4. Особливості росту і розвитку сільськогосподарських тварин та їх вплив на продуктивність

Тваринний організм протягом життя змінюється завдяки процесам росту і розвитку.

Сукупність морфологічних і біохімічних змін, що відбувається в клітинах, тканинах і в організмі тварин під впливом спадковості та зовнішнього середовища з моменту зародження до смерті, називається індивідуальним розвитком, або онтогенезом.

Онтогенез складається з двох основних процесів: росту і розвитку. Хоча ці поняття взаємопов'язані, але вони не рівнозначні.

Під ростом розуміють збільшення розмірів організму та його маси. В основі росту лежать три різних процеси: поділ клітин, збільшення їх маси і об'єму, збільшення міжклітинних утворень. Але не будь-яке збільшення маси вважається ростом. При відгодівлі старих тварин маса збільшується за рахунок жирових відкладень. Таке збільшення маси не можна вважати власне ростом. Ріст у молодих тварин - це результат формування білкового статусу.

Ріст тварин безпосередньо залежить від переважання процесів синтезу, асиміляції над процесами дисиміляції (розкладання) речовин.

Під розвитком тварин розуміють ускладнення структури організму, спеціалізацію і диференціацію його органів і тканин. Іншими словами, розвиток - це якісні зміни вмісту клітин, процеси, що формують органи і це проходить кожний організм від заплідненого яйця до дорослого, здатного до розмноження і подібного в основних рисах із батьківським, організмом.

Для розвитку тварин характерні такі важливі особливості:

-спеціалізація клітин, органів і тканин у виконуванні визначеної функції в організмі;

- виникнення нових і ускладнення існуючих функцій органів і тканин (морфогенез);

- об'єднання і взаємозв'язок різних органів і тканин. У ссавців і птиць цю функцію (інтеграції) виконують нервова та ендокринна системи, ферменти та кров;

-пристосування організму до конкретних умов навколишнього середовища;

- періодизація індивідуального розвитку тварини.

Для онтогенезу всіх видів сільськогосподарських тварин характерним є ряд загальних генетичних, біохімічних, морфологічних і фізіологічних закономірностей.

Генетичні закономірності онтогенезу:

- генетична обумовленість онтогенезу, постійність ознак і властивостей тваринного організму,

- залежність формування фенотипу тварини від його генотипу;

- спадкова обумовленість швидкості і тривалості росту, досягнення в оптимальних умовах середовища визначених розмірів тіла тварини і тривалості його життя;

- спадкова основа організму може змінюватися за рахунок мутацій.

Біохімічні закономірності онтогенезу :

- спрямованості всіх біохімічних процесів на підвищення взаємодії клітин, органів, і тканин організму, на створення єдиної системи, що саморегулюється;

- гальмуванні з віком асимілятивних процесів, зменшенні в органах і тканинах вмісту води і збільшенні кількості мінеральних речовин;

- зменшенні з ходом онтогенезу відкладання в організмі сполук азоту, в результаті чого відбувається зниження фізико-хімічної активності білків тіла і крові, збільшується кількість холестерину.

Морфологічні закономірності онтогенезу:

- зниження інтенсивності росту тварин із віком;

- залежність темпів росту організму, окремих органів і тканин від умов годівлі і утримання тварин (закон недорозвиненості).

Фізіологічні закономірності онтогенезу бувають такі:

- стадійний характер росту і розвитку (ембріональний і постембріональний періоди);

- на кожній стадії онтогенезу особини підтримується стан рухомої рівноваги її систем і функцій;

- в процесі старіння з'являються зміни у поведінці організму, зниженні його життєздатності і пристосованості до умов навколишнього середовища.

Розвиток організму починається із запліднення яйцеклітини і формування зиготи (запліднена яйцеклітина), яка представляє собою складне неоднорідне біологічне утворення. Зигота включає в себе хромосомні і нехромосомні системи батька і матері.

Зигота (спадкова основа) несе в собі відбиток всієї попередньої історії розвитку даного виду тварин, тобто його філогенезу. Зокрема, під генотипом слід розуміти весь комплекс спадкової інформації, що визначає генеральну лінію розвитку організму. Цим і пояснюється постійність видових, породних і лінійних властивостей тварин. У процесі онтогенезу тварини відбувається як би мовити розкриття його генотипу, що завершується формуванням фенотипу дорослої особини. Фенотип - це комплекс усіх ознак і стан особини в даний час, на визначеному етапі онтогенезу. Зумовлений фенотип спадковою природою організму і умовами середовища.

Усі закономірності онтогенезу використовують при організації вирощування сільськогосподарських, тварин.

М.П.Червінський відкрив закон недорозвиненості тварин. Суть його полягає в тому, що при поганій годівлі найбільше відстають у розвитку тканини і органи, які в цей період ростуть із більшою інтенсивністю. На основі цього закону рекомендують забезпечувати молодих тварин достатньою за рівнем і повноцінністю годівлею.

З віком інтенсивність росту спочатку кісткової, а потім м'язової тканини зменшується. Іноді тварини відстають у рості й розвитку при неповноцінній годівлі, а потім за сприятливих умов годівлі починають інтенсивно рости. Це явище називають компенсацією відставання в розвитку.

Періодизація індивідуального розвитку

Індивідуальний розвиток тварин проходить у 2 періоди:

-ембріональний

-постембріональний (табл. 1)

Ембріональний період
Зародкова стадія Тривалість (діб) у: корів 3 5 овець 30 свиней 25	Утворення зиготи Імплантація (занурення зиготи в слизову оболонку матки 13-15 діб) 3.. Дроблення зиготи, формування ектодерми, ендодерми, мезодерми 4. Органогенез 5.Диференціювання і спеціалізація клітин, тканин, початок утворення органів. 6. Маса ембріона росте повільно
Передплідна фаза Тривалість (діб) у: корів 25-26 овець 17-18 свиней 12- 17	1 . Продовження органогенезу плода 2. Окостеніння скелета, формування мускулатури і породних ознак.
Плідна фаза Тривалість (діб): корів 210 овець 100-105 свиней 80-85	1 . Завершення диференціювання тканин, органів і систем 2. Бурхливий розвиток маси ембріона (в останню третину вагітності). Ріст скелета, внутрішніх органів
Постембріональний період
Фаза новонародженості	Пристосування новонародженого до нового типу живлення, обміну речовин, теплорегуляції
Фаза молочного живлення Від народження до відлучення від матері 2-4 міс	1 . Молочне живлення 2. Подальша адаптація до умов навколишнього середовища 3. Ріст органів травлення, кістяка, м'язів
Фаза настання статевої зрілості	1 . Статеве дозрівання. 2. Подальший розвиток організму
Фаза фізіологічної зрілості	Період розквіту всіх функцій організму, високої продуктивності, відтворення потомства
Фаза старіння організму	Згасання основних функцій, одряхління організму.

Швидкість росту тварин у різні періоди життя неоднакова. Ріст можна визначити за масою тіла і промірами. Розрізняють абсолютний і відносний приріст.

Під абсолютним приростом тварин розуміють збільшення живої маси і промірів молодняку за певний проміжок часу (добу, декаду, місяць, рік).

Основним показником абсолютного приросту найчастіше є середньодобовий приріст, який визначають за формулою:

А = (Wt – Wo)/t де А - абсолютний приріст; Wt - маса тіла кінцева; Wo - маса тіла початкова; t— час.

Абсолютний приріст одиниці маси тіла за одиницю часу не може характеризувати істинну швидкість росту. Для цієї мети обчислюють відносний приріст, який виражають у відсотках. Розраховують його за формулою:

В = (Wt – Wo)/ Wo *100 де В - приріст за певний відрізок часу, %; Wt - кінцева маса тварин; Wo -початкова маса тварин.

Ця формула дає змогу охарактеризувати напруженість росту за короткий період, бо за тривалого періоду приріст дає не тільки початкова маса тіла, а й та маса тіла, що приросла пізніше і бере участь у процесі росту. Враховуючи це, американський вчений Броді пропонує іншу формулу:

К = ((Wt – Wo)* 100)) / ((Wt + Wo)/2).

У виробничих умовах для обліку росту тварину зважують після народження, а потім в 1, 2, 3, 6, 9 та 12- місячному віці; тварин старше року зважують раз на півріччя або на рік.

Лінійний ріст визначають вимірюванням. Результати вимірювання в сантиметрах записують у відповідні документи. Вимірювання і зважування слід проводити одночасно, бажано одними і такими ж інструментами (у різні періоди).

Встановлено, що тривалість життя залежить від тривалості періоду розвитку, розмірів тварин, їх плодючості і типу живлення. Тварини живуть довше, якщо період їх розвитку і маса тіла більші. За даними А.П.Маркушина, травоїдні тварини довговічніші, ніж м'ясоїдні.

Одна з особливостей розвитку тварин - нерівномірність росту не тільки організму в цілому, але і окремих частин тіла, органів, тканин, особливо скелета.

За особливостями росту осьового і периферійного скелета, за П.Д. Пшеничним , тварин розділяють на три типи:

1. в постембріональний період росту периферичного скелету переважає над ростом осьового (кріль, кішка);

2. трапляється у свиней, його особливістю є однакова швидкість росту в

постембріональний період осьового і периферичного скелету;

3. відрізняється значним переважанням швидкості росту периферичного скелету під час внутрішньоутробного розвитку (велика рогата худоба, вівці, коні).