2.2 Роль колективного договору та угоди.

На даний час роль колективного договору має велике значення. Колективний договір може заповнювати своїми локальними нормами прогалини трудового законодавства, підвищувати гарантії трудових прав працівників, покращувати охорону праці та соціально-побутові умови, може також націлювати на повагу та розвиток трудових традицій даного підприємства, заоохочувати непрацюючих вже ветеранів праці, покращувати медичне та культурно-спортивне обслуговування працівників, непрацюючих ветеранів праці та їх сімей.

Колективний договір виступає як засіб виховання дисципліни праці, добросовісних відносин до праці, передбачаючи заходи матеріального та морального заохочення високоякісної праці та заходи впливу на недисциплінованих працівників та порушників колективного договору. Виробниче, народно-господарське значення колективного договору полягає в

23

тому, що воно спрямоване на удосконалення виробництва, організації праці, покращення якості продукції, підвищення продуктивності праці. [7, c. 121]

Таким чином, колективний договір має правове, соціально-економічне, політичне, народно-господарське, виробниче та виховне значення. Всі ці аспекти значення, ролі колективного договору виступають у тісному взаємозв’язку в єдиному правовому акті.

Фактично колективні переговори існують ще до їх офіційного початку, оскільки власник або уповноважена ним особа, і представники трудового колективу готуються до проведення переговорів, збирають необхідну інформацію, визначають свою лінію поведінки, тактику і стратегію ведення переговорів, у загальних рисах вирішують коло питань, що будуть винесені на переговори. Кожна із сторін готує пакет аргументованих пропозицій щодо структури і змісту колективного договору. Ці пропозиції передаються іншій стороні з метою їх попереднього вивчення, аналізу, підготовки висновків.

Щоб досягти успіхів на переговорах, сторони перш за все повинні врегулювати різні процедурні питання, їм належним чином необхідно визнати один одного уповноваженим виступати від імені сторони, яку вони представляють, заявити про готовність вести переговори в певний час і у визначеному місці, ретельно підготувати всю необхідну документацію, уточнити обсяг повноважень, визначити тривалість переговорів і врегулювати різні питання.

Від імені трудового колективу переговори повинен вести орган, який одержав на це повноваження, до яких відповідно до частини 1 статті 4 Закону України від 01.07.1993 року № 3356 “Про колективні договори і угоди” (із змінами і доповненнями) відносяться професійні спілки, об’єднання профспілок в особі їх виборних органів або інші представницькі організації трудящих, наділені трудовими колективами відповідними повноваженнями. При наявності на підприємстві кількох профспілок чи об’єднань або інших уповноважених трудовими колективами на представництво органів вони

24

повинні сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів і укладення колективного договору. [2, c. 105]

Для ведення переговорів будь-яка із сторін не раніше як за три місяці до закінчення дії колективного договору або у строк, визначений колективним договором, письмово повідомляє іншу сторону про початок переговорів. Інша сторона протягом семи днів повинна розпочати переговори.

Власник або уповноважена ним особа повинна вести переговори з представниками трудового колективу у визначений час і у встановленому місці. Він не повинен ухилятися від цього обов’язку, брати участь у переговорах без бажання досягти згоди, затягувати переговори, відмовлятися від пред’явлення будь-яких пропозицій тим вимогам, що заявили представники трудового колективу.

Для ведення переговорів і підготовки проекту колективного договору, утворюється робоча комісія з представників сторін, склад якої визначається сторонами. Крім представницьких сторін до участі в переговорах можуть залучатися також спеціалісти, експерти  запрошені за домовленістю сторін.

Особи, які беруть участь у переговорах як представники сторін, а також спеціалісти, запрошені для участі в роботі комісій, на період переговорів та підготовки проекту звільняються від основної роботи із збереженням середнього заробітку та включенням цього часу до трудового стажу. Всі витрати, пов’язані з участю у переговорах і підготовці проекту, компенсуються в порядку, передбаченому законодавством про працю або колективним договором.

 В усіх випадках при проведенні колективних переговорів сторони повинні дотримуватись принципів соціального партнерства, взаємної довіри і поваги, рівноправності сторін у внесенні пропозицій.

Сторони можуть переривати переговори з метою проведення консультацій, експертиз, отримання необхідних даних для вироблення відповідних рішень і пошуку компромісів. Переговори можуть також

25

перериватися, якщо сторони не дійшли згоди при обговоренні конкретних пропозицій. У таких випадках складається протокол розбіжностей, до якого заносяться зміст розбіжностей та пропозиції сторін про заходи, що необхідно провести, причини, через які не можна прийняти рішення. В протоколі обумовлюються також строки відновлення переговорів.

Для вирішення розбіжностей, що виникають у ході переговорів, після складення протоколу створюється примірна комісія. Вона складається з однакової кількості представників сторін для підготовки рекомендацій щодо вироблення рішення, яке б задовольнило обидві сторони, а у разі недосягнення згоди сторони звертаютьсядо посередника, обраного сторонами. Примирна комісія або посередник у термін до семи днів розглядає протокол розбіжностей і виносить рекомендації по суті спору.

Коли колективні переговори закінчилися успішно і робоча комісія сформувала проект колективного договору, то він передається на обговорення трудового колективу. Процес обговорення може проходити в різних формах: на зборах структурних підрозділів, шляхом тиражування і розповсюдження проекту серед працюючих. Після такого обговорення робоча комісія збирає, узагальнює і розглядає пропозиції, висловлені в ході обговорення, приймає рішення щодо доцільності і можливості їх реалізації та вносить відповідні зміни і доповнення до проекту колективного договору.

Доопрацьований проект колективного договору виноситься на загальні збори чи конференцію трудового колективу для його обговорення і прийняття. Якщо загальні збори чи конференція трудового колективу відхилили проект колективного договору в цілому або окремі його положення, сторони зобов’язані поновити переговори для реалізації рішень і пропозицій зборів чи конференції. Термін таких переговорів для пошуку необхідного рішення не повинен перевищувати десяти днів. Після закінчення цих переговорів проект колективного договору в цілому знову виноситься на розгляд загальних зборів чи конференції трудового колективу. [13, c. 537]

26