспекти функціонування мови, наприклад: урок «Значення мови в житті суспільства» (5 клас), «Мова – скарбниця духовності народу» (7 клас), «Мова – найважливіший засіб спілкування, пізнання і впливу» (8 клас) тощо;

–по-друге, у змісті окремих мовних тем, наприклад: тема «Іменник» на уроках, присвячених опрацюванню категорії граматичного роду (6 клас); «Лексикологія» на уроках, присвячених уживанню стилістично нейтральної та забарвленої лексики, культурі вживання доречних мовних засобів у спілкуванні (6 клас);

–по-третє, у змісті так званої соціокультурної лінії, яка пропонує орієнтовну тематику текстів дидактичного матеріалу, розмовних тем та тем учнівських письмових робіт;

–по-четверте, у частині Державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки відповідно до змісту мовного матеріалу та матеріалу з розвитку мовлення, зокрема, у змісті мовної та мовленнєвої ліній для 12-го класу передбачено, що «учень додержується загальноприйнятих етичних та етикетних норм поведінки і культури спілкування», проте, яких саме норм, не зазначено.

На жаль, у рецензованій програмі не реалізовано жодної з перелічених можливостей долучити ґендерний компонент до шкільної мовної освіти.

Варто зазначити, що укладачі програми не мали на меті бодай побіжно (формально) вказати на ґендерний аспект. Про це свідчить наскрізне вживання в тексті освітнього документа слова учень на позначення і учнів, і учениць. Навіть у тій частині, яка оформлена як таблиця, у колонці «Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів», послідовно вжито й виділено шрифтом слово учень (розуміє, визначає, аналізує, читає тощо).

У пояснювальній записці до програми іменники чоловічого роду на позначення осіб

обох статей ужито:

–в однині – 11 разів (учня, вчителя, автора);

–у множині – 47 разів (учнів, учителів, старшокласників, школярів).

1Українська мова. 5–12 класи: Програма для загальноосвітніх навчальних закладів / Г. Т. Шелехова, В. І. Тихоша,

А.М. Корольчук, та ін.; За ред. Л. В. Скуратівського. – К.: Перун, 2005.

9

Крім того, автори тричі використовують займенникові конструкції на зразок той, хто говорить або пише щодо осіб обох статей. Лише один раз ужито синонімічний вираз кожна особистість щодо тих, хто навчається. Так само один раз ужито іменник діти.

Утексті характеристики змістових ліній скрізь вживають іменники, прикметники та займенники чоловічого роду на позначення осіб обох статей. Наприклад: учень; адресат мовлення; співрозмовник; уміти висловити незгоду з позицією співрозмовника так, щоб не образити його тощо (сторінки не зазначаємо, оскільки це системна риса).

Поодинокі позитивні моменти є в змісті соціокультурної лінії, яка, однак, має рекомендаційний характер і окремих годин на реалізацію якої програмою не передбачено. Так, у пояснювальній записці, в загальній характеристиці цього змістового компонента програми, зазначено, що «соціокультурна лінія є засобом опанування… цінностей, норм, які регулюють стосунки між… статями».

Узмісті соціокультурної лінії передбачено блок «Я і ти (члени родини, друзі, товариші)», у якому запропоновано орієнтовну тематику висловлювань учнів, пор.: «Я – українець/українка» (5 клас); «Мамина пісня», «Смерекова хата – батьківський поріг» (6 клас); «На кого я хотів би (хотіла б) бути схожим (схожою)» (9 клас), «Мій друг», «Моя подруга» (12 клас). Тематика текстів дидактичних матеріалів назагал оминає ґендерну проблематику. Виняток становлять формулювання: «Мамина колискова», «Мати – берегиня роду» (6 клас); «Взаємини між чоловіком і жінкою та іншими членами родини» (7 клас); «Захоплення жінок (шиття, плетіння, вишивка тощо)», «Захоплення чоловіків (столярство, радіотехніка та інші) (10 клас). Та навіть у цих формулюваннях можна відчути вплив ґендерних стереотипів, а саме: уживання слова жінка в значенні дружина, патріархально зумовлені види занять жінок/чоловіків.

Окрім того, автори не раз пропонують некоректні з ґендерного погляду формулювання, які створюють враження «непомітності» жінок у суспільному житті. Так, у 5–6-х класах

узмісті соціокультурної лінії є формулювання «Видатні українці», у 8-му класі – «Внесок українців у світову культуру», в 11-му класі – «Герої національно-визвольного руху»; у 12-му класі – «Роль громадянина у відродженні й зміцненні української державності».

Як це не прикро зазначати, але в рекомендаційній частині програми не знайшли місця, щоб згадати про видатних українських мисткинь Лесю Українку, Ольгу Кобилянську, Марію Башкирцеву, Соломію Крушельницьку, Марко Вовчок, Катерину Білокур, діячок політичного та громадського руху Олену Телігу, Софію Русову, Христину Алчевську, учених Олександру Єфименко, Наталію Полонську-Василенко, Олену Курило, українських спортсменок.

З аналізованої програми діти не дізнаються про свої мовні права та, відповідно, про приклади їх порушення, серед них і про ті, що пов’язані з ґендерною дискримінацією, не довідаються про те, що таке мовний сексизм і як його можна подолати.

Узагальнюючи, уважаємо за потрібне наголосити, що в експертних висновках треба

розмежовувати рівень змісту аналізованої навчальної програми та формальний рівень (форму, мовне оформлення документа).

На рівні змісту навчальна програма з української мови для загальноосвітніх навчальних закладів «Українська мова. 5–12 класи» є ґендерно нейтральною, однак з формального погляду документ слід визнати ґендерно негативним. Цей висновок навряд чи справедливо ставити на карб авторам, адже жодних вимог, рекомендацій чи приписів