Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Розділ 9 ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ КООПЕРАТИВІВ
Кооперативи — добровільні об‘єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.
Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог Господарського кодексу, інших законодавчих актів.
З метою здійснення господарської діяльності на засадах підприємництва громадяни можуть утворювати виробничі кооператив (кооперативні підприємства).
Виробничий кооператив
Виробничим кооперативом визнається добровільне об’єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої діяльності, що базується на особистій трудовій участі та об’єднання майнових правових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності.
Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальну, сервісну, будь-яку іншу підприємницьку діяльність не заборонену законом.
Виробничий кооператив є юридичною особою і діє на основі статуту.
Найменування виробничого кооперативу повинно містити слова «виробничий кооператив» або «кооперативне підприємство».
Принципи діяльності виробничого кооперативу
Виробничі кооперативи створюються та здійснюють свою діяльність за такими принципами:
59
Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО
•добровільність членства громадян у кооперативі та вільний вихід з нього;
•особиста трудова участь членів кооперативу у діяльності кооперативу;
•відкритість і доступність для тих, хто визнає статут кооперативу, бажає брати участь у його діяльності на умовах встановлених статутом кооперативу;
•демократичний характер управління кооперативом, рівні права членів кооперативу при прийнятті рішень;
•розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх трудової та майнової участі в діяльності кооперативу;
•контроль членів кооперативу за його роботою, в порядку виз-
наченому статутом.
Загальні умови створення виробничого кооперативу
Засновниками (членами) виробничого кооперативу можуть бути громадяни, іноземці та особи без громадянства. Чисельність членів виробничого кооперативу не може бути меншою, ніж три особи.
Рішення про створення виробничого кооперативу приймається його установчими зборами.
Виробничий кооператив вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації відповідно до вимог Господарського кодексу.
Членами виробничого кооперативу можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають статут кооперативу та дотримуються його вимог, беруть майнову і трудову участь у діяльності кооперативу.
Громадяни можуть одночасно бути членами інших виробничих кооперативів, а також членами інших типів кооперативів (споживчих, житлових тощо). Підставою для вступу до виробничого кооперативу є письмова заява.
Членство у виробничому кооперативі припиняється у разі:
•добровільного виходу;
•припинення трудової участі в діяльності кооперативу;
60
Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
•виключення з кооперативу;
•не затвердження загальними зборами членів кооперативу рішення правління про прийняття до кооперативу.
Майно виробничого кооперативу
Майно виробничого кооперативу становить колективна влас-
ність кооперативу: будівлі, споруди, майнові внески його членів, виготовлена продукція, доходи одержані від її реалізації та іншої діяльності передбаченої статутом кооперативу, іншого придбаного на підставах не заборонених законом.
Виробничий кооператив за рахунок власного майна формує відповідні фонди.
Майно виробничого кооперативу відповідно до його статуту поділяється на пайовий і неподільній фонди. Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків і . майна кооперативу (за винятком землі). Пайові внески до нього не включаються. Порядок формування і розміри неподільного фонду встановлюються статутом.
Розміри пайових внесків до кооперативу встановлюються в рівних частинах та/або пропорційно очікуваній участі члена кооперативу.
Фінансові ресурси виробничого кооперативу формуються за рахунок доходу від реалізації продукції (робіт і послуг), пайових та інших внесків членів кооперативу, кредитів та інших надходжень не заборонених законодавством..
Господарська діяльність виробничого кооперативу Виробничий кооператив відповідно до його статуту самостійно
визначає основні напрямки господарської діяльності. Здійснює її планування та організацію.
Виробничий кооператив реалізує свою продукцію та послуги за цінами і тарифами, які встановлюються ним самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законом, — за державними цінами і тарифами.
61
Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО
Відносини виробничого кооперативу з іншими підприємствами, організаціями, установами і громадянами у всіх сферах господарської діяльності встановлюються на основі договорів.
Доход виробничого кооперативу формується з надходжень з господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і виплат на оплату праці найманого персоналу. Доход спрямовується на сплату податків, інших обов’язкових платежів, на покриття збитків, проведення відрахувань у фонди кооперативу, кооперативні виплати, виплату часток доходу на паї тощо.
