Основні положення гендерної соціології
Тендерна соціалізація є процесом засвоєння тендерних (соціостатевйх) ролей і відтворення типів поведінки, очікуваних суспільством від чоловіків та жінок.
Первинна тендерна соціалізація людини починається з моменту народження, коли батьки та інші дорослі навчають дитину її ролі хлопчика або дівчинки. Свою статеву належність вона усвідомлює вже в 1,5 року, дворічна вже знає свою стать, у 3—4 роки свідомо розрізняє стать, часто асоціюючи її з зовнішніми ознаками, наприклад, з одягом. У 7-8 років поглиблюється статева диференціація поведінки (різні інтереси хлопців і дівчат, різні ігри та партнери, стилі поведінки). Усвідомлення дитиною своєї статевої ролі охоплює уявлення про те, наскільки її якості відповідають очікуванням та вимогам чоловічої або жіночої ролі.
Процес зміцнення пов’язаний з нагородами та покараннями. Батьки заохочують поведінку, яка відповідає статі дитини, та негативно ставляться до протилежних дій. Причому хлопців частіше і і варять, і хвалять. Батьки більш занепокоєні, коли сини проявляють риси фемінності, ніж коли дочки демонструють ознаки маскулінності. Засуджуючи несамостійність хлопців, вони спокійно ставляться до незалежності дівчат від інших. У процесі самосоціалізації діти на основі вербальної та невербальної взаємодії готують себе до життя в суспільстві, поступово усвідомлюючи, що певна поведінка викликає пошану або осуд оточення. Це означає, що дитина спочатку осмислює спою стать, потім намагається поводитися адекватно своїм уявленням про норми поведінки особи її статі.
Відповідно дівчат готують до виконання господарських обов’язків (батьки, вихователі заохочують їх участь у домашніх справах, бути ніжними та охайними, грати з ляльками), а хлопців - до позасімейної, публічної діяльності {їм Надають більшої незалежності, схвалюють активність і самостійність).
Отже, тендерна ідентичність формується різними способами: внаслідок позасвідомого наслідування дитиною поведінки людей своєї статі; намагань поводитися відповідно; спілкування Д друзями (дітьми) своєї та протилежної статі; під впливом навчання і заохочення певної поведінки дитини дорослими. До 20 років завершується первинна тендерна соціалізація, одним з головних агентів якої є родина.
Невідповідність суспільним нормам, що висуваються до тендерних ролей створює численні суперечності, які призводять до конфліктів.
Гендерно-рольовий конфлікт - це суперечність між традиційними уявленнями про тендерну роль і реальними потребами людини та з реальними рольовими проявами особистості.
Крім тендерно-рольового конфлікту можуть виникати інші види дисгармоній, зокрема статеві девіації.
Статеві девіації - це відхилення від нормативів статевих і тендерних ролей. Це крайні, найбільш серйозні форми порушень.
До статевих девіацій можна віднести транссексуалізм, гомосексуалізм та трансвестизм.
Значно впливають на тендерну соціалізацію тендерні стереотипи.
Тендерні стереотипи - механізми, що забезпечують закріплення, трансляцію засвоєння (в процесі соціалізації) тендерних ролей від покоління до покоління без врахування об’єктивних соціальних змін (які впливають на процес формування особистості та її тендерно- рольову активність).
У суспільній свідомості вони функціонують як стандартизовані уявлення про моделі поведінки та риси характеру відповідно до понять “чоловіче” та “жіноче”. Типово чоловічий образ - це сукупність рис, пов’язана із соціально необмеженою поведінкою, компетентністю, раціональними здібностями, активністю і результативністю. Типово жіночий образ - характеризує соціальні й комунікативні навички, теплоту, емоційну підтримку.
Стереотипи створюються суспільством штучно, формуючись протягом багатьох років, важко піддаються коригуванню або ліквідації, обмежують свободу, можливості людини, прийняття рішень у різних сферах життєдіяльності. Тим більше, що, як відомо, не існує чисто “чоловічої-” або чисто “жіночої"’ особистості; будь-яка особистість втілює у собі риси як фемінності, так і маскулінності.
Отже, стереотипи дуже повільно змінюються.
Ще одним важливим питанням зі сфери наукового аналізу тендерної соціології є насильство щодо жінок. У повсякденному житті поширені такі форми насильства проти жінок, як домашнє, сексуальні домагання на робочому місці, згвалтування, примушення до заняття проституцією, торгівля жінками. Але насильства зазнають не тільки жінки, а й чоловіки.
Кризові періоди життя суспільства супроводжуються зростанням насильства. У сучасному українському суспільстві ця тенденція домінує як на сімейному, так і на суспільному рівнях. Вона становить значну загрозу не тільки для життя та здоров’я жінок, а й для розвитку суспільства та формування сімейних цінностей. Саме тому це питання не може розглядатися відокремлено від питань влади га прийняття рішень у сім’ї. Суттєва відмінність у доходах, стартових можливостях жінок і чоловіків, тендерна нерівність у сфері економіки га побуту є передумовами насильства взагалі й між статями зокрема.
Залежно від місця здійснення визначають такі рівні насильства:
Фізичне, сексуальне, психологічне насильство в сім’ї: нанесення побоїв, сексуальний примус щодо дівчат, згвалтування жінки чоловіком, експлуатація (примус до непосильної праці), постійні образи та знущання.
Фізичне, сексуальне, психологічне насильство в суспільстві: (Гвалтування, сексуальні домагання й залякування на роботі, в навчальних закладах та інших місцях, торгівля жінками, примушення до заняття проституцією.
За іншою класифікацією виділяють такі форми насильства: сексуальне; домашнє, або родинне; емоційне насильство (образи, пайка, докори, зневажливе ставлення, невиправдані ревнощі, погрози, ігнорування, маніпуляція, звинувачення, формування почуття прочини); насильство на роботі; фізичне насильство (побиття жінок, лапаси, викручування рук, штовхання тощо); економічне насильство (заборона на працю поза оселею, відмова в грошах або надання недостатньої кількості грошей, відбирання грошей або приховуваннядоходів); вербальне насильство (окрики, брутальність, брудна лайка, нецензурні вирази); використання дітей проти матері (залякування тим, що вона більше не побачить своїх дітей, заяви, що вона погана мати і буде відчувати себе (пінною щодо “кинутих” дітей, використання дітей для передачі погроз); лінгвістичний сексизм (дискримінація з використанням мовних зворотів); обмеження свободи поведінки (ізоляція від навколишнього середовища, перешкоджання у спілкуванні з друзями та родичами, заборона запрошувати додому своїх знайомих).
Отже, застосування тендерного підходу під новим кутом зору розкриває більшість традиційних для соціології проблем, зокрема й сім’ю як об’єкт соціологічного дослідження. Безпосередньо вивчає сім’ю як специфічне суспільне утворення спеціальна соціологічна теорія - соціологія сім’ї.
Соціологія сім’ї - галузь соціології, що вивчає закономірності виникнення, функціонування й розвитку сімейно-шлюбних стосунків як соціального феномену в конкретних соціокультурних умовах.
Сім 'я як об’єкт соціологічного вивчення
Предмет соціології сім’ї - специфічні соціальні відносини, що виникають між сім’єю і суспільством та всередині сім’ї.
Об’ єкт її - сім’я як мала соціальна група і як специфічний соціальний інститут регулювання відтворення людини за допомогою певної системи норм, ролей. Найчастіше соціологія сім'ї використовує категорії “сім’я”, “шлюб”, “умови життя” тощо. Сім’я є соціальним інститутом і малою соціальною групою, що має історично визначену організацію, члени якої пов’язані родинними стосунками, спільним побутом і взаємною моральною відповідальністю.
Шлюб є історично змінною соціальною формою стосунків між чоловіком та жінкою, через яку суспільство впорядковує й санкціонує їх статеве життя, встановлює подружні та батьківські права й обов’язки.
Сім’я є складнішою системою ніж шлюб, оскільки вона, здебільшого, об’єднує не тільки подружжя, а й їх дітей і найближчих родичів.
Ознаки сім’ї:
шлюбні зв’язки;
зв’язки спорідненості (через шлюб і по крові);
спільний бюджет;
спільний побут.