4. Стан справ у сільському господарстві

У жовтні 1991 р. законодавці прийняли концепцію роздержавлення і приватизації землі.

Передбачалося, що за 1992 р. колгоспи і радгоспи мають бути перетворені на асоціації або господарські товариства. При цьому проголошувалося право кожного колгоспника на вихід з колгоспу і створення власного приватного господарства.

На основі цієї концепції парламент прийняв кілька законів, серед яких Закон «Про селянське (фермерське) господарство». Закон зобов'язував місцеву владу вилучити частину земель, що була в користуванні колгоспів і радгоспів, і утворити спеціальний фонд для бажаючих організувати фермерське господарство.

Через рік парламент визнав, що в Україні можуть існувати державна, колективна і приватна форми власності на землю. Вони оголошувалися рівноправними. Однак законодавці не пояснили змісту колективної форми власності на землю.

В результаті, колгоспи і радгоспи продовжували бути основним елементом агропромислової структури. Паювання або акціонування майна колгоспів і радгоспів не зачіпало виробничих відносин, і земля залишалась у колективному користуванні.

Фермерське господарство в Україні з багатьох причин розвивалося повільно.

Для нормального розвитку фермерства потрібна чітка законодавча база, реальна допомога держави фінансовими кредитами, сучасною технікою, зокрема, малою механізацією.

Але ці умови були відсутні. В Україні на початок 1993 р. налічувалося тільки 14,6 тис. селянських господарств, в 1995 р. – 32 тис, в 1997 р. – 39,9 тис а в 1999 р. стало ще менше – 35 тис.

Тим часом у сільському господарстві України обсяг продукції невпинно зменшувався, а її собівартість зростала.

Сільське господарство стало одним із факторів розкручування інфляційних процесів. У 1999 р. понад 85% колективних сільськогосподарських підприємств були збитковими.

Втрачання колгоспів і радгоспів вимагало значних державних затрат, безлімітних кредитів, але гарантувало більш-менш позитивні результати.

 

5. Фінансова криза та здійснення грошової реформи.

Подібної допомоги потребували й інші галузі народного господарства, зокрема вугільна.

Внаслідок цього загальна емісія грошей досягла величезних розмірів.

Україну охопила інфляція, яка за своїми темпами перевищила всі наявні досі показники. Грошові ін'єкції проводилися в умовах подорожчання імпорту, енергоносіїв і невпинного спаду виробництва.

 

Поняття і терміни

Емісія – створення і випуск у обіг грошової готівки, здійснюється державною скарбницею.

 

Симптоми фінансової кризи були відчутними ще в умовах існування СРСР. Щоб зменшити соціальну напругу в суспільстві, радян­ське керівництво додатково випустило в обіг грошову масу. Грошові доходи населення стали зростати, а випуск товарів народного споживання падав – виник дефіцит товарів першої необхідності.

До того ж у країнах, які обрали самостійний шлях розвитку, вартість карбованця була різною.

Користуючись відкритістю кордонів, з України масово вивозили товари та продукти в сусідні держави. До того ж з вересня 1991 р. взагалі припинилося централізоване надходження в Україну рубльової маси, яка друкувалася в Росії.

У цих умовах Україна вимушена була вийти з так званої «рубльової зони». Президент України 7 листопада 1992 р. підписав Указ «Про реформу грошової системи в Україні». Щоб захистити своїх громадян від «вимивання» товарів сусідами, в Україні до карбованців додалися купони, без яких на її території неможливо було зробити купівлю. З часом в Україні стали випускати власні грошові знаки (купони-карбованці).

Внаслідок інфляції рахунок грошей пішов на сотні, тисячі і мільйони. Такі гроші втратили властиві їм функції і стали гальмом соціально-економічного розвитку.

З другої половини 1994 р. в Україні розпочалося приборкання інфляції. В її подоланні суттєву допомогу надав Міжнародний валютний фонд і Європейський банк реконструкції та розвитку.

Україна взяла курс на запровадження стабільних грошей: у вересні 1996 р. в обіг була введена сучасна грошова одиниця – гривня.

Однак грошова система України функціонує не ізольовано, а залежить від стану національної економіки, а також від фінансових коливань на світовому ринку. Цю залежність засвідчила фінансова криза в Росії (літо-осінь 1998 р.), яка призвела до падіння курсу гривні і до погіршення економічної ситуації в Україні.