Кооперативні виплати — частина доходу виробничого кооперативу, що розподіляється між членами виробничого кооперативу з урахуванням їх трудової та іншої участі в діяльності кооперативу. Нарахування часто виплат на паї здійснюється за підсумками фінансового року з доходу з урахуванням необхідності формування його фондів За рішенням загальних зборів членів кооперативу виплата часток доходів на паї може здійснюватись у грошовій формі, товарами цінними паперами тощо.
Виробничий кооператив самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність відповідно до закону. Порядок використання іноземної валюти встановлюється законом та статутом кооперативу.
Припинення діяльності кооперативу
Припинення діяльності виробничого кооперативу може відбутися за рішенням загальних зборів членів кооперативу шляхом реорганізації або ліквідації.
Розділ 10 СПОЖИВЧА КООПЕРАЦІЯ
Споживча кооперація — система самоврядних організацій громадян (споживчих товариств, їх спілок, об’єднань), а також
62
Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
підприємств та установ цих організацій, яка є самостійною організаційною формою кооперативного руху.
Первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство — самоврядна організація громадян, які на основі добровільності членства, майнової участі та взаємодопомоги об’єднуються для спільної господарської діяльності з метою колективного організованого забезпечення своїх економічних і соціальних інтересів. Кожен член споживчого товариства має свою частку в його майні.
Споживче товариство є юридичною особою і діє на основі статуту.
Споживчі товариства можуть на добровільних засадах об’єднуватись в спілки, інші форми об’єднання передбачені законом, єдину спілку споживчих товариств України та мають право вільного виходу з них.
Власність споживчої кооперації складається з власності споживчих товариств, спілок (об’єднань) та їх спільної власності і є однією з форм колективної власності. Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до установчих документів товариств, спілок, об’єднань.
Об’єкти права власності споживчої кооперації можуть перебувати у спільній власності споживчих товариств, спілок, (об’єднань). Їх частка у власності визначається договором.
Правові засади організації і діяльності споживчої кооперації визначаються законом.
Споживчі товариства, їх спілки (об’єднання) можуть утворювати для здійснення своїх статутних цілей підприємства, установи та інших суб’єктів господарювання відповідно до законодавства.
Підприємствами споживчої кооперації визнаються унітарні або корпоративні підприємства, утворені споживчими товариствами.
Підприємства об’єднань громадян,
релігійних організацій
Підприємством об’єднань громадян, релігійної організації є унітарне підприємство засноване на власності об’єднання громадян
63
Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО
(громадської організації, політичної партії) або власності релігійної організації для здійснення господарської діяльності з метою виконання своїх статутних завдань.
Право власності об’єднань реалізують їх вищі статутні органи управління в порядку передбаченому статутними документами. Право власності релігійних організацій реалізується їх органами управління відповідно до закону.
Засновником підприємства об’єднання громадян є відповідне об’єднання громадян, що має статус юридичної особи, а також об’єднання (спілка) громадських організацій у разі, якщо його статутом передбачено право заснування підприємств. Політичним партіям та юридичним особам, що ними створюються, забороняється створювати підприємства за винятком засобів масової інформації, підприємств, що здійснюють продаж суспільно-політичної літератури, інших пропагандсько-агітаційних матеріалів, виробів з власною символікою, проведення виставок, лекцій, фестивалів та інших суспіль- но-політичних заходів.
Релігійні організації мають право засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські підприємства необхідні для забезпечення діяльності цих організацій.
Підприємство об’єднання громадян, релігійної організації діє на основі статуту і є юридичною особою, здійснюючи свою діяльність на праві оперативного управління або господарського відання відповідно до вимог Господарського кодексу.
Обмеження щодо створення та діяльності окремих видів підприємств об’єднання громадян, релігійної організації встановлюються законами.
Інші види підприємств
Приватні підприємства
Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої
64
Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання — юридичної особи.
Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається Господарським кодексом та іншими законами.
Селянське (фермерське) господарство
Селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції.
Членами селянського фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою).
Відносини пов’язані із створенням та діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулюються Господарським кодексом та Законом «Про селянське (фермерське) господарство», іншими законами.
Орендне підприємство
Орендним підприємством визнається підприємство, створене орендарем на основі оренди цілісного майнового комплексу, існуючого державного або комунального підприємства чи майнового комплексу виробничого структурного підрозділу (структурної одиниці) цього підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності.
