33. Поняття, склад і структура основний засобів.

Основні виробничі фонди – це засоби праці які беруть участь в праці виробництва протягом тривалого періоду, зберігаю, свою натуральну форму і частинами переносять свою вартість на створюваний продукт.

До них відносять: земля, будинки і споруди, транспортні засоби, передавальне устаткування, багаторічні насадження, робоча і продуктивна худоба, прилади, інструменти. Залежно від участі у виробничому процесі основні фонди поділяють на 2 групи: основні виробничі фонди і основні фонди не виробничого призначення.

За використанням основні фонди поділяються на: Діючі – ті які використовуються в господарстві. Недіючі – ті які не використовуються в даний час. Запасні – різне устаткування, що перебуває у резерві і призначення для заміни об’єктів основних фондів.

Структура основних виробничих фондів – це відсоткове співвідношення окремих видів основних фондів, до їхньої загальної вартості на підприємстві. Облік ОВФ ведуть в кількісному і вартісному виразі.

34. Суть і економічне значення якості продукції.

Якість продукції – це сукупність її властивостей і характеристик, що зумовлюють спроможність даної продукції задовольняти потреби споживача згідно з її цільовим призначенням.

С/Г продукція має різне цільове призначення: *продукція кінцевого споживання, яка завдяки своїм біологічним, якісним характеристикам безпосередньо використовується для особистого споживання (свіжі овочі), *проміжна продукція, яка призначена для подальшого використання в с/г виробництві в наступних циклах відтворення (насіння, корми). *с/г сировина, це ті види продукції, які йдуть на промислову переробку (зерно, цукр.буряк). Кожному з типів продукції притаманні свої показники і якості:

1. Біологічні – характеризують придатність с/г продукції до споживання і їжу. Характерний вміст мікро і макро елементів продукції, білків, жирів, вітамінів.

2. Технологічні – характерні такі властивості продукції, які є необхідними для її ефективної промислової переробки або для виробничого використання в наступних циклах виробництва.

3. Трансфортабельність – характеризує ступінь її придатності до перевезення і вантажно-розвантажувальних робіт відповідними засобами і способами.

4. Надійність – придатність продукції до збереження біологічних і ряду технологічних показників якості при її зберіганні і трансформації.

5. Екологічні – це екологічна чистота продукції та її придатність до споживання в їжу людьми, або для годівлі тварин з точки зору нешкідливого її впливу на стан живого організму.

6. Безпечність – характеризує ступінь безпеки працівників в процесі виробництва і використання продукції.

35. Суть та економічне значення стандартизації та сертифікації.

Стандарт – затверджений уповноваженим органом документ, який встановлює загальні правила, інструкції характерні для певної діяльності, процесів, послуг продукції, включаючи ті дотримання яких є не обовязковими. Стандарти можуть бути: 1. Міжнародні -прийняті міжнародними органами стандартизації, 2. Національні - державні стандарти України, прийняті виконавчим органом центральної влади з питань стандартизації, 3. Регіональні (галузеві) – прийняті на відповідному регіональному рівні уповноваженими органами, 4. Технічні умови – документ, який встановлює технічні вимоги, що їм має відповідати продукція, процеси чи послуги.

Сертифікація – це процедура за допомогою якої уповноважений орган документально засвідчує відповідність продукції встановленим законодавством вимогам. Розрізняють 2 види сертифікації: 1. Обовязкова здійснюється для окремих видів продукції, яка може становити небезпеку для життя і здоровя людей, тварин, рослин і довкілля, 2. Добровільна здійснюється з ініціативи виробника, продавця, постачальника чи споживача на відповідність продукції певним вимогам.