- •Розділ 1 науково-теоретичні аспекти фінансового сектора україни
- •Огляд економічних джерел
- •Нормативно-правове забезпечення
- •Розділ 2 фінансовий сектор України: тенденції розвитку та проблеми в сучасних умовах
- •2.1. Сутність і складові фінансового сектора економіки України
- •2.2. Інституційне середовище фінансового сектора економіки
- •2.3. Сучасний стан розвитку фінансового сектору економіки України
- •Динаміка пасивів банківської системи України у 2007 - 2011 роках (тис. Грн)
- •Динаміка основних видів ресурсів комерційних банків України у 2008 - 2012 роках (тис. Грн)
- •Структура доходів і витрат банків України
- •2.4. Конкурентоспроможність фінансового сектору України в сучасних умовах глобалізаційного розвитку
- •Оцінка конкурентоспроможності фінансового сектору України в порівнянні з країнами снд
- •Розділ 3 Проблеми та перспективи розвитку фінансового сектору Украіни
- •Висновки
- •Список використаних джерел
Висновки
Отже, фундаментом ефективного функціонування сучасної економічної системи будь-якої країни є вагома роль фінансового сектору у відтворювальному процесі. Попри кризові події останніх років, що супроводжують його функціонування, не можна спростувати той факт, що протягом тривалого періоду саме фінансовий сектор був акселератором економічного зростання розвинутих країн, забезпечуючи трансформацію заощаджень в інвестиції.
Проаналізувавши різні підходи до визначення функцій фінансового сектору, вважаємо найбільш прийнятним виділяти такі функції: посередницька, інформаційна, забезпечення ліквідності та управління ризиками. Такі міркування знаходять своє авторитетне підтвердження. Зокрема, Д. Стігліц зазначає, що не часто трапляється ситуація, при якій підприємці мають достатньо капіталу для інвестування, у той час, коли особи, які мають заощадження, стикаються із проблемами високого ризику інвестування, низької ліквідності тощо. Саме фінансовий сектор має розв'язати такі проблеми через акумуляцію капіталу у великої кількості малих заощадників та його ефективніше використання. При цьому він «трансформує, об'єднує та знижує ризики, сприяє зростанню ліквідності та забезпечує інформаційну підтримку».
Найважливішими завданнями стратегічного планування розвитку фінансового сектору є: розв'язання проблем міжсекторної координації, насамперед ефективний взаємозв'язок фінансового і реального секторів; координація позиції нових фінансових технологій, адже, як показує досвід країн „економічного дива", стадії інноваційного розвитку повинна передувати достатньо тривала імітація технологій; координація діяльності інститутів розвитку: національних проектів розвитку фінансового сектору, Українського агентства з інновацій та інвестицій тощо; політика у сфері фінансової освіти, особливо у частині прямого зв'язку академічної науки з практикою; посилення громадянського суспільства: залучення суспільних організацій у процес формування стратегії розвитку фінансового сектора.
Рейтинг поточної конкурентоспроможності України, за даними Світового економічного форуму, протягом 2010-2012 рр. є задовільним (відносна рейтингова позиція належить до інтервалу від 50 до 75%), але має тенденцію до погіршення. Це пов'язано, на нашу думку, із загальними наслідками глобальної фінансової кризи, що дозволила виявити недоліки та слабкі місця в механізмі функціонування національної соціально-економічної системи, зокрема фінансового сектору. Разом з тим якісна оцінка рейтингу України за індексом розвитку фінансового ринку протягом періоду, що аналізується, зазнала істотних змін. У 2010 р. відносна рейтинго-ва позиція країна за цим індексом відповідала задовільному рівню, а у 2011 і 2012 рр. погіршилась і стала відповідати лише низькому. При цьому слід відмітити, що якісна порівняльна оцінка стану розвитку фінансового ринку 2011 року була кращою, ніж у 2012-му.
Що стосується динаміки конкурентоспроможності фінансового сектору України у 2011 році, порівнюючи з 2010-м, то, крім стану небанківських фінансових послуг, її покращенню сприяли позитивні зміни інституційного середовища та фінансової доступності. Це знайшло відображення у зміні відносної рейтингової позиції за відповідними індексами.
У 2012 році, порівнюючи з 2011-м, позитивні зміни спостерігалися за більшістю факторів формування міжнародної конкурентоспроможності фінансового сектору, зокрема такими, як: стан ділового середовища, рівень фінансової стабільності, розвиненість ринку банківських фінансових послуг і загальна активність фінансових ринків.
На сьогодні в сфері державного регулювання фінансового сектора існує багато проблем, які потребують нагального вирішення. Серед них: відсутність концептуальних засад здійснення інтеграції до світового фінансового простору в практичній роботі органів влади і професійних учасників фінансового ринку; відмінність у підходах до регулювання національного фінансового ринку та недостатній рівень економічного розвитку України в порівнянні з ринками економічно розвинутих країн не дають можливості на рівних конкурувати з розвинутими фінансовими ринками за інвестиційні ресурси та забезпечити конкурентоспроможність фінансових послуг національного ринку; високими залишаються політичні, економічні, операційні та інші ризики для учасників-нерезидентів, що працюють або зацікавлені працювати на українському фінансовому ринку; відсутня довгострокова стратегія розвитку регулювання і нагляду за фінансовим сектором як за цілісною системою, що в свою чергу негативно відбивається на координації фінансових регуляторів, створенні єдиного правового простору, уніфікації процедур регулювання і нагляду, затверджені консолідованого нагляду тощо.