Орендарем є юридична особа, утворена членами трудового колективу чи цого підрозділу, майновий комплекс якого є об’єктом оренди.
Організація членів трудового колективу, зареєстрована як юридична особа має переважне право на укладення договору оренди майна того підприємства (структурного підрозділу), де створено цю організацію.
Орендодавцями щодо майнових комплексів, які належать до державної або комунальної власності є Фонд державного майна та його регіональні відділення.
65
Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО
Законом визначаються об’єкти державної та комунальної власності, на яких не можуть створюватись орендні підприємства.
Передача в оренду майнових комплексів не припиняє права власності на це майно. Передавати цілісні майнові комплекси в оренду забороняється. Орендоване підприємство може бути визнане банкрутом у встановленому законом порядку.
Підприємства з іноземними інвестиціям
Підприємство, створене відповідно до вимог Господарського кодексу в статутному фонді якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.
Іноземною інвестицією є цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.
Іноземні інвестиції можуть вкладатися в об’єкти, інвестування в які не заборонено законом України.
Підприємства з іноземними інвестиціями мають право бути засновниками дочірніх підприємств, створювати філії і представництва на території України і за її межами з додержанням вимог законодавства України та законодавства відповідних держав.
Законом можуть бути визначені галузі господарювання та/або території, в яких встановлюється загальний розмір участі іноземного інвестора, а також території, на яких діяльність підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки.
Правовий порядок і статус діяльності підприємств з іноземними інвестиціями визначається Господарським кодексом, законом про режим іноземного інвестування в Україні, іншими законодавчими актами.
66
Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Іноземне підприємство
Іноземне підприємство є унітарне або корпоративне підприємство, створене на законодавстві України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб.
Іноземні підприємства не можуть створюватися в галузях, визначених законом, що мають стратегічне значення для безпеки держави.
Діяльність філій, представництв та інших відокремлених підрозділів підприємств, утворених за законодавством інших держав, здійснюється на території України відповідно до законодавства України.
Умови і порядок створення, вимоги до організації та діяльності іноземних підприємств визначаються Господарським кодексом і законом про іноземне інвестування, іншими законами.
Іноземці та особи без громадянства при здійсненні господарської діяльності в Україні користуються такими самими правами і мають такі самі обов’язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено законом.
Іноземні юридичні особи при здійсненні господарської діяльності в Україні мають такий самий статус, як і юридичні особи України, з особливостями передбаченими законодавством України, а також міжнародними договорами.
Індивідуальне підприємство
Індивідуальне підприємство — це таке підприємство, власником якого є одна особа. Власник як правило є бізнесменом і менеджером одночасно. Бізнес веде від свого імені і на свій ризик, має необмежену персональну відповідальність. За своїми зобов’язаннями відповідає всім своїм майном. Власник не є юридичною особою. Позбавлений права використовувати найману працю, податки сплачує як фізична особа.
Форми індивідуального бізнесу: індивідуальна трудова діяльність; підприємницька діяльність без утворення юридичної особи; індивідуальне приватне підприємство.
67
Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО
Підприємець без утворення юридичної особи має право мати свій розрахунковий рахунок в банку, товарний знак, одержувати кредити, зменшені ставки податків на доходи від підприємництва.
Малі підприємства Мале підприємство — це не просто невелике по чисельності і
обсягу продукції виробництво, а зовсім нова структура породжена в економіці України, здатна надати широку свободу вибору і додаткові робочі місця, забезпечити швидку компенсацію затрат, оперативно реагувати на зміну споживчого попиту. Малі підприємства покликані сприяти подолання галузевого та регіонального монополізму, розширенню конкуренції, впровадженню досягнень науковотехнічгого прогресу, розширенню експортного потенціалу України, значному зміцненню економічної бази району, міста, регіону.
Виробничо-господарська діяльність малих підприємств має ряд переваг: динамічність організаційної форми, здатної залежно від змін попиту виробництва, оперативно перебудовувати його на нові технології і продукцію; готовність до комерційного ризику з метою захоплення ринку в умовах конкуренції; більш високий рівень залежності від кінцевих результатів праці, працівників малого підприємства, відносним зниженням вартості готової продукції за рахунок витрат виробництва; оперативністю керівництва.
Держава зацікавлена у розвитку малого підприємництва і для його підтримання було зроблено наступне:
•1991 р. утворено Державний комітет із сприяння малим підприємствам та підприємництву (ліквідований у 1994 р.);
•1993 р. заснований Державний інноваційний фонд і приймається державна довготермінова програма державної підтримки підприємництва, у складі місцевих органів влади створені департаменти, покликані здійснювати державну політику підприємництва;
•створений Державний комітет України з питань розвитку підприємництва;
68
Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
•1994 р. утворено Фонд підтримки підприємництва і розвитку конкуренції;
•1998 р. видано Указ Президента України з питань розвитку підприємництва;
•розроблена Державна програма підтримки малого підприємни-
цтва на 1999–2000 рр.;
•створено Державний комітет України з питань регуляторної
політики та підприємництва.
Указом визначено, що суб’єктом малого підприємництва визнається особа, яка зареєстрована в установленому законом порядку, як фізична особасуб’єкт підприємництва без створення юридичної особи, так і юридична особа cуб’єкт підприємницької діяльності будь-якої форми власності, в яких середньооблікова кількість працюючих не перевищує 50 осіб, а обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн грн. До середньо облікової чисельності працівників входять усі працівники малого підприємництва в тому числі працюючі за договорами та за сумісництвом, а також працівники представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів.
Організація підприємницької діяльності
Державна реєстрація суб’єкта господарювання
Порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності врегульований постановами Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1999 р. № 747, від 1 жовтня 1999 р. № 1824, від 16 березня
2000 р. № 501.
На виконання Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:
1.Затвердити Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності.
2.… державним адміністраціям забезпечити виготовлення бланків документів.
3.Державному комітетові статистики та ліцензійній палаті: визначити порядок передачі і застосування органами державної
69
Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО
реєстрації ідентифікаційних кодів Єдиного державного реєстру
підприємств та організацій України...
4.Державному комітетові статистики. Державній податковій адміністрації. Пенсійному фонду. Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству внутрішніх справ привести свої нор- мативно-правові акти у відповідність із Положенням.
5.Установити такі розміри плати: за державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єктів підприємницької діяльності (реєстраційний збір): для громадян підприємців — 1,5; для юридичних осіб — 7 неоподаткованих мінімумів доходів громадян:
•за прискорену (протягом одного дня) державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єктів підприємницької діяльності — потрійний розмір відповідного реєстраційного збору;
•за державну реєстрацію змін (доповнень) до установчих документів суб’єктів підприємницької діяльності — 30 % реєстраційного збору;
•за видачу дубліката свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності — 10 % реєстраційного збору.
•перереєстрація суб’єктів підприємницької діяльності у зв’язку із зміною законодавства проводиться безоплатно, якщо інше не передбачено законом.
6.Установити, що орган державної реєстрації сплачує заявнику 20 % реєстраційного збору за кожний прострочений день державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності. (Див. Положення).
Розділ 11 ЗАСОБИ РЕГУЛЮВАННЯ
ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Держава для реалізації економічної політики, виконання цільових та інших програм і програм економічного і соціального розвитку
70
Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.
Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання є:
•ліцензування, патентування і квотування;
•сертифікація та стандартизація;
•застосування нормативів та лімітів;
•регулювання цін і тарифів;
•надання інвестиційних податкових та інших пільг;
•надання дотацій, компенсацій, цільових новацій та субсидій.
Ліцензування патентування, господарської діяльності
Ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфери господарювання, спрямовані на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.
Ліцензія — документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання-ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарськоі діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.
Законом України «Про підприємництво» встановлені певні обмеження, які стосуються здійснення певних видів діяльності. Перелік окремих видів діяльності встановлює Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України.
Ліцензуванню підлягають тільки ті види підприємницької діяльності, які безпосередньо впливають на здоров’я людини, навколишнє природне середовище та безпеку держави.
Для здійснення підприємницької діяльності, що ліцензується, необхідно отримати відповідну ліцензію та дотримуватись певних умов та правил здійснення даного виду діяльності (ліцензійні
71
Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО
умови), які встановлює Кабінет Міністрів України або уповноважений ним орган.
Ліцензія видається Кабінетом Міністрів або уповноваженими ним органами виконавчої влади, згідно з яким власник ліцензії має право займатись певним видом підприємницької діяльності.
Без ліцензії не можуть здійснюватися:
•пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копалин;
•виробництво, ремонт і реалізація спортивної та мисливської вогнепальної зброї і боєприпасів до неї, а також холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 м за секунду, створення та утримання стрілецьких тирів, стрільбищ, мисливських стендів;
•виготовлення і реалізація лікарських засобів;
•виготовлення і реалізація особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
•виготовлення пива, а також виготовлення і реалізація алкогольних напоїв, спирту етилового, коньячного і плодового;
•виготовлення та реалізація тютюнових виробів;
•медична і ветеринарна практика;
•юридична практика;
•створення та утримання гральних закладів і організація азартних ігор;
•міжнародні перевезення пасажирів і вантажів залізничним тa автомобільним транспортом; агентування морського торгівельного флоту;
•виготовлення та ввезення цінних паперів, документів суворого обліку і знаків поштової оплати, а також матеріалів і напівфабрикатів для їх виробництва;
•надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності, а також охороною громадян;
•видобування дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів, виготовлення і реалізація виробів з їх використанням;
•виконання авіаційно-хімічних робіт та аерофотозйомок;
72
Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
•аудиторська діяльність;
•страхова діяльність;
•виготовлення ветеринарних препаратів і медикаментів;
•пересилання грошових переказів, листів до 20 г, поштових карток;
•використання радіочастот;
•виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт та кадастрових зйомок;
•будівельна діяльність (окремі види);
•виготовлення і реалізація спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії індивідуального захисту, активної оборони та засобів для виконання спеціальних операцій і оперативно-розшукових заходів;
•діяльність, пов’язана з розробкою, виготовленням, вивезенням, ввезенням, реалізацією та використанням криптографічного та технічного захисту інформації, а також з наданням послуг із криптографічного та технічного захисту інформації;
•надання послуг на здобуття освіти з видачею спеціального документа державного зразка;
•діяльність, пов’язана з наданням туристичних послуг;
•надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення;
•судово-медична діяльність;
•здійснення операцій з металобрухтом;
•посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном;
•надання послуг телефонного зв’язку, технічне обслуговування мереж теле — радіо і проводного мовлення в мережах проводного мовлення в мережах промислової експлуатації;
•довірчі та інші операції з майном довірителя (вкладників);
•фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність, (окремі види визначаються Кабінетом Міністрів України);
•виготовлення і реалізація вибухових речовин;
•розроблення, виготовлення і реалізація спеціальних технічних засобів (в тому числі іноземного виробництва) для зняття
73
Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО
інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного зняття інформації;
•діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);
•здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами…;
•діяльність пов’язана з проведенням оцінки продуктивності та типу тварин, генетичною експертизою походження тварин, визначення якості тваринницької продукції, заготівлею та реалізацією племінних (генетичних) ресурсів.
Для отримання ліцензій на кожний вид діяльності суб’єкт підприємницької діяльності подає органу, що видає ліцензії, заяву про видачу ліцензії, в якій визначаються:
•відомості про заявника:
•для громадянина-підприємця, прізвище, ім’я, по батькові та паспортні дані, для юридичних осіб — найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, організаційно-правова форма, ідентифікаційний код;
•вид діяльності на який заявник має намір отримати ліцензію;
•термін дії ліцензії.
До заяви додаються такі документи:
•підприємцями-громадянами — копії документів, що засвідчують рівень освіти і кваліфікації, необхідні для здійснення відповідного виду діяльності, копію свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності;
•юридичними особами — копії свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності та установчих документів. Заявник несе відповідальність згідно із законодавством за достовірність відомостей, викладених у заяві та доданих до неї документів.
Ліцензія видається після прийняття рішення про її видачу та подання заявником до органу, що видає ліцензію документа про внесення плати за видачу ліцензії.
74
Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Орган, що видає ліцензії, приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у термін не пізніше 30 днів з дня одержання заяви та відповідних документів.
Увидачі ліцензії може бути відмовлено у разі виявлення недостовірних даних у документах поданих заявником, а також у разі неможливості здійснення заявником певного виду діяльності відповідно до ліцензійних умов. У рішенні про відмову у видачі ліцензії визначаються підстави відмови. Відмова у видачі ліцензії дається заявнику у письмовій формі. Відмова у видачі ліцензії може бути оскаржена у судовому порядку. Передача ліцензії іншим юридичним чи фізичним особам забороняється.
Термін дії ліцензії встановлюється органом, що її видає, але не може бути меншим ніж 3 роки. Дія ліцензії може бути продовжена на новий термін за заявою суб’єкта підприємницької діяльності.
Орган, що видає ліцензію має право призупинити дію ліцензії на певний термін у разі порушення суб’єктом підприємницької діяльності ліцензійних умов; невиконання заявником у визначений термін обов’язкових для виконання розпоряджень щодо додержання ліцензійних умов органу, спеціально уповноваженим Кабінетом Міністрів України, або органу, що видав ліцензію.
Уразі усунення порушень, що призвели до зупинення дії ліцензії, орган, що видав ліцензію приймає рішення про поновлення ліцензії.
Ліцензія може бути анульована. Рішення про анулювання або зупинення дії ліцензії доводиться до відома суб’єкта підприємницької діяльності у 5-денний термін.
Уразі втрати ліцензії, суб’єкт підприємницької діяльності зобо- в’язаний у десятиденний термін повідомити про це орган який видав ліцензію та подати заяву про видачу дубліката ліцензії.
Уразі зміни місцезнаходження або найменування юридичної особи, якщо це пов’язано з реорганізацією чи зміни відомостей, зазначених у ліцензії виданій громадянину-підприємцю, він повинен у десятиденний термін подати заяву органу, що видав ліцензію, для
75
Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО
переоформлення ліцензії з наданням відповідних документів, що підтверджують зазначені зміни.
Переоформлення ліцензії проводиться протягом десяти днів з дати подання заяви та необхідних документів.
За видачу ліцензії справляється плата встановлена Кабінетом Міністрів України.
Суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють підприємницьку діяльність без ліцензії, якщо її отримання передбачено законом, несуть відповідальність згідно з законодавством.
Патентування
Усферах, пов’язаних з торгівлею за грошові кошти (готівку, чеки,
арівно з використанням інших форм розрахунків та платіжних карток на території України), обмін готівкових валютних цінностей (у тому числі з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті та з платіжними картками), у сфері грального бізнесу та побутових послуг, інших сферах, визначених законом може здійснюватись патентування підприємницької діяльності суб’єктів господарювання.
Торговий патент
Торговий патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта господарювання займатись певними видами господарської діяльності вподовж встановленого терміну.
Спеціальний торговий патент
Спеціальний торговий патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта господарювання на особливий порядок оподаткування відповідно до закону. Порядок патентування певних видів підприємницької діяльності встановлюється законом.
Квотування (квота)
Квотування застосовує держава у необхідних випадках, встановлюючи граничний обсяг (квоти) виробництва чи обігу певного ви-
76
Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ду товарів і послуг. Порядок квотування виробництва та обігу (включаючи експорт та імпорт) встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.
Стандартизація та сертифікація застосовується у сфері гос-
подарювання:
•державні стандарти;
•кодекси усталеної практики;
•класифікатори;
•технічні умови;
•міжнародні регіональні і національні стандарти інших країн (за-
стосовуються в Україні відповідно до чинних міжнародних договорів України).
Застосування стандартів чи їх окремих положень є обов’язковим:
•для суб’єктів господарювання, якщо посилання на стандарти є в нормативно-правових актах;
•учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на стандарти;
•виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні; виробника чи постачальника, якщо його продукцію сертифіковано щодо вимог стандартів.
Уразі виготовлення продукції на експорт, якщо угодою (контрактом) визначено інші вимоги, ніж ті, що встановлено нормативноправовими актами України, дозволяється застосовування положень контракту…
З метою запобігання наданню послуг та реалізації продукції, небезпечних для життя, здоров’я та майна громадян і довкілля, сприяння споживачеві в виборі продукції, створення умов для участі суб’єктів господарювання у міжнародному економічному, науковотехнічному співробітництві та міжнародній торгівлі здійснюється
77