5.Зміст теми.

Для фіксації протеза велике значення має кількість опорних зубів, їх розміщення.

Опорними називаются зуби, які обмежують дефект зубного ряду, і на яких фіксується конструкція протезу.

Лінія, що сполучає опорні зуби, на яких розміщуються кламери, називається кламерною. Її напрямок залежить від положення опорних зубів. Якщо опорні зуби розміщуються на одній половині щелепи, то кламерна лінія має сагітальний напрямок, а при розміщенні опорних зубів на протилежних сторонах – трансверзальний чи діагональний. При використанні в якості опори одного зубу кріплення протезу називається точковим, двох зубів – лінійним, трьох і більше – площинним. Найменш доцільним є точкове кріплення, коли всі поштовхи, що спиймаються протезом при його функціональному навантаженні, передаються на пародонт одного зуба, що призводить до його перевантаження. При жувальному тиску протез рухається важілеподібно в різних напрямках. Сила цього руху вимірюється довжиною плеча важеля. Плече дорівнює перпендикуляру, опущеному з середини кламерної лінії, тобто лінії, що сполучає середини опорних зубів. Чим більше плече важеля, тобто чим більша сила жувального тиску, тим більше вивертаюча сила на опорні зуби. Це нам вже відомо з попередньо вивченого матеріалу. В даній темі ми будемо розглядати вимоги, яким мають відповідати опорні зуби різних конструкцій знімних протезів, для того щоб знати, як розприділити всі сили, що діють на протез , в однаковій мірі на всі опорні зуби.

Кожний знімний протез має свої конструктивні особливості, що визначаються положенням і величиною дефекту, кількістю зубів, що залишилися, станом їх твердих тканин і пародонту, станом слизової оболонки, яка вистилає протезне ложе, збереженістю альвеолярного відростка, вираженістю твердого піднебіння і іншими анатомічними особливостями.

Розглянемо констркуцію частково знімного пластинкового протезу та бюгельного протезу з телескопічною системою фіксації. Особливу роль відіграють вимоги до опорних зубів.

Планування конструкції протезу можливе лише після детального клінічного і параклінічного обстеження: при цьому варто звернути увагу на величину і топографію дефекту, стан зубів, що обмежують дефект, і пародонту, стан беззубого альвеолярного відростку, вид прикусу, оклюзійне відношення.

Найбільше значення має стан пародонту опорних зубів, що обмежують дефект зубного ряду. Стійкість зубів, як правило, свідчить про здоровий пародонт. Патологічна рухомість, навпаки, являється відображенням глибоких змін в тканинах пародонту, стан якого потребує детальної оцінки. В той же час слід пам*ятати, що стійкі зуби, що мають ознаки захворювань пародонту у вигляді оголення шийок, гінгівіту, патологічних ясеневих і кісткових карманів, потребують додаткового рентгенологічного обстеження. Це ж відноситься і до зубів, що мають пломби і каріозні дефекти, стирання коронок, штучні коронки, зміну кольору. Гарним показником для оцінки оклюзійних взаємовідношень і положення опорних зубів являються діагностичні моделі.

В якості опори лікарю часто доводиться використовувати зуби, які піддавались лікуванню з приводу карієсу, пульпіту, верхівкового періодонтиту. Останні можуть служити опорою лише після ретельного пломбування всіх кореневих каналів, при умові благоприємного клінічного протікання і відсутності в анамнезі даних про загострення. Перенесені захворювання пародонту зменшують його резервні можливості і знижують стійкість пародонту до функціонального перевантаження. При приміненні протезів воно достатньо велике і здатне спровокувати загострення процесу. Саме тому до якості лікування хронічних верхівкових запалень пародонту перед протезуванням пред*являються жорсткі вимоги.

Отже показання до покриття опорного зуба штучною коронкою для знімних пластинкових протезів наступні:

1. При відсутності вираженого екватора зуба;

2. При неправильномуйого положеннів зубній дузі;

3. При дефектізуба каріозногочи травматичногопоходження;

4. При застосуванні стрічкового кламера: стрічковий кламер, фіксуючи протез, постійно ковзає по поверхні опорного зуба, внаслідок осідання протезу в слизову оболонку при навантаженні і поверненні в початкове положення при його знятті. Внаслідок цього травмується емаль, і під ним можуть накопичуватися рештки їжі і м*які зубні відкладення, що сприяє розвитку карієсу, появі гіперестезії.

5. Необхідність в покритіопорних зубівштучними коронкамиможе виникнути і при наявності старих, не потребуючих заміни часткових знімних протезів.

В інших випадках круглий і напівкруглий кламер можуть бути укріплені на опорномі зубі без покриття його штучною коронкою.

Препарування опорних зубів під конструкцію знімного пластинкового протезу.

Опорніплощадкидуже важливі для утримання і правильного функціонування знімних пластинкових протезів. Опорні площадки зазвичай створюють на литих конструкціях. Для правильного виготовлення опорної площадки при препаруванні опорного зуба потрібно зняти досить значній шар твердих тканин. Опорна площадка не повинна перешкоджати правильному виготовленню знімного часткового протезу без погіршення характеристик самої опорної коронки. При цьому можна забезпечити ідеальні умови для формування необхідних лож для накладок, ретенційного піднутрення чи направляючих поверхонь в конструкції штучної коронки. Цього легко досягти лише в тому випадку, якщо шлях введення і кінцева конструкція часткового знімного протезу будуть визначенні до препарування опорних зубів під штучні коронки.

Відпрепаровані опорні зуби повинні бути паралельні один одному. Це дуже важлива умова для повноцінного функціонування протезу

І. Характерною особливістю бюгельних протезів являється комбінований спосіб передачі жувального тиску через пародонт опорних зубів і м*які тканини, що покривають беззубі альвеолярні відростки. Одною із складових бюгельного протезу являється опорно – утримуючий кламер, що і забезпечує такий спосіб розприділення жувального тиску.

Для правильного розуміння розприділення тиску на опорний зуб варто розглянути топографію різноманітних частин його клінічної коронки. Клінічна коронка має 5 опуклих частин: оклюзійну (жувальна поверхня, або ріжучий край), вестибулярну, оральну і дві контактних. Вертикальна лінія, проведена у напрямку довгої осі зуба лілить його на мезіальну і дистальну половини (за повздовжню вісь прийнято вважати лінію, що проходить через середину коронки і кореня зуба). Лінія, проведена через найбільш виступаючі точки зуба, називається екватором зуба Вертикальна осьова лінія на вестибулярній і оральній поверхні, пересікаючись з екватором зуба утворює чотири квадранти, нумерація яких починається зі сторони дефекту. І і ІІ квадранти називаються оклюзійними, а в функціональному відношенні – опорними, ІІІ і ІV – відповідно гінгівальними і ретенційними.

Та частина, яка знаходиться між екватором і шийкою зуба називається ретенційною чи опорною Плече кламера, розміщене на цій поверхні утримується екватором зуба. Такі кламери називаються утримуючими. Частина зуба між екватором і оклюзійною поверхнею називається опорною. Кламери, деталі яких розміщуються на обох частинах коронки зуба (опорній і ретенційній ) називаються опорно – утримуючими або комбінованими.

До опорно – фіксуючих елементів знімних протезів, в тому числі і бюгельних, відносять різноманітні телескопічні системи, включаючи різні конструкції коронок, опорних балок. Телескопічна система фіксації характеризується наявністю двох конструктивних елементів - опорної (незнімної), що фіксується на зубах, і знімного протеза. Протезизфіксацієютелескопічними коронками показаніпри дефектах I, IIчиIII класупо Кенеді.До телескопічної фіксації варто віднести і балочну або штангову систему фіксації знімних протезів: на опорні зуби виготовляють коронки,до яких припаюють штанги. Опорна незнімна частина у вигляді коронок чи надкореневих ковпачків, між якими розміщується штанга чи балка (патриця), відповідно в базисі протезу розміщується металева контрштанга (матриця), що точно повторює форму штанги. Така фіксація найбільш доцільна при значних дефектах ІІІ класу.

Опорні зуби, на яких кріпляться телескопічні коронки мають відповідати наступним вимогам:

• Коронкова частина по можливості має бути високою, з добре вираженим екватором;

• Опорнізуби, наякихкріпляться телескопічні коронки,мають бути стійкими;

• Без патологічнихзмін в тканинах пародонту, осіопорних зубів паралельні;

• В антогонуючомузубномуряду не повинно бути вираженого феномену Попова – Годона.

Приміненнятелескопічнихкороноквважається найбільш доцільним при дефектах з одиночно стоячими зубами, які зберегли достатню висоту клінічної коронки.

Виготовлення телескопічної коронки протипоказане в наступних випадках:

• Наявність виражених патологічних змін в тканинах пародонту опорних зубів;

• Значний нахилопорних зубів,що не дозволяє створити паралельність між ними шляхом препарування;

• Наявність серцево – судинних захворювань в анамнезі, що недопускають препарування зубів під анестезією;

• Патологічне стирання твердих тканин зуба ІІ – ІІІ ступеня;

• Низькі клінічні коронки.

При препаруванні зубів під телескопічну коронку їм надають циліндричної форми. Вісь підготовленого зуба має бути перпендикулярною до оклюзійної площини. Висота відпрепарованої культі має бути нижча оклюзійної площини на 1,5 – 2 мм. Зуби, підготовлені під телескопічну коронку мають бути паралельними.

Планування конструкції бюгельного протезу включає в себе визначення межової лінії лдя всіх опорних зубів, виявлення на кожному опорному зубі величини ретенційної зони і вибір кламеру, визначення місця розміщення дуги бюгельного протезу на верхній і нижній щелепі, визначення розмірів, форми базису і ,найголовніше, шляху введення протезу. Всього цього можна досягти з допомогою паралелометра, спираючись на основні закони паралелометрії.

Паралелометром називається апарат, призначений длявизначення паралельностістінок опорних зубів, нанесення на них межовоїлінії,визначення виду імісцярозміщенняелементів кламерів,щозабезпечуєнадійну фіксацію протеза,вільне введенняівиведенняйого з порожнинирота.

Перш ніж приступити до основних правил паралелометрії, потрібно розшифрувати деякі поняття, такі як:«екватор зуба», «межова лінія», «опорна»і«ретенційна»зонизуба.

Коли повздовжня вісь і вертикальний стержень паралелометра паралельні один одному, графітовий стержень окреслить на поверхні зуба найбільший периметр – екватор. Нахиляючи столик паралелометра разом з зубами, коли його вертикальна вісь не буде паралельна стержню паралелометра, графітовий стержень окреслить нову лінію, що не співпадатиме з екватором.. З декількох нахилів потрібно обрати такий, який забезпечить найкращу ретенційну зону і умови для розміщення кламерів, розглядаючи протез як єдине ціле. Обравши найбільш раціональний нахил моделі, фіксують її положення на столику паралелометра, заміняють аналізуючий стержень на графітовий і на всіх опорних зубах окраслюють межову лінію, що відповідає найбільшому периметру зуба при даному його нахилі. Існує думка, що якщо зуби не мають нахилу, то межова лінія і екватор зуба співпадають. Але ця думка помилкова, оскільки межова лінія визначається на гіпсовій діагностичній моделі з допомогою паралелометра і ніколи не співпадає з екватором зуба, в зв*язку з непаралельним положенням зубів, а отже і не може бути ідентифікована з ним.

Межова лінія ділить поверхню зуба на дві частини: опорну і утримуючу. Жорстка верхня частина плеча разом з оклюзійною накладкою має розміщуватися вище межової лінії, а більш еластична нижня частина опускається під неї, в напрямку ясеневого краю. Найбільш важливою для фіксації протезу являється утримуюча зона, між межовою лінією і ясеневим краєм.

Основні правила паралелометрії:

• Паралелометр дає можливість остаточно визначити конструкцію бюгельного протезу;

• Загальна кламерна лінія, незважаючи на те, що вона вигнута, в цілому має бути паралельна оклюзійній площині;

• Протез при фіксації його в порожнині рота має передавати жувальний тиск по осі зуба;

• Протез має бути сконструйований так, щоб він раціонально розприділяв навантаження між зубами, що залишилися, і альвеолярними відростками.