Свідок має право:

1. знати, у зв’язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується;

2. користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями статті 50КПК України;

3. відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім’ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім’ї кримінального правопорушення, а також показання щодо відомостей, які згідно з положеннями статті 65КПК України не підлягають розголошенню;

4. давати показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача;

5. користуватися нотатками і документами при даванні показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших відомостей, які йому важко тримати в пам’яті;

6. на відшкодування витрат, пов’язаних з викликом для давання показань;

7. ознайомлюватися з протоколом допиту та заявляти клопотання про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, а також власноручно робити такі доповнення і зауваження;

8. заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;

9. заявляти відвід перекладачу.

Свідок зобов’язаний:

1. прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

2. давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду;

3. не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі свідку у зв’язку з виконанням його обов’язків.

Особа, яку залучають до проведення процесуальних дій під час досудового розслідування як понятого або яка стала очевидцем таких дій, зобов’язана на вимогу слідчого, прокурора не розголошувати відомості щодо проведеної процесуальної дії, які стали відомі свідку у зв’язку з виконанням його обов’язків.

5. Свідок перебуває в такому статусі з моменту виклику до закінчення провадження у кримінальному проваджені.

6. Юридична відповідальність свідка:

1. кримінально-процесуальна: за нез’явлення за викликом без поважних причин — привід, штраф;

2. кримінальна: за підмову під давання показань (ст. 385 КК); за давання завідомо неправдивих показань (ст. 384 КК); за розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадить дізнання, даних досудового слідства чи дізнання (ст. 387 КК);

3. адміністративна: за неповагу до суду, що полягала в злісному ухиленні від явки до суду або у непідкоренні розпорядженням головуючого або в по­рушенні порядку під час судового засідання, а також за вчинення ним будь-яких дій, які свідчать про явну неповагу до суду чи встановлених у суді правил (ч. 1 ст. 185-1 КУпАП); за злісне ухилення від явки до органів досудового слідства або дізнання (ст. 185-4 КУпАП).

Процесуальна характеристика перекладача (ст. 68 кпк України)

1. Перекладачем являється фізична особа, яка в разі необхідності у кримінальному провадженні зможе здійснити переклад пояснень, показань або документів для відповідних сторін кримінального провадження.

2. Підставою участі перекладача в кримінальному провадженні є прийняття слідчим суддею чи судом постанови або ухвали.

3. В якості перекладача може бути особа, що володіє мовою, якою провадиться судочинство та мовою особи, котра не володіє мовою судочинства.

Перед початком процесуальної дії сторона кримінального провадження, яка залучила перекладача, чи слідчий суддя або суд пересвідчуються в особі і компетентності перекладача, з’ясовують його стосунки з підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим, свідком і роз’яснюють його права і обов’язки.

4. Перекладач має право:

• ставити запитання з метою уточнень для правильного перекладу;

• знайомитися з протоколами процесуальних дій, в яких він брав участь, і подавати до них зауваження;

• одержати винагороду за виконаний переклад та відшкодування витрат, пов’язаних із його залученням до кримінального провадження;

• заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом.