Черчение_методичка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова

В. Д. Борисенко, О. Ю. Кукліна, С. В. Шулежко

ОФОРМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТЕКСТОВОЇ ТА ГРАФІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

Рекомендовано Методичною радою НУК як навчальний посібник

Миколаїв 2007

УДК 744

ББК 30.11 Б 82

Рекомендовано методичною радою НУК як навчальний посібник

Рецензент Л.П. Воробйов, канд. техн. наук, доц.

Борисенко В.Д., Кукліна О.Ю., Шулежко С.В.

Б 82 Оформлення навчальної текстової та графічної документації: Навчальний посібник – Миколаїв: НУК, 2007 – 116 с.

У посібнику розглянуто правила оформлення текстових і графічних конструкторських документів, які виконуються студентами всіх напрямків і спеціальностей під час навчання в університеті. Під цими документами маються на увазі пояснювальні записки дипломних і курсових проектів, курсові та розрахунково-гра- фічні роботи, звіти з лабораторних робіт і практик, а також кресленики та схеми. Наведені приклади оформлення таких документів, указані особливості їх оформлення в навчальному процесі.

Призначений для студентів усіх курсів інститутів і факультетів, він може бути корисним аспірантам і викладачам.

УДК 744

ББК 30.11

© Борисенко В.Д., Кукліна О.Ю., Шулежко С.В., 2007

© Видавництво НУК, 2007

2

ОФОРМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТЕКСТОВОЇ ТА ГРАФІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

ВСТУП

Під час навчання в університеті студенти виконують й оформляють розрахункові та графічні завдання, навчальні текстові та графічні документи (лабораторні роботи, розрахунково-графічні завдання, звіти з практик, курсові роботи та проекти, а також дипломний проект). Ці документи повинні оформлятися відповідно до правил, які встановлені рядом нормативно-технічних документів. Такими документами є стандарти Системи конструкторської документації (СКД), Єдиної системи технологічної документації (ЄСТД), а також галузеві стандарти суднобудування.

Основне призначення стандартів СКД полягає в установленні єдиних оптимальних правил виконання, оформлення та обігу конструкторської документації.

У зв'язку зі зміною економічних умов і подальшим розвитком науково-технічного прогресу, прийняттям нових нормативно-пра- вових документів у галузі економіки та виробництва ряд основоположних стандартів Єдиної системи конструкторської документації (ЄСКД) було переглянуто, деякі стандарти розроблено заново, а деякі скасовано. Усі стандарти ЄСКД отримали статус міждержавних. На цей час ЄСКД налічує понад 160 стандартів.

З ліквідацією планової економіки зникла більшість функцій централізованого управління підприємствами. Серед них зникли чи значно зменшились функції централізованого забезпечення підприємств нормативними документами. Зараз це завдання повністю покладено на підприємства, а в галузі освіти – на навчальні заклади.

При підготовці цих методичних вказівок авторами у деяких випадках зроблено відступи від стандартів СКД, що обумовлено специфічними особливостями навчального процесу. Всі відступи схвалені технічною радою університету зі стандартизації й обговорені в тексті.

3

Борисенко В.Д., Кукліна О.Ю, Шулежко С.В.

1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Створення будь-яких виробів промисловості починається з розробки конструкторської документації. Всі конструкторські документи оформляють відповідно до вимог діючих стандартів.

На території України чинні такі нормативні документи: міждержавні стандарти, настановчі документи, рекомендації; державні стандарти України; республіканські стандарти колишньої УРСР, затверджені Держ-

планом колишньої УРСР до 1 серпня 1991 р.; настановчі документи та рекомендації Держспоживстандар-

ту України; галузеві стандарти (ОСТ) та технічні умови (ТУ) колишнього

СРСР, затверджені до 1 січня 1992 р., термін чинності яких не закінчився і вони не суперечать чинному законодавству України;

галузеві стандарти України (ГСТУ) – галузеві стандарти колишнього СРСР, утримувачами оригіналів яких є організації України.

Позначення нормативної документації мають такі абревіатури: ДСТУ – державні стандарти України;

ДСТУ ISO – державні стандарти, через які запроваджено стандарти Міжнародної організації зі стандартизації (ISO);

ГОСТ чи ГОСТ (ИСО) – державний стандарт України, прийнятий Міждержавною Радою як міждержавний і використовується державами-учасниками Угоди, що приєдналися до цього стандарту, як державний стандарт цих держав;

РСТ УРСР – республіканські стандарти колишнього СРСР; ГСТУ – галузеві стандарти України.

При розробці конструкторської документації використовується ДСТУ 3321:2003 і тимчасово діючі стандарти класу 2 колишньої ЄСКД, що складають Систему конструкторської документації – СКД.

СКД – це комплекс державних стандартів, який встановлює взаємопов'язані правила та положення щодо порядку розроблення, оформлення й обігу конструкторської документації.

Конструкторська документація – сукупність конструктор-

ських документів, які містять потрібні у загальному випадку дані, згідно з якими розробляють, виробляють, контролюють, постачають, експлуатують і ремонтують виріб. Конструкторська доку-

4

ОФОРМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТЕКСТОВОЇ ТА ГРАФІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

ментація – це частина технічної документації. В свою чергу, технічна документація – це сукупність документів, необхідна та достатня для безпосереднього користування на кожній стадії життєвого циклу виробу від його створення до утилізації.

Українські терміни та визначення основних понять СКД установлює ДСТУ 3321:2003. Терміни, визначені цим стандартом, мають використовуватися в конструкторській документації всіх видів, у довідковій і навчально-методичній літературі, що стосується конструкторської документації.

1.1 Види конструкторських документів

Конструкторський документ – це документ, який окремо чи разом з іншими документами визначає склад і конструкцію виробу та містить необхідні дані, згідно з якими розробляють, виробляють, контролюють, постачають, експлуатують і ремонтують виріб.

До конструкторських документів належать текстові й графічні документи.

Текстовий (конструкторський) документ – конструкторсь-

кий документ, що містить переважно суцільний чи поділений на колонки текст. Текстовий документ може містити графічні ілюстрації, які пояснюють викладений текст.

Графічний (конструкторський) документ – конструкторсь-

кий документ, що містить переважно графічне зображення виробу та (або) його складових частин, будови, принципу дії та внутрішніх і зовнішніх зв'язків його функційних частин.

До графічної документації відносяться кресленики, ескізи, схеми, графіки, плакати, рисунки.

Кресленик – графічний конструкторський документ, що містить зображення виробу, визначає його конструкцію та містить дані, згідно з якими розробляють, виготовляють, контролюють, монтують, експлуатують та ремонтують виріб.

Примітка – Креслення – процес створювання кресленика. Перелік конструкторських документів, які виконуються сту-

дентами під час навчання в університеті, та їх шифри наведено в таблиці 1.1.

5

Борисенко В.Д., Кукліна О.Ю, Шулежко С.В.

Таблиця 1.1 – Перелік конструкторських документів, які застосовуються в навчальному процесі

6

ОФОРМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТЕКСТОВОЇ ТА ГРАФІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

Продовж. табл. 1.1

Основними конструкторськими документами вважають: для деталей – кресленик деталі;

для складанної одиниці – специфікацію.

Відповідно до ГОСТ 2.102–68 під деталлю розуміють виріб, виготовлений з матеріалу однорідного за найменуванням та маркою, без застосування складальних операцій, наприклад: валик з однорідного шматка металу, литий корпус тощо.

Під складанною одиницею розуміють виріб, складові частини якого підлягають з'єднанню між собою на підприємстві-виготів- нику складальними операціями (згвинчуванням, зчленуванням, клепанням, зварюванням, паянням і т. д.).

Залежно від стадії розробки документи поділяють на проектні (технічна пропозиція, ескізний проект, технічний проект) та робочі (робоча документація).

7

Борисенко В.Д., Кукліна О.Ю, Шулежко С.В.

1.2 Комплектність навчальних документів

До комплекту курсової роботи, курсового та дипломного проектів входять пояснювальна записка та графічні документи (кресленики, схеми, графіки, плакати).

Пояснювальна записка у загальному випадку має містити:

–титульний аркуш;

–зміст;

–технічне завдання;

–вступ;

–основний текст;

–висновки;

–список використаної літератури;

–додатки.

До основного тексту пояснювальної записки повинні входити такі розділи:

–призначення й галузь застосування проектованого виробу;

–технічна характеристика;

–опис і обґрунтування обраної конструкції;

–розрахунки, що підтверджують працездатність і надійність конструкції;

–опис організації робіт із застосуванням розроблюваного виробу;

–очікувані техніко-економічні показники.

У залежності від особливостей виробу окремі розділи допускається об'єднувати чи виключати, а також додавати нові розділи, обумовлені специфікою проекту чи роботи.

Наприкінці пояснювальної записки без додавання до змісту можуть бути підшиті текстові документи, які містять текст, розбитий на графи (специфікації, таблиці і т. п.), що обумовлено зручністю збереження зазначених документів.

Кількість графічних документів та їх характер визначаються завданням на проект (роботу).

До комплекту розрахунково-графічного завдання входять розрахункова та графічна частина в обсязі, що визначається кафедрою, за планом якої воно виконується.

Розрахунок у загальному випадку повинен містити:

–ескіз або схему виробу, що розраховується;

–завдання розрахунку (з указівкою того, що потрібно визначити при розрахунку);

8

Борисенко В.Д., Кукліна О.Ю, Шулежко С.В.

2 ОФОРМЛЕННЯ ГРАФІЧНИХ КОНСТРУКТОРСЬКИХ ДОКУМЕНТІВ

2.1 Формати

Конструкторські документи, у тому числі навчальні кресленики та схеми дипломних і курсових проектів, курсових робіт, завдань тощо виконують на аркушах формату, обумовленому ГОСТ 2.301–68.

Формат – це аркуш певного розміру, призначений для виконання графічного або текстового документа. Він визначає розміри зовнішньої рамки аркуша конструкторського документа, виконаної тонкою лінією.

Згідно з ГОСТ 2.301–68 для креслеників та інших документів дозволяється застосовувати основні та додаткові формати.

Основний формат – формат конструкторського документа, розміри сторін якого становлять 1189× 841 мм або одержані послідовним діленням його на дві рівні частини паралельно меншої сторони до формату 297× 210 мм разом з останнім. Перелік основних форматів та їх позначення подано в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 – Розміри основних форматів

Граничні відхилення сторін форматів у межах: а) ±1,5 мм для сторін до 150 мм;

б) ±2 мм для сторін від 150 до 600 мм (під цей діапазон розмірів підпадають формати А4, А3 та А2);

в) ±3 мм для сторін більше 600 мм (формати А1 і А0). Додатковий формат – формат конструкторського докумен-

та, який утворюють збільшенням меншої сторони будь-якого формату на величину, кратну до її розміру. Розміри додаткових форматів слід вибирати згідно з даними, наведеними в таблиці 2.2.

Позначення додаткових форматів складається з позначення